вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" вересня 2025 р. Справа№ 910/789/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Мальченко А.О.
при секретарі судового засідання Нечасний О.Л.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 15.09.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеценергомонтаж Київ» та Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 (повний текст складено та підписано 29.04.2025)
у справі №910/789/25 (суддя Спичак О.М.)
за позовом Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеценергомонтаж Київ»
про стягнення 1 962 042,26 грн,-
23.01.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеценергомонтаж Київ» про стягнення 1962042,26 грн, з яких 1 417 030,52 грн пені та 545 011,74 грн штрафу.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору про надання послуг №11-124-01-21-15376 від 18.08.2021, не виконав у встановлений строк роботи, у зв'язку з чим позивачем нараховано до стягнення з відповідача 1 417 030,52 грн пені та 545 011,74 грн штрафу.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позову, зазначивши, що ним було виявлено необхідність виконання додаткових робіт, які не входять до технічної специфікації за Договором про надання послуг №11-124-01-21-15376 від 18.08.2021, про що було повідомлено позивача. Як вказує відповідач, ним були виконані додаткові роботи по Договору про надання послуг №11-124-01-21-15376 від 18.08.2021 на суму 2035578,00 грн. При цьому, як зауважив відповідач, в межах справи №910/18423/21 досліджувались обставини нікчемності Договору про надання послуг №11-124-01-21-15376 від 18.08.2021, а Державна аудиторська служба України щодо спірної процедури закупівлі надала свій висновок про розірвання Договору про надання послуг №11-124-01-21-15376 від 18.08.2021. Крім того, відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 у справі №910/789/25 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеценергомонтаж Київ» на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» пеню у розмірі 708 515 (сімсот вісім тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн 26 коп., штраф у розмірі 272 505 (двісті сімдесят дві тисячі п'ятсот п'ять) грн 87 коп. та судовий збір у розмірі 23 544 (двадцять три тисячі п'ятсот сорок чотири) грн 50 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач 19.05.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 16.05.2025) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати у відмовленій частині позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеценергомонтаж Київ» на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» пеню у розмірі 708 515, 26 грн та штраф у розмірі 272 505, 87 грн.
Позивач не погоджується з прийнятим рішенням та зазначає, що суд не врахував того, що безпідставне зменшення розміру штрафних санкцій, фактично нівелює інститут цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що у свою чергу призводить до безкарності боржника перед кредитором в частині дисципліни виконання господарських зобов'язань, може бути розцінене як порушення балансу сторін та втручання у договірні правовідносини.
Апелянт вважає, що у спірних правовідносинах відстуні передбачені законом підстави для будь-якого зменшення судом розміру штрафних санкцій; відповідачем таке клопотання не заявлялось; заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір штрафних санкцій за порушення строку надання послуг вважає розумним та справедливим, спів мірним із порушенням господарського зобов'язання.
Одночасно зазначає, що судом процитовано твердження відповідача, але жодної оцінки стосовно того, в чому є винятковість обставин, з урахуванням яких суд міг би скористатись своїм правом та зменшити розмір штрафних санкцій, суд не навів.
Вказує, що мотивуючи рішення, незважаючи на те, що Позивач неодноразово акцентував увагу суду, стосовно необхідності дослідження підстав, за яких Відповідач не виконав прийняті на себе зобов'язання за договором, та наголошував на необхідності дослідження доказу - листа ТОВ «Спеценергомонтаж Київ» від 19.10.2021 №02, суд залишив доводи Позивача без уваги. Натомість наведений Позивачем аргумент, стосовно того, що ТОВ «Спеценергомонтаж Київ» свідомо, протиправно зупинило виконання договору від 18.08.2021 №11-124-01-21-15376, очевидно відноситься до предмета спору і має вирішальне значення для правильного вирішення справи.
Вважає, що невиконання договору сталося внаслідок умисних, протиправних дій ТОВ «Спеценергомонтаж Київ», адже норми чинного законодавства не містять такої правової підстави для зупинення зобов'язання за договором, як встановлення адвокатським бюро нікчемності договору в ході його правового аналізу.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач 19.05.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 17.05.2025) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Апелянт вважає рішення не обґрунтованим в розумінні ст. 236 ГПК України та таким, що не відповідає засадам верховенства права і принципам господарського судочинства, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного.
Судом не враховано висновок за результатами моніторингу процедури закупівлі, яким встановлено порушення і вимога припинити зобов'язання, яке не мало виникнути.
Суд першої інстанції не врахував, що предметом позову є стягнення штрафних санкції за Договором, який Державна аудиторська служба України зобов'язала припинити для приведення відносин між Позивачем та Відповідачем у первісний стан, адже укладення договору є завершальною стадією проведення процедури закупівлі, при проведенні якої встановлено порушення.
Вважає наявними підстави для відмови в позові у зв'язку з відсутністю предмета спору до відкриття провадження у справі та не закриття провадження у справі при відстутності предмета спору.
Вказує, що висновки суду щодо дійсності Договору та його відповідності вимогам чинного законодавства зроблені виключно на підставі судового рішення у справі №910/18423/21 без урахування меж розгляду позовних вимог та дослідження змісту позовних вимог у цій справі.
Не погоджується з неврахуванням виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині виконання основних та додаткових робіт та їх розмежування вартості.
Судом першої інстанції не вірно встановлено, що всі роботи, виконані Відповідачем на загальну суму 2 035 578,00 гривень є додатковими в той час як насправді вартість таких додаткових робіт становить лише 61 019,00 гривень, та не враховано факт невиконання позивачем зобов'язань, від яких залежало виконання зобов'язань відповідачем в частині невжиття ним дій для укладення договору додаткових послуг.
Позивач не вживав жодних заходів щодо оформлення переговорної процедури на закупівлю додаткових послуг до Договору відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» та не оприлюднював документів, визначених Законом для здійснення такої закупівлі, доказів вжиття будь-яких заходів до суду не надав.
Тобто, утримався від від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій, а саме щодо забезпечення Відповідача інформацією та документацією, необхідними для надання послуг, як визначено пп. 5.4.2 п.5.4. Договору, а саме договору додаткової закупівлі за переговорною процедурою для можливості виконання додаткових робіт, які мали бути виконані перед виконанням основних робіт у складі послуг.
В частині надмірного розміру штрафних санкцій зазначає, що відповідач у своєму відзиві на позов зазначав, що ціна послуг за Договором складає 7 785 882,00 гривень з урахуванням податку на додану вартість, а пеня та штраф, які просить стягнути з Відповідача Позивач, складає 25,2 відсотка від ціни Договору.
В договірній ціні (Додаток №3 до Договору) визначено вартість надання послуг за Договором згідно з ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» на підставі розрахунків Відповідача.
Як вбачається з п. 7 табличної частини договірної ціни, прибуток Відповідача, який він планував отримати за Договором, складає 60 418,00 гривень (60,418 тис. грн.).
При цьому навіть зменшений Судом першої інстанції розмір штрафних санкцій більш ніж в 16 разів перевищує розмір прибутку, який міг бути отриманий Відповідачем за цим Договором, ці суми суми є неспіврозмірними та є джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків Позивачем.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.05.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеценергомонтаж Київ» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 у справі №910/789/25, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 апеляційну скаргу позивача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2025 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
02.06.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 02.06.2025) через підсистему «Електронний суд» представником апелянта подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію №5339 від 29.05.2025 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 17 658,38 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 04.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 у справі №910/789/25, об'єднано в одне провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеценергомонтаж Київ» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 у справі №910/789/25 з апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 у справі №910/789/25, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
З метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження фактичних обставин справи, в судових засіданнях апеляційної інстанції у справі оголошувалась перерва, останній раз на 15.09.2025.
Під час апеляційного провадження до матеріалів справи отримано відзиви представників сторін на апеляційну скаргу один одного, в яких представник позивача категорично заперечує доводи апеляційної скарги відповідача, а представник відповідача категорично не погоджується з доводами апеляційної скарги позивача.
Явка представників сторін
В судовому засіданні апеляційної інстанції 15.09.2025 представник позивача підтримав доводи своєї апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив оскаржуване рішення скасувати у відмовленій частині позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача пеню у розмірі 708 515, 26 грн та штраф у розмірі 272 505, 87 грн. У задоволенні апеляційної скарги відповідача просив відмовити.
В судовому засіданні 15.09.2025 представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні 15.09.2025 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
З матеріалів справи вбачається, що 18.08.2021 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (замовник), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеценергомонтаж Київ» (виконавець) укладено Договір про надання послуг №11-124-01-21-15376, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати послуги за темою: «ДБН А2.2-3:2014. Ремонт приміщень ДПРЧ та будівлі критої полоси ВП ХАЕС», надалі - «послуги» (Код 45260000-7 згідно з ДК 021-2015).
Відповідно до п. 1.4 Договору про надання послуг №11-124-01-21-15376 від 18.08.2021 обсяг та склад послуг, що надаються виконавцем за цим договором, технічні вимоги до них визначаються Технічною специфікацією (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п. 2.1 Договору про надання послуг №11-124-01-21-15376 від 18.08.2021 строк надання послуг: початок - з дати укладення сторонами договору, закінчення - 30.11.2021.
У п. 2.2 Договору про надання послуг №11-124-01-21-15376 від 18.08.2021 сторони погодили, що строки надання послуг можуть бути продовжені за погодженням сторін у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження без збільшення ціни договору.
Ціна послуг за цим договором згідно з Протоколом узгодження договірної ціни (Додаток № 2) становить 6488235,00 грн, крім того ПДВ 20% - 1297647,00 грн, всього ціна послуг по договору з ПДВ становить: 7785882,00 грн (п. 3.1 Договору про надання послуг №11-124-01-21-15376 від 18.08.2021).
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його реєстрації в ДП «НАЕК «Енергоатом», за умови підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки), і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за договором, а в частині виконання гарантійних зобов'язань виконавця, що передбачені цим договором, договір діє до повного виконання виконавцем гарантійних зобов'язань за договором (п. 12.1 Договору про надання послуг №11-124-01-21-15376 від 18.08.2021).
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору про надання послуг №11-124-01-21-15376 від 18.08.2021, не виконав у встановлений строк роботи, у зв'язку з чим позивачем нараховано до стягнення з відповідача 1 417 030,52 грн пені та 545 011,74 грн штрафу.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказав на те, що ним було виявлено необхідність виконання додаткових робіт, які не входять до технічної специфікації за Договором про надання послуг №11-124-01-21-15376 від 18.08.2021, про що було повідомлено позивача. Як вказує відповідач, ним були виконані додаткові роботи по Договору про надання послуг №11-124-01-21-15376 від 18.08.2021 на суму 2035578,00 грн. Одночасно, як зауважив відповідач, в межах справи №910/18423/21 досліджувались обставини нікчемності Договору про надання послуг №11-124-01-21-15376 від 18.08.2021, а Державна аудиторська служба України щодо спірної процедури закупівлі надала свій висновок про розірвання Договору про надання послуг №11-124-01-21-15376 від 18.08.2021. Крім того, відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Частиною 1 ст. 846 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом, згідно з п. 2.1 Договору про надання послуг №11-124-01-21-15376 від 18.08.2021 строк надання послуг: початок - з дати укладення сторонами договору, закінчення - 30.11.2021.
Відповідно до п. 7.1 Договору про надання послуг №11-124-01-21-15376 від 18.08.2021 виконавець після закінчення надання послуг протягом 5 робочих днів надсилає замовнику акт наданих послуг в 2-х примірниках та звітну документацію, складену відповідно до вимог розділу 5 Технічної специфікації (Додаток № 1). Замовник протягом 10 робочих днів з дня його одержання зобов'язаний підписати і направити виконавцю 1 примірник акта або надати мотивовану відмову від приймання наданих послуг. Разом з актом наданих послуг виконавець надає замовнику підтверджуючі документи, зазначені в пунктах 4.4, 4.5 договору. Витрати на відрядження включаються в акти наданих послуг окремим рядком.
Згідно з п. 7.2 Договору про надання послуг №11-124-01-21-15376 від 18.08.2021 у випадку мотивованої відмови замовника від приймання послуг, сторони протягом 10 робочих днів з дня направлення виконавцю мотивованої відмови від приймання наданих послуг, складають двохсторонній акт з переліком встановлених недоліків та необхідних доопрацювань, які виконуються за рахунок виконавця, і строками їх виконання.
Відповідач вказує на те, що перед початком виконання робіт ним було виявлено необхідність виконання додаткових робіт, які не входять до технічної специфікації за Договором про надання послуг №11-124-01-21-15376 від 18.08.2021, про що було повідомлено позивача. Як вказує відповідач, ним були виконані додаткові роботи по Договору про надання послуг №11-124-01-21-15376 від 18.08.2021 на суму 2035578,00 грн. Одночасно відповідачем долучено до матеріалів справи копії двох актів виконаних робіт на вказану суму, які містять посилання на Договір про надання послуг №11-124-01-21-15376 від 18.08.2021, однак є непідписаними позивачем.
Обсяги та, відповідно, вартість робіт було погоджено сторонами у Договорі про надання послуг №11-124-01-21-15376 від 18.08.2021.
У п. 3.4 Договору про надання послуг №11-124-01-21-15376 від 18.08.2021 сторони погодили, що зміна ціни послуг після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених чинним законодавством, шляхом укладення сторонами додаткової угоди.
Умови цього договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін в порядку і на умовах, передбачених чинним законодавством України, зокрема з урахуванням вимог статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», шляхом укладення додаткових угод (п. 14.2 Договору про надання послуг №11-124-01-21-15376 від 18.08.2021).
Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії; 3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку; 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.
Судом досліджено матеріали справи та встановлено неподання відповідачем доказів того, що ті роботи (додаткові), які зазначені в наданих відповідачем актах на загальну суму 2035578,00 грн були виконані саме за Договором про надання послуг №11-124-01-21-15376 від 18.08.2021 (у випадку встановлення обставин дійсного їх виконання), оскільки додаткові угоди до договору, якими б вносились зміни до характеристик, обсягів та вартості робіт сторони не укладали.
За наведених обставин судом відхилено заперечення відповідача про те, що саме на виконання Договору про надання послуг №11-124-01-21-15376 від 18.08.2021 ним були виконані роботи на загальну суму 2035578,00 грн.
Одночасно судом першої інстанції обґрунтовано відхилено посилання відповідача на справу №910/18423/21, виходячи з наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеценергомонтаж Київ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» про визнання господарського договору недійсним та застосування наслідків недійсності договору (господарського зобов'язання).
Позовні вимоги були обґрунтовані відмінністю редакцій договору, викладеній у тендерній документації до тендеру № UA-2021-06-08-004871-c, та укладеного між сторонами Договору про надання послуг №11-124-01-21-15376 від 18.08.2021 за результатами проведеної процедури закупівлі (справа №910/18423/21).
Під час нового розгляду справи, після скасування постановою Верховного Суду від 21.06.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2022 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 у справі №910/18423/21, рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2023, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024, відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеценергомонтаж Київ».
За вказаних обставин, Договір про надання послуг №11-124-01-21-15376 від 18.08.2021 не є нікчемним та не визнано недійсним в судовому порядку, а тому відповідач повинен був дотримуватись його умов та виконати роботи у строк до 30.11.2021.
Доказів виконання робіт відповідно до умов Договору про надання послуг №11-124-01-21-15376 від 18.08.2021 на суму 7785882,00 грн матеріали справи не містять.
Крім того, судом відхилено посилання відповідача на висновок Державної аудиторської служби України за результатами проведеної перевірки закупівлі, в якому міститься наступна інформація: «З огляду на встановлені порушення законодавства у сфері публічних закупівель, керуючись статтями 5 та 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та статтею 8 Закону України «Про публічні закупівлі» Держаудитслужба зобов'язує здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень шляхом припинення зобов'язань за договором, а у разі неможливості - вжити інших заходів з метою недопущення зазначених порушень в подальшому, притягнути до відповідальності винних осіб та протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів», оскільки зазначений висновок не вказує ані на недійсність зобов'язань за Договором про надання послуг №11-124-01-21-15376 від 18.08.2021, ані на їх припинення.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 9.2 Договору про надання послуг №11-124-01-21-15376 від 18.08.2021 за порушення строків надання послуг за договором виконавець зобов'язаний сплатити замовнику пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, надання яких прострочено, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів виконавець додатково сплачує замовнику штраф в розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Перевіривши розрахунки пені та штрафу (1 417 030,52 грн пені та 545 011,74 грн штрафу), колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про правильність їх нарахування.
Судом першої інстанції досліджено відзив відповідача на позовну заяву в частині заперечень щодо заявленого позивачем розміру штрафних санкці та правильно визначено доводи відповідача як клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, яке задоволено, зменшено розмір штрафних санкцій на 50% та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 708 515, 26 грн пені та 272 505, 87 грн штрафу.
В своїх апеляційних скаргах позивач не згоден з відмовою у стягненні 708 515, 26 грн пені та 272 505, 87 грн штрафу, а відповідач не згоден взагалі зі стягненням пені та штрафу.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно із частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній станом на час апеляційного розгляду справи) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 Цивільного кодексу України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначено, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Обгрунтовуючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач вказав, що з п. 7 табличної частини договірної ціни вбачається, що прибуток відповідача, який він планував отримати за договором, складає всього 60418,00 гривень. Тобто, заявлена позивачем сума пені та штрафу більш ніж в 32 рази перевищує розмір прибутку, який міг бути отриманий відповідачем, і складає 25,2 відсотка від ціни договору, тобто такі суми штрафних санкцій є неспіврозмірними, що суперечить принципу розумності та є джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем. Крім того, озивач не здійснював жодних (в тому числі авансових) платежів за договором на користь відповідача, не поніс будь-яких інших витрат, пов'язаних з договором, та не зазнав будь-яких збитків у зв'язку з зупиненням виконання договору.
Позивачем не надано докази, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті зупинення виконання відповідачем Договору про надання послуг №11-124-01-21-15376 від 18.08.2021.
Відповідач також повідомив, що з початком воєнного стану в Україні відповідач призупинив свою діяльність з огляду на те, що комерційні замовники мінімізували власні витрати на розбудову власної інфраструктури внаслідок зниження прибутків, державних замовлень підприємство не має, що призвело до масштабного зменшення доходу від здійснення своєї основної підприємницької діяльності.
За доводами відповідача, з початку воєнного стану він отримав доходи в таких обсягах: 2022 рік - 159600 грн., 2023 рік - 114900 грн., 2024 рік - 81700 грн., а за вирахуванням витрат та сплати податків чистий прибуток відповідача складає за 2022 рік - 1100 грн., за 2023 рік - 400 грн., за 2024 рік - 3200 грн., тобто для відповідача настали несприятливі економічні обставини, а стягнення безпідставних та неспіврозмірних штрафних санкцій, що перевищують розмір доходів відповідача, створюють всі передумови для банкрутства відповідача, що суперечить засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права.
Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін та ненадання позивачем доказів понесення ним збитків, зважаючи на надані відповідачем обгрунтування, проти яких позивачем не було надано жодних заперечень, беручи до уваги всі фактичні обставини справи, місцевий господарський суд у даній справі дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача, на 50%, з чим погоджується колегія суддів.
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного апелянтами в їх апеляційних скаргах
Щодо неврахування висновку моніторингу процедури закупівлі, яким встановлено порушення і вимога припинити зобов'язання, яке не мало виникнути, колегія суддів зазначає наступне.
Предметом розгляду справи №910/789/25 є стягнення штрафних санкцій за порушення строку надання послуг за договором від 18.08.2021 №11-124-01-21-15376.
У справах про стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу) за порушення строку виконання зобов'язань за договором до предмету доказування входить сукупність юридично значущих обставин, від встановлення яких залежить правильне вирішення справи, зокрема, встановлення наявності договірних зобов'язань між сторонами спору та чинності цього правочину.
Щодо доводів Відповідача про наявність Висновку Державної аудиторської служби від 24.08.2023 за результатом моніторингу процедури закупівлі UA-2021-06- 08-004871-с, у рішенні від 23.04.2025 у справі №910/789/25, судом зазначено, що вказаний висновок не вказує ані на недійсність зобов'язань за договором від 18.08.2021 №11-124-01-21-15376, ані на їх припинення.
Під час розгляду справи №910/789/25 судом з'ясовувалась та обставина, що з Висновком Державної аудиторської служби від 24.08.2023 за результатом моніторингу процедури закупівлі UA-2021-06-08-004871-с, АТ «НАЕК «Енергоатом» не погодився та оскаржив його в порядку адміністративного законодавства.
Ухвалою від 31.01.2024 Київським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі №320/1313/24 за позовною заявою АТ «НАЕК «Енергоатом» про визнання протиправним та скасування висновку ДАСУ від 24.08.2023 за результатом моніторингу процедури закупівлі UA-2021-06-08-004871-с.
Предметом позову адміністративної справи №320/1313/24 не є встановлення дійсності/недійсності договору від 18.08.2021 №11-124-01-21-15376, які обумовлюють наявність/відсутність договірних зобов'язань сторін за договором.
Відтак, виходячи з предмету доказування у справі №320/1586/24, обставина щодо наявності Висновку Державної аудиторської служби від 24.08.2023 за результатом моніторингу процедури закупівлі UA-2021-06-08-004871-с, на яку посилається Відповідач, не є юридично значущою обставиною, яка впливає на правильність вирішення цієї справи.
Наведена Відповідачем судова практика з посиланням на висновки Постанов ВС в адміністративних справах не може бути прийнята судом до уваги, адже правовідносини у цих справах не є подібними, з огляду на те, що висновки ДАСУ, правомірность яких оспорювалась у судовому порядку, містили у собі різні за змістом встановлені порушення та варіанти усунення цих порушень.
Під час розгляду справи, виходячи з предмету позову, судом було встановлено наявність між сторонами спору господарських відносин за договором від 18.08.2021 №11-124-01-21-15376 з надання послуг на тему: «ДБН А2.2-3:2014 Ремонт приміщень ДПРЧ (державна пожежно-рятувальна частина) та будівлі критої полоси ВП ХАЕС» в сумі 6 488 235,00 грн, крім того ПДВ 20% 1 297 647,00, всього на суму 7 785 882,00 грн.
Проаналізувавши умови договору, суд з'ясував, що договір від 18.08.2021 №11-124-01-
21-15376 є дійсним.
Адже, пунктом 12.1. договору сторони узгодили, що договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його реєстрації в ДП «НАЕК «Енергоатом», за умови підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки), і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за договором, а в частині виконання гарантійних зобов'язань виконавця, що передбачені цим договором, договір діє до повного виконання виконавцем гарантійних зобов'язань за договором.
Враховуючи, що зобв'язання з ремонту приміщень ДПРЧ та будівлі критої полоси ВП ХАЕС ТОВ «Спеценергомонтаж Київ» не виконано, договір є діючим.
Доказів виконання робіт відповідно до умов Договору про надання послуг №11-124-01-21-15376 від 18.08.2021 на суму 7785882,00 грн матеріали справи не містять.
Разом із тим, чинність правочину (дійсність договору) встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі №910/18423/21, та зазначено, що умови договору від 18.08.2021 № 11-124-01-21-15376 а ні сутнісно, а ні за змістом не виходять за межі змісту тендерної пропозиції і не суперечать їй.
Відповідно, при укладенні договору жодних порушень частини четвертої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» допущено не було, а отже відсутні підстави стверджувати про нікчемність договору на підставі пункту 2 частини 1 статті 43 Закону України «Про публічні закупівлі».
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору від 18.08.2021 №11-124-01-21- 15376, оскільки він укладений сторонами у відповідності до вимог чинного законодавства в сфері публічних закупівель.
Враховуючи вищевикладене, також відсутні підстави для застосування наслідків недійсності договору та стягнення вартості наданих послуг за договором про надання послуг №11-124-01-21-15376 від 18.08.2021 в розмірі 2 035 578 (два мільйони тридцять п'ять тисяч п'ятсот сімдесят вісім) 00 коп.»
Так, недійсність договору від 18.08.2021 №11-124-01-21-15376, про яку стверджувало ТОВ «Спеценергомонтаж Київ», в судовому порядку встановлено не було. За висновком суду, договір від 18.08.2021 №11-124-01-21-15376 є дійсним та таким, що відповідає чинному законодавству України. Відповідно, дійсною є умова договору щодо обов'язку ТОВ «Спеценергомонтаж Київ» надати послугу з ремонту в строк до 30.11.2021 (п.2.1 договору), та умова, за якою у разі порушення строків надання послуг сплатити Замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості послуг, надання яких прострочено, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів Виконавець додатково сплатити Замовнику штраф у розмірі 7% від вказаної вартості (п.9.2 договору).
Щодо неврахування факту невиконання зобов'язань Позивачем, від яких залежало виконання зобов'язань Відповідачем, колегія суддів зазначає наступне.
Ненадання ТОВ «Спеценергомонтаж Київ» послуг з ремонту приміщень ДПРЧ та будівлі критої полоси ВП ХАЕС, в строк встановлений п.2.1 договору (до 30.11.2021), є порушенням зобов'язання за договором від 18.08.2021 №11-124-01-21-15376.
Факт невиконання зобов'язання у встановлений договором строк Відповідач не заперечував, документів, які б підтверджували відсутність порушення цього зобов'язання, не надав.
Відповідно до п. 1.4 Договору про надання послуг №11-124-01-21-15376 від 18.08.2021 обсяг та склад послуг, що надаються виконавцем за цим договором, технічні вимоги до них визначаються Технічною специфікацією (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору.
Розділ 3 Технічної специфікації, що є додатком до договору визначає найменування усіх робіт, що включені до обсягу послуги за договором від 18.08.2021 №11-124-01-21- 15376.
Відповідно до п.3.2 Технічної специфікації послуга надається в один етап.
Розділом 7 договору сторони узгодили порядок та строки здачі-приймання наданих послуг.
Так, відповідно до п.7.1 договору, виконавець після закінчення протягом 5 робочих днів надсилає Замовнику акт наданих послуг в 2-х примірниках та звітну документацію, складену відповідно до розділу 5 Технічної специфікації (додаток №1).
Замовник протягом 10 робочих днів з дня його одержання зобов'язаний підписати і направити Виконавцю 1 примірник акту або надати мотивовану відмову від приймання наданих послуг.
Вимоги до звітної документації, що підтверджують надання послуги визначені п. 5.3.2 Технічної документації.
Згідно із п.5.3.4 Технічної специфікації послуга вважається наданою після підписання представниками обох сторін акту наданих послуг.
Отже посилання відповідача на те, що послуга за договором не була надана в строк з огляду на те, що виконанню основних робіт у складі послуг за договором, мали передувати додаткові роботи, є безпідставним.
Адже Замовник за договором не заперечував проти необхідності проведення додаткових робіт, про що повідомив ТОВ «Спеценергомонтаж Київ» листом від 20.10.2021 №23-05/2-7776/13678.
Натомість, причиною, за якої послуги за договором не були надані в строк до 31.11.2021 є те, що ТОВ «Спеценергомонтаж Київ» з 19.10.2021 зупинило виконання договору від 18.08.2021 №11-124-01-21-15376, у зв'язку із встановленням адвокатським бюро в ході правового аналізу, нікчемності договору.
20.10.2021 Позивачем було отримано претензію ТОВ «Спеценергомонтаж Київ» від 19.10.2021 №02, якою Відповідач повідомив, що вважає укладений між сторонами договір від 18.08.2021 №11-124-01-21-15376 недійсним та повідомив про зупинення його виконання з 19.10.2021. ТОВ «Спеценергомонтаж Київ» вимагало відшкодувати вартість фактично виконаних робіт в сумі 2 035 578,00 грн.
У відповідь на цю претензію, Позивач листом від 23.10.2021 №45-30-2080/13896, повідомив про безпідставність тверджень ТОВ «Спеценергомонтаж Київ» про нікчемність та недійсність договору, а також зазначив, що розцінює їх такими, що ґрунтуються не на дійсних фактичних обставинах укладення і підписання Договору між сторонами, а на власних припущеннях і помилковому розумінні приписів чинного законодавства України.
З питання оплати частини наданих послуг з ремонту, позивач повідомив, що послуги не прийняті в силу умов пункту 5.1.8 Договору, а також у зв'язку з тим, що об'єми і назви робіт, зазначені у наданих для Замовника Виконавцем актах приймання виконаних будівельних робіт, не відповідають об'ємам і назвам робіт, які зазначені у Договорі.
Щодо доводів позивача про відсутність передбачених законом підстав для будь-якого зменшення судом розміру штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.
Під час розгляду справи Відповідач наголошував та наводив аргументи безпідставності заявлених Позивачем сум штрафних санкцій як в процесуальних документах (стор.15-18 відзиву на позовну заяву, стор. 4-5 додаткових пояснень) з посиланням на відповідні висновки Верховного Суду, так і безпосередньо в судовому засіданні, з обґрунтуванням ступеню виконання зобов'язання; майнового стану; не лише майнових, але й інших інтересів, що заслуговують на увагу, враховуючи положення ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, та згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України.
Відповідач звертав увагу Суду першої інстанції, що ціна послуг за Договором складає 7 785 882,00 гривень з урахуванням податку на додану вартість, а пеня та штраф, які просить стягнути з Відповідача Позивач, складає 25,2 відсотка від ціни Договору.
В договірній ціні (Додаток №3 до Договору) визначено вартість надання послуг за Договором згідно з ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництвав п. 7 табличної частини договірної ціни, прибуток Відповідача, який він планував отримати за Договором, складає 60 418,00 гривень (60,418 тис. грн.).
Тобто, заявлена Позивачем сума пені та штрафу в більш ніж 32 рази перевищує розмір прибутку, який міг бути отриманий Відповідачем за цим Договором, і складає 25,2 відсотка від ціни Договору, тобто що такі суми є неспіврозмірними, що суперечить принципу розумності та є джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків Позивачем.
Крім того, позивач не здійснював жодних (в тому числі авансових) платежів за Договором на користь Відповідача, не поніс будь-яких інших витрат, пов'язаних з Договором, та не зазнав будь-яких збитків у зв'язку з зупиненням виконання Договору, окрім того, відповідач зазначає, що позивачем не враховано фактичного надання послуг Відповідачем на суму 2 035 578,00 грн.
За результатами апеляційного перегляду, колегія суддів зазначає, що позивачем помилково ототожнюється необхідність подання окремого клопотання про зменшення штрафних санкцій як окремого процесуального документа, а не аргументованих доводів.
Судом першої інстанції досліджено відзив відповідача на позовну заяву в частині заперечень щодо заявленого позивачем розміру штрафних санкці та правильно визначено доводи відповідача як клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, яке задоволено, зменшено розмір штрафних санкцій на 50% та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 708 515, 26 грн пені та 272 505, 87 грн штрафу.
Судом також враховується посилання відповідача на правомірність зупинення виконання Договору, що було підтверджено судовими рішеннями при першому розгляді справи №910/18423/21, якими підтверджувалась нікчемність Договору, однак вказані судові рішення були скасовані лише 21.06.2023, після скасування яких позивач не звертався до відповідача щодо відновлення виконання Договору, однак це не спростовує доводів позивача про невиконання відповідачем у встановлений строк робіт згідно укладеного договору..
З огляду на положення ст. ст. 233, 551 ЦК України, враховуючи положення ст. 22 ЦК України, судом першої інстанції дійсно встановлено обставини відсутності збитків позивача, враховуючи відсутність наданих йому доказів про протилежне.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позову.
Доводи апелянтів про ухвалення господарським судом рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та невідповідністю висновків, викладеним у рішенні суду першої інстанції, дійсним обставинам справи не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість викладених в оскаржуваному рішенні висновків суду.
При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Інші доводи та міркування учасників судового процесу обґрунтовано не досліджувались судом з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, та дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.
Доводи представників сторін, викладені в їх апеляційних скаргах, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.
Наведені в апеляційних скаргах доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди представників сторін з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційних скаргах не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи відповідача та позивача, викладені в їх апеляційних скаргах, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи апелянтів суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову.
Судові витрати за розгляд апеляційних скарг у зв'язку з відмовою в їх задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянтів.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 у справі №910/789/25 залишити без задоволення.
2.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 у справі №910/789/25 залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 у справі №910/789/25 залишити без змін.
4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покласти на апелянтів.
5. Матеріали справи №910/789/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 07.11.2025.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
А.О. Мальченко