ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/2756/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Савицького Я.Ф., Діброви Г.І.,
секретар судового засідання: Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від прокуратури: Ейсмонт С.О.,
від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях: не з'явився
від Приватного підприємства "Паво груп": Романюха Д.М.,
від Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ»: Саєвська Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі
апеляційну скаргу Приватного підприємства "Паво груп"
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.09.2025
про відмову у задоволенні заяви про скасування постанов державного виконавця, суддя в І інстанції Малярчук І.А., в м. Одесі
у справі №916/2756/25
за позовом: першого заступника керівника Чорноморської окружної прокуратури
в інтересах держави в особі: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях
до відповідача: Приватного підприємства "Паво груп"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ»
про стягнення 806 775,16 грн та про зобов'язання звільнити частину складського майданчика для контейнерів вантажного терміналу
В липні 2025 року перший заступник керівника Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Паво груп", в якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 806 775,16 грн - заборгованості за користування майном, яке належить до державної власності та зобов'язати звільнити частину складського майданчика для контейнерів вантажного терміналу № 5 (інв. № 12707).
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що після припинення договору оренди відповідачем об'єкт оренди не звільнено, у зв'язку з чим останньому здійснено нарахування заборгованості за користування державним майном, неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення та заявлено вимогу про виселення із займаного приміщення.
14.07.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла заява прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на всі рахунки відповідача, які знаходяться в банківських установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, що належать ПП “Паво груп» у межах суми позовних вимог на загальну суму 806 775, 16 грн та на нерухоме майно, яке належить приватному підприємству “Паво груп» лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 у справі №916/2756/25 задоволено частково заяву Виконуючого обов'язки керівника Чорноморської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі №916/2756/25.
Накладено арешт на грошові кошти, що належать Приватному підприємству “Паво груп» як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми 806 775, 16 грн.
Накладено арешт на нерухоме майно, яке належить приватному підприємству “Паво груп» в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
12.08.2025 до суду першої інстанції звернулось ПП "Паво груп" зі скаргами про визнання неправомірною та скасування постанови старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08.08.2025 про відкриття виконавчого провадження № 78801308, постанови про арешт майна боржника ВП №78801308 від 08.08.2025 та постанови про арешт коштів боржника ВП №78801308 від 08.08.2025.
Скаржник зазначив, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 стягувачем визначено Першого заступника керівника Чорноморської окружної прокуратури, однак у постановах державного виконавця від 08.08.2025 (ВП №78801308) як стягувача зазначено Одеську обласну прокуратуру, яка не є учасником справи №916/2756/25.
Також у постанові про арешт коштів від 08.08.2025 державний виконавець наклав арешт не лише на вже відкриті, а й на майбутні рахунки боржника, що суперечить ухвалі суду від 16.07.2025. У цій ухвалі прямо зазначено, що арешт може бути накладений лише на грошові кошти, які містяться на відкритих рахунках ПП “Паво Груп» у межах суми 806 775,16 грн, а арешт коштів на рахунках, які можуть бути відкриті в майбутньому, є необґрунтованим та не передбаченим законом.
Таким чином, ПП “Паво Груп» вважає, що виконавче провадження ВП № 71407428 було відкрите старшим державним виконавцем Олександром Кухарським з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.08.2025 ВП № 78801308, про арешт коштів боржника від 08.08.2025 ВП №78801308 та про арешт майна від 08.08.2025 ВП № 78801308 підлягають скасуванню Господарським судом Одеської області у справі № 916/2756/25 у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.09.2025 у справі №916/2756/24 відмовлено у задоволенні скарги Приватного підприємства "Паво груп" про визнання неправомірними та скасування постанов, постановлених старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Олександром Кухарським у справі №916/2756/25.
Суд установив, що окружна прокуратура не є самостійним стягувачем, а діє від імені держави в особі уповноваженого органу - Одеської обласної прокуратури. Тому подання прокурором заяви до ДВС про відкриття виконавчого провадження є правомірним, а зазначення в документах ідентифікаційного коду саме Одеської обласної прокуратури відповідає законодавству. Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.07.2024 у справі №916/770/24.
Щодо постанови про арешт коштів боржника від 08.08.2025, суд дійшов висновку, що державний виконавець діяв у межах вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку автоматизованого арешту коштів. Технічна форма постанови не передбачає ручного редагування, а виявлені неточності були усунуті державним виконавцем самостійно шляхом винесення постанов про зміну реєстраційних даних і виправлення помилки. Отже, підстав для визнання постанови про арешт коштів неправомірною немає.
Не погодившись з ухваленим рішенням, Приватне підприємство "Паво груп" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.09.2025 року у справі №916/2756/25 повністю та ухвалити нове рішення, яким визнати неправомірними та скасувати у повному обсязі: постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №78801308 від 08.08.2025 року, постанову про арешт майна боржника ВП №78801308 від 08.08.2025 року та постанову про арешт коштів боржника ВП №78801308 від 08.08.2025 року, постановлені старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Олександром Кухарським.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Виконавче провадження ВП №78801308 від 08.08.2025 було відкрито державним виконавцем Олександром Кухарським на підставі заяви керівника Чорноморської окружної прокуратури, а не заяви стягувача, як це передбачено пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, відкриття провадження здійснено з порушенням процесуальних вимог, що залишилось поза увагою суду першої інстанції, який безпідставно відмовив у задоволенні скарги ПП «Паво Груп».
Крім того, у низці постанов від 08.08.2025 про відкриття виконавчого провадження, арешт коштів і майна стягувачем помилково зазначено Одеську обласну прокуратуру, яка не є учасником справи №916/2756/25. Водночас ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 стягувачем визначено Першого заступника керівника Чорноморської окружної прокуратури. Отже, виконавець порушив пункт 2 частини 1 статті 26 Закону, відкривши провадження не в інтересах належного стягувача.
Також, відповідно до Порядку електронної інформаційної взаємодії між ДСА України та Офісом Генпрокурора, Чорноморська окружна прокуратура має умовний ідентифікаційний код 0352855234, тоді як у документах помилково зазначено код ЄДРПОУ 03528552 Одеської обласної прокуратури.
Ухвалою суду від 06.10.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №916/2756/25 та призначено справу до розгляду на 04.11.2025 об 12:30.
В судовому засіданні брали участь представник прокуратури, Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ» та Приватного підприємства "Паво груп".
Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях участі не брав, про дату, час та місце судового засідання судом повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Одеської області від 05.09.2025 у справі №916/2756/24, якою відмовлено у задоволенні скарги Приватного підприємства "Паво груп" про визнання неправомірними та скасування постанов державного виконавця від 08.08.2025 про відкриття виконавчого провадження № 78801308, про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.
Пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Частиною 1 ст. 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Зазначені конституційні принципи знайшли своє відображення у ст.ст. 18, 316 Господарського процесуального кодексу України, які кореспондуються з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", і якою встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Статтею 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).
Згідно з положеннями Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 цього Закону).
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 у справі №916/2756/25 задоволено частково заяву Виконуючого обов'язки керівника Чорноморської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі №916/2756/25.
Накладено арешт на грошові кошти, що належать Приватному підприємству “Паво груп» як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми 806 775, 16 грн.
Накладено арешт на нерухоме майно, яке належить приватному підприємству “Паво груп» в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
08.08.2025 державним виконавцем, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
08.08.2025 державним виконавцем, керуючись статтею 56 Закону з метою забезпечення виконання виконавчого документу винесено постанову про арешт коштів боржника, у межах суми звернення стягнення за виконавчим документом з урахуванням витрат виконавчого провадження, в сумі 807075,16грн., та за допомогою підписання КЕП постанову направлено до банків учасників електронного документообміну, для виконання.
08.08.2025 державним виконавцем, керуючись статтею 56 Закону з метою забезпечення виконання виконавчого документу винесено постанову про арешт майна боржника, відомості про яку внесено до Державного реєстру речових прав.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Суд у розгляді спірного питання зазначає про те, що на стадії відкриття виконавчого провадження виконавець повинен пересвідчитися, зокрема, чи відповідає виконавчий документ і заява про його виконання вимогам Закону України "Про виконавче провадження", чи надано усі документи, відтак, якщо немає підстав для повернення виконавчого документа або відмови у відкритті виконавчого документа, відкриває виконавче провадження (такий за змістом висновок викладено і в постановах Верховного Суду від 21.12.2022 зі справи №902/34/21 та від 14.01.2021 зі справи №750/2414/17).
Відповідно до положень пункту 1 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили.
Судом апеляційної інстанції не встановлено порушення державним виконавцем жодного із таких критеріїв під час винесення спірної постанови.
Частиною 7 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти/електронні гроші боржника.
У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
За змістом норм чинного законодавства, що регулюють питання, пов'язані з виконанням судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, виконавчий документ, прийнятий виконавцем до виконання, є підставою для початку здійснення виконавцем примусового виконання рішення. Оригінал (дублікат) виконавчого документа подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця разом із заявою про примусове виконання рішення.
Частиною 4 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках та електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Наявність накладеного виконавцем у процесі виконавчого провадження арешту державного або комунального майна, крім арешту, накладеного у кримінальному провадженні, не перешкоджає продажу шляхом приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, до складу якого входить таке майно. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (частини перша-третя статті 56 Закону України «Про виконавче провадження»).
З матеріалів справи вбачається, що виконавець, керуючись статтями 48 та 56 Закону України «Про виконавче провадження» вчинив всі необхідні дії щодо примусового виконання рішення та для забезпечення його реального виконання. При цьому порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження» щодо прийняття приватним виконавцем вказаних постанов судом не встановлено, скаржником протилежного не доведено.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що виконавче провадження ВП №78801308 від 08.08.2025 було відкрито державним виконавцем Олександром Кухарським на підставі заяви керівника Чорноморської окружної прокуратури, а не заяви стягувача, як це передбачено пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження». Стягувачем помилково зазначено Одеську обласну прокуратуру, яка не є учасником справи №916/2756/25. Отже, виконавець порушив пункт 2 частини 1 статті 26 Закону, відкривши провадження не в інтересах належного стягувача. Також, відповідно до Порядку електронної інформаційної взаємодії між ДСА України та Офісом Генпрокурора, Чорноморська окружна прокуратура має умовний ідентифікаційний код 0352855234, тоді як у документах помилково зазначено код ЄДРПОУ 03528552 Одеської обласної прокуратури.
Судова колегія відхиляє наведені аргументи скаржника, з огляду на таке.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 1311 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до абзаців 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно з абзацами 1-3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Водночас в силу положень частин 3-5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Статтею 7 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що систему прокуратури України становлять: Офіс Генерального прокурора, обласні прокуратури, окружні прокуратури, Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Також, цією статтею визначено, що Офіс Генерального прокурора є органом прокуратури вищого рівня щодо обласних та окружних прокуратур, обласна прокуратура є органом прокуратури вищого рівня щодо окружних прокуратур, розташованих у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури.
Єдність системи прокуратури України забезпечується: 1) єдиними засадами організації та діяльності прокуратури; 2) єдиним статусом прокурорів; 3) єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності прокурорів; 4) фінансуванням прокуратури виключно з Державного бюджету України; 5) вирішенням питань внутрішньої діяльності прокуратури органами прокурорського самоврядування.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про прокуратуру» прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.
За умовами статті 13 Закону України «Про прокуратуру» керівник окружної прокуратури, окрім іншого представляє окружну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями.
Згідно зі статтею 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Як убачається з матеріалів оскарження, позов та заяву про забезпечення позову було подано першим заступником керівника Чорноморської окружної прокуратури Одеської обласної прокуратури, як то передбачено ч.ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, тому судом в ухвалі від 16.07.2025 про забезпечення позову було визначено стягувачем Першого заступника керівника Чорноморської окружної прокуратури, тобто прокурора, який звернувся до суду з даним позовом та заявою про забезпечення позову та боржником визначено Приватне підприємство "Паво груп" (код ЄДРПОУ 01286056)
Відповідно до положень статті 144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
У статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вимоги до виконавчого документа.
При цьому, у статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Як вірно зазначено судом першої інстанції та не спростовано учасниками процесу, Чорноморська окружна прокуратура Одеської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03528552) не має статусу окремої юридичної особи та входить у структуру Одеської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03528552).
Оскільки окружна прокуратура не є самостійним стягувачем (суб'єктом права) та стягувачем у поданій прокурором позовній заяві є саме держава в особі уповноваженого органу, а прокурор, незалежно від рівня прокуратури (окружна чи обласна), виступає від імені держави для захисту прав та інтересів, зокрема, у сфері стягнення, а не як окрема особа.
Отже, подання прокурором заяви до ДВС про відкриття виконавчого провадження від 25.07.2025 є правомірним.
При цьому, враховуючи те, що відомості про юридичну особу до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України внесені щодо Одеської обласної прокуратури, Заступником прокурора Чорноморської окружної прокуратури Одеської обласної прокуратури, як у позовній заяві, у заяві про забезпеченні позову, так і у заяві про відкриття виконавчого провадження - правомірно зазначено відповідний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, а саме Одеської обласної прокуратури, що співвідноситься із вищевикладеними положеннями чинного законодавства.
Таким чином, державним виконавцем у постановах про відкриття виконавчого провадження ВП №78801308 від 08.08.2025, про арешт майна боржника ВП №78801308 від 08.08.2025 та про арешт коштів боржника ВП №78801308 від 08.08.2025 правомірно було зазначено стягувачем саме Одеську обласну прокуратуру (код ЄДРПОУ 03528552).
Подібні висновки суду викладені у постанові Верховного суду від 01.07.2024 по справі №916/770/24.
Також судова колегія враховує те, що державним виконавцем 14.08.2025 в порядку положень ЗУ "Про виконавче провадження" було самостійно усунено недоліки у постановах від 08.08.2025, що були підставою для заявлення ПП "Паво груп" скарги щодо неправомірності накладення арешту на кошти/електроні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, а відповідно у суду відсутні підстави з цього приводу визнати неправомірною та скасувати постанову у старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08.08.2025 про арешт коштів боржника ВП №78801308 від 08.08.2025
Так, державним виконавцем постановою про зміну (доповнення) реєстраційних даних за ВП № 78801308 від 14.08.2025 та постановою про виправлення помилки у процесуальному документі за ВП № 78801308 від 14.08.2025 було внесено виправлення до документів: "Постанова про відкриття виконавчого провадження (з ідентифікатором)" від 14.08.2025; "Постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження" від 08.08.2025; "Постанова про арешт коштів боржника" від 08.08.2025; "Постанова про арешт майна боржника" від 08.08.2025, а саме в частині де зазначено "про" викладено в новій редакції: "Накласти арешт на грошові кошти, що належать Приватному підприємству “Паво груп» (код ЄДРПОУ 01286056) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми 806 775, 16 грн; накласти арешт на нерухоме майно, яке належить приватному підприємству “Паво груп» (код ЄДРПОУ 01286056) в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності."
Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Олександром Кухарським в процесі виконання ухвали ГСОО від 16.07.2025 по справі №916/2756/25 були дотримані усі вимоги положень чинного законодавства, а доводи у скарзі є безпідставними.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 05.09.2025 у справі №916/2756/25.
За таких обставин, апеляційна скарга Приватного підприємства "Паво груп" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.09.2025 у справі №916/2756/25 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Паво груп" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.09.2025 у справі №916/2756/25 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.09.2025 у справі №916/2756/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 06.11.2025.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді: Г.І. Діброва
Я.Ф. Савицький