ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
30 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/769/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Аленіна О.Ю.
секретар судового засідання Шаповал А.В.
за участю представників сторін у справі:
Від Миколаївського міського центру зайнятості - Мельников В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Миколаївського міського центру зайнятості
на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2025 про зміну способу виконання рішення, суддя суду першої інстанції Ржепецький В.О., м. Миколаїв, повний текст ухвали складено та підписано 01.09.2025
по справі №915/769/21
за позовом: Миколаївського міського центру зайнятості
до відповідача: Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області
про: відшкодування збитків, -
Описова частина.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.08.2021 позов задоволено; стягнуто з Головного управління ДФС у Миколаївській області на користь Миколаївського міського центру зайнятості суму допомоги по безробіттю у розмірі 20510,50 грн., виплаченої ОСОБА_1 , поновленому на службі у податковій міліції Державної фіскальної служби України на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Миколаївській області, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн.
Дане рішення було залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2021.
Миколаївський міський центр зайнятості звернувся до Господарського суду Миколаївської області з заявою від 29.07.2025 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі №915/769/21.
Стягувач просив суд змінити спосіб (порядок) виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.08.2022 у справі № 915/769/21 шляхом перерахування грошових коштів в сумі 20510,50 грн (суми допомоги по безробіттю у розмірі, виплаченої ОСОБА_1 , поновленому на службі у податковій міліції Державної фіскальної служби України на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Миколаївській області), а також витрат по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн на розрахунковий рахунок Миколаївського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ: 03491441, м. Миколаїв, вул. Благовісного Вадима, 68) UA698201720355459000000106112 за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, передбаченому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2025 заяву Миколаївського міського центру зайнятості від 29.07.2025 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі №915/769/21 задоволено частково; змінено порядок виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.08.2022 у справі № 915/769/21 шляхом стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 6, код ЄДРПОУ 39394277) суми допомоги по безробіттю у розмірі 20510,50 грн, виплаченої ОСОБА_1 , поновленому на службі у податковій міліції Державної фіскальної служби України на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Миколаївській області), а також витрат по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн на розрахунковий рахунок Миколаївського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ: 03491441, м. Миколаїв, вул. Благовісного Вадима, 68) UA698201720355459000000106112; в решті вимог заяви відмовлено.
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції вказав, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду (частини перша і друга статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"). Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не передбачено такого винятку для поширення його дії на виконання судового рішення про стягнення грошових коштів, боржником за яким є державний орган, як відсутність відкритих в органі казначейства відповідних рахунків боржника. Не передбачено такого винятку й іншим діючим законодавством України.
Господарський суд зазначив, що підстав вважати наявними обставини неможливості виконання судового рішення немає, оскільки чинним законодавством порядок та спосіб виконання цього рішення суду належним чином врегульовано. Внаслідок чого, підстави для постановлення судового рішення про зміну способу і порядку виконання рішення в цій частині відсутні. При цьому, відповідно до п.15 Порядку №845, дії органів казначейства з виконання виконавчих документів можуть бути оскаржені до Казначейства або суду. Таким чином, стягувач не позбавлений права звернутись до адміністративного суду із відповідним позовом.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Миколаївського міського центру зайнятості на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2025 про зміну способу виконання рішення по справі №915/769/21.
Апелянт заперечує проти висновку про те, що на нього не поширюються норми Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», оскільки відповідно до п. 1 Положення про Миколаївський міський центр зайнятості Миколаївський міський центр зайнятості є неприбутковою державною установою, а не державним підприємством.
Апелянт вказує, що він має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, і вважає, що більш ефективним механізмом для виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.08.2021 у справі № 915/769/21 є саме виконання його за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції фактично не бажає здійснювати судовий контроль за виконанням рішення, акцентуючи увагу на тому, що «стягувач не позбавлений права звернутись до адміністративного суду із відповідним позовом».
На думку апелянта, позиція суду першої інстанції нівелює обов'язковість виконання рішення суду, та ставить позивача у залежність від дій відповідача, які він може у принципі ніколи і не вчинити.
Крім того, апелянт вказав, що судова практика, на яку посилається суд першої інстанції стосується інших правовідносин, ніж ті, що виникли у справі № 915/769/21, або є помилково витлумачена судом першої інстанції.
Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22 серпня 2025 року у справі № 915/769/21 в частині відмови у задоволенні вимог, та ухвалити нове рішення, яким змінити резолютивну частину ухвали Господарського суду Миколаївської області від 22 серпня 2025 року у справі № 915/769/21 наступним чином:
«Змінити спосіб (порядок) виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.08.2021 у справі № 915/769/21 шляхом перерахування грошових коштів в сумі 20510,50 грн (суми допомоги по безробіттю у розмірі, виплаченої ОСОБА_1 , поновленому на службі у податковій міліції Державної фіскальної служби України на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Миколаївській області), а також витрат по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн на розрахунковий рахунок Миколаївського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ: 03491441, м. Миколаїв, вул. Благовісного Вадима, 68) UA698201720355459000000106112 за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».».
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №915/769/21 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2025.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №915/769/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Миколаївського міського центру зайнятості на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2025 про зміну способі виконання рішення по справі №915/769/21 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи №915/769/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/769/21.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Миколаївського міського центру зайнятості на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2025 про зміну способу виконання рішення по справі №915/769/21; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 15.10.2025; призначено справу №915/769/21 до розгляду на 30.10.2025 о 10:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду № 462 від 28.10.2025, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді зі складу колегії суддів Таран С.В. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/769/21.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2025 справу №915/769/21 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів: Поліщук Л.В., Аленіна О.Ю.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 прийнято справу №915/769/21 за апеляційною скаргою Миколаївського міського центру зайнятості на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2025 про зміну способу виконання рішення до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Богатир К.В., судді: Поліщук Л.В., Аленін О.Ю.
30.10.2025 у судовому засіданні прийняв участь представник Миколаївського міського центру зайнятості - Мельников В.І.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2024, якою призначено справу №915/769/21 до розгляду на 30.10.2025 о 10:30, була отримана відповідачем - 06.10.2025.
Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 30.10.2025, не визнавалась апеляційним господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Миколаївського міського центру зайнятості на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2025 про зміну способу виконання рішення по справі №915/769/21, до суду не повідомлялося.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Миколаївського міського центру зайнятості на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2025 про зміну способу виконання рішення по справі №915/769/21 по суті, не дивлячись на відсутність представника відповідача, повідомленого про судове засідання належним чином. Відсутність зазначеного представника у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Миколаївський міський центр зайнятості звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Головного управління ДФС у Миколаївській області про стягнення суми допомоги по безробіттю у розмірі 20510,50 грн., виплаченої ОСОБА_1 , поновленому на службі у податковій міліції Державної фіскальної служби України на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Миколаївській області.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.08.2021 позов задоволено; стягнуто з Головного управління ДФС у Миколаївській області на користь Миколаївського міського центру зайнятості суму допомоги по безробіттю у розмірі 20510,50 грн., виплаченої ОСОБА_1 , поновленому на службі у податковій міліції Державної фіскальної служби України на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Миколаївській області, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн.
20.09.2021 Господарським судом Миколаївської області на виконання рішення видано наказ.
Дане рішення було залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2021.
10.11.2022 на адресу Господарського суду надійшла заява Миколаївського міського центру зайнятості від 10.11.2022 про заміну боржника його правонаступником.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2022 суд відмовив у задоволенні заяви Миколаївського міського центру зайнятості від 10.11.2022 про заміну сторони виконавчого провадження у справі №915/769/21.
Миколаївський міський центр зайнятості звернувся до Господарського суду Миколаївської області з заявою від 29.07.2025 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі №915/769/21.
Стягувач просив суд змінити спосіб (порядок) виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.08.2022 у справі № 915/769/21 шляхом перерахування грошових коштів в сумі 20510,50 грн (суми допомоги по безробіттю у розмірі, виплаченої ОСОБА_1 , поновленому на службі у податковій міліції Державної фіскальної служби України на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Миколаївській області), а також витрат по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн на розрахунковий рахунок Миколаївського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ: 03491441, м. Миколаїв, вул. Благовісного Вадима, 68) UA698201720355459000000106112 за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, передбаченому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
У даному випадку, апелянт оскаржує ухвалу суду першої інстанції саме в частині відмови у перерахуванні коштів за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, передбаченому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Таким чином, саме у цій частині підлягає перегляду ухвала Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2025 про зміну способу виконання рішення по справі №915/769/21.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 326 ГПК України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 у справі №1-7/2013, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2019 від 15.05.2019 у справі №3-368/2018(5259/18) Конституційний Суд України, беручи до уваги ст. 3, 8, ч.ч.1,2 ст. 55, ч.ч.1, 2 ст. 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов'язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.
Також, у вищевказаному рішенні Конституційний Суд України наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого ст. 16 Цивільного кодексу України. Отже, під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб. Зокрема, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми виконання (грошової чи майнової), тобто за відсутності у боржника присудженого Позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.
Зміна способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу виконання рішення, ухвали, постанови, вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом на гарантування виконання рішення (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2015 №11-рп/2012).
Зміна способу або порядку виконання рішення, здійснена ним в порядку, визначеному ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, не є прийняттям нового рішення, яке підлягає окремому виконанню, але означає прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб встановлений у рішенні та припинення здійснення тих заходів, які були визначені рішенням та здійснення їх у спосіб, встановлений ухвалою, винесеною відповідно до норм процесуального права. Отже, така ухвала є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення та спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Статтею 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Згідно з пунктом 12 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетними установами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.
Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів з бюджетних установ визначається Законом України "Про виконавче провадження", Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок №845).
У розумінні зазначеного Порядку №845 безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Згідно з пунктом 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Відповідно до пункту 24 Порядку №845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.
В пункті 26 Порядку №845 передбачено, що безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).
Безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей (пункт 47 Порядку №845).
Згідно з пунктом 9 Порядку №845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачу у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.
Особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду визначаються статтею 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", відповідно до якої держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:
1) державний орган;
2) державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство);
3) юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництв.
В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.
Отже, визначальним для даного Закону є як статус боржника, так і статус стягувача.
У даному випадку, стягувачем виступає Миколаївській обласний центр зайнятості.
Суд встановив на підставі інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що за організаційно правовою формою як Миколаївській обласний центр зайнятості, так і Миколаївський міський центр зайнятості є державною організацією (установою, закладом).
Відповідно до п. 3.4.4. Державного класифікатора України «Класифікація організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004», Державна організація (установа, заклад) - утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.
Відповідно до п. 1 розділу І Положення про Державну службу зайнятості, затвердженого Наказом Міністерства розвитку, економіки, торгівлі та сільського господарства України №2663 від 16.12.2020, Державна служба зайнятості (далі - Служба) є централізованою системою державних установ, діяльність якої спрямовується та координується Міністерством економіки України (далі - Мінекономіки).
Пунктами 2, 6 розділу І Положення передбачено, що Служба складається з Державного центру зайнятості, регіональних центрів зайнятості - Центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості та їх філій, закладу післядипломної освіти «Центр підвищення кваліфікації служби зайнятості», закладів професійної (професійно-технічної) освіти Державної служби зайнятості, інших закладів освіти Державної служби зайнятості (далі - заклади освіти Служби), а також підприємств, установ, організацій, утворених Службою.
Державний центр зайнятості, регіональні центри зайнятості є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та банківських установах, кутові штампи та печатки із зображенням Державного Герба України, своїм найменуванням та кодом за ЄДРПОУ, інші печатки та штампи (за наявності).
Відповідно до п. 1, 2 розділу ІІІ Положення, державний центр зайнятості є головною державною установою в централізованій системі державних установ Служби. Державний центр зайнятості діє відповідно до положення, що затверджується Мінекономіки.
Державний центр зайнятості виконує повноваження безпосередньо та через регіональні центри зайнятості та їх філії.
Відповідно до п. 1 розділу ІV Положення, регіональні центри зайнятості є неприбутковими державними установами в централізованій системі державних установ Служби, підпорядкованими та підзвітними Державному центру зайнятості. Регіональні центри зайнятості діють відповідно до положень, що затверджуються Державним центром зайнятості.
Колегія суддів також наводить висновки, викладені у постанові КГС ВС від 20.07.2022 у справі № 910/4210/20, про те, що органами держави можуть бути визнані не тільки ті організації, які мають відповідний статус у національному праві держави-боржника, а й за певних умов державні компанії.
Роблячи такий висновок у справі № 910/4210/20, КГС ВС посилався на висновки зі справи Maffezini v. Spain, у якій трибунал Центру з розв'язання інвестиційних спорів (ICSID) зазначив, що першим кроком при визначенні того, чи є організація державним органом, є встановлення того, чи вона є власністю держави і чи контролює її держава безпосередньо або опосередковано. Також беруться до уваги цілі та завдання, для яких організація утворена: чи належать вони до функцій, які є за природою державними (притаманними державі і такими, що за загальним правилом не виконуються приватними бізнесами й особами). З огляду на різноманітні форми, які можуть мати державні підприємства, структурного тесту може не вистачати для встановлення того, чи є організація органом держави і чи можуть її дії вважатись державними (тобто було запроваджено функціональний тест щодо визначення ролі, яку виконує організація, - пункти 77, 79 рішення).
З огляду на викладені вище, колегія суддів доходить до висновку, що як Миколаївський обласний центр зайнятості, так і Миколаївський міський центр зайнятості є державними органами, які за своєю організаційною формою є державними організаціями (установами).
Дані обставини свідчать про відсутність підстав для застосування у даному випадку положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», оскільки стягувач є державним органом.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в частині зміни способу і порядку виконання судового рішення в цій справі шляхом зазначення про стягнення присуджених коштів за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, необхідно відмовити.
Таким чином, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування ухвали Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2025 про зміну способу виконання рішення по справі №915/769/21, за результатами її апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржувана ухвала Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2025 про зміну способу виконання рішення по справі №915/769/21 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Миколаївського міського центру зайнятості на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2025 про зміну способу виконання рішення по справі №915/769/21 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2025 про зміну способу виконання рішення по справі №915/769/21 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, не підлягає оскарженню до Верховного Суду відповідно до вимог п. 24 ч. 1 ст. 255 та п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України.
Постанову складено та підписано 06.11.2025.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
О.Ю. Аленін