06 листопада 2025 року
м. Черкаси
Справа № 699/847/25
Провадження № 22-ц/821/1838/25
Категорія: 310020000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Новікова О.М., Сіренка Ю.В.
за участю секретаря: Руденко А.О.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
представник відповідача: адвокат Драченко Владислав Вікторович
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Драченка Владислава Вікторовича на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 18 серпня 2025 року (ухваленого під головуванням судді Літвінової Г.М. в приміщенні Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей,-
Короткий зміст позовних вимог
04 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказувала, що між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб. У сторін народилося двоє дітей - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З кінця травня 2025 року позивач і відповідач спільно не проживають, але матеріальної допомоги на утримання дітей відповідач не надає, при цьому, має змогу сплачувати аліменти на утримання дітей, оскільки є фізично здоровим, матеріально забезпеченим, має ще одну доньку ОСОБА_5 , 2018 року народження від попереднього шлюбу, на утримання якої аліменти у судовому порядку не стягувалися.
З огляду на викладене позивач просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред'явлення заяви до суду і до досягнення дітьми повноліття.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 18 серпня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 (однієї третини) з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04.06.2025 і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми виплат за один місяць - допущене до негайного виконання.
Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що оскільки відповідач має трьох дітей, яких зобов'язаний утримувати, тому з нього може бути стягнуто половину його доходу на утримання трьох дітей. Тоді кожна із трьох дітей відповідача має право на аліменти від батька у розмірі не меншому за 1/6 частину його доходу.
Таким чином, суд вважав, що на утримання дітей відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 слід стягнути з відповідача 1/3 частину його доходів (1/6+1/6), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно.
Стягуючи такий розмір аліментів, суд врахував матеріальний стан відповідача, та те, що він є особою із інвалідністю третьої групи, а також ту обставину, що відповідач має ще одну дитину, на утримання якої з нього стягуються аліменти.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 02 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» , представник ОСОБА_2 - адвокат Драченко В.В., вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції постановленим із неправильним застосуванням норм матеріального та із порушенням норм процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, просив рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 18 серпня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/5 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04 червня .2025 року і до досягнення доньками повноліття.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що, визначаючи розмір аліментів, який підлягає стягненню, суд першої інстанції не врахував нестабільний дохід відповідача, стан його здоров'я та наявність ще однієї дитини від першого шлюбу, а також відсутність рухомого та нерухомого майна.
Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив.
Фактичні обставини справи
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 04.04.2024 між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис № 385. Цей факт підтверджується свідоцтвом про шлюб від 04.04.2024 серії НОМЕР_1 . Після реєстрації шлюбу дружина змінила своє прізвище на « ОСОБА_9 ».
Сторони мають спільних малолітніх дітей: доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 03.07.2024) та доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 03.07.2024).
З наданої відповідачем копії рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.07.2022 вбачається, що з відповідача на користь ОСОБА_10 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 07.05.2021 та до досягнення дитиною повноліття.
Відповідач є особою з інвалідністю третьої групи загального захворювання довічно (пенсійне посвідчення серії НОМЕР_4 від 24.03.2021).
Відповідач надав суду довідку форми ОК-5 відносно себе, згідно з якою у період з квітня 2022 року до 02.07.2025 індивідуальні відомості про відповідача, як застраховану особу, відсутні.
Згідно з довідками про доходи ГУ ПФУ в Черкаській області від 03.07.2025 відповідач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Черкаській області та отримує пенсію по інвалідності, розмір якої за 2024 рік склав 25 320,00 грн, за січень-червень 2025 року - 19 252,00 грн.
Згідно з відомостями Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідач має право власності на 1/2 частину квартири загальною площею 53,7 кв.м АДРЕСА_1 .
За відомостями Кабінету водія відповідач транспортних засобів не має.
Також відповідач надав квитанцію Нової пошти від 17.06.2025 про направлення позивачці іграшок оголошеною цінністю 1000,00 грн, від отримання якої позивач відмовилася.
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є особою працездатного віку та має обов'язок з утримання неповнолітніх дітей, при цьому, врахував матеріальний стан відповідача, його стан здоров'я та наявність ще однієї дитини від іншого шлюбу.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статі 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України, якою на батьків покладено обов'язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив із того, що діти сторін проживають із позивачем та перебувають на її утриманні, а також, що відповідач є особою працездатного віку та має обов'язок брати участь в утриманні своїх неповнолітніх дітей і батьки мають рівні обов'язки щодо утримання дітей.
Визначаючи розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача, суд першої інстанції, урахувавши матеріальний стан відповідача, те, що він є особою із інвалідністю третьої групи, а також ту обставину, що відповідач має ще одну дитину, на утримання якої з нього стягуються аліменти на підставі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 7.07.2022 року, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в розмірі 1/3 частини його доходів (1/6+1/6), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно.
Доводи скаржника в апеляційній скарзі, що відповідач має нестабільний дохід, не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки відсутність можливості працевлаштування відповідача не може бути обставиною, яка б звільнила відповідача від обов'язку зі сплати аліментів.
Крім того, відповідач не надав доказів неможливості сплачувати аліменти у визначеному судом першої інстанції розмірі, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині не заслуговують на увагу.
Разом з тим, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (стаття 192 СК України).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітніх дітей у визначеному розмірі є обґрунтованими, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_2 - адвоката Драченка Владислава Вікторовича - залишити без задоволення.
Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської областівід 18 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді О.М. Новіков
Ю.В. Сіренко