Житомирський апеляційний суд
Справа №295/6106/25 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.
Категорія 70 Доповідач Коломієць О. С.
03 листопада 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Павицької Т.М.
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №295/6106/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на дитину
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Українець Оксана Леонідівна
на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 25 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Перекупки І.Г.
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі судового наказу від 26.03.2025, виданого Богунським районним судом м. Житомира у справі № 295/2435/25, з 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 26.03.2025 Богунським районним судом м. Житомира у справі № 295/2435/25 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 19.02.2025 та до досягнення дитиною повноліття.
Крім того, 29.04.2025 Богунським районним судом м. Житомира у справі №295/4741/25 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 07.04.2025 та до досягнення дитиною повноліття.
Вказував, що на його утриманні перебуває дві неповнолітні дитини, у зв'язку з чим, з нього підлягає стягненню аліменти на утримання двох дітей за відповідними судовими наказами в розмірі 5/12, а саме: 1/4 (за судовим наказом від 26.03.2025 року) + 1/6 (за судовим наказом від 29.04.2025), частини всіх доходів, що, у свою чергу, є більшим за визначений ч.5 ст. 183 СК України розмір, передбачений на утримання двох дітей - однієї третини.
Крім того звертав увагу, що він є учасником бойових дій, про що свідчить посвідчення НОМЕР_1 від 24.11.2023, у зв'язку з чим він систематично несе витрати на своє матеріально-технічне забезпечення.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 25 липня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на його необґрунтованість, порушення норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що 29.04.2025 Богунським районним судом м. Житомира у справі №295/4741/25 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 , в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 07.04.2025 та до досягнення дитиною повноліття.
Таким чином, на утриманні позивача перебуває ще одна дитина, у зв'язку з чим з останнього стягненню підлягають аліменти на утримання двох дітей за відповідними судовими наказами в загальному розмірі 5/12 - 1/4 (за судовим наказом від 26.03.2025) та 1/6 (за судовим наказом від 29.04.2025) частини всіх доходів, що, у свою чергу, є більшим за визначений ч.5 ст.183 СК України розмір, передбачений на утримання двох дітей - однієї третини.
Отже, факт народження другої дитини спричинило зміну й матеріального стану позивача, оскільки зазначена обставина очевидно потребує додаткових фінансових витрат.
З огляду на викладене, відповідно до положень статті 192 СК України зміна сімейного стану є самостійною підставою для зміни розміру аліментів.
Так, конструкція зазначеної статті визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів. Це зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відтак, враховуючи інтереси обох дітей позивача, які мають рівні права на належні умови для всебічного розвитку, освіти, виховання, на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, вимоги ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме - з 1/4 частки всіх видів доходів ОСОБА_1 до 1/6 частки таких доходів, є справедливими, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому зауважує, що висновки суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні щодо відсутності доказів батьківства ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_5 є необґрунтованими та безпідставними, оскільки сам факт винесення Богунським районним судом м. Житомира у справі №295/4741/25 судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 свідчить про те, що під час розгляду відповідної заяви ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання їх спільної дитини, батьківство ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_5 було предметом розгляду даної заяви, оскільки воно безпосередньо пов'язано з необхідністю та обґрунтованістю вимоги про стягнення з останнього аліментів. Зазначений судовий наказ було видано тим самим суддею, що й оскаржуване рішення суду.
Таким чином, факт наявності у позивача іншої (крім ОСОБА_3 ) дитини - ОСОБА_5 , є доведеним та обґрунтованим.
Щодо відсутності доказів здійснення сплати аліментів за судовим наказом №295/4741/25 від 29.04.2025, зокрема щодо відкриття виконавчого провадження з його виконання, вказує, що наявність такого провадження не є безумовною підставою для передбаченої ст.192 СК України можливості зменшення розміру аліментів, визначеного за рішенням суду. Для цього достатньо наявності такої самостійної підстави як зміна сімейного стану платника аліментів, у тому числі, існування іншої дитини. Також варто зауважити, що обов'язок зі сплати аліментів у позивача виник з дати винесення судового наказу №295/4741/25 від 29.04.2025 та не залежить від факту звернення отримувача аліментів до органів виконавчої служби із заявою про його примусове виконання.
Крім того, в оскаржуваному судовому рішенні судом зазначено, що єдиною підставою для зменшення розміру аліментів позивачем вказано його статус як учасника бойових дій та посилання на наявність у зв'язку із цим матеріально-фінансових витрат останнього на своє утримання.
Водночас, зауважує, що підставами вимог позивача щодо зменшення розміру позовних вимог у позовній заяві зазначено саме наявність іншої дитини, на утримання якої з позивача присуджено до стягнення аліменти судовим наказом №295/4741/25 від 29.04.2025. Наявність в останнього статусу учасника бойових дій, перебування його на військовій службі та потреба у здійсненні у зв'язку із цим систематичного матеріально-технічного забезпечення є додатковою підставою, яка впливає на його матеріальне становище.
Вважає висновки суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову передчасними та необґрунтованими, оскільки вони сформовані на основі неповного дослідження та перевірки доводів позовної заяви та обставин справи.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін. Відповідач зазначає, що у даній справі має місце та обставина, що на час видачі наказу Богунським райсудом м. Житомира 26.03.3035 у справі №295/2435/25 про стягнення аліментів на доньку ОСОБА_7 у нього вже була дитина, ОСОБА_5 , тому обставина народження дитини, на яку посилається позивач як на підставу зменшення розміру аліментів, не є такою, що виникла після призначення цих аліментів, оскільки вона виникла раніше ніж суд призначив аліменти на утримання доньки ОСОБА_7 , розмір яких у цій справі оспорює відповідач.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1 , який розірвано рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 23.02.2021.
Під час шлюбу у подружжя народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 , виданим 12.10.2016 Житомирським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (а.с.38).
26.03.2025 Богунським районним судом м. Житомира видано судовий наказ у справі №295/2435/25, яким стягнуто із ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 19.02.2025 та до досягнення дитиною повноліття (а.с.10).
29.04.2025 Богунським районним судом м. Житомира видано судовий наказ у справі № 295/4741/25, яким стягнуто із ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 07.04.2025 та до досягнення дитиною повноліття (а.с.11).
Судом встановлено, що згідно інформації з автоматизованої системи виконавчих проваджень, доступ до якої є відкритим, виконавче провадження зі стягнення аліментів із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відсутнє (а.с.40).
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами погіршення його майнового, сімейного стану або стану здоров'я, як і поліпшення майнового стану одержувача аліментів, які виникли вже після видачі наказу про стягнення на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріального утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками той з них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на тримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз змісту даної норми дає підстави для висновку, що зміна розміру аліментів у бік зменшення можлива за обов'язкової сукупності наступних обставин.
По-перше, відбулася зміна матеріального стану платника в результаті якого у нього погіршився матеріальний стан (зменшився його дохід чи у його розпорядженні залишається менша сума грошових коштів, чи виникли грошові зобов'язання, які потребують додаткових матеріальних витрат тощо), або змінився сімейний стан (одруження, народження дітей, поява інших утриманців тощо).
По-друге, такі зміни у матеріальному стані платника аліментів мають бути істотними.
По-третє, вказані обставини мають виникнути виключно після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів, оскільки презюмується, що при визначенні аліментів суд встановлює дійсні обставини, в тому числі передбачені ст.182 СК України щодо наявності утриманців тощо, які необхідні для визначення розміру аліментів.
У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19 (провадження №61-9460св20), від 28 травня 2021 року у справі №715/2073/20 (провадження №61-1031св21) викладено такий правовий висновок щодо застосування статті 192 СК України: «Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану».
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вказував на те, що в нього на утриманні перебуває ще одна дитина, у зв'язку з чим з останнього стягненню підлягають аліменти на утримання двох дітей за відповідними судовими наказами в розмірі 5/12 частини всіх доходів, що, у свою чергу, є більшим за визначений ч. 5 ст. 183 СК України розмір, передбачений на утримання двох дітей - однієї третини.
Однак, враховуючи те, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, у тому числі, через перебування у нього на утриманні дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка народилась в повторному шлюбі, тому відсутні підстави для задоволення вимог щодо зменшення розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 (справа №565/2071/19) виснував, що зміна сімейного стану позивача та саме народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Адже позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі у зв'язку з народженням дитини від іншого шлюбу.
Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Такі висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 28.05.2021 р. у справі № 715/2073/20.
Матеріали справи також не містять належних та допустимих доказів погіршення майнового стану позивача, зокрема, останнім не надано суду доказів щодо зміни розміру його доходів в бік погіршення.
Також не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції як такі, що мають значення для правильного вирішення справи, доводи апеляційної скарги про необхідність врахування висновків, викладених у постановахна постанови Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №727/1599/22, від 10.10.2023 у справі №682/2454/22, від 08.01.2025 у справі №567/1462/23, оскільки сформульовані висновки не є релевантним до фактичних обставин, встановлених у справі, що переглядається, та не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Разом з тим, військовослужбовці зобов'язані сплачувати кошти на утримання дитини як і будь-які інші громадяни. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 р. №146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» передбачено, що з військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.
Наказом Міністерства оборони України від 15.05.2013 р. № 316 затверджено перелік додаткових видів грошового забезпечення та інших виплат, здійснених у грошовій формі, що не підлягають облікові при відрахуванні аліментів з військовослужбовців Збройних Сил України. До переліку віднесено наступні виплати: одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби; одноразова допомога на початкове обзаведення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань; грошова компенсація за піднайом (найом) жилих приміщень; грошова компенсація у розмірі вартості набору продуктів особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом; суми витрат, що відшкодовуються під час відряджень; польові виплати; грошова премія як вид заохочення, встановлений Дисциплінарним статутом Збройних Сил України; допомога в проведенні поховання і компенсація матеріальних витрат на ритуальні послуги та спорудження надгробків; грошова допомога для оздоровлення; винагорода за тривалість безперервної військової служби; підйомна допомога та добові за час перебування в дорозі; допомога у зв'язку з вагітністю та пологами; грошова компенсація за невикористані дні відпустки; грошова компенсація військовослужбовцям за належне їм для отримання жиле приміщення.
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги про наявність у позивача статусу учасника бойових дій та необхідність у зв'язку з цим систематично нести витрати на своє матеріально-технічне забезпечення, суд оцінює критично та відхиляє, оскільки не додано жодних доказів, які б свідчили про погіршення матеріального стану ОСОБА_1 при сплаті аліментів у порівнянні із тим матеріальним станом, який був на момент видачі судового наказу №295/2435/25, стягувачем за яким є ОСОБА_2 .
Отже, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами погіршення його майнового, сімейного стану або стану здоров'я, як і поліпшення майнового стану одержувача аліментів, які виникли вже після видачі судового наказу, а також не доведено, що він не має можливості сплачувати аліменти, визначені судовим наказом Богунського районного суду м. Житомира від 26.03.2025.
Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є особою працездатного віку, відомостей про незадовільний стан здоров'я до позовної заяви не додано, позивач не є особою з інвалідністю, доказів погіршення його матеріального стану у зв'язку з народженням дитини від іншого шлюбу, що може бути визначеною ст. 192 СК України підставою для зменшення розміру аліментів, позивач не надав.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що розмір аліментів на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стягується відповідно до судового наказу Богунського районного суду м. Житомира від 26.03.2025, відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні дитину від другого шлюбу та наявність статусу учасника бойових дій без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення доньки ОСОБА_3 та суперечитиме її інтересам.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є, зокрема, справи про збільшення та зменшення розміру аліментів (п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Українець Оксана Леонідівна, залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 25 липня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 07 листопада 2025 року.
Головуючий Судді