печерський районний суд міста києва
Справа № 757/6934/24-ц
"16" жовтня 2025 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Ільєвої Т.Г.,
при секретарі судових засідань - Романенко Д.С.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача Державного бюро розслідувань - Рудак О.В.
представника відповідача Офісу Генерального прокурора - Дикого О.В.
представника відповідача Міністерства юстиції України - Павлушко В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання представника відповідача Офісу Генерального прокурора - Кутєпова Олексія та представника відповідача Державного бюро розслідувань - Олійника Андрія про закриття провадження у справі №757/6934/24-ц за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, -
В провадженні судді Печерського районного суду м. Києва Ільєвої Т.Г. перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.
В рамках розгляду справи представником відповідача Офісу Генерального прокурора - Кутєповим Олексієм було подано клопотання про закриття провадження провадження у справі.
Так, в обґрунтування клопотання представник зазначив, що під час розслідування Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Краматорську та Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Київі кримінальних проваджень №42015050000000053 від 05.02.2015, № 42016050000000412 від 19.05.2016 та № 62020100000001406 від 13.07.2020, здійснено протиправну бездіяльність слідчими органами та іншими відповідачами, що призвело до затягування розслідування у вказаних провадженнях.
Відтак, позивач просить визнати бездіяльність слідчих органів та інших відповідачів у вказаному кримінальному провадженні протизаконною та стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 676 700 грн., та матеріальну шкоду у розмірі 106 335 грн.
Таким чином, позивачем у цій справі оскаржується бездіяльність органів досудового розслідування та прокуратури у кримінальних провадженнях № 42015050000000053 від 05.02.2015, № 42016050000000412 від 19.05.2016 та № 62020100000001406 від 13.07.2020.
У межах спірних правовідносин позивач і відповідачі діють як учасники кримінального провадження, права і обов'язки яких визначені кримінальним процесуальним законом, тому спір у цій частині не може бути предметом розгляду в цивільному судочинстві, натомість підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства.
З врахуванням зазначеного, представник відповідача просив закрити провадження у справі № 757/6934/24-ц в частині позовних вимог про визнання бездіяльності відповідачів під час досудового розслідування кримінальних проваджень № 42015050000000053, № 42016050000000412, № 62020100000001406 протиправною.
Також, представником відповідача Державного бюро розслідувань було подано клопотання, за підписом Олійника Андрія , про закриття провадження провадження у справі.
В даному клопотанні представник відповідача зазначив, що позовні вимоги в частині, що стосуються визнання факту бездіяльності слідчих органів та інших відповідачів за цим позовом у кримінальних провадженнях № 42015050000000053 від 05.02.2015, № 42016050000000412 від 19.05.2016 та № 62020100000001406 від 13.07.2020 мають бути закриті, оскільки такі позовні вимоги стосуються визнання протиправними дій органів досудового розслідування у кримінальних провадженнях, в силу статтей 3, 24, 26, 36, 303 КПК України, а тому повинні вирішуватись лише за правилами визначеними КПК України.
В судовому засіданні представник відповідача Офісу Генерального прокурора - Дикий О.В. зазначив, що позовні вимоги підлягаю закриттю в частині вимог про визнання бездіяльності відповідачів під час досудового розслідуваннякримінальних проваджень № 42015050000000053, № 42016050000000412, № 62020100000001406 протиправною.
Представник відповідача Державного бюро розслідувань - Рудак О.В. зазначила, що спір не може розглядатись в порядку цивільного судочинства.
Представник відповідача Міністерства юстиції України - Павлушко В.Б. поклалась на розсуд суду.
Позивач в судовому засіданні зазначив, що позов є обґрунтованим та він має право на звернення з ним до суду.
Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
З врахуванням зазначеного, суд вивчивши клопотання, матеріали справи та заслухавши думку учасників процесу, прийшов до наступних висновків.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Проте, разом із предметним критерієм для визначення юрисдикції має враховуватися також суб'єктний критерій.
З прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить суд:
визнати факт, бездіяльність слідчих органів та інших відповідачів за цим позовом у Кримінальних провадженнях № 42015050000000053 від 05.02.2015 року, № 42016050000000412 від 19.05.2016 року, та № 62020100000001406 від 13.07.2020 року протизаконними.
- стягнути з відповідачів за позовом на його користь моральну шкоду у розмірі 676 700 грн., та матеріальну шкоду у розмірі 106 335 грн.
При обґрунтуванні своїх позовних вимог, позивач посилається на Законом України «Про порядок відшкодування шкоди заподіяному громадянину незаконними діями органів здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду» та ст.ст. 1173, 1176, 1174 ЦК України.
Таким чином, з зазначеного, вбачається, що позивачем було обрано спосіб захисту, який передбачений законом та ЦК України, оскільки останній вважає, що йому завдана матеральна та моральна шкода, внаслідок здійснення кримінальних проваджень, органами, які здійснювали досудове розслідування.
Так, спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені положеннями статті 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Відповідно до частини 6 статті 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Згідно положень статей 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу, посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Статею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
При цьому, згідно ст. 2 ч.1 п.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема, відсутності у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.
Як передбачає п. 5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода.
Відповідно до ст. 5, 6 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Згідно ст. 16 ЦК Україна, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З врахуванням зазначеного, суд, проаналізувавши позовні вимоги позивача та клопотання про закриття провадження у справі, не вбачає ознак того, що даний спір має розглядатись в порядку кримінального судочинства, оскільки це право позивача визначатись зі способом захисту своїх прав, який передбачений законодавсством, а питання вірності обраного способу захисту та його ефективності буде надано судом при вирішенні справи по суті.
Відтак, клопотання відповідачів про закриття провадження у справі, не підлягають задоволенню, у зв'язку з їх необґрунтованістю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-19, 200, 255, 256, 351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
В задоволенні клопотань представника відповідача Офісу Генерального прокурора - Кутєпова Олексія та представника відповідача Державного бюро розслідувань - Олійника Андрія про закриття провадження у справі №757/6934/24-ц за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на неї включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали виготовлено 16.10.2025.
Суддя Тетяна ІЛЬЄВА