Справа № 752/27059/25
Провадження № 1-кс/752/9368/25
06 листопада 2025 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , розглянувши клопотання ОСОБА_2 про арешт майна у порядку статей 170-171 КПК України,
04.11.2025 року канцелярією Голосіївського районного суду міста Києва зареєстровано клопотання ОСОБА_2 (надалі також заявник) про арешт майна (вх. №71155), направлене до суду системою «Електронний суд», а саме (дослівно до прохальної частини) на: банківські рахунки та інші активи зазначених осіб; майно, що належить їм на праві власності; інші активи, які можуть бути відчужені до моменту прийняття рішення у кримінальному провадженні.
В обґрунтування вимог клопотання про арешт майна вказано, що 23.08.2025 заявник здійснила оплату в розмірі 47 447,00 грн (плюс банківська комісія 190 грн) за організацію подорожі, що підтверджується платіжною квитанцією, наданою банком. Отримувачем коштів був ФОП ОСОБА_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 ), за дорученням ОСОБА_4 . Надалі послуги не були надані, подорож скасована, грошові кошти заявнику не повернуті. ОСОБА_4 визнала факт боргу та обіцяла повернення коштів частинами, але не виконала свої зобов'язання, ухиляється від повернення коштів, що підтверджується скриншотами листування. Так, заявником подано заяву про кримінальне правопорушення за ознаками шахрайства (ч. 1 ст. 190 КК України) до органів Національної поліції. Присвоєно номер ЄО №99417 від 31.11.2025.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 і п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Пунктом 1 частини 2 ст. 132 КПК України клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, якщо інше не передбачено пунктом 2 цієї частини.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
З клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач (ч. 1 ст. 171 КПК України).
Отже, окрім слідчого та прокурора, із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні вправі звернутися цивільний позивач з підстав, визначених пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України, а саме відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, вказавши у клопотанні розмір завданої шкоди, розмір вимог цивільного позову та докази завдання шкоди, її розміру.
Відповідно до частин першої, другої статті 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила цивільний позов. Права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 171 КПК України у клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.
Пунктами 1, 3 частини другої статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).
КПК України передбачено, що цивільний позов у цьому випадку може бути пред'явлений виключно до таких осіб: підозрюваного; обвинуваченого; неосудного; фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями вищезазначених осіб.
Так, слідчий суддя вважає, що у порушення зазначених вимог закону до клопотання не додано документи, які підтверджують наявність статусу цивільного позивача у кримінальному провадженні, зокрема відомості про внесення відповідних даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань, постанову слідчого, прокурора про визнання заявника цивільним позивачем, а також відсутні докази фактичного пред'явлення цивільного позову у межах кримінального провадження.
Окрім того, заявником не зазначено конкретних осіб, щодо майна яких проситься накладення арешту, не наведено відомостей про існування в них банківських рахунків, рухомого чи нерухомого майна, на яке може бути накладено арешт, а також не доведено, що таке майно перебуває у володінні підозрюваних або третіх осіб, стосовно яких здійснюється кримінальне провадження.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, а відтак не може бути розглянуте по суті, оскільки подане особою, яка не має процесуальних повноважень на його подання, без надання доказів на підтвердження обставин, на які вона посилається та без підтвердження, що орган здійснення досудового розслідування за, ніби поданою ОСОБА_2 заявою про вчинення кримінального правопорушення, в межах територіальної юрисдикції Голосіївського районного суду міста Києва.
Згідно з ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
Оскільки клопотання заявника не відповідає вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України, воно підлягає поверненню ОСОБА_2 для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 171, 172, 309 КПК України, -
клопотання ОСОБА_2 про арешт майна у порядку статей 170-171 КПК України - повернути для усунення недоліків.
Встановити ОСОБА_2 про арешт майна у порядку статей 170-171 КПК України строк в сімдесят дві години для усунення недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Cлідчий суддя ОСОБА_1