Справа № 564/3461/25
05 листопада 2025 року
Костопільський районний суд Рівненської області
в складі судді Снітчук Р.М.
за участі секретаря Зберун К.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом (повідомленням) сторін в залі суду м. Костопіль цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що 29 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено електронний договір про надання фінансового кредиту № 451146, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано позичальником електронним підписом, вчиненим одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
За умовами цього договору позичальник ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 4000 грн. строком на 20 календарних днів, з остаточною датою повернення кредиту 19.12.2018 року, зі сплатою відсотків 1,53 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
Вказує, що ТОВ «Авентус Україна» виконало у повному обсязі свої зобов'язання за вказаним кредитним договором, перерахувало суму кредиту на картковий рахунок позичальника.
Відповідач ОСОБА_1 своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти у визначений договором строк не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив.
Станом на 14.03.2019, дату відступлення права вимоги, прострочена заборгованість за кредитом становить 15680 грн. 00 коп., з яких: 4000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 1440 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками, 9840 грн. 00 коп. - заборгованість за пенею та штрафами.
12.04.2018 ТОВ «Авентус Україна» відступило право грошової вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», яке в подальшому було перейменовано в ТОВ «ВІН ФІНАНС», на підставі договору факторингу № 1, додаткової угоди № 14 від 14.03.2019.
Покликаючись на вимоги ст. 525-530, 610-612, 625, 631, 1046-1049 ЦК України, просив стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором у сумі 20521 грн. 15 коп., яка складається із суми заборгованості 15680 грн. 00 коп., суми інфляційних втрат - 3428 грн. 66 коп., 3% річних - 1412 грн. 49 коп. Також просив стягнути витрати зі сплати судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу 5000 грн. 00 коп.
У судове засідання представник позивача не з'явився, просив розгляд справи здійснювати у його відсутності, позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день, місце та час розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, відзиву на позов не подав.
Згідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи те, що відповідач про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав та позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, яка вказує на те, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до положень ст. 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 цього ж Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Як зазначено в правій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.11.2021 року у справі №243/6552/20 (провадження №61-1347св21) будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Судом встановлено, що 29 листопада 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено електронний договір про надання фінансового кредиту № 451146, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано позичальником електронним підписом, вчиненим одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
За умовами цього договору позичальник ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 4000 грн. строком на 20 календарних днів, з остаточною датою повернення кредиту 19.12.2018 року, зі сплатою відсотків 1,53 % за кожен день строку користування кредитом.
Наведене підтверджується графіком розрахунків до договору про надання фінансового кредиту, підписаним позичальником, повідомленням ТОВ «Авентус Україна» від 15.07.2025 про видачу ТОВ «Авентус Україна» онлайн кредиту за номером договору 451146 клієнту ОСОБА_1 на його платіжну картку, код транзакції creditplus-1017282; довідкою ТОВ «Авентус Україна» про переказ грошових коштів в сумі 4000 грн. 29.11.2018 ОСОБА_1 ; повідомленням ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 15.07.2025 про переказ грошових коштів за дорученням ТОВ «Авентус Україна» відповідно до договору ВП-200417-1 від 20.04.17 на суму 4000 грн. 29.11.2018, номер транзакції creditplus-1017282, на рахунок маска картки НОМЕР_1 , код авторизації 173068.
Пунктами 4.4.1 - 4.4.4 кредитного договору строни узгодили, що в разі порушення умов договору боржник зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 3 % від суми кредиту за кожен день прострочення за період, який не може перевищувати 90 днів та штраф у сумі 100 грн. на четвертий день прострочення, 300 грн. на тридцятий день прострочення, 500 грн. - на 90 день прострочення.
Із розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що заборгованість станом на 14.03.2019 складає 15680 грн. 00 коп., з яких: 4000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 1440 грн. 00 коп. - заборгованість за процентами, 9840 грн. 00 коп. - заборгованість за пенею та штрафами.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Встановлено, що 12.04.2018 ТОВ «Авентус Україна» відступило право грошової вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», яке в подальшому було перейменовано в ТОВ «ВІН ФІНАНС», на підставі договору факторингу № 1.
14.03.2019 укладено додаткову угоду № 14 до договору факторингу № 1 від 12.04.2018 та на його виконання підписано реєстр прав вимоги № 14 від 14.03.2019, згідно якого право вимоги за вказаним кредитним договором до боржника ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ВІН ФІНАНС», що підтверджується реєстром права вимоги № 14 від 14.03.2019, довідкою ТОВ «Авентус Україна» про проведення розрахунків за відступлені права вимоги з ТОВ «ФК Довіра та гарантія», яке відповідно до наказу від 25.07.2024 № 55-к змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС».
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за вказаним кредитним договором, перерахувавши на картковий рахунок позичальника ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 4000 грн.
У встановлений договором строк відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за вказаним кредитним договором.
Наявність простроченої заборгованості за кредитом відповідачем не спростована. Доказів про повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом відповідач не надав.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Частина 2 ст. 615 ЦК України вказує, що одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За нормами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд дійшов висновку, що позичальник ОСОБА_1 взяті не себе зобов'язання за кредитним договором № 451146 від 29.11.2018 не виконав, у передбачений у договорі строк грошові кошти (суму позики) та нараховані проценти за користування позикою не повернув, внаслідок чого станом на 14.03.2019 виникла заборгованість у сумі 15680 грн. 00 коп.
Доказів протилежного суду не надано. Відповідачем не спростовано факт укладення зазначеного кредитного договору та наявність простроченої заборгованості за кредитом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048, та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника суми позики та процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Із наведеного позивачем розрахунку вбачається, що за період 23.02.2019 - 23.02.2022 інфляційні втрати за договором складають 3428 грн. 66 коп., 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання - 1412 грн. 49 коп.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення та з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 20521 грн. 15 коп. заборгованості за кредитом.
Також суд вважає, що строк позовної давності позивачем не пропущено та підстави поновлювати цей строк за його клопотанням відсутні.
При цьому суд враховує, що відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України строки позовної давності були продовжені на строк дії карантину, викликаного короновірусною хворобою, з 11.03.2020 року до 1.07.2023 року (Постанови Кабінету Мніістрів України від 11.03.2020 р., від 27.06.2023 р. № 651).
Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Воєнний стан в України запроваджено 24 лютого 2022 року і триває він на даний час.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Встановлено, що витрати позивача на професійну правничу допомогу складають 5000 грн. 00 коп., що підтверджується договором № 33 від 22.03.2024 про надання правової допомоги та додатковою угодою до цього договору від 22.03.2024, детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, актом про підтвердження факту наданян правничої допомоги від 12.08.2025.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та об'ємом виконаних робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову.
Враховуючи засади розумності та справедливості, ціну позову, те, що вказана справа є малозначною, а також обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зважаючи на те, що відповідач є слабшою стороною договору, суд вважає за вірне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 3000 грн.
Витрати позивача зі сплати судового збору становлять 2422 грн. 40 коп.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, зокрема вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 509, 526, 527, 530, 532, 599, 610- 612, 615, 629, 631, 634, 638, 1046-1050, 1054 ЦК України ст. 2, 3-13, 19, 81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 451146 від 29.11.2018 в розмірі 20521 (двадцять тисяч п'ятсот двадцять одна) грн. 15 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського,8, ЄДРПОУ 38750239.
Відповідач - ОСОБА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення складено 05 листопада 2025 року.
Суддя: Р. М. Снітчук