Справа № 559/2474/25
Провадження № 2/559/1030/2025
05 листопада 2025 року місто Дубно
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі головуючої судді Жуковської О.Ю., з участю секретаря судового засідання Джигирей В.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
І. Стислий виклад позиції сторін.
1.1 Представник ТОВ «ФК «ЕЙС» звернувся у суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивовано тим, що 03.09.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №766526351 у формі електронного документа з використанням електронного підпису (підписаний одноразовим ідентифікатором AUMF-2252). Згідно умов Договору відповідачу було надано кредит у розмірі 18500 грн. на умовах строковості, зворотності та платності. Товариство виконало умови договору та перерахувало відповідачу кошти в сумі 18500 грн. на його банківську картку № НОМЕР_2, яку він вказав у Заявці при укладенні Договору. 28.11.20218 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу №28/1118-01 строком до 28.11.2019. Укладеними додатковими угодами строк дії договору факторингу було продовжено до 31.12.2024. Згідно вказаного договору факторингу ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №766526351. В подальшому 31.07.2024 ТОВ «Таліон Плюс» відступило право вимоги за Договором №766526351 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», яке в свою чергу відступило право вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» згідно Договору факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025. Згідно реєстру боржників до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 84104,70грн. На даний час відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує і заборгованість не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «ФК «ЕЙС», у зв'язку з чим позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості в загальному розмірі 84104,70грн. та судові витрати у справі.
1.2 Відповідач подав до суду заяву, що розцінюється, як відзив, згідно якої, позовні вимоги визнає частково, зокрема в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 18500 грн. Щодо стягнення нарахованих відсотків, то керуючись ч.15 ст.14 КУ ««Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» просить відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині за кредитним договором №766526351 від 03.09.2023, оскільки є військослужбовцем. Судові витрати просить покласти на сторони відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням часткового задоволення позову.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 26.06.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
07.07.2025 після усунення недоліків ухвалено розглядати справу без повідомлення (виклику) сторін та задоволено клопотання про витребування доказів.
Позивач просить розгляд справи проводити у його відсутності, про що вказав у своїй позовній заяві.
Відповідач надіслав заяву згідно якої позовні вимоги визначає частково.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
03.09.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №766526351 у формі електронного документа з використанням електронного підпису (одноразового ідентифікатора AUMF-2252). . Згідно умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 18500,00 грн. на умовах строковості, зворотності та платності. Згідно п.11.1.Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5(п'яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного або належного їх виконання. У будь-якому разі зобов'язання, що виникають під час дії договору діють до повного його виконання. П.8 Договору передбачено нарахування відсотків за дискотною ставкою у розмір і0,64% від суми кредиту, індивідуальною ставкою у розмірі 1,83%, а після закінчення дисконтного періоду проценти нараховуються за ставкою у розмірі - 2,98% в день (а.с.30-34).
До вказаного Договору позивачем додано Довідку та Порядок дій споживача в інформаційно - телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та отримання фінансових послуг під торговельною маркою «Moneyveo» (а.с.20-24). Укладаючи вищевказаний кредитний договір відповідач та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а.с.18-22).
Також до матеріалів справи надано Заявку на отримання грошових коштів в кредит від 03.09.2023 в якій містяться персональні дані позичальника, що є підтвердженням того, що він підтвердив особисто волевиявлення на укладення договору (а.с.23)
Отримання ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 18500 грн. підтверджується платіжним дорученням від 03.09.2023 (а.с.12).
Належність банківської картки № НОМЕР_2 ОСОБА_1 , зарахування грошових коштів на дану платіжну картку у розмірі 18500 грн. у період з 03.09.2023 по 08.09.2023 та користування коштами підтверджується інформаційними довідками АТ «Універсал банк» від 24.07.2025 та 30.10.2025 (а.с.91-94, 100-102).
Відповідно до наданого первісним кредитором розрахунку заборгованості за кредитом, станом на 24.10.2023 у ОСОБА_1 наявна заборгованість за Договором №766526351, яка становить 41103,30грн., з яких 18500 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту, 22603,30 грн. - сума прострочених платежів по процентах. При цьому, як вбачається з даного розрахунку, відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 1184грн. Дана сума відображена у розрахунку заборгованості (а.с.42).
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає ТОВ «Таліон Плюс» за виплату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників. Строк дії договору закінчується 28.11.2019. В подальшому, додатковими угодами №19, №26, №27, №31, №32 продовжено строк дії Договору факторингу до 31.12.2024 (а.с.59-62, ).
Відповідно до реєстру прав вимоги №255 від 24.10.2023 до Договору факторингу №28/1118-01, ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 41103,30грн., з яких 18500 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту, 22603,30 грн. - сума прострочених платежів по процентах. (а.с.57).
Надалі, між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» було укладено договір факторингу № 31/0724-01 від 31.07.2024 у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» за плату, а ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права грошової вимоги до боржника за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників. (а.с.53-55).
Відповідно до Реєстру прав вимоги №2 від 31.07.2024 до Договору факторингу, до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 84104,70 грн., з яких 18500 грн. - заборгованість за основним боргом та 65604,70 грн. - заборгованість за відсотками (а.с.51).
Згідно з наданим ТОВ «Таліон Плюс» розрахунком, заборгованість ОСОБА_2 становить 84104,70 грн., з яких 18500 грн. - заборгованість за основним боргом та 65604,70 грн. - заборгованість за відсотками (а.с.41).
В подальшому, між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» передає ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату, а ТОВ «ФК «ЕЙС» приймає належні ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників (а.с.47-49).
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу від 29.05.2025, до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 84104,70 грн., з яких 18500 грн. - заборгованість за основним боргом та 65604,70 грн. - заборгованість за відсотками (а.с.45).
Згідно виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 766526351 від 03.09.2023 наданого позивачем вбачається , що станом на 05.06.2025 заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем не погашена та складає 84104,70 грн. З даного розрахунку вбачається, що після відступлення права вимоги ТОВ ФК «ЕЙС» не здійснювалося жодних додаткових нарахувань (а.с.40).
IV. Норми права, які застосував суд.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини.
В частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Положеннями ч. 1 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом норм ст.627 ЦК України, відповідно достатті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст.634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підставі ст.610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст.625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.516 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини другої статті 530 ЦК України,, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
Позичальник зобов'язаний, відповідно до ст. 1049 ЦК України, повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей та встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту. У статті 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Пунктом 3 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію п.п. 3 п. 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року, та триває донині.
За змістом ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжений та діє до тепер.
П. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц.
У відповідності до пункту 5 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України. Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України. Таким чином, статус військовослужбовця надається громадянину, який проходить військову службу відповідно до чинного законодавства України. Такого статусу особа набуває з часу початку проходження нею військової служби, визначеного законодавством.
Відповідно до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
V. Мотивована оцінка і висновки суду.
5.1. Суд робить висновок, що між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» правонаступником якого є позивач, та відповідачем виникли правовідносини у зв'язку з укладенням Договору кредитної лінії №766526351. ОСОБА_1 отримав кредитні кошти і у нього виникло зобов'язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначеними в кредитному договорі. ТОВ «ФК«Ейс» є правонаступником первісного кредитора, що свідчить про належні правові підстави для переходу права вимоги до ОСОБА_1 і товариство вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення коштів. Сума заборгованості за основним боргом, яка підлягає стягненню, повністю відповідає умовам Договору та строку його дії. Окрім того, відповідач заперечень щодо розміру заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 18500грн. немає, позов в цій частині визнає, а відтак наданий позивачем розрахунок (в цій частині) за відсутності заперечень щодо такого розрахунку від відповідача, приймається судом як достовірний. Фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку не повернуті і правонаступник первісного кредитора вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення коштів. Тому, в цій частині позовні вимоги суд задовольняє.
5.2. З приводу заперечень відповідача щодо нарахування йому відсотків за кредитним договором та посилання на застосування до нього пільги, передбаченої п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суд зазначає наступне.
Згідно розрахунку заборгованості, наявного в матеріалах справи, за Кредитним Договором № №766526351 від 03.09.2023 кредитором ОСОБА_1 нараховано відсотки за користування грошовими коштами за період з 03.09.2023 по 10.01.2024 у розмірі 65604,70 грн.
Разом з тим, згідно військового квитка серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 з 01.08.2023 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 (а.с.105) Отже, ОСОБА_1 будучи військослужбовцем має право на пільги, встановлені для такої категорії осіб.
Оскільки з матеріалів справи вбачається, що відсотки за користування кредитними коштами нараховані кредитором в період з 03.09.2023 по 10.01.2024, тобто саме під час проходження ОСОБА_1 військової служби, що є незаконним, а тому вимоги про їх стягнення задоволенню не підлягають
5.3. В підсумку позовні вимоги суд задовольняє частково.
5.4. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним. Згідно із ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Судом встановлено, що понесені ТОВ ФК «Ейс» витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн., підтверджуються матеріалами справи: Договором про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025; Додатковою угодою №25770579935 до Договору від 29.05.2025; Актом прийому - передачі наданих послуг від 05.06.2025, довіреністю та свідоцтвом про право заняття адвокатською діяльністю адвоката Тараненко А.І.(а.с.35-39). Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1540 грн. (18500х7000/84104,70).
5.5. Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при зверненні до суду з позовом був сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн., (а.с.9), а оскільки позовні вимоги задоволені частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 533 грн. (18500х2422,40/84104,70).
Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 158, 259, 263-265, 354 ЦПК України, 525, 526, 626,629, 63, 633, 1054 ЦК України, ЗУ «Про електронну комерцію», суд -
позов задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Договором кредитної лінії №766526351у розмірі 18500 (вісімнадцять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.
В іншій частині задовлення позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 533 гривні та 1540 гривень витрат на правову допомогу, а разом 2073 (дві тисячі сімдесят три) гривні 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження: Харківське шосе, 19 офіс 2005, м. Київ, код ЄДРПОУ 42986956, електронна адреса fincomace@gmail.com.
Представник позивача: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Суддя О.Ю. Жуковська