Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/1995/25
Провадження № 3/376/800/2025
26 серпня 2025 року суддя Сквирського районного суду Київської області, Коваленко О.М., розглянувши матеріали які надійшли від ВП №1 Білоцерківського районного управлінння поліції ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, не працюючу, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 - за ч.1 ст. 184 КУпАП, -
14.07.2025 року до Сквирського районного суду Київської області надійшли матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 .
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення Серії ВАД № 853428 від 23.06.2025 року встановлена, що 21 червня 2025 року близько 07:00 в АДРЕСА_2 ОСОБА_1 ухилилась від виконання передбачених ст.150 Сімейного кодексу України обов'язків, щодо забезпечення належних умов виховання, навчання, догляду, свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який повернувся до місця проживання в стані алкогольного спяніння та пошкодив вікно.
В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначила, що її син був на випускному вечері та прийшов додому пізно. Однак своїми діями вона правопорушення не вчиняла. Пояснила, що вона є багатодітною матір'ю, алкогольних напоїв не вживає, діти всім необхідним забезпечені, відвідують навчальний заклад, коли був випускний вечір дозволила синові разом з його сетрою зустріти схід сонця, коли син прийшов додому був трохи стурбовний, однак конфлікт був злагоджений та син ліг спати.
Перевіривши доводи, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, дослідивши письмові матеріали справи, вважаю, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вимогами ст. 252 КУпАП, передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно ч.1 ст. 184 КУпАП відповідальність батьків, або осіб, які їх замінюють наступає у разі ухилення їх від виконання передбачених законодавством обов'язків по забезпеченню необхідних умов життя, освіти та виховання неповнолітніх дітей.
Однак матеріали, які надійшли до суду не містять жодного доказу, в розумінні ст.251 КУпАП, які б підтверджували винність ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, щодо невиконання нею обов'язків по забезпеченню необхідних умов життя, освіти та виховання неповнолітньої дитини саме 21.06.2025 року о 07:00 год., за місцем проживання. Протокол про адміністративне правопорушення складений відносно ОСОБА_1 , не містить суті адміністративного правопорушення відповідно до складу адміністративного правопорушення за яким він складений, не розписана об'єктивна сторона правопорушення, не зазначено, в чому саме полягало невиконання нею обов'язків по забезпеченню необхідних умов життя дитини.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 р. № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Положеннями ст.ст. 251, 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
У відповідності до вимог ст. 280 КУпАП, орган при розгляді справи зобовязаний зясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також зясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України (остаточне рішення від 17.06.2011р.), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10.02.1995 р. у справі Алене де Рібермон проти Франції Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
З наданих матеріалів справи про адміністративне правопорушення неможливо поза розумним сумнівом встановити вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, з огляду на те, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, спростовуються поясненнями ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять жодного доказу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Вважаю, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам закону, що має суттєве значення для вирішення справи по суті, та унеможливлює винесення постанови про визнання правопорушника винним.
З огляду на викладене, за відсутності інших об'єктивних джерел фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню в цій справі, дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення.
З урахування вищенаведеного, згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі належить закрити, якщо судом встановлено, що в діях особи у відношенні якої, складено протокол про адміністративні правопорушення, відсутні склад адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.7, 8,9, 33, 185, 247,280 КУпАП, ст.. 62 Конституції України, суд,-
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст. 184 КУпАП - на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту її постановлення
Суддя О. М. Коваленко