Справа № 172/2272/25
Провадження № 2-з/191/34/25
іменем України
07 листопада 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючої судді - Форощук С.А., за участю секретаря - Вехник С.Л., згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Чулін Дмитро Георгійович про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Чулін Дмитро Георгійович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (у своїх інтересах та на правах законного представника неповнолітньої доньки ОСОБА_4 ), неповнолітньої ОСОБА_5 , Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадарстру у Дніпропетровській області; третя особа на стороні позивача : ОСОБА_6 про визнання договорів , свідоцтв про право на спадщину за законом і рішення селищної ради недійсними, скасування державної реєстрації земельної ділянки, поділ спадщини та виселення,
Заявник, в інтересах якого діє представник - адвокат Чулін Дмитро Георгійович, звернувся до суду із позовом про визнання договорів , свідоцтв про право на спадщину за законом і рішення селищної ради недійсними, скасування державної реєстрації земельної ділянки, поділ спадщини та виселення. Разом з позовною заявою представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову та посилається на те, що позивач звернувся до суду з позовом на предмет захисту своїх спадкових прав, а саме на житловий будинок з його приналежностями і законних інтересів у землекористуванні відведеною під забудову цим будинком присадибною ділянкою у АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_7 вдався до виведення із спадкової маси спірного житлового будинку з метою ухилення від необхідності його поділу у складі спадщини з ОСОБА_8 , щойно довідався у травні 2024 року про здобуті позивачем докази викриття використаного проти себе обману з передбачуваним для відповідачів визнанням договору з ОСОБА_9 по суду недійсним, що лягло в основу підстав пред'явлених позовів і їх об'єднання в одній заяві. Наразі, зібрані фактичні дані про оформлення для виду від імені позивача фальшивої заяви про відмову від прийняття спадщини і причетність відповідачів до такого посягання на права спадкоємця, без відома й участі якого розподілена вся спадкова маса, що тривалий час переховувалося, мають визнаватися достатніми для підтвердження на цій стадії процесу очевидного та об'єктивного характеру існування загрози порушення прав позивача, і як спадкоємця, і як землекористувача, щодо вимог якого, аби припустити їх законність за презумпцією прийняття спадщини, подані достатні фактичні дані документально підтвердженого постійного проживання позивача на час відкриття спадщини у місці її відкриття, внаслідок чого в якості гарантії задоволення таких вимог позивача за висновками Верховного Суду України у постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року допустиме забезпечення позову шляхом вжиття заходів обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідачів або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя, чим за усталеною судовою практикою визначається легітимна мета втручання у непорушність власності відповідно до ст. 41 Конституції України на балансі з обов'язковістю судових рішень. Враховуючи опановані відповідачем ОСОБА_10 навички виконання у грошових боргових документах чужих підписів з набутим вдалим досвідом безкарності за використання в обстоюванні своєї позиції фальшивих доказів з ознаками підробки, добуті відомості про залишення спірного будинку ОСОБА_9 , яка перестала отримувати в інших цивільних справах поштову кореспонденцію (у додатку), а також про звернення до державного реєстратора під час іншого судового провадження, про яке відповідачу достеменно було відомо, дають за викладеними Верховним Судом висновками для подібної справи №320/3560/18 у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2019 року за № 61-5051св19 достатні підстави обґрунтовано вважати наявним ризик підготовки відповідачів до подальшого відчуження, обтяження чи вчинення за час розгляду цивільної справи інших нечесних чи неетичних дій, які неправомірно поставлять під реальну загрозу можливість задоволення позову судом, що має переконувати у необхідності згідно ст.ст. 149, 153 ЦПК України присікти саму можливість вчинення такого роду дій у цій справі невідкладно і без виклику сторін. Оскільки за характером пред'явлених вимог і юридичної заінтересованості позивача подальша можливість законної реалізації ним виділу із спадщини в рахунок належної йому частки спірного домоволодіння в натурі напряму залежить від збереження за відповідачами ОСОБА_10 і його неповнолітньою дочкою ОСОБА_4 на час судового розгляду правового становища, як фактичного, так і титульного його володільця, нічим необтяжений вільний цивільний оборот розміщеного житлового будинку на земельній ділянці, щодо якої є обґрунтоване припущення про її формування за рахунок землекористування позивача, явно містить в собі ризик унеможливлення реституції, з приводу якої, серед іншого, позивач звернувся до суду з ресцисорним позовом для послідовної реалізації права на захист за основним ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим обґрунтовується накладення арешту на земельну ділянку і розміщений на ній житловий будинок згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, без чого відновлення справедливого правового стану позивача за рішенням суду на його користь саме у цій справі без потреби в інших додаткових провадженнях може стати неможливим. Оформлення відповідачем ОСОБА_10 розробленої для державної реєстрації земельної ділянки технічної документації без приведення у відповідність її цільового призначення за категоріями земель і в обхід ст. 118 ЗК України виправдовує доцільність збереження на час розгляду справи незмінною сформованої у Державному земельному кадастрі земельної ділянки, на підставі чого ефективність засобу юридичного захисту може бути забезпечена згідно п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України у спосіб заборони вчинення певних дій, в тому числі третім особам, відповідно до ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і ст.ст. 9, 24, 26 Закону України «Про Державний земельний кадастр». Заходи забезпечення позову, про вжиття яких порушується перед судом питання, не призведуть до вилучення речі з господарського відання відповідачів ОСОБА_11 , схильних до переховування майна за фальшивими документами, а спрямовані виключно на збереження такої речі у незмінному стані, що існував на час пред'явлення позову, і тому не тягнуть для будь-кого з відповідачів додаткових прямих втрат, тоді як можливі зустрічні вимоги упущеної вигоди відповідача від обмеження у здійсненні майнових прав у з'ясованих обставинах припущення порушення прав позивача у формі їх привласнення іншими спадкоємцями безпосередньо від вжиття таких заходів забезпечення позову не залежать. Беручи до уваги, що відмова у цьому позові тягтиме для відповідачів авторитетну судову декларацію відсутності сумнівів у наявності підстав для виникнення в ОСОБА_5 цивільних прав, на час подання цієї заяви немає фактичних даних про пов'язані із забезпеченням позову потенційні збитки чи будь-які інші ризики відповідачів, на рахунок яких не покладається заходами, що пропонуються, жодних нових витрат, на підставі чого заходи зустрічного забезпечення відповідно до ст. 154 ЦПК України не пропонуються.
Просить суд, накласти арешт на присадибну земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 1220755100:04:017:0150 і на розміщений на ній житловий будинок з приналежностями під реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна АДРЕСА_2 , які зареєстровані на праві приватної власності за ОСОБА_5 ; заборонити державним кадастровим реєстраторам вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості та передавати їх органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно з приводу земельної ділянки з кадастровим № 1220755100:04:017:0150; заборонити вчинення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-яких реєстраційних дій з приводу присадибної земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим № 1220755100:04:017:0150 та розміщеного на ній житлового будинку з приналежностями з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна АДРЕСА_2 .
За правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Частиною 1 статті 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2020 року у справі №520/5745/18.
Як вбачається з Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 1220755100:04:017:0150, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, площа 0, 15 га, за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 з 21.05.2024 року ( номер запису про право 55112113 ).
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №392402396, сформованої 26 серпня 2024 року, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_5 .
З поданої заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів вбачається, що у разі прийняття рішення на користь позивача у цивільній справі можуть виникнути труднощі у подальшому при виконанні такого рішення.
Позивачем обґрунтовано наявність зв'язку між заходом забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку та предметом позовних вимог, оскільки, застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист порушеного права позивача та поновлення порушених прав.
При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.
Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову. При цьому, можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.
При цьому, суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки, матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт може завдати збитків відповідачам, а також, в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов'язкового застосування зустрічного забезпечення.
Дослідивши письмові матеріали справи, та враховуючи, що вид забезпечення позову, вказаний у заяві позивача, а саме накладення арешту на присадибну земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 1220755100:04:017:0150 і на розміщений на ній житловий будинок з приналежностями під реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна АДРЕСА_2 , які зареєстровані на праві приватної власності за ОСОБА_5 ; заборони державним кадастровим реєстраторам вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості та передавати їх органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно з приводу земельної ділянки з кадастровим № 1220755100:04:017:0150; заборони вчинення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-яких реєстраційних дій з приводу присадибної земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим № 1220755100:04:017:0150 та розміщеного на ній житлового будинку з приналежностями з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 240385512207 у Вокзальному провулку, 1, селища Васильківка Синельниківського району Дніпропетровської області, є співмірним з заявленим позовом та буде достатніми для забезпечення виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 157 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Чулін Дмитро Георгійович про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Чулін Дмитро Георгійович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (у своїх інтересах та на правах законного представника неповнолітньої доньки ОСОБА_4 ), неповнолітньої ОСОБА_5 , Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадарстру у Дніпропетровській області; третя особа на стороні позивача : ОСОБА_6 про визнання договорів , свідоцтв про право на спадщину за законом і рішення селищної ради недійсними, скасування державної реєстрації земельної ділянки, поділ спадщини та виселення, задовольнити.
Накласти арешт на присадибну земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 1220755100:04:017:0150 і на розміщений на ній житловий будинок з приналежностями під реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна АДРЕСА_2 , які зареєстровані на праві приватної власності за ОСОБА_5 .
Заборонити державним кадастровим реєстраторам вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості та передавати їх органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно з приводу земельної ділянки з кадастровим № 1220755100:04:017:0150.
Заборонити вчинення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-яких реєстраційних дій з приводу присадибної земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим № 1220755100:04:017:0150 та розміщеного на ній житлового будинку з приналежностями з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна АДРЕСА_2 .
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання копії ухвали.
Відповідно до вимогч.10 ст.153 ЦПК України, оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя С. А. Форощук