Справа 206/1201/25
Провадження 2/206/1167/25
31 жовтня 2025 року м.Дніпро
Самарський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Малихіної В.В.,
за участі секретаря судового засідання Тимченко Ю.А.,
представника відповідача Терещука М.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «УніверсалБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
10 березня 2025 року до Самарського районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що АТ «Універсал банк» запустив проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам, спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом Банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www/monobank.ua/terms. Підписанням анкети-заяви клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата підписання клієнтом анкети-заяви.
05 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету -заяву до договору про надання банківських послуг від 05.10.2020. Встановивши мобільний додаток monobank та приєднавшись до умов і правил обслуговування в АТ «Універсалбанк» при наданні банківських послуг, відповідач отримав кредит у розмірі 100000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі. Однак, відповідач ОСОБА_1 порушив умови договору, у зв'язку з чим станом на 22.01.2025 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 78659,55 грн.
Позивач просить стягнути із відповідача заборгованість за договором від 05.10.2020 за залишком заборгованості за кредитом у розмірі 78659,55 грн. та судові витрати у розмірі 3028,00 грн.
Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 07 квітня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. У позовній заяві просив, у разі неявки в судове засідання представника позивача, розглядати справу за його відсутності. Не заперечує проти винесення заочного рішення.
06 травня 2025 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив відповідно до якого останній зазначив, що 05.10.2020 року він дійсно звертався до банку із заявою анкетою про відкриття рахунку. Рахунок було відкрито ним з метою отримання банківських послуг, а саме, відкриття картки для безготівкових розрахунків та накопичення обігових коштів. В подальшому він не звертався із заявою про видачу кредиту чи встановлення кредитного ліміту. Серед поданих до суду документів відсутні первинні документи про надання кредитних коштів, матеріали справи не містять доказів перерахування коштів, єдиним документом на який посилається позивач є розрахунок заборгованості. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
01 липня 2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого останній зазначає, що укладення договору та приєднання боржника до Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсалбанк», Тарифів за карткою Monobank відбувається шляхом підписання Анкети-заяви. Удосконалений електронний підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Сторони погодили використання ЕП без сертифіката ключа. З наведеного алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, укладення електронного договору є неможливим.
Беручи до уваги письмові пояснення представника відповідача та представника позивача, вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.
Судом встановлено, що 05.10.2020 ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву №б/н до договору про надання банківських послуг АТ «УніверсалБанк».
В Анкеті- заяві ОСОБА_1 погодився з тим, що ця анкета-заява разом з Умовами та правилами обслуговування АТ «Універсал Банк», таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням: www/monobank.ua/terms; Тарифами, складають договір про надання банківських послуг. Підписуючи цю Анкету-заяву власноручним підписом або цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону у Мобільному додатку monobank, він підтвердив отримання примірника договору в Мобільному додатку monobank , підтвердив своє ознайомлення та згоду з умовами договору, укладання договору і зобов'язався виконувати умови договору.
Представник позивача посилається на ті обставини, що на підставі укладеного договору відповідач отримав у розпорядження кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Належними доказами, які підтверджують суму отриманих позичальником коштів, а також наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженогопостановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та виконаних за день операцій, - є банківські виписки з рахунків позичальника, які, в тому числі, можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 серпня 2023 року у справі № 206/3009/15 (провадження № 61-5576св23) та ін.
У зв'язку з ненаданням банком доказів видачі кредитної картки та перерахування грошових коштів в узгодженому розмірі відповідачеві, суд позбавлений можливості перевірити розмір нарахованої суми заборгованості.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості не є належним і достовірним доказом того факту, що відповідач дійсно отримав позику, що договір позики є укладеним, а також те, що заборгованість визначена у відповідному розмірі.
Таку ж позицію виклав Верховний Суд у постанові від 27 березня 2020 року в справі № 703/3063/18.
Окрім того, в обов'язок позивача входить довести не лише факт підписання договору, а і факт перерахування грошових коштів на рахунок відповідача.
Аналогічні за змістом правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року в справі № 6-1967цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2020 року в справі № 194/1126/18.
Сам по собі Паспорт споживчого кредиту за програмою «Чорна картка monobank» не може бути прийнято судом до уваги, оскільки зі змісту цього паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
Згідно правового висновку Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 травня 2022 року в справі №393/126/20, ознайомлення з паспортом споживчого кредиту та його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Аналогічне стосується таблиці обчислення вартості кредиту, що передує укладенню договору та не свідчить про укладення договору саме на таких істотних умовах.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин.
У своїй позовній заяві до суду АТ «Універсал Банк» просив розглянути справу у його відсутність, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18, провадження №61-17205ск19.
Посилання банку в апеляційній скарзі на наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором, як на підставу задоволення позовних вимог, є необґрунтованими, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом Банку та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалася кредитна картка, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем, а також, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору від 05.10.2020 року, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа №219/1704/17, провадження №61-1211св19.
Таким чином, з вище наданих документів не простежується, що відповідач отримав грошові кошти у розмірі 100000 грн.
Отже, дослідивши зібрані у справі докази окремо й в їх сукупності, суд приходить до висновку, що жоден із наданих позивачем документів не містить підтвердження факту надання відповідачу кредитних коштів за вищевказаним договором.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно дост. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зіст. 81 ЦПКкожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6ст. 81 ЦПК України).
За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Надані позивачем Анкета-Заява до договору про надання банківських послуг, пояснення до виписки про рух коштів на рахунку, умови і правила обслуговування виключають реальну можливість стягнення за ними заборгованості, оскільки в розумінні положення ст. 626 ЦК України не є договором, а тому за вказаними документами виключається реальна можливість стягнення будь-яких коштів.
Частинами 1-3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.
Зважаючи, що позивачем є юридична особа фінансова установа, яка має в своєму підпорядкуванні юридичний відділ, - зазначене вказує лише на те, що представники позивача були обізнані із нормами процесуального права, які регламентують принципи цивільного судочинства, в тому числі й такий принцип як змагальність сторін, за яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та диспозитивність цивільного судочинства, за яким суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; учасник справи розпоряджається своїми права щодо предмету спору на власний розсуд та знає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
У зв'язку із відмовою у задоволенні заявлених вимог за приписами ст.141 ЦПК України судовий збір не відшкодовується.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 213-215, 258, 265, 289, 354-355 ЦПК України, суд, -
В задоволенні заяви Акціонерного товариства «УніверсалБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя В.В.Малихіна