Справа № 947/40114/25
Провадження № 3/947/5282/25
07.11.2025 року м. Одеса
Cуддя Київського районного суду м. Одеси Іванчук В.М., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП (протокол серії ЕПР1 № 481010 від 12.10.2025 року) -
12.10.2025 року о 11:23 год., за адресою: м. Одеса, вул. Євгена Чикаленка 72, водій ОСОБА_1 (далі - особа, що притягується до адміністративної відповідальності), керував автомобілем марки «YAMAHA JOG», при цьому не маючи права керування транспортним засобом, повторно протягом року.
За таких обставин, особа, що притягується до адміністративної відповідальності порушила п.2.1.а «Правил дорожнього руху» України, за що відповідальність передбачена за ч.5 ст.126 КУпАП.
В судове засідання особа, що притягується до адміністративної відповідальності не з'явилася, про дату та час судового розгляду була повідомлена завчасно та належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила.
З огляду на вищезазначене, відповідно до вимог 268 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутні особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не виключають встановлення державами-учасницями процесуальних правил, у тому числі обмежень і заборон, які мають на меті забезпечити належний перебіг судового розгляду. Такі обмеження допустимі, якщо вони не позбавляють особу самого змісту права на доступ до суду, а є пропорційними та переслідують легітимну мету - уникнення безладу у судовому процесі, забезпечення ефективності правосуддя.
Право на доступ до суду не є абсолютним і може зазнавати обмежень, якщо такі обмеження передбачені законом, переслідують легітимну мету і є пропорційними. ЄСПЛ у низці справ (зокрема, Ashingdane v. the United Kingdom) підкреслював, що держави мають право регулювати доступ до суду через встановлення розумних процесуальних вимог, які не повинні звужувати саму суть цього права. Таким чином, певні формальні умови (наприклад, строки подання скарг, вимоги до форми) є допустимими.
Однією з ключових гарантій справедливого судового розгляду відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції є дотримання принципу розумного строку розгляду справи. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що держава зобов'язана організувати свою судову систему так, щоб забезпечити розгляд справ у межах строків, які відповідають критеріям розумності, з урахуванням складності справи, поведінки сторін та органів влади, а також значення справи для заявника (Frydlender v. France).
Разом з обов'язком держави забезпечити своєчасність розгляду справ, Суд покладає відповідальність і на сторони судового провадження. Зокрема, учасники процесу повинні проявляти належну активність: своєчасно подавати заяви та докази, з'являтися на судові засідання, слідкувати за перебігом справи. У справі Daubler-Gmelin v. Germany ЄСПЛ підкреслив, що кожна сторона повинна з розумним інтервалом часу цікавитися розвитком провадження у її справі.
ЄСПЛ також наголошує, що процесуальні гарантії не можуть бути використані для зловживання правом. Якщо сторона навмисно затягує провадження, ігнорує судові приписи або іншим чином чинить перешкоди для справедливого розгляду справи, держава має право обмежити доступ до суду в межах розумного регулювання. Такі обмеження визнаються допустимими за умови, що вони не є непропорційними і не знищують суті права на суд (Hadjianastassiou v. Greece).
На підставі вищезазначеного, оцінюючи отримані в суді докази, дослідивши матеріали справи, суд обґрунтовано приходить до висновку, що в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Так, вина особи, що притягується до адміністративної відповідальності також підтверджуються зібраними в порядку ст.251 КУпАП доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, яким зафіксоване місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення та сукупністю досліджених матеріалів, доданих до вказаного протоколу.
Суд при накладенні стягнення враховує: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, а також те, що дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки автомобіля.
Згідно із ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Беручи до уваги обставини та наслідки, які були спричинені внаслідок порушення «Правил дорожнього руху України», суд вважає, з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами необхідним і достатнім стягненням для правопорушника буде доцільним накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП та п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», суд стягує з особи, що притягується до адміністративної відповідальності судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605, 60 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 21, 33-35, 40-1, ч.5 ст.126, 221, 283, 384, КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п'ять) років. Стягнути ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на перше січня 2024 року, що складає 605, 60 (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) гривень.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси.
Постанова пред'являється до виконання протягом трьох місяців.
Суддя Київського районного
суду м. Одеси Іванчук В. М.