cправа №947/42190/25
провадження №1-кп/947/1394/25
07 листопада 2025 року м.Одеса
Київський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по кримінальному провадженню №62025050010005868 від 05.02.2025 року,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,
У провадженні Київського районного суду міста Одеси знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5. ст.407 КК України.
07.11.2025 року в підготовчому судовому засіданні, прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
1. Зміст клопотання.
В обґрунтування клопотання, прокурор зокрема зазначив, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
15.09.2025 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси відносно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 11.11.2025 року включно.
Вказував, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: п.1 ч.1 ст.177 КПК України: обвинувачений може переховуватися від суду, так як санкція, у разі визнання останнього винним та притягнення до кримінальної відповідальності, передбачає позбавлення волі від 5 до 10 років та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним дає підстави вважати, що останній може переховуватись від суду; п.3 ч.1 ст.177 КПК України: обвинувачений може незаконно впливати на свідків, оскільки їх покази є визначальними у кримінальному провадженні. Разом з тим, з метою укриття своєї злочинної діяльності може впливати на зазначених осіб, щоб ті утримались від спілкування з правоохоронними органами.
Крім того, станом на даний час свідки ще не допитані в судовому засіданні, їх показання мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого судового розгляду. Перебуваючи на свободі, обвинувачений може здійснювати незаконний вплив на свідків, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності; п.5 ч.1 ст.177 КПК України: може вчинити інше кримінальне правопорушення з метою уникнення від кримінальної відповідальності, зокрема, щодо тиску на учасників провадження.
Стверджував, що у зв'язку з вищенаведеними обставинами, враховуючи всі ризики в їх сукупності та взаємозв'язку, запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та не забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Вважав, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатен забезпечити виконання ОСОБА_3 обов'язків, передбачених КПК України а саме, своєчасне його з'явлення до суду, виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, а саме: неможливість застосування запобіжного заходу до ОСОБА_3 у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, який згідно ст. 12 КК України відносять до категорії тяжкого та тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним (позбавлення волі від п'яти до десяти років) дає підстави вважати, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; неможливість застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що навіть під цілодобовим домашнім арештом, не виключає можливості здійснення впливу на свідків, у даному кримінальному провадженні, як безпосередньо, так і через інших осіб.
Заявляв, що продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою, що відповідає, і є співрозмірним тяжкості і характеру скоєного, що інкримінується обвинуваченому, а більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а тому продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.
Звертав увагу, що відповідно до ч.8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений п.5 ч.1 ст.176 КПК України (тримання під вартою).
Посилаючись на викладене, просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 у ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на 60 діб, без визначення розміру застави.
2. Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений та захисник проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували. Захисник зокрема зазначив, що ризики впливу на свідків не доведений та прокурором не зазначено, який саме злочин може вчинити обвинувачений. Просив змінити на інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачений зазначив, що шкодує про те, що вчинив. Перебував на лікуванні, дружині стало погано, він поїхав до додому, щоб доглянути за нею, а потім хотів повернутися.
3. Передумови та висновки суду.
Суд, заслухавши клопотання, дослідивши додані до нього документи та вислухавши думки учасників кримінального провадження, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Згідно з положеннями ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Судом встановлено, що відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 15.09.2025 року, до обвинуваченого ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 11.11.2025 року включно, а також було визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60560 грн.
Під час застосування вказаного запобіжного заходу, слідчим суддею були враховані ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Відповідно до змісту ч.3 ст.199 КПК України, однією з підстав для продовження строку тримання під вартою є наявність вважати, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Суд погоджується, що на сьогоднішній день, ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати та не зменшилися, а саме:
-) щодо п.1 ч.1 ст.177 КПК України - переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Вказаний злочин нібито вчинив в період умовно - дострокового звільнення, не відбутий строк становить 3 роки 10 місяців 11 днів. Отже, на думку суду існує ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності;
-) щодо п.3 ч.1 ст.177 КПК України - незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки відповідно до ч.4 ст.95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Станом на сьогоднішній день, судовий розгляд не розпочався, свідки обвинувачення судом не допитані, а тому суд вважає, що існує ризик того, що обвинувачений може незаконно впливати на не допитаних свідків з метою зміни ними показань під час судового розгляду.
-) щодо п.5 ч.1 ст.177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у самовільному залишенні військової частини або місця служби, вчинене в умовах воєнного стану, в той час, коли має непогашену судимість за особливо тяжкий злочин, - дезертирство, яке вчинив в умовах воєнного стану за вироком суду від 17.07.2024 року. У зв'язку з цим, на думку суду, існує ризик того, що ОСОБА_3 може продовжити вчиняти інші військові кримінальні правопорушення на шкоду національній безпеці України.
При цьому, суд вважає, що зі спливом певного часу, вказані ризики не зменшилися, оскільки обставини, які їх обумовлюють також не змінилися та не відпали, а виникненню ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків та вчиненню іншого кримінального правопорушення, саме і перешкоджає своєчасне застосування та продовження до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, суд робить висновок, що існування обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину у сукупності з існуючими ризиками, передбаченими п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України не дозоляють суду змінити запобіжний захід відносно обвинуваченого та є достатньою підставою для продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а менш суворі запобіжні заходи в силу ч.8 ст.176 КПК України застосовані бути не можуть.
На думку суду, тривалість застосованого відносно обвинуваченого запобіжного заходу у співвідношенні із пред'явленим обвинуваченням та можливою мірою покарання, на даний час не виходить за межі розумного строку тримання обвинуваченого під вартою, а кореспондується з характером суспільного інтересу, який існує у випадку протидії злочинам проти порядку несення військової служби в умовах воєнного стану.
Крім того, суд вважає, що визначений ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 15.09.2025 року обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, також треба залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 199, 315, 369 КПК України, суд
1. Клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 - задовольнити.
2. Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 05 січня 2026 року включно.
3. Залишити без змін обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
У разі внесення застави на рахунок Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти негайно та зобов'язати останнього: 1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатися із міста Одеси або с.Поплавка Роздільнянського району Одеської області без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання; 4) утриматися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні №62025050010005868 від 05.02.2025 року.
4. Роз'яснити обвинуваченому, що у разі неявки за викликом до суду без поважних причин, або неповідомлення про причини своєї неявки, чи порушення покладених на нього обов'язків застава звертається у дохід держави.
У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.
5. Ця ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення шляхом подачі на неї апеляційної скарги.
6. Ця ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ця ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на цю ухвалу, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1