Справа № 309/4012/25
Провадження № 2-о/309/249/25
06 листопада 2025 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Піцура Я.Я.
за участі секретаря судового засідання Бондаренко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи, заінтересована особа - Хустський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хустському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, -
Заявниця ОСОБА_1 звернулась до Хустського районного суду Закарпатської області з заявою, в якій просила встановити факт смерті ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Великоцьк, Міловського району, Луганської області, та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у с.Великоцьк, Старобільського району Луганської області.
В обґрунтування заяви зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік - ОСОБА_2 у с.Великоцьк, Старобільського району Луганської області. На сьогодні це є тимчасово непідконтрольною територією українській владі, де не діють державні органи влади України.
Встановлення зазначеного факту заявниці необхідно для подальшої реєстрації цього факту в органах державної реєстрації актів цивільного стану та оформлення спадкових прав.
Заявниця в судове засідання не з'явилась.
Представник заінтересованої особи Хустського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хустському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, не заперечує проти задоволення заяви.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 .
Також ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання якої АДРЕСА_1 , наразі є внутрішньо переміщеною особою та взята на облік за адресою АДРЕСА_2 .
Відповідно до свідоцтва про смерть від 06.11.2024, виданого «Міловським РВ РАЦС департаменту актів цивільного стану МЮ так званої «ЛНР» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у с.Великоцьк.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», органами державної реєстрації актів цивільного стану є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції; виконавчі органи сільських, селищних і міських рад.
Отже суд приходить висновку, що довідку про смерть та свідоцтво про смерть слід вважати нелегітимними документами, адже вони видані органом, розташованим на тимчасово окупованій території, що створений, обраний чи призначений у порядку, не передбаченому законом, а отже будь-які видані такими органами документи є недійсними, і такими, що не створюють правових наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Відповідно до інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про окремі питання застосування Закону України від 04.02.2016 № 990-VIII «Про внесення змін до ЦПК України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України», слід врахувати, що у померлої особи може не бути родичів, які можуть звернутися із заявою про встановлення факту. Водночас відмова у відкритті провадження за заявою… з підстав, що вони не були родичами померлого, унеможливлюють реалізацію ними своїх майнових та немайнових прав… Судам слід розглядати таку категорію справ за заявами… померлої особи про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України.
Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документам, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватись положенням частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено. що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», норми якого стосуються тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати і висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v Turkey». «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 213 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку статті 257-1 ЦПК України.
Таким чином, оцінюючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд знаходить достатньо підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті її чоловіка ОСОБА_2 . на тимчасово окупованій території України.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.
Відповідно до встановлених судом обставин, які мають значення для справи суд приходить до висновку, що є достатньо підстав для встановлення факту смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с.Великоцьк, Міловського району, Луганської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Великоцьк, Старобільського району, Луганської області.
У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України. суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 293-294, 315-317 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с.Великоцьк, Міловського району, Луганської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України в с.Великоцьк, Старобільського району, Луганської області, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення.
Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Відомості про учасників справи:
Заявник: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована та мешкає як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 .
Заінтересована особа - Хустський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хустському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 25999045, юридична адреса: Майдан Незалежності, буд. 2, м. Хуст, Закарпатська область.
Повний текст рішення виготовлено 06.11.2025 року
Суддя Хустського
районного суду: Піцур Я.Я.