27.10.2025 Справа №607/6996/25 Провадження №2/607/2707/2025
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Вийванка О. М.
за участю секретаря судового засідання Лукачат К. Ю. учасників справи
позивача - відповідача ОСОБА_1 представника позивача - відповідача ОСОБА_2 представника відповідача - позивача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності на майно та його поділ, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності на майно та його поділ,
Позивач - відповідач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовними вимогами, які в подальшому були змінені та об'єднані, до відповідача - позивача ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності на майно та його поділ.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначила, що 05 травня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб. Від шлюбу є двоє неповнолітніх дітей, сини - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Сини повністю перебувають на утриманні матері - позивача. Станом на сьогоднішній день в провадженні суду знаходиться справа про стягнення аліментів на їх утримання.
Між сторонами, позивачем та відповідачем, відсутні шлюбні відносини та сторони не ведуть спільного господарства. Фактично сім'я припинила своє існування ще у червні 2024 року. Позивач разом із дітьми змінила місце проживання та переїхала на постійне проживання у квартиру знайомих за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час шлюбу сторонами було придбано нерухоме та рухоме майно. Однак відповідач у червні місяці обманним шляхом заволодів спільним майном подружжя, переоформивши право власності на житло на свої «родичів». Однак, під час шлюбу 19 травня 2021 року сторони придбали автомобіль - Porsche MACAN, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , Кузов НОМЕР_2 , чорний колір, та зареєстрували за відповідачем.
Після того, як позивач зібрала речі та покинула спільне місце проживання із відповідачем, ОСОБА_7 відразу на наступний день відчужив даний автомобіль без згоди дружини, ОСОБА_1 та використав кошти на власні особисті потреби.
У зв'язку із не досягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та визнати спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , квартиру АДРЕСА_2 , та автомобіль марки «Porsche Macan», 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , НОМЕР_2 ; визнати об'єктом особистої приватної власності ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 ; визнати об'єктом особистої приватної власності ОСОБА_4 автомобіль марки «Porsche Macan», 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , НОМЕР_2 . Також, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.
Відповідач - позивач ОСОБА_4 подав відзив на позов в якому зазначив, що позов не визнає повністю. Щодо спірного автомобіля позивачка підписала заяву від 15 червня 2024 року, яку було посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Козар В.І., дала згоду на безоплатну передачу у власність, дарування та на укладення, підписання та нотаріальне посвідчення договорів дарування будь-якого нерухомого майна, в тому числі, але не виключно будь-яких квартир, будь-яких земельних ділянок, будь-якого цільового призначення, будь-якої площі, будь-яких нежитлових приміщень, чоловіком ОСОБА_4 .. При цьому стверджуючи, що вищевказані договори будуть укладатися відповідачем в інтересах сім'ї на умовах, які сторони попередньо обговорили і вважали вигідними для них, і укладення цього договору відповідало спільному волевиявленню.
Таким чином, непослідовною є позиція позивачки, викладена у позовній заяві, про нібито недобросовісну поведінку відповідача у зв'язку з відчуженням спірного транспортного засобу без згоди дружини. Окрім того, визнання спільним майном подружжя є неможливим, у зв'язку з тим, що він належить на праві власності третій стороні. Дійсно, 13.07.2024 вищевказаний автомобіль на підставі договору купівлі - продажу № 6144/2024/4754912 від 13.07.2024 року, укладеного в територіальному сервісному центрі № 6144 РСЦ ЦГС МВС в Тернопільській області, перереєстрований на нового власника ОСОБА_8 .
Оскільки правочин було вчинено в інтересах сім'ї і за згодою дружини, спільними коштами розпоряджалися спільно, а тому відсутні підстави для їх стягнення. Тому у задоволені позову слід відмовити.
Відповідач - позивач ОСОБА_4 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності на майно та його поділ.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 вказав, що їм належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_2 , яка зареєстрована за позивачем. Шлюб між ними розірвано, а тому він має права на визначення його частки у спільному майні. У зв'язку із не досягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у зустрічному позові, позивач - відповідач просить позов задовольнити в порядку поділу спільно набутого майна подружжя визнати за ним право приватної власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_2 .
Позивач - відповідач ОСОБА_1 подала відзив на зустрічний позов в якому зазначила, що під час шлюбу сторонами було придбано нерухоме та рухоме майно. Однак відповідач у червні місяці обманним шляхом заволодів спільним майном подружжя, переоформивши право власності на житло на свої «родичів». Однак, під час шлюбу 19 травня 2021 року сторони придбали автомобіль - Porsche MACAN, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , Кузов НОМЕР_2 , чорний колір, та зареєстрували за відповідачем.
Після того, як позивач зібрала речі та покинула спільне місце проживання із відповідачем, ОСОБА_7 відразу на наступний день відчужив даний автомобіль без згоди дружини, ОСОБА_1 та використав кошти на власні особисті потреби. Оскільки вартість автомобіля складає вартість квартири і вона з дітьми немає, де проживати просить їй залишити квартиру в якій вона бажає проживати та користуватися нею після завершення ремонтних робіт. Також в неї відсутнє власне майно на проживання. Тому просить у задоволенні зустрічного позову відмовити.
У судовому засіданні позивач - відповідач та її представник зміст позовних вимог підтримали з підстав та обґрунтувань викладених у позові та просили його задовольнити та заперечили щодо задоволення зустрічного позову.
У судовому засіданні представник відповідача - позивача зміст зустрічних позовних вимог підтримав з підстав та обґрунтувань викладених у зустрічному позові та просив його задовольнити та відмовити у задоволенні первісного позову.
При розгляді справи судом учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду відкрито провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду прийнято до спільного розгляду зустрічний позов і об'єднано вимоги в одне провадження.
Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Суд встановив, що сторони по справі зареєстрували шлюб 05.05.2011, про що складено актовий запис за № 01, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 16 жовтня 2024 року та на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.04.2025, справа № 607/25686/24, шлюб між сторонами по справі було розірвано.
У період шлюбу в сторін народилися сини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 03 листопада 2011 року та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 від 05 травня 2014 року.
Неповнолітні діти сторін проживають разом з позивачем, що не заперечується сторонами.
Відповідно до договору - позички про безоплатне користування квартирою для проживання від 12.07.2024, ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_1 .
Згідно із довідки про фактичне місце проживання ОСББ «Будного, 28», ОСОБА_1 фактично проживала по 11.07.2024 за адресою: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_4 належав на праві власності автомобіль марки «Porsche Macan», 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , Кузов НОМЕР_2 .
Згідно з листа Регіонального сервісного центру ГЦС МВС в Тернопільській області (Філія ГСЦ МВС) від 13.02.2025, №31-3-34 а.з., автомобіль марки «Porsche Macan», 2016 року випуску, реєстраційні номера НОМЕР_3 , 13.07.2024 перереєстрований на нового власника ОСОБА_8 .
Відповідно до консультаційного висновку про вартість майна, складений оцінювачем ФОП « ОСОБА_9 », ринкова вартість автомобіля марки «Porsche Macan», 2016 року випуску, реєстраційні номера НОМЕР_3 , станом на 17.03.2025 складає 1 163 940,00 грн.
ОСОБА_1 належить з 28.07.2023 на праві приватної власності квартира АДРЕСА_4 , що підтверджується інформаційною довідкою 425292284.
Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 15 червня 2024 року, посвідчену приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Козар В. І., ОСОБА_1 дала згоду на безоплатну передачу у власність, дарування та на укладення, підписання та нотаріальне посвідчення договорів дарування будь-якого нерухомого майна, в тому числі, але не виключно будь-яких квартир, будь-яких земельних ділянок, будь-якого цільового призначення, будь-якої площі, будь-яких нежитлових приміщень, чоловіком ОСОБА_4 .. При цьому стверджуючи, що вищевказані договори будуть укладатися відповідачем в інтересах сім'ї на умовах, які сторони попередньо обговорили і вважали вигідними для них, і укладення цього договору відповідало спільному волевиявленню.
Судом встановлено, що земельна ділянка, площею 0,2108 га, та житловий будинок АДРЕСА_5 , належить ОСОБА_1 на праві особистої власності, також житловий будинок пошкоджений внаслідок пожежі, що стверджується актом про пожежу від 24.10.2020.
Відповідно до довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 06.10.2025, складеної оцінювачем ФОП « ОСОБА_9 », квартира АДРЕСА_4 , має ринкову вартість 1 007 119,00 грн.
Судом з'ясовано, що ОСОБА_4 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.
Відповідно до статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.
Суд погоджується з аргументами позивача - відповідача та не погоджується з аргументами відповідача - позивача щодо зустрічного позову, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Такі ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
У частині першій статті 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно з статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
За положеннями частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України).
У пунктах 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.
Відповідно до частин першої-третьої статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Вищевказана стаття визначає правила розпорядження подружжям майном, що є об'єктом права їх спільної сумісної власності. Таке розпорядження здійснюється шляхом укладення дружиною та/або чоловіком різноманітних правочинів з іншими особами. Якщо правочин щодо спільного майна укладає один з подружжя, то воля другого з подружжя, його згода на укладення правочину має бути з'ясована окремо.
За нормами сімейного законодавства умовою належності майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані з сім'єю інтереси одного з подружжя.
Тобто сімейне законодавство передбачає виникнення спільної сумісної власності на майно і рівні права подружжя щодо володіння, користування і розпорядження ним.
Право на майно виникає в обох із подружжя одночасно, в момент набуття його хоча б одним з них, і оформлення права власності на ім'я другого з подружжя юридичного значення не має, оскільки майно знаходиться у спільній сумісній власності подружжя без визначення часток.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведенню.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею у набутті майна. Застосовуючи положення статті 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна за час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
Судом також встановлено, що під час перебування у шлюбі сторонами було придбано і зареєстровано на праві власності за ОСОБА_1 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_4 та за ОСОБА_4 автомобіль марки «Porsche Macan», 2016 року випуску, реєстраційні номера НОМЕР_3 .
Вирішуючи питання в частині належності майна до спільної сумісної власності суд вважає, що квартира АДРЕСА_4 та автомобіль марки «Porsche Macan», 2016 року випуску, реєстраційні номера НОМЕР_3 , є спільною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і підлягає поділу.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Наведене дає підстави для висновку, що вартість майна, що підлягає поділу визначається, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 61-9018сво18.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, враховуючи вимоги ст.ст. 60-63 СК України, суд приходить до висновку, що зазначене майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому, сторони по справі мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном.
Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.
Отже, у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач, не вимагається обов'язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 501/2211/18 (провадження № 61-19084св20), від 03 лютого 2020 року у справі № 235/5146/16-ц (провадження № 61-37616св18), від 03 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц (провадження № 61-46326св18), від 30 вересня 2020 року у справі № 552/1514/19 (провадження № 61-21084св19).
Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_4 про те, що автомобіль марки «Porsche Macan», 2016 року випуску, реєстраційні номера НОМЕР_3 , був відчужений третій особі за згодою позивача, а коштами розпоряджалися спільно, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що сторони придбали автомобіль марки «Porsche Macan», 2016 року випуску, реєстраційні номера НОМЕР_3 під час шлюбу, а відповідач, на ім'я якого був зареєстрований цей транспортний засіб, відчужив його на користь третьої особи свого родича ОСОБА_8 , без згоди позивачки.
Посилання відповідача про те, що позивач надала згоду на відчуження транспортного засобу шляхом написання заяви від 15 червня 2024 року, посвідчену приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Козар В. І., суд не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_1 надала згоду на відчуження нерухомого майна, а не автомобіль марки «Porsche Macan», 2016 року випуску, реєстраційні номера НОМЕР_3 .
Суд зазначає, що позивач не проживав спільно із відповідачем з 12 липня 2024 року, а автомобіль марки «Porsche Macan», 2016 року випуску, реєстраційні номера НОМЕР_3 проданий 13 липня 2024 року. Також факт використання коштів, отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім'ї, повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя.
Матеріали справи не містять доказів того, що позивачка надавала згоду відповідачу на відчуження цього рухомого майна.
При цьому суд зазначає, що відповідач не подав належних доказів, якими підтверджується використання отриманих від продажу вказаного майна коштів в інтересах сім'ї, або передання частину коштів позивачу.
Отже, суд вважає, що автомобіль марки «Porsche Macan», 2016 року випуску, реєстраційні номера НОМЕР_3 , є спільною сумісною власністю подружжя, однак відчужений відповідачем без згоди позивача, і кошти використанні не в інтересах сім'ї, а тому підлягає судом врахуванню його вартість при поділу майна.
У позовній заяві позивачка не виявила бажання отримати компенсації за відчуження автомобіля та просила в рахунок компенсації передати їй у власність спірну квартиру для проживання з дітьми.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20 вказала, що неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Вимоги про визнання за відповідачем права власності на автомобіль і стягнення на користь позивачки відповідної грошової компенсації треба розглядати як вимогу про поділ цієї неподільної речі шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього компенсації замість частки позивачки у праві спільної сумісної власності на автомобіль. При цьому вимога позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не породжує обов'язку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду
Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що платоспроможність відповідача не має значення для вирішення спору, у якому про припинення своєї частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ та отримання відповідної компенсації на свою користь просить позивач. У разі задоволення цього позову відповідач стає одноосібним власником речі. Тому його не можна вважати неплатоспроможним.
Суд зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 належить по частині квартири АДРЕСА_2 , а ОСОБА_1 належить грошова компенсація вартості 1/2 частки автомобіля марки «Porsche Macan», 2016 року випуску, реєстраційні номера НОМЕР_3 ,в розмірі 581 970 грн.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що в даному випадку мають місце порушення відповідачем майнових прав позивача, які підлягають захисту шляхом поділу спільного майна подружжя та вважає за можливе провести поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, з врахуванням вартості відчуженого відповідачем автомобіля, вартістю 1 163 940,00 грн та квартири, вартістю 1 007 119,00 грн, володіння та користування вказаним майном, інтереси сторін, конфліктні ситуації, які виникають між ними, проживання дітей разом з ОСОБА_1 , відсутність у позивача разом із дітьми власного житла, наявність у відповідача місця проживання, бажання позивача отримання квартири в рахунок компенсації вартості автомобіля, суд вважає, що у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, слід виділити у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 .
Що стосується зустрічного позову щодо визнання за ОСОБА_4 права власності на частину квартири АДРЕСА_2 , суд зазначає, що суд врахував грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля марки «Porsche Macan», 2016 року випуску, реєстраційні номера НОМЕР_3 ,в розмірі 581 970 грн, та виділив ОСОБА_1 частини квартири АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_4 в рахунок грошову компенсацію вартості автомобіля.
Враховуючи, що суд задовольнив первісний позов, яким у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, виділив у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 , зустрічний позов не підлягає до задоволення.
На підставі наведеного, керуючись статями 2, 4, 5, 10 - 13, 76-82, 89, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд,
Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності на майно та його поділ.
У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, виділити у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 .
Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності на майно та його поділ.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Учасники справи:
позивач - відповідач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , місце проживання АДРЕСА_6 ;
відповідач - позивач ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , місце проживання АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення суду складено та підписано 05 листопада 2025 року.
Головуючий суддяО. М. Вийванко