06 листопада 2025 року м. Київ
Справа №761/10132/25
Апеляційне провадження №33/824/5266/2025
Київський апеляційний суд в складі судді-доповідача Соколової В.В., вирішуючи питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605, 60 грн на користь держави.
Не погодився із зазначеною постановою ОСОБА_1 , його захисником - адвокатом Александровим Д.О. 03 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» подано апеляційну скаргу, яка містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Клопотання мотивовано тим, що 05 червня 2025 року захисником через ЄСІТС подано апеляційну скаргу в межах строку, визначеного ч. 2 ст. 294 КУпАП. 30 червня 2025 року постановою Київського апеляційного суду скаргу повернуто з посиланням на нібито неподання документів на підтвердження повноважень захисника.
04 липня 2025 року захисник повторно подав апеляційну скаргу разом із заявою про поновлення строку, докладно обґрунтувавши, що саме незаконне й формалістичне повернення первісної апеляції зумовило пропуск строку. У тій заяві прямо вказано на подання в суд першої інстанції через ЄСІТС договору про надання правничої допомоги, копії свідоцтва адвоката та відповідної заяви; зазначено, що ці документи досліджені судом першої інстанції, а захисника допущено до участі у справі. Окремо наведено перелік додатків, що подавалися через ЄСІТС («ДОГОВІР AHOIIIKO.pdf», «IMG_6936.JPG», «IMG_6935.JPG», «IMG_6934.JPG», «CBiflopTBO.jpg»), які мають міститися у матеріалах справи.
Незважаючи на наведене, 29 липня 2025 року постановою того ж судді апеляційну скаргу знову повернуто з аналогічних формальних міркувань. Надалі 05 серпня 2025 року захисник подав апеляційну скаргу з доданою копією договору від 06 березня 2025 року, що апеляційний суд визнав як подану. 15 вересня 2025 року матеріали справи надійшли до Київського апеляційного суду. 22 вересня 2025 року постановою судді Рейнарт І.М. у поновленні строку відмовлено, апеляційну скаргу повернуто; у мотивуванні, зокрема, зазначено про відсутність у матеріалах справи додатків, перелічених у заяві від 19.03.2025, а також наведено зауваження про нібито «зневажливе ставлення» адвоката до суду.
Захисник зазначає, що первісна апеляційна скарга подана 05 червня 2025 року, тобто своєчасно. Подальший «пропуск» строку зумовлений виключно незаконним поверненням своєчасно поданої апеляції постановою від 30 червня 2025 року, а відтак виник через дії суду, а не з причин, що залежать від захисника. За цих умов наявні об'єктивні й поважні підстави для поновлення строку.
Повноваження захисника підтверджені у спосіб, передбачений законом, оскільки договір про надання правничої допомоги, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та відповідна заява подані через ЄСІТС і були прийняті та досліджені судом першої інстанції, після чого адвоката допущено до участі у справі. Отже, факт належного підтвердження повноважень засвідчено процесуальними діями суду першої інстанції та наявністю відповідних документів у матеріалах справи, що були передані до апеляційної інстанції.
Посилання апеляційного суду на відсутність у томі справи окремих роздруків додатків, поданих через ЄСІТС, не може покладатися у вину захиснику. Документи, надіслані через ЄСІТС, є процесуальними та підлягають приєднанню до матеріалів справи судом першої інстанції в порядку діловодства. Якщо відповідні роздруки чи вкладення не були належно долучені апаратом суду першої інстанції, це є недоліком формування справи, який не усуває факту наявності та подання документів і не нівелює чинність повноважень, уже визнаних судом.
Аргумент апеляційного суду про те, що «Київський апеляційний суд не має доступу до ЄСІТС суду першої інстанції», не звільняв апеляційну інстанцію від обов'язку забезпечити реальну можливість апеляційного перегляду, зокрема витребувати відсутні додатки або перевірити їх наявність за матеріалами ЄСІТС, на що прямо вказував захисник у своїх заявах. Формальне повернення апеляцій без вжиття таких дій суперечить завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення та перетворює право на апеляцію на ілюзорне.
Окремо слід відзначити, що у постанові від 22.09.2025 внесено зауваження щодо нібито «зневажливого ставлення» адвоката до суду. Це зауваження є оціночним, не підтверджене жодними процесуальними матеріалами, не стосується предмета розгляду питання про поновлення строку та породжує обґрунтовані сумніви у безсторонності суду.
За наведених обставин причини пропуску строку є поважними: вони об'єктивно обумовлені діями апеляційної інстанції з формального повернення своєчасно поданої апеляції та невжиттям судом дій для перевірки чи витребування наявних документів, попри прямі вказівки сторони захисту на їх існування та місцезнаходження.
Сукупність установлених фактів підтверджує, що первісна апеляційна скарга подана своєчасно, повноваження захисника належно підтверджені договором і свідоцтвом, дослідженими судом першої інстанції та наявними в матеріалах справи, «пропуск строку» спричинений незаконними та формалістичними рішеннями апеляційної інстанції.
На підставі викладеного, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2025 року.
Перевіривши доводи наведені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення вважаю, що в задоволенні клопотання слід відмовити, а подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу повернути, з таких підстав.
Порядок оскарження постанов суду у справах про адміністративні правопорушення передбачений ст. 294 КУпАП.
Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Таким чином, згідно з положеннями КУпАП строк на апеляційне оскарження постанови судді в справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин.
Поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала скаргу про перегляд судових рішень, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. При цьому такі обставини належить підтвердити доказами.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави поновлення пропущеного строку. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи (рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватися, зокрема для дотримання правил судової процедури, і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьєв проти України).
З матеріалів справи вбачається, що справа про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 була розглянута 30 травня 2025 року за участі ОСОБА_2 та його захисника /а.с. 46-48/.
05 червня 2025 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Александров Д.О. через електронний кабінет у системі «Електронний суд» подав до Шевченківського районного суду міста Києва апеляційну скаргу на постанову судді, яка разом з матеріалами справи надійшла до Київського апеляційного суду 23 червня 2025 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 червня 2025 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Александрова Д. О. на постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року повернуто адвокату Александрову Д.О.
Постанова суду мотивована тим, що у підтвердження своїх повноважень, як захисника ОСОБА_1 , адвокат Алексадров Д.О. до апеляційної скарги жодного документу не додав.
В направлених до апеляційного суду матеріалах справи стосовно ОСОБА_1 такі документи також відсутні.
Отже, адвокатом Александровим Д.О. не надані належні документи, які підтверджують його повноваження, передбачені ч. 2 ст. 271 КУпАП.
04 липня 2025 року адвокат Александров Д.О. через електронний кабінет у системі «Електронний суд» подав до Шевченківського районного суду міста Києва апеляційну скаргу на постанову судді від 30 травня 2025 року, яка разом з матеріалами справи надійшла до Київського апеляційного суду 21 липня 2025 року. В апеляційній скарзі адвокат Александров Д.О. зазначив, що подавав документи на підтвердження своїх повноважень, зокрема договір про надання правової допомоги та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ще на стадії розгляду справи судом першої інстанції через електронний кабінет у системі «Електронний суд».
Постановою Київського апеляційного суду від 29 липня 2025 року апеляційну скаргу адвоката Александрова Д. О. на постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року повернуто адвокату Александрову Д. О..
Постанова суду мотивована тим, що адвокат Александров Д.О. не врахував обставини, за яких було повернуто попередню апеляційну скаргу, та знову не долучив до апеляційної скарги документи, які підтверджують його повноваження.
Також суд апеляційної інстанції вказав на те, що з матеріалів справи вбачається, що 19 березня 2023 року адвокат Александров Д.О. через електронний кабінет у системі «Електронний суд» дійсно подав до суду першої інстанції заяву про відкладення розгляду справи, ознайомлення з матеріалами справи.
У вказаній заяві зазначено, що вона містить додатки: «ІНФОРМАЦІЯ_2»; «IMG_6936.JPG»; «IMG_6935.JPG»; «IMG_6934.JPG»; «свідоцтво.jpg», однак в матеріалах справи перелічені документи відсутні, відтак апеляційний суд позбавлений можливості перевірити наявність у адвоката Александрова Д.О. повноважень здійснювати захист ОСОБА_1 у даній справі.
На відсутність в матеріалах справи документів, які підтверджують повноваження адвоката Александрова Д.О., зверталася увага у постанові від 30 червня 2025 року.
05 серпня 2025 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Александров Д.О. через електронний кабінет у системі «Електронний суд» подав до Шевченківського районного суду міста Києва апеляційну скаргу на постанову суду від 30 травня 2025 року, яка разом з матеріалами справи надійшла до Київського апеляційного суду 15 вересня 2025 року.
У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Александров Д.О. просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року, посилаючись на протиправне, формальне та безпідставне повернення апеляційної скарги суддею Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., яка постановою від 30 червня 2025 року відмовила у відкритті провадження, пославшись на начебто неподання адвокатом документів на підтвердження повноважень.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Александров Д.О. зазначав, що таке твердження не відповідає дійсності, оскільки він підтвердив свої повноваження належним чином ще на стадії розгляду у суді першої інстанції шляхом подання через електронний суд договору про надання правової допомоги, копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а також відповідної заяви. Ці документи були прийняті судом першої інстанції, досліджені у судовому засіданні, а адвоката - допущено до участі в розгляді справи в якості захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Таким чином, повноваження адвоката підтверджені у спосіб, передбачений ч. 2 ст. 271 КУпАП України, яка передбачає, що повноваження захисника підтверджуються, зокрема, договором.
Також захисник вважав, що цей договір міститься у матеріалах справи, які надійшли до апеляційного суду з суду першої інстанції, і суд апеляційної інстанції мав як фізичний доступ до відповідного документу, так і можливість перевірити його через ЄСІТС. Крім того, суд першої інстанції був зобов'язаний роздрукувати та приєднати до матеріалів справи всі подані через електронний суд документи, зокрема додатки до заяви про ознайомлення з матеріалами справи, що включали копію договору та свідоцтва.
За таких обставин, захисник вважав, що суд апеляційної інстанції штучно та неправомірно створив підстави для повернення апеляційної скарги, яких насправді не існує, чим порушив гарантоване законом право на апеляційне оскарження. Саме з вини суду строк на апеляційне оскарження був пропущений, а не з вини захисника.
Постановою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року відмовлено захиснику ОСОБА_1 - адвокату Александрову Д. О. у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року. Апеляційну скаргу повернути адвокату Александрову Д. О..
Постанова суду мотивована тим, що не приєднання адвокатом Александровим Д.О. до апеляційної скарги належних документів на підтвердження його повноважень, не врахування підстав, з яких апеляційна скарга була повернута апеляційним судом, звинувачення апеляційного суду у протиправних діях та у створенні штучних підстав для повернення апеляційної скарги, не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на подання апеляційної скарги, оскільки на відміну від особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, захисник, як фахівець у галузі права, повинен знати норми КУпАП, які визначають документи, які підтверджують повноваження захисника.
Крім того, кожна постанова, якою адвокату Александрову Д.О. була повернута апеляційна скарга, містила обґрунтування причин її повернення.
Враховуючи вищевикладене, зазначенні адвокатом Александровим Д.О. підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови судді не є поважними.
Інших підстав для поновлення пропущеного строку адвокатом Александровим Д.О. не наведено.
03 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» захисником ОСОБА_1 - адвокатом адвокатом Александровим Д.О. було подано апеляційну скаргу, яка містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Клопотання мотивовано протиправним, формальним та безпідставним поверненням апеляційних скарг суддею Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., яка постановами від 30 червня 2025 року, 29 липня 2025 року повертала апеляційні скарги захиснику начебто через неподання адвокатом документів на підтвердження повноважень, та в постанові від 22 вересня 2025 року відмовила захиснику ОСОБА_1 - адвокату Александрову Д. О. у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року, вказавши на те, що підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови судді зазначені захисником не є поважними.
Однак, вказаним обставинам пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційним судом вже було надано оцінку на предмет того, чи є вони поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження. Вказані підстави були визнані судом неповажними, та постановою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року було відмовлено захиснику ОСОБА_1 - адвокату Александрову Д. О. у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року та повернуто апеляційну скаргу особі, яка її подала. Постанова апеляційного суду набрала законної сили негайно після її постановлення й оскарженню не підлягала, а тому не може бути оцінена апеляційним судом під час повторного звернення з апеляційною скаргою.
Нових поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, яким судом апеляційної інстанції в попередній постанові не була надана оцінка, адвокатом Александровим Д.О. в апеляційній скарзі поданій 03 жовтня 2025 року зазначено не було.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що посилання адвоката Александрова Д.О. зазначені ним у клопотання про поновлення строку, зокрема, про те, що «пропуск» строку зумовлений виключно незаконним поверненням своєчасно поданої апеляції постановою від 30 червня 2025 року, а відтак виник через дії суду, а не з причин, що залежать від захисника, є неповажними та безпідставними, оскільки при поданні першої апеляційної скарги захисник, в порушення положень ч. 2 ст. 271 КУпАП на підтвердження своїх повноважень, як адвоката на участь у розгляді справи до апеляційної скарги не долучив жодного документу та не вказав про наявність такого документу в матеріалах справи. При цьому, в матеріалах справи стосовно ОСОБА_1 такі документи були відсутні.
При цьому, посилання захисника Александрова Д.О. на те, що суд апеляційної інстанції повинен був забезпечити реальну можливість апеляційного перегляду, зокрема зобов'язаний був витребувати відсутні додатки подані ним до суду першої інстанції через систему «Електронний суд», зокрема договір про надання правової (правничої) допомоги або перевірити їх наявність за матеріалами ЄСІТС, на що прямо вказував захисник у своїх подальших заявах, суд апеляційної інстанції вважає неспроможними, оскільки підтвердити наявність повноважень адвоката на участь у розгляді справи, зокрема, на подання апеляційної скарги від імені та в інтересах ОСОБА_1 та на участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції має саме адвокат, а не суд апеляційної інстанції.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке міститься в апеляційній скарзі поданій захисником Александровим Д.О. 03 жовтня 2025 року, задоволенню не підлягає.
Враховуючи вказані обставини і вимоги ст. 294 КУпАП, в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2025 року слід відмовити, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернути особі, яка її подала, оскільки скаржником не наведено поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2025 року - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: Соколова В.В.