Справа № 755/1839/25
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/13030/2025
5 листопада 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.
при секретарі Ящуку Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві питання про зупинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Павличенка Сергія Сергійовича на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 9 травня 2025 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Правекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних від суми простроченого грошового зобов'язання,
встановив:
у січні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачки 124 770,24грн та судового збору.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 13 травня 2010 року у цивільній справі № 2-748/1 з відповідачки стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 493 786,24грн та судові витрати у розмірі 1 820грн, а всього - 1 495 606,24грн.
Позивач посилався на те, що на момент звернення до суду з даним позовом, зазначене судове рішення відповідачкою не виконано, відтак грошове зобов'язання, визначене рішенням суду, вважається простроченим. Отже, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, враховуючи розмір простроченого грошового зобов'язання, з відповідачки підлягають стягненню 3 % річних за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 124 770,24грн.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 9 травня 2025 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Правекс Банк» 3 % річних від суми простроченого зобов'язання за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 124 770,24грн та судовий збір у розмірі 2 422,40грн.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Павличенко С.С. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи.
Представник відповідачки зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що позивачем був пропущений строк на пред'явлення виконавчого документа до виконання за рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 13 травня 2010 року у цивільній справі № 2-748/1, що унеможливлює звернення позивача з позовом про стягнення 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Представник відповідачки вважає, що можливість примусового стягнення кредитором заборгованості, про стягнення якої ухвалено рішення суду, вичерпується після закінчення строку пред'явлення до виконання виконавчого документа на виконання вказаного рішення, якщо строк не було поновлено в установленому законом порядку. При цьому, ігнорування закінчення такого строку призводить до безпідставного перебування боржника у невизначеному стані понад встановлений законом час, що порушує принцип правової визначеності як один із основоположних аспектів верховенства права.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 липня 2025 року було відкрито апеляційне провадження, а ухвалою Київського апеляційного суду від 1 вересня 2025 року призначено справу до судового розгляду на 5листопада 2025 року.
Позивач, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце судового розгляду свого представника у судове засідання не направив.
У судовому засідання судом постановлено на обговорення питання про зупинення апеляційного провадження на час розгляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 754/511/23 у подібних правовідносинах.
Представник відповідачки - адвокат Павличенко С.С. проти зупинення апеляційного провадження не заперечував.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вважає, що апеляційне провадження підлягає зупиненню, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
30 квітня 2025 року колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду постановила ухвалу про передачу справи № 754/511/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави, передбаченої частиною третьою статті 403 ЦПК України, зокрема, для відступу від висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 серпня 2024 року у справі № 916/735/23, про відсутність підстав для стягнення з боржника сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, у зв'язку з тим, що можливість примусового стягнення кредитором вказаної заборгованості вичерпана.
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що якщо кредитор вже скористався судовим захистом та з боржника рішенням суду стягнуто суму основного боргу, то таке зобов'язання вже не є натуральним, а тому кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України. Таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання, підтвердженого судовим рішенням, до моменту його повного виконання і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 759/4755/19 та від 29 листопада 2023 року у справі № 753/1527/22).
Натомість колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2024 року у справі № 916/735/23 сформулювала інший правовий висновок щодо застосування приписів частини другої статті 625 ЦК України.
У цій справі колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказала на відсутність грошового зобов'язання боржника перед кредитором, передбаченого частиною другою статті 625 ЦК України, за обставин підтвердження такого боргу відповідним судовим рішенням, яке не може бути виконаним без вирішення питання щодо поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Тобто колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважала, що у випадку, якщо судовим рішенням вже стягнуто з боржника суму боргу, проте стягувач вичерпав можливість пред'явлення виконавчого документа до виконання і такий документ на виконанні не перебуває, зобов'язання вважається натуральним, а отже, стягнення з боржника сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, неможливе.
Велика Палата Верховного Суду вважала мотиви, викладені в ухвалі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 квітня 2025 року, обґрунтованими й такими, що містять підстави для прийняття справи до провадження Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України, оскільки існує необхідність формування єдиної правозастосовної практики щодо вирішення питання про стягнення сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, за обставин наявності судового рішення, яке не може бути звернене до виконання.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2025 року прийнято до розгляду справу № 754/511/23 та призначено її до розгляду в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Враховуючи, що рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 9 травня 2025 року у даній справі та судове рішення у справі, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах, колегія суддів вважає за необхідне зупинити апеляційне провадження.
Керуючись п. 10 ч. 1 ст. 252, п. 14 ч. 1 ст. 253, 381 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
зупинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Павличенка Сергія Сергійовича на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 9 травня 2025 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Правекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних від суми простроченого грошового зобов'язання до закінчення перегляду справи № 754/511/23 в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І Ящук