Справа № 750/5715/25
Провадження № 2/750/1826/25
03 листопада 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
судді - Рахманкулової І.П.,
секретаря - Левченка К.С.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1 ,
представників відповідачів - Богуш П.А., Бакуменко Т.В., Кураш А.М., Маскак Т.Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Чернігівської обласної ради, Комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення,
28 квітня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Чернігівської обласної ради, Комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради, в якому просить визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Чернігівської обласної ради від 18 березня 2025 року № 65 «про звільнення ОСОБА_2 , виконуючого обов'язки начальника КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України, поновити його на посаді виконуючого обов'язки начальника КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» та стягнути з відповідачів середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 березня 2025 року по день винесення рішення.
Обґрунтовано позов тим, що позивач з 06 грудня 2021 року працював на посаді виконуючого обов'язки начальника Комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради. У зв'язку із мобілізацією до лав Збройних Сил України ОСОБА_2 було увільнено від роботи. 26 березня 2024 року наказом ТВО командира військової частини НОМЕР_1 позивача звільнено з військової служби. Одночасно зі звільнення з військової служби при медичному обстежені у ОСОБА_2 було виявлено онкологічне захворювання, у зв'язку із чим у період з березня 2024 року по липень 2024 року він проходив лікування, в тому числі хірургічне втручання та курс хіміотерапії. 15 липня 2024 року позивач офіційно звернувся до Управління комунального майна Чернігівської обласної ради із заявою про поновлення його на робочому місці. Відповідач - Чернігівська обласна рада відмовився поновлювати його на посаді в.о. начальника КП. У зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 жовтня 2024 року у справі № 750/11827/24 позов ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10 березня 2025 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 жовтня 2024 року змінено, зобов'язано Чернігівську обласну раду допустити ОСОБА_2 до виконання обов'язків начальника КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради й видати розпорядження про допуск його до виконання цих обов'язків з дня видачі такого розпорядження. 13 березня 2025 року голова Чернігівської обласної ради видала розпорядження № 56 «про допуск ОСОБА_2 до виконання обов'язків начальника КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради з 14 березня 2025 року. У подальшому, з 18.03.2025 по 26.03.2025 позивач перебував на лікарняному. 27 березня 2025 року позивача ознайомили з розпорядженням голови Чернігівської обласної ради від 18 березня 2025 року № 65 «про звільнення ОСОБА_2 , виконуючого обов'язки начальника КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору з 18 березня 2025 року, у зв'язку із чим він звернувся до суду із даним позовом.
Також позивач подав заяву, в якій просить визнати поважними причини пропуску місячного строку звернення до суду з даним позовом, оскільки він перебував на лікарняному з 18.03.2025 по 26.03.2025, з оскаржуваним наказом його ознайомив роботодавець 27.03.2025, а 28.04.2025 позивач подав позов до суду (а.с.34-36)
Вказану справу було визначено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Логвіній Т.В.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Логвіної Т.В. від 30 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено справу розглядати без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, визначено учасникам справи строк для подачі заяв по суті справи.
Представник Чернігівської обласної ради засобами поштового зв'язку надіслала до суду відзив на позов, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позов є безпідставним та необґрунтованим. Також представник відповідача надіслала до суду клопотання, в якому просила справу розглядати із викликом сторін.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 червня 2025 року здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін, по справі призначено судове засідання на 29.08.2025.
13 червня 2025 року представник КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради через систему «Електронний суд» надіслав до суду письмові пояснення, зазначивши, що розпорядженням голови Чернігівської обласної ради від 06.12.2021 № 308 ОСОБА_2 призначений виконуючим обов'язки начальника КП «ЧМБТІ» з 09.12.2021 до призначення керівника підприємства в установленому порядку. Між Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради, як органом управління підприємством, яке діяло від імені Чернігівської обласної ради, та ОСОБА_2 укладено контракт з виконуючим обов'язки керівника комунального підприємства Чернігівської обласної ради від 09.12.2021. Відповідно до пункту 7.1. Контракту, цей контракт діє з 09.12.2021 до призначення керівника підприємства у встановленому порядку. У зв'язку з призначенням начальника КП «ЧМБТІ», відповідачем 1 обґрунтовано звільнено ОСОБА_2 , виконуючого обов'язки начальника КП «ЧМБТІ», із займаної посади 18.03.2025, на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП. Частиною третьою статті 40 КЗпП встановлена заборона звільнення працівника з роботи в період тимчасової непрацездатності лише у випадках звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, проте зазначена заборона не поширюється на звільнення працівника за п. 2 ст. 36 КЗпП. Також, представник відповідача зазначив, що 18.04.2025 КП «ЧМБТІ» самостійно виплачені всі суми, що належать ОСОБА_2 від підприємства. Крім того, позивачем помилково ототожнюється допуск до роботи із призначенням керівника та вирішенням у зв'язку з цим питання внесення змін щодо керівника до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Посилання позивача у позовній заяві на те, що Відповідач 1 «Після видачі розпорядження від 13 березня 2025 року відомості щодо мене як в.о. керівника (начальника) КП не були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» не стосується предмету даного позову, адже позивача звільнено з роботи у зв'язку з закінченням строку дії контракту, а тому просив відмовити у задоволенні позову повністю.
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_3 з посади судді Деснянського районного суду м. Чернігова відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 07.08.2025 та на підставі рішення зборів суддів Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.08.2025 № 6 вказану справу передано до канцелярії суду для призначення повторного автоматизованого розподілу в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 вересня 2025 року дану справу визначено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Рахманкуловій І.П.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 вересня 2025 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив суд його задовольнити.
Представники відповідача - Чернігівської обласної ради у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Представник відповідача - КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради в судовому засіданні просила відмовити позивачу у задоволенні позову через безпідставність його вимог.
Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Розпорядженням голови Чернігівської обласної ради від 06 грудня 2021 року № 308 ОСОБА_2 призначений виконуючим обов'язки начальника Комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради з 09 грудня 2021 року до призначення керівника підприємства у встановленому порядку.
На виконання зазначеного розпорядження між Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради, як органом управління підприємством, яке діяло від імені Чернігівської обласної ради, та ОСОБА_2 було укладено контракт з виконуючим обов'язки керівника Комунального підприємства Чернігівської обласної ради від 09 грудня 2021 року на строк до призначення керівника в установленому порядку.
Згідно наказу № 1-О ОСОБА_2 було увільнено від роботи з 01 березня 2022 року у зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій частині) № 48 від 01 березня 2022 року.
У подальшому, згідно наказу № 31 від 15 лютого 2023 року, виконуючим обов'язки начальника КП «ЧМБТІ» призначено ОСОБА_4 , якого звільнено із займаної посади 26.04.2023 за угодою сторін згідно розпорядження від 25.04.2023 №95 (а.с.57, 58)
Відповідно до розпорядження Чернігівської обласної ради від 24 травня 2023 року № 117 виконуючим обов'язки начальника КП «ЧМБТІ» призначено ОСОБА_5 на період відсутності ОСОБА_2 (а.с.59)
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій частині) від 26 березня 2024 року № 98 позивача звільнено у запас та з 26 березня 2024 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Згідно копії військового квитка серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 01 березня 2022 року по 26 березня 2024 року.
Вказані обставини встановлені рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.10.2024 у справі №750/11827/24, яке змінено постановою Чернігівського апеляційного суду від 10.03.2025 (а.с.14-21)
Зокрема, вказаною постановою від 10.03.2025 Чернігівський апеляційний суд змінив рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.10.2024, зобов'язав Чернігівську обласну раду допустити ОСОБА_2 до виконання обов'язків начальника Комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради й видати розпорядження про допуск його до виконання цих обов'язків з дня видачі такого розпорядження.
На виконання судового рішення головою Чернігівської обласної ради 13.03.2025 видано розпорядження №58, яким допущено ОСОБА_2 до виконання обов'язків начальника комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради з 14 березня 2025 року. Пунктом 2 цього розпорядження звільнено із займаної посади ОСОБА_5 13.03.2025, у зв'язку із закінченням строку трудового договору, відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України (а.с.60)
Таким чином, доводи позивача, що його розпорядженням №56 від 13.03.2025 допущено до виконання обов'язків саме начальника комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради, а не виконуючого обов'язки начальника, суд вважає необґрунтованими, адже позивач був призначений на посаду виконуючого обов'язки начальника Комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради з 09 грудня 2021 року та був допущений до роботи за цією посадою на виконання судового рішення.
Розпорядженням голови Чернігівської обласної ради від 18 березня 2025 року за №64 призначено ОСОБА_6 на посаду начальника комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради з 19 березня 2025 року на термін до заміщення вищевказаної посади за результатами конкурсу, але не більше 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану, відповідно до чинного законодавства (а.с.61)
Розпорядженням голови Чернігівської обласної ради від 18 березня 2025 року за №65, у зв'язку із закінченням строку дії контракту з виконуючим обов'язки керівника комунального підприємства Чернігівської обласної ради від 9 грудня 2021 року, звільнено ОСОБА_2 , виконуючого обов'язки начальника комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради із займаної посади 18 березня 2025 року, відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України (а.с.62)
Відповідно до Положення про порядок укладання та розірвання контрактів з керівниками підприємств, установ і закладів, що є об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженого рішенням Чернігівської обласної ради від 03.02.2009 (знаходиться у вільному доступі на офіційному веб сайті Чернігівської обласної ради https://chor.gov.ua), між Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради, як органом управління підприємством, яке діяло від імені Чернігівської обласної ради, та ОСОБА_2 укладено контракт з виконуючим обов'язки керівника комунального підприємства Чернігівської обласної ради від 09.12.2021. Відповідно до пункту 7.1. Контракту, цей контракт діє з 09.12.2021 до призначення керівника Підприємства в встановленому порядку (а.с.50-56)
Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи викладені і в нормах цивільного процесуального законодавства, а саме ст. ст. 2, 12, 13 ЦК України.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Частиною першою статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації. Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення. Чинним трудовим законодавством України не передбачено обов'язку власника повідомляти працівника про закінчення дії строкового трудового контракту. Закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна з сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.
Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 31 липня 2020 року у справі № 757/34139/18-ц (провадження № 61-6954св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 369/7704/18 (провадження № 61-18970св19), від 08 квітня 2020 року в справі № 760/408/19 (провадження № 61-20368св19), від 25 жовтня 2021 року у справі № 607/3393/18 (провадження № 61-13597св21)
Звільнення у зв'язку із завершенням дії контракту, по суті, не є розірванням трудового контракту, а є припиненням контракту у зв'язку із закінченням строку його дії.
Термін строкового трудового договору встановлюється за погодженням сторін. Вносити пропозиції щодо терміну трудового договору має право кожна із сторін.
Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає окремої заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив у заяві про прийняття на роботу за строковим трудовим договором та шляхом підписання самого строкового трудового договору (контракту).
Закінчення строку дії трудового договору і видання у зв'язку із цим наказу про звільнення не є ініціативою щодо розірвання трудового договору, а лише доводить відсутність ініціативи та наміру роботодавця переукласти або продовжити трудовий договір, трудові відносини.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі № 266/3163/16-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 522/7888/16-ц, від 07 квітня 2022 року у справі № 727/4112/18, від 27 березня 2023 року у справі № 428/2992/20, від 02 лютого 2024 року у справі № 757/21376/22-ц.
Отже, надаючи згоду на тимчасову роботу на відповідній посаді, працівник фактично надав свою згоду на припинення такого договору після закінчення строку, на який його було укладено. Вирішуючи питання про поновлення працівника, який працював за строковим трудовим договором, необхідно враховувати відсутність підстав для поновлення на роботі такого працівника у разі, якщо на момент ухвалення судом рішення у спорі строк трудового договору закінчився. У такому разі суд може тільки змінити дату звільнення на пізнішу - що відповідає даті закінчення трудового договору.
Схожі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 552/4406/16, 29 січня 2020 року у справі № 552/4406/16-ц, від 20 листопада 2020 року у справі № 759/20705/18, від 14 грудня 2022 року у справі № 152/484/21, від 13 грудня 2023 у справі №757/22437/22-ц.
Проте, враховуючи умови укладеного позивачем контракту від 09.12.2021, який діяв до призначення керівника підприємства, тобто до певної події, яка настала 18.03.2025, адже розпорядженням голови Чернігівської обласної ради №64 від 18 березня 2025 був призначений на посаду начальника КП «ЧМБТІ» ОСОБА_6 , а тому з настанням цієї події відбулося припинення строкового трудового договору.
При цьому, суд наголошує, що закінчення терміну договору не вважається звільненням з ініціативи роботодавця.
Враховуючи, що позивач працював на підставі контракту (строкового трудового договору), тому був звільнений по закінченню строку його дії, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України, що відповідає вимогам закону та умовам договору.
Згідно матеріалів справи, на виконання розпорядження № 65, Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради здійснено заходи щодо ознайомлення ОСОБА_2 з розпорядженням № 65, видачі трудової книжки з копією розпорядження про звільнення і ініціювання остаточного розрахунку із звільненим працівником: складено акт про відсутність працівника на робочому місці від 18.03.2025; супровідним листом від 18.03.2025 № 01-191 направлено копію розпорядження № 65 ОСОБА_2 за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 та надіслано поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки; листом від 19.03.2025 № 01-193 доручено начальнику КП «ЧМБТІ» Нітченку С.В. забезпечити вжиття всіх необхідних заходів щодо виплати всіх сум, що належать позивачу від підприємства (а.с.63-66,68-70)
Відповідно до ст. 116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Представник відповідача зазначає, що вимога про розрахунок від ОСОБА_2 до КП «ЧМБТІ» не надходила, а тому 18.04.2025 КП «ЧМБТІ» самостійно виплачені всі суми, що належать ОСОБА_2 від підприємства.
27.03.2025 ОСОБА_2 видано трудову книжку НОМЕР_3 із записом про звільнення під його особистий підпис у журналі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них Управління комунального майна Чернігівської обласної ради (а.с.67)
Суд вважає необґрунтованим посилання позивача у позовній заяві на те, що відповідачем - Чернігівською обласною радою, після видачі розпорядження від 13 березня 2025 року про допуск позивача до роботи, не були внесені відомості щодо нього до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
Зокрема, пунктом 1.3. Контракту передбачено, що виконуючий обов'язки керівника є повноважним представником підприємства при реалізації прав, повноважень, функцій, обов'язків Підприємства, передбачених законодавством, Статутом Підприємства, рішеннями Засновника Підприємства, іншими нормативними документами.
Відповідно до пункту 2.1. Контракту, керівник здійснює поточне управління Підприємством, організовує виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність Підприємства, забезпечує виконання завдань Підприємства, передбачених законодавством, Статутом Підприємства, рішеннями Засновника Підприємства та цим контрактом. Згідно умов Контракту, керівник зобов'язаний забезпечити: юридичне, економічне, бухгалтерське та інформаційне забезпечення діяльності Підприємства; впровадження нових форм і методів господарювання, створення організаційних і економічних умов для високопродуктивної праці на Підприємстві; умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці, тощо
Керівник самостійно розв'язує всі питання діяльності Підприємства за винятком питань, які за Статутом Підприємства, належать до відання Засновника, Органу управління і трудового колективу Підприємства.
Таким чином, вчинення дій щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань належить саме до повноважень керівника підприємства.
Крім того, вказані обставини жодним чином не впливають на законність прийнятого відповідачем - Чернігівською обласною радою рішення про звільнення позивача із займаної посади у зв'язку із закінченням строку дії контракту.
Розпорядження роботодавця про звільнення позивача з роботи видано 18.03.2025, а до суду з позовом про поновлення на роботі він звернувся 28.04.2025 і подав окрему заяву, в якій просить визнати поважними причини пропуску строку та поновити його.
Відповідно до статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Встановлений статтею 233 КЗпП України строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.
Суд враховує, що позивач отримав копію розпорядження про звільнення та трудову книжку 27 березня 2025 року і 28 квітня 2025 року, тобто у перший робочий день після вихідного (неділі) подав позов до суду, а тому місячний строк звернення до суду у справі про звільнення ним не пропущений.
Дослідивши наявні у справі докази, установивши, що позивач працював на підставі контракту (строкового трудового договору) та був звільнений по закінченню строку його дії, суд приходить до висновку, що звільнення позивача відповідно до пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку дії строкового трудового договору є таким, що відповідає вимогам закону та умовам договору, а тому підстав для задоволення позову про поновлення позивача на роботі не вбачає.
Разом з тим, суд враховує, що відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Рішенням Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року № 6-р(ІІ)/2019 у справі за конституційною скаргою особи щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини третьої статті 40 КЗпП України. Конституційний Суд України зазначив, що положеннями частини третьої статті 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, непоширення такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19) висловила правовий висновок про те, що у разі порушення гарантії, встановленої частиною третьою статті 40 КЗпП України, негативні наслідки слід усувати шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки).
З 18.03.2025 по 26.03.2025 позивач перебував на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності (а.с.22-23)
Отже, звільнення 18 березня 2025 року позивача з посади під час його тимчасової непрацездатності відбулося з порушенням вимог частини третьої статті 40 КЗпП України.
Водночас таке порушення трудових прав не є підставою для поновлення позивача на роботі, а підлягає усуненню шляхом зміни дати звільнення, тобто визначення дати припинення трудових відносин у перший робочий день після закінчення такого періоду.
Таку правову позицію зайняв Верховний Суд у своїй постанові від 26 жовтня 2022 року у справі №454/2628/19.
Отже, звільнення ОСОБА_2 на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України відбулось правомірно, проте у період тимчасової непрацездатності, що свідчить про порушення норм частини третьої статті 40 КЗпП України, яке має бути усунуто шляхом зміни дати звільнення ОСОБА_2 з посади виконуючого обов'язки начальника Комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, з 18 березня 2025 року на 27 березня 2025 року.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
у задоволенні позову ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) до Чернігівської обласної ради (місцезнаходження: пр-т Миру, 43, м. Чернігів; ідентифікаційний код юридичної особи - 25618741), Комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради (місцезнаходження: пр-т Перемоги, 33, м. Чернігів; ідентифікаційний код юридичної особи - 03358162) про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення - відмовити повністю.
Змінити дату звільнення ОСОБА_2 з посади виконуючого обов'язки начальника Комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, з 18 березня 2025 року на 27 березня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 06.11.2025.
Суддя