апеляційне провадження №22-ц/824/8694/2025
справа №753/21755/24
05 листопада 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Верланова С.М., Соколової В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», поданою адвокатом Тараненком Артемом Ігоровичем, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 січня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Каліушка Ф.А., дата складення повного судового рішення не зазначена,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явленого позову.
У листопаді 2024 року ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Вимоги позову мотивує тим, що 25 квітня 2021 року між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №176926802.
Вказує, що правила надання грошових коштів у кредит ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.moneyveo.ua. Отже, такі у розумінні статей 641, 644 ЦК України є публічною пропозицією (офертою).
У зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань відповідач має заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 234,82 гривень, з яких: 11 750,00 гривень - сума заборгованості по кредиту; 7 484,82 гривень- сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Позивач вказує, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (Клієнт) та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (Фактор) укладено договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого неодноразово продовжувався додатковими угодами №19 від 28 листопада 2019 року, №26 від 31 грудня 2020 року, №27 від 31 грудня 2021 року, №31 від 31 грудня 2022 року та №32 від 31 грудня 2023 року. Договір передбачав відступлення Фактору прав вимоги за кредитними договорами, перелік яких визначався у Реєстрах прав вимоги, що підписувалися сторонами. Згідно з витягом із Реєстру №143 від 20 липня 2021 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №176926802 від 25 квітня 2021 року на суму 19 234,82 грн.
05 серпня 2020 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» уклали договір факторингу №05/0820-01, дію якого продовжено додатковими угодами №2 від 03 серпня 2021 року і №3 від 30 грудня 2022 року. Витяг з Реєстру прав вимоги №9 від 30 травня 2023 року підтверджує перехід до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» права вимоги до відповідача на суму 19 234,82 грн.
30 вересня 2024 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» і позивачем укладено договір факторингу №3009/24, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Вказує, що попередній розмір судових витрат становить 8 422,40 гривень, з яких 2 422,40 гривень - судовий збір, 6 000,00 гривень - витрати на професійну правничу допомогу.
Мотивуючи наведеним, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" заборгованість за кредитним договором №176926802 від 25 квітня 2021 року у розмірі 19 234,82 гривень.
Стягнути судові витрати.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 30 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент набуття ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №176926802, а саме 30 травня 2023 року у розмірі 19 234,82 грн, заборгованість була сплачена відповідачем ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (Клієнт) та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (Фактор) укладено договір факторингу №28/1118-01, за яким Клієнт відступає Фактору права вимоги за кредитними договорами, зазначеними у відповідних реєстрах. Дія договору неодноразово продовжувалася додатковими угодами - до 31 грудня 2024 року.
Відповідно до реєстру прав вимоги №143 від 20 липня 2021 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право вимоги до відповідача за кредитним договором №176926802 від 25 квітня 2021 року на суму 19 234,82 грн.
05 серпня 2020 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклало договір факторингу №05/0820-01 із ТОВ «Фінансова компанія "ОНЛАЙН ФІНАНС"», строк дії якого продовжено до 30 грудня 2024 року. Згідно з витягом із реєстру прав вимоги №9 від 30 травня 2023 року ТОВ «Онлайн Фінанс» набуло від «ТАЛІОН ПЛЮС» право вимоги до відповідача на ту ж суму - 19 234,82 грн.
30 вересня 2024 року між ТОВ «ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС"» та позивачем укладено договір факторингу №3009/24, за яким позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за тим самим кредитним договором. Акт приймання-передачі реєстру боржників підписано 30 вересня 2024 року, з цього моменту позивач набув статусу належного кредитора.
Таким чином, право вимоги за кредитним договором №176926802 від 25 квітня 2021 року послідовно перейшло від первісного кредитора - ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», потім до ТОВ «ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС", а далі - до позивача. Усі договори та реєстри підписані сторонами, містять печатки, не визнані недійсними і підтверджують дійсний перехід прав вимоги та розмір заборгованості.
Отже, висновки суду першої інстанції про те, що позивач не набув права вимоги до ОСОБА_1 , оскільки вказані права вимоги були передані (відступлені) від первісного кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» 20 липня 2021 року є помилковими.
Вказує, що у розрахунках, наданих ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», при відступленні прав вимоги відображено балансове списання грошових коштів від клієнта до фактора згідно з вимогами бухгалтерського обліку, яке не стосується фактичної сплати заборгованості боржником.
Балансове списання є бухгалтерською операцією, що відображає зняття з балансу фінансової установи активів або зобов'язань, які раніше обліковувались як активи у вигляді права вимоги. У контексті передачі прав вимоги це означає, що фінансова компанія виключає заборгованість боржника зі свого балансу, оскільки вона передана іншій особі (Фактору) на підставі договору факторингу. Така операція здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», національних стандартів бухгалтерського обліку та нормативних актів НБУ.
У розрахунку, поданому ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», на дату набуття права вимоги до боржника зафіксовано нарахування 11 750,00 грн за тілом кредиту та 7 484,82 грн відсотків. Таким чином, при відступленні права вимоги сума боргу списується з рахунків клієнта та відображається на рахунках фактора, що свідчить про внутрішню бухгалтерську операцію, а не про оплату заборгованості боржником.
Зазначає, що матеріали справи містять копію кредитного договору, підписаного відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, що свідчить про погодження ним умов отримання кредиту та відповідальності за їх порушення. Наявне також підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів і відсутні будь-які докази їх повернення.
Кредитний договір та додаткові угоди до нього містять усі істотні умови щодо суми, строку, процентної ставки та порядку погашення кредиту. Договір є чинним і не був оскаржений у судовому порядку. Розрахунок заборгованості, проведений первісним кредитором до відступлення прав вимоги, відповідачем не спростований, а позивач не здійснював жодних нових нарахувань.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на практику судів апеляційної інстанції.
Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 січня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішенням, яким вимоги позову задовольнити.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
Відзиву на апеляційну скаргу на адресу Київського апеляційного суду не надходило.
5. Позиція учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
З матеріалів справи убачається, що 25 квітня 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі ? «Кредитодавець») та ОСОБА_1 (далі ? «Позичальник») укладено кредитний договір № 176926802 в електронній формі, відповідно до умов якого Кредитодавець зобов'язується надати Позичальнику кредит на суму 11 750,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту "Комфорт" ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА".
Згідно пункту 1.2 договору кредит надається строком на 56 днів.
Відповідно до пункту 1.4 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 237,25 відсотків річних, що становить 0,65 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним (дисконтна процентна ставка).
Згідно пункту 1.5 договору на умовах, викладених у пункті 1.6 договору, до відносин між сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50 відсотків річних, що становить 1,30 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним (базова процентна ставка).
Відповідно до пункту 1.6 договору умови нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою застосовується за умови, що кожен з чергових платежів здійснений не пізніше строку вказаного в Графіку платежів за цим договором.
Відповідно до пункту 1.7 договору повернення частини кредиту та всіх нарахованих процентів здійснюється раз в два тижні (кожні 14 днів), починаючи з першого тижня користування кредитом.
Також, відповідач був ознайомлений із графіком платежів з розрахунку застосування дисконтної процентної ставки протягом всього строку дії (том 1 а.с.21-23).
Згідно даних копії платіжного доручення від 25 квітня 2021 року відповідач отримав кошти у розмірі 11 750,00 грн від ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" згідно договору №176926802 від 25 квітня 2021 року (а.с. 114).
28 листопада 2018 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (фактор) та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (клієнт) укладено Договір факторингу № 28/1118-01, пунктом 2.1 якого передбачено, що згідно умов цього договору клієнт зобов'язується відступити фактору право вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
У пункті 1.3 Договору визначено, що «право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржника по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строку платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, в саме Реєстрах прав вимоги.
Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (пункту 4.1 Договору).
Договір набуває чинності та всі права та обов'язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (пункт 8.1 Договору).
Згідно пункту 8.2 договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1 договору та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (а.с. 24-30).
28 листопада 2019 року ТОВ «МАНІВЕНО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому, інші умови договору залишилися без змін (а.с. 35).
31 грудня 2020 року між Клієнтом (ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та Фактором (ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС") укладено додаткову угоду № 26 від 31 грудня 2020 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно змісту якої сторони продовжили строк договору до 31 грудня 2021 року. В цій додатковій угоді Договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції. Дата укладання залишена як 28 листопада 2018 року та № 28/1118-01 (а.с. 36-42).
31 грудня 2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, згідно якої сторони продовжили строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому, інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року (а.с. 46).
31 грудня 2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, згідно якої сторони продовжили строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому, інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року (а.с. 47).
31 грудня 2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, згідно якої сторони продовжили строк дії договору до 31 грудня 2024 року. При цьому, інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року (а.с. 48).
Із витягу з реєстру прав вимоги № 143 від 20 липня 2021 року убачається, що до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 176926802 від 25 квітня 2021 року (а.с. 49-51).
05 серпня 2020 року між ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ОНЛАЙН ФІНАНС" (надалі - ТОВ "Фінансова компанія "ОНЛАЙН ФІНАНС") укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ "Фінансова компанія "ОНЛАЙН ФІНАНС" перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 176926802 від 25 квітня 2021 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року (а.с. 52-65).
30 вересня 2024 року між ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» (клієнт) укладено договір факторингу № 3009/24, за умовами якого ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС», а останній відступити позивачу право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників (1 а.с. 66-76).
Із даних Реєстру боржників від 30 вересня 2024 року убачається, що до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» від ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 176926802 від 25 квітня 2021 року (а.с. 76-78).
З даних розрахунку заборгованості, складеного ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА", убачається, що станом на 05 травня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 19 234,82 гривень, з яких: 11 750,00 гривень - тіло кредиту; 7 484,82 гривень - відсотки (а.с. 80-81).
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина 1 статті 519 ЦК України).
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статті 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статті 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов'язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.
Згідно статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Колегія суддів вважає недоцільним надавати окрему оцінку доводам скаржника щодо доведеності переходу прав вимоги до позивача та відсутності нарахування новими кредиторами відсотків, оскільки наведені аргументи не спростовують висновків суду першої інстанції. Як убачається з мотивувальної частини рішення, підставою для відмови у задоволенні позову став висновок суду про те, що станом на момент набуття ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №176926802 від 30 травня 2023 року в сумі 19 234,82 грн, заборгованість перед попереднім кредитором - ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» - вже була погашена відповідачем.
Крім того, посилання скаржника на нібито помилковий висновок суду першої інстанції про те, що позивач не набув права вимоги до ОСОБА_1 є безпідставними та не відповідають змісту оскаржуваного рішення. Суд першої інстанції подібного висновку не робив, а відмову у задоволенні позову обґрунтував виключно встановленням факту відсутності непогашеної заборгованості на момент відступлення права вимоги.
Таким чином, викладені в апеляційній скарзі твердження щодо порядку відступлення прав вимоги чи нарахування відсотків виходять апеляційного перегляду.
Надаючи оцінку доводам скаржника в тій частині, що у розрахунках, наданих ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», при відступленні прав вимоги відображено балансове списання грошових коштів від клієнта до фактора та не стосується фактичної сплати заборгованості боржником, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21):
- належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»;
- банківські виписки за рахунками позичальника підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у розрахунку.
Зазначені у розрахунку заборгованості в колонці "Сплачено" за 30 травня 2021 року суми 11 750,00 гривень (тіло кредиту), 7 484,82 гривень (проценти) (а.с. 82) є бухгалтерськими операціями по балансовому списанню грошових коштів у зв'язку із передачею (відступленням) права вимоги від клієнта до фактора і жодним чином не стосується сплати відповідачем кредитної заборгованості.
Ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не долучено квитанції чи інших платіжних документи, які свідчили б про сплату будь-яких коштів на виконання умов договору.
Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ураховуючи відсутність зі сторони відповідача будь-яких належних і допустимих доказів погашення заборгованості, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в цій частині та вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, що призвело до ухвалення помилкового рішення.
Відповідно до статті 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу судових витрат.
Згідно з частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом частини 1 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Згідно частини 3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Верховний Суд у постанові від 03 травня 2018 року у справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження вказаних витрат позивачем до суду надано:
- копію договору про надання правничої допомоги №0110/24 від 01 жовтня 2024 року (а.с. 84-87);
- копію додаткової угоди №9 до договору про надання правничої допомоги №0110/24 від 01 жовтня 2024 року (а.с. 88-91);
- копію акту прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №0110/24 від 01 жовтня 2024 року на суму 6000,00 грн (а.с. 92);
- копію свідоцтва адвоката про право на зайняття адвокатською діяльністю №4956 від 24 квітня 2012 року на ім'я Тараненко А.І. (а.с. 99).
Із даних акту прийому-передачі наданих послуг від 01 жовтня 2024 року убачається, що АБ "Тараненко та партнери" надано таку правничу допомогу:
- складання позовної заяви ТОВ "ЮНІТ КАПТІАЛ" до боржника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором №176926802 від 25 квітня 2021 року / 2 години / 5 000,00 гривень;
- вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника, яким є ОСОБА_1 , за кредитним договором №176926802 від 25 квітня 2021 року / 1 година / 500,00 гривень;
- надання усної консультації стосовно складання позовної заяви / 1 година / 500,00 гривень.
У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 Верховний Суд, зменшуючи розмір заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу, за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, зазначив наступне.
"Суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України.
При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 137 ЦПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 141 цього Кодексу."
Відтак, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.
Колегія суддів уважає не обґрунтованим стягнення із відповідача витрат позивача на такі адвокатські послуги як: вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника та надання усної консультації стосовно складання позовної заяви, оскільки такі охоплюються послугою із складання позовної заяви.
У зв'язку із викладеним вище, колегія суддів уважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки вимоги позову та апеляційної скарги задоволено у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 422,40 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви згідно платіжної інструкції №7315 від 25 жовтня 2024 року, та 3 633,60 гривень судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги згідно платіжної інструкції №11129 від 28 лютого 2025 року.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», подану адвокатом Тараненком Артемом Ігоровичем, задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 січня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення такого змісту.
Позов задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №176926802 від 25 квітня 2021 року в загальному розмірі 19 234,82 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на відшкодування судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору в суді першої інстанції, 2 422,40 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на відшкодування судових витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги в суді першої інстанції, 5000,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на відшкодування судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, 3 633,60 гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді С.М. Верланов
В.В. Соколова