1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 30 жовтня 2025 року, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 серпня 2025 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України,
за участі: прокурора захисника в режимі відеоконференцзв'язку обвинуваченого ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
Вказаною ухвалою частково задоволено клопотання прокурора першого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 30 днів, тобто до 12 вересня 2025 року включно.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, у зв'язку із істотними порушеннями кримінального процесуального закону.
Захисник вважає, що під час розгляду клопотання порушено правила територіальної підсудності, зважаючи на те, що воно розглянуто Шевченківським районним судом м. Києва.
Зокрема, досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено 06 травня 2025 року, а обвинувальний акт направлено до Дарницького районного суду м. Києва. В подальшому, Київським апеляційним судом визначено підсудність за Шевченківським районним судом м. Києва. Однак, у зв'язку із заявленими самовідводами, ухвалою Київського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року обвинувальний акт направлено за підсудністю до Подільського районного суду м. Києва.
Зазначає, що стороною обвинувачення не наведено об'єктивних даних щодо існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду не відповідає дійсності, оскільки маючи можливість виїхати до території інших держав підозрюваний по теперішній час мешкає у Києві. Ризик незаконного впливу на свідків в клопотанні вказаний формально та не підтверджуються матеріалами провадження.
Крім того, ризик щодо можливості сховати, або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин справи спростовується тим, що 01 серпня 2024 року проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 та вилучено всі наявні речі, техніку та документи.
Разом з тим, ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином не конкретизовано стороною обвинувачення.
Ризик вчинити нові кримінальні правопорушення або продовжити вчиняти свою злочинну діяльність є формальним та немає ніякого обґрунтування, оскільки ОСОБА_6 будучи військовослужбовцем Національної гвардії не усвідомлював, що здійснює злочин проти національної безпеки.
Посилається на позитивні характеризуючі дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, дисциплінарних стягнень не має, є військовослужбовцем, розлучений, має соціальні зв'язки, постійне місце роботи та проживання, на утриманні неповнолітній син.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти її задоволення та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням СБ України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 17 серпня 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42023000000001363, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 263 КК України.
01 серпня 2024 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208, 615 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
01 серпня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
24 квітня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України.
23 квітня 2025 року матеріали щодо ОСОБА_6 виділено з кримінального провадження № 42023000000001363 в кримінальне провадження № 22025000000000504.
06 травня 2025 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22025000000000504 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України, скеровано до Дарницького районного суду міста Києва.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2025 року (справа №761/25374/25) строк тримання під вартою ОСОБА_6 продовжено до 18 серпня 2025 року включно без визначення розміру застави.
Рішенням Київського апеляційного суду підсудність у кримінальному провадженні № 22025000000000504 від 23.04.2025 визначена за Шевченківським районним судом міста Києва, однак підготовче засідання не проведене через задоволений самовідвід складу суду, що унеможливило подання стороною обвинувачення клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу до Шевченківського районного суду міста Києва на стадії підготовчого засідання.
Відтак, виникла необхідність у поданні до суду в порядку ч.6 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , у зв'язку із закінченням строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання.
12 серпня 2025 року прокурор першого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із клопотанням про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 в порядку ч. 6 ст. 199 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 серпня 2025 року клопотання прокурора задоволено.
Колегія суддів погоджується із прийнятим рішенням, з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування та продовження запобіжного заходу.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Як убачається з матеріалів клопотання строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 закінчувався 18 серпня 2025 року (ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2025 року).
Рішенням Київського апеляційного суду підсудність у кримінальному провадженні № 22025000000000504 від 23.04.2025 визначена за Шевченківським районним судом міста Києва, однак підготовче засідання не проведене через задоволений самовідвід складом суду.
Положеннями ч. 6 ст. 199 КПК України, передбачено, що у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Відтак, колегія суддів вважає, що слідчий суддя Шевченківського районного суд м. Києва відповідно до наведених норм КПК України, вправі був вирішувати питання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_6 .
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Продовжуючи щодо обвинуваченого ОСОБА_6 строк тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України.
У даному кримінальному провадженні зв'язок обвинуваченого ОСОБА_6 із інкримінованими йому кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що його причетність до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України, є обґрунтованою.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України». Відповідно «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Слідчий суддя, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього докази, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки об'єктивно зв'язують його з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дані правопорушення.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, умислу в діях, винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення обвинуваченим конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Перевіряючи доводи клопотання на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження їх існування всупереч доводам апеляційної скарги.
Зокрема, обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується.
Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді, щодо продовження існування ризиків, враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, його роль у даному провадженні.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_6 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_6 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України. Враховуючи наведені норми Закону, слідчий не визначив розмір застави у даному кримінальному провадженні, з чим погоджується колегія суддів.
Посилання захисника на позитивні характеризуючі данні про особу підозрюваного, не переважають можливих ризиків неправомірної його поведінки.
Крім того, під час апеляційного розгляду, прокурором повідомлено, що у даному кримінальному провадженні ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_6 під час підготовчого судового засідання продовжено раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлено згідно норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисників, колегія суддів вважає - безпідставними, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не встановлено.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 376 404, 405, 418, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 серпня 2025 року, відносно ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11
Єдиний унікальний № 761/33703/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_12
Провадження № 11-сс/824/6775/2025 Доповідач: ОСОБА_1
Категорія ст.183 КПК України