справа № 756/13236/24
провадження № 33/824/3770/2025
30 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
в складі судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 30 квітня 2025 року в складі судді ОСОБА_5 , у справі про притягнення ОСОБА_6 та ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, -
встановив:
Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 30 квітня 2025 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
12.05.2025 захисник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Оболонського районного суду міста Києва від 30 квітня 2025 року та ухвалити нову, якою закрити провадження у справі щодо ОСОБА_3 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Визнати ОСОБА_6 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрити щодо неї провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального права, судом не з'ясовано всі фактичні обставини справи, не досліджено та не надано належної оцінки всім наявним в матеріалах справи доказам та документам.
Під час розгляду справи судом не встановлено, яке ж саме конкретне порушення норм Правил дорожнього руху України ( далі - ПДР) допустив ОСОБА_3 . Пункт 2.3 «б» ПДР є загальним і неконкретним.
Насправді ОСОБА_3 рухався з допустимою швидкістю, напрямок руху не змінював, коли виникла небезпека - намагався уникнути зіткнення шляхом застосування екстреного гальмування.
Порушення ж ОСОБА_6 пункту 10.1 ПДР є очевидним і підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться у матеріалах справи, зокрема, її ж власними поясненнями, характером пошкоджень та розташуванням транспортних засобів після зіткнення, відеозаписом з портативних бодікамер поліцейських тощо.
Здійснюючи перестроювання, ОСОБА_6 не надала перевагу у русі автомобілю під керуванням ОСОБА_3 , в результаті чого й відбулося ДТП.
Висновок судового експерта від 04.04.2025 № CE-19/111-24/69467-ІТ не дає чіткої і конкретної відповіді на поставлені питання, а вказує два можливі варіанти розвитку події з посиланнями на пояснення кожного з учасників.
При цьому висновок судового експерта від 22.11.2024 № 0663, який дає чітку відповідь щодо причинно-наслідкового зв'язку ДТП саме з порушенням ОСОБА_6 , суд першої інстанції проігнорував.
Також суд першої інстанції врахував під час розгляду справи пояснення у письмовій формі ОСОБА_7 , що викладені на заповненому бланку із вписаним від руки прізвищем, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , що написані від руки, тобто невстановлених належним чином осіб, щодо яких існують сумніви у їхньому перебуванні на місці події, та які не є показаннями свідків у розумінні процесуального закону, не були відібрані у встановленому порядку поліцейськими УПП в м. Києві ДПП, та є недопустимими доказами.
В судовому засіданні ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_10 просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Зазначив, що з юридичної точки зору порушення водія ОСОБА_3 мають ознаки пункту 2.3.б ПДР, як вказано в протоколі. Вказаний пункт є загальним видом ПДР та встановлює, що водій повинен бути уважним. Тобто це пункт правил широко змісту. Натомість експерт у своєму висновку провів дослідження та вказав більш технічне, конкретне порушення водія автомобіля ОСОБА_3 - п. 12.3 ПДР України, яке знаходиться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної ДТП. Формулювання наявності чи відсутності вини водія відповідно до п. 2.3 б ПДР є юридичною оцінкою скоєного та виключно прерогативою суду під час розгляду справи.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріли справи та надані докази дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - та відеозапису.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Розгляд справи відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.
Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу, повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.
Положеннями ст. 256 КУпАП регламентовано, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Суддя, розглядаючи справу, наведених вище вимог закону не дотримався, оскільки з необхідною та достатньою повнотою не встановив фактичні обставини справи, та прийняв передчасне рішення про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Так, відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №150175, складеного 14 жовтня 2024 року відносно ОСОБА_3 , останній 14.10.2024 о 05:25 в м. Києві по проспект. Степара Бандери,28, керуючи транспортним засобом Ford Mondeo, державний номерний знак НОМЕР_1 , не стежив за дорожньою обстановкою, вчасно не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Daewoo Matiz, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 . Своїми діями водій ОСОБА_3 порушив п. 2.3 б ПДР - порушення стеження за дорожньою обстановкою, реагування на її зміну, стеження за вантажем, техн., за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Відповідно до п. 2.3 б ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Викладаючи у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 суть правопорушення, поліцейський зазначив про порушення ним п. 2.3. б ПДР.
Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги в тій частині, що вказаний пункт ПДР є загальним та встановлює обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів.
При цьому протокол не містить зазначення, які саме дії ОСОБА_3 перебувають у причинному зв'язку з даною ДТП з посиланням на пункти ПДР, якими такі дії регламентуються.
Оскільки протокол про адміністративне правопорушення є фактично обвинуваченням, відсутність зазначення в ньому суті правопорушення перешкоджає з'ясуванню, чи було вчинене ОСОБА_3 адміністративне правопорушення, чи винна вказана особа в його вчиненні.
Вказаний недолік у складенні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 перешкоджає наданню правової оцінки діям іншого учасника даної ДТП - ОСОБА_6 .
Враховуючи викладене, суд першої інстанції в своєму рішенні дійшов передчасного висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та відсутності складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_6 , у зв'язку із чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ суд не має права відшукувати докази на наявність або відсутність винуватості вини особи, яка притягається до відповідальності, тобто не має права перебирати на себе функції сторони обвинувачення.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
За наведених обставин та враховуючи те, що без усунення вказаного недоліку суд апеляційної інстанції позбавлений можливості прийняти остаточне обґрунтоване рішення по суті справи, матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 150175 від 14 жовтня 2024 року, складеним відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП підлягають поверненню до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції для доопрацювання та подальшої їх передачі до суду.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Оболонського районного суду міста Києва від 30 квітня 2025 року в справі про притягнення ОСОБА_6 та ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП скасувати.
Матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №150175 від 14 жовтня 2024 року, складеним відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП, направити до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції для доопрацювання.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1