Провадження № 22-ц/803/9448/25 Справа № 185/5762/25 Головуючий у першій інстанції: Бондаренко В. М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
05 листопада 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,
за участю секретаря Марченко С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Бондаренко В.М. від 14 липня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я,-
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» обґрунтовуючи це тим, що позивач працював у відповідача ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у шкідливих умовах і отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК йому первинно, а потім і повторно з 01.01.2024 до 01.01.2027 встановлено 55 відсотків втрати професійної працездатності за профзахворювання, з визначенням третьої групи інвалідності. Позивач вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров'я та йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що його турбує фізичний біль, погане самопочуття, порушення душевної рівноваги. Тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь в якості відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання суму грошових коштів у розмірі - 245000,00 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я, - задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням його здоров'я, 110 000 (сто десять тисяч) грн 00 коп., без відрахування податків та інших обов'язкових платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
В апеляційній скарзі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про зміну оскаржуваного рішення, шляхом зменшення розміру стягнутої моральної шкоди до 55000,00 грн.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 має трудовий стаж в умовах впливу шкідливих факторів, працюючи у відповідача ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», 18 років 03 місяці. 27.04.2022 ОСОБА_1 було звільнено відповідачем з посади прохідника 5 розряду з повним робочим днем у шахті ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію (ст. 38 КЗпП України), що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 8-9).
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23 листопада 2022 року, ОСОБА_1 встановлено діагноз: 1) радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6,С7 з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями хребта, стійким больовим і м'язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечелопаткового періартрозу (ПФ першого-другого ст.), остеоартрозу, у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ першого-другого ступеня) і ліктьових суглобів (ПФ першого ст.), код М54.1, М17-М19; 2) хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група «В», фаза неповної ремісії. ЛН першого-другого ступеня, код J44, J43.8; 3) хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість другого ст. (з легким зниженням слуху) Н 903.
Цим же актом встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання: тривала дія тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм хворого. Підземні умови праці в гірничих виробках дозволяють досягнути гранично допустимих концентрації шкідливих речовин в повітрі робочої зони, гранично допустимих рівнів шуму, допустимих параметрів показників важкості праці. Технологія виконання підземних робіт здійснюється відповідно нормативних актів з охорони праці для вугільних підприємств України. Засоби колективного та індивідуального захисту впливу шкідливих виробничих факторів на підприємстві впроваджено та забезпечено працівників згідно з галузевими нормами.
Причини виникнення професійного захворювання є: Важкість праці: маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну 52кг, періодичне перебування у незручній позі 56% часу зміни, нахили корпусу 325 разів за зміну; фізичне динамічне навантаження при регіональному навантаженню з переважною участю м'язів рук та плечового поясу становить 66,68 кг/м, при загальному навантаженні за участю м'язів рук, корпусу, ніг становило 4305,6 кг/м; величина статистичного навантаження за зміну двома руками становило 18720 кг/с, за участю м'язів корпусу та ніг - 112320 кг/с. Хімічні фактори: фіброгенна дія, інші копалини вуглецю і вуглепородні пили з вмістом SiО2 від 5% до 10% в повітрі робочої зони 93,67 мг/м3, при нормі - 4 мг/м3 відповідно до вимог «Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.07.2020 № 1596. Фізичні фактори: еквівалентний рівень шуму - 91 дБА, вібрація загальна 78 дБ.
Особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: не встановлені (а.с. 10-11).
Відповідно до копії довідки МСЕК серії 12 ААГ №170800 від 14 грудня 2022 року, ОСОБА_1 первинно встановлено третю групу інвалідності з датою переогляду - 15.12.2023 (а.с. 12).
Відповідно до копії довідки МСЕК серії 12 ААА №127734 від 14 грудня 2022 року, позивачу первинно встановлено 55% втрати професійної працездатності, з датою переогляду - 15.12.2023 (а.с. 12).
Згідно копії довідки МСЕК серії 12 ААГ №548664 від 13 грудня 2023 року, ОСОБА_1 повторно встановлено третю групу інвалідності, з датою переогляду - 15.12.2026 (а.с. 13).
Відповідно до копії довідки МСЕК серії 12 ААА №131751 від 13 грудня 2023 року, позивачу повторно встановлено 55% втрати професійної працездатності, з датою переогляду - 15.12.2026 (а.с. 13).
Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно зі ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Згідно ст. 237-1КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість ушкодження здоров'я, пов'язаного з професійним захворюванням, у зв'язку з чим довідками МСЕК серії 12 ААГ №170800 та серії 12 ААА №127734 від 14 грудня 2022 року, ОСОБА_1 первинно встановлено третю групу інвалідності та 55% втрати професійної працездатності; довідками МСЕК серії 12 ААГ №548664 та серії 12 ААА №131751 від 13 грудня 2023 року, ОСОБА_1 повторно встановлено третю групу інвалідності та 55% втрати професійної працездатності, з датою переогляду - 15.12.2026; приймаючи до уваги стан здоров'я позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у повсякденному житті, необхідність реабілітації, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань; враховуючи дотримання засад розумності і справедливості, - місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 110000,00 грн, яка спричинена втратою здоров'я, у зв'язку з професійним захворюванням під час перебування у трудових стосунках з відповідачем.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність факту моральної шкоди, не можуть бути прийнятті до уваги, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров'я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що він в повному обсязі виконував обов'язки щодо забезпечення належних умов праці, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки саме негативні показники важких умов праці та мікроклімату спричинили виникнення хронічних захворювань у позивача.
Відсутність прямого причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Разом з тим, колегія звертає увагу, що правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов'язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов'язкові платежі.
З урахуванням викладеного необґрунтованим є вирішення судом у даній цивільній справі питань щодо податків, зборів чи інших обов'язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без відрахування податків та інших обов'язкових платежів».
Зазначені висновки містяться також у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі №235/3143/24 (провадження №61-14246св24).
На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому оскаржуване рішення підлягає зміні шляхом виключення у другому абзаці резолютивної частини словосполучення: «без відрахування податків та інших обов'язкових платежів».
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2025 року - змінити, виключити у другому абзаці резолютивної частини словосполучення: «без відрахування податків та інших обов'язкових платежів».
В іншій частині рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 06 листопада 2025 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді В.С. Городнича
М.Ю. Петешенкова