Провадження № 22-ц/803/2816/25 Справа № 191/3867/19 Суддя у 1-й інстанції - Костеленко Я. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 38
29 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Красвітної Т.П.,
при секретарі - Сахарові Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2024 року у складі судді Костеленко Я.Ю.
у справі за позовом ОСОБА_2 до Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, Державного підприємства «СЕТАМ», треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання права власності, -
У квітні 2021 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 02 березня 2020 року ДП «СЕТАМ» провело електронні торги з реалізації нежитлового приміщення загальною площею 1550,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 02 березня 2020 року № 468406, ВП 61061664, його визнано переможцем електронних торгів.
На підставі протоколу проведення електронних торгів від 02 березня 2020 року, він набув право власності на нежитлове приміщення загальною площею 1550,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з наступного: корівник-1296,2 кв.м., комора - 9,4 кв.м., побутове приміщення - 9,7 кв.м., доїльна зала - 90,9 кв.м., підсобне приміщення - 129,8 кв.м., коридор - 8,7 кв.м., коридор - 5,9 кв.м., придбаного за 294700,00 грн.
Вказані прилюдні торги проводились на підставі виконавчого напису №15, виданого 22 січня 2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кохан Г.Л. про стягнення з боржника ОСОБА_5 боргу в сумі 300000,00 грн.
Вищевказане майно належало ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу майна, виданого 30 листопада 2018 року біржею «Січеславська Правова», акту приймання-передачі майна б/н, виданого 30 листопада 2018 року, зареєстрованого 30 листопада 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності - 29208603. Таким чином, на момент проведення прилюдних торгів, право власності боржника ОСОБА_3 було зареєстровано у встановленому законом порядку.
Позивач зазначає, що після отримання акту про проведенні електронні торги від 16 березня 2020 року ВП №16061664, він звернувся до державного нотаріуса Другої синельниківської державної нотаріальної контори із заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно, але йому було відмовлено у посвідченні свідоцтва про придбання нерухомого майна, у зв'язку з тим, що попередній договір купівлі-продажу майна не був посвідчений нотаріально.
Вважає, що акт про проведені електронних торгів є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, в реєстрації якого йому було відмовлено, а тому вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав та просити суд визнати за ним право власності на нежитлове приміщення загальною площею 1550,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: корівник - 1296,2 кв.м., комора - 9,4 кв.м., побутове приміщення - 9,7 кв.м., доїльна зала - 90,9 кв.м., підсобне приміщення -129,8 кв.м., коридор - 8,7 кв.м., коридор - 5,9 кв.м.
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2024 року позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення загальною площею 1550,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з наступного: корівник 1296,2 кв.м, комора 9,4 кв.м, побутове приміщення 9,7 кв.м, доїльна зала 90,9 кв.м, підсобне приміщення 129,8 кв.м, коридор 8,7 кв.м, коридор 5,9 кв.м.
Рішення суду мотивовано тим, що наявністю підстав для задоволення позову, оскільки ОСОБА_2 , як переможець електронних торгів, отримав акт про проведені електронні торги від 16 березня 2020 року, який є оформленням договірних правовідносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, однак відмова держаного нотаріуса в реєстрації права власності перешкоджає позивачу реалізувати своє право в позасудовому порядку.
Не погодившись з таким рішення суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про задоволення позову через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Вказує, що позов у даній справі подано до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про задоволення позову. Окрім того, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про набуття позивачем права власності на нерухоме майно, оскільки первісний договір купівлі-продажу нерухомого майна не був нотаріально посвідченим. Суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду та у мотивувальній частині рішення суду не підтвердив та не спростував обставину нікчемності правочину та відповідно не застосував відповідні наслідки, а тому наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення та відмови у позові. Вказує, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що акт про проведення електронних торгів містить посилання на нікчемний договір купівлі - продажу нерухомого майна, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до акту про проведені електронні торги від 16 березня 2020 року приватним виконавцем Бурхан-Крутоус Л.А. при примусовому виконанні виконавчого напису №15, виданого 22 січня 2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кохан Г.Л., про стягнення з боржника ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 боргу в розмірі 300000,00 грн., передано на реалізацію нежитлове приміщення загальною площею 1550,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_3 на праві власності, а саме свідоцтва члена біржі, б/н, виданого 30 листопада 2018 року Товарною біржею «Січеславська Правова».
Відповідно до протоколу проведення електронних торгів №468406 від 02 березня 2020 року ДП «СЕТАМ» провело електронні торги з реалізації майна. Реєстраційний номер лота: 407111. Нежитлове приміщення загальною площею 1550,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Опис: корівник- 1296,2 кв.м., комора - 9,4 кв.м., побутове приміщення - 9,7 кв.м., доїльна зала - 90,9 кв.м., підсобне приміщення -129,8 кв.м., коридор - 8,7 кв.м.,інше - 5,9 кв.м. Номер запису про право власності: 29208603. Дата державної реєстрації: 30 листопада 2018 року. Переможцем торгів визнано ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_1 . Майно придбано за сумою 294700,00 грн. Дане майно належить боржнику ОСОБА_3 .
Постановою державного нотаріуса Другої синельниківської державної нотаріальної контори Мельникова О.Ж. від 23 червня 2020 року ОСОБА_2 було відмовлено у посвідченні свідоцтва про придбання нерухомого майна, у зв'язку з тим, що попередній договір купівлі-продажу майна не був посвідчений нотаріально.
Відповідно до технічного паспорту, виготовленого станом на 21 травня 2020 року на замовлення ОСОБА_2 , нежитлова будівля корівника, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складається з наступних приміщень: корівник- 1296,2 кв.м., комора - 9,4 кв.м., побутове приміщення - 9,7 кв.м., доїльна зала - 90,9 кв.м., підсобне приміщення - 129,8 кв.м., коридор - 8,7 кв.м., коридор - 5,9 кв.м., загальна площа 1550,6 кв.м.
Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права від 26 грудня 2023 року, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 березня 2019 року, а також інформації Іларіонівської селищної ради від 15 березня 2024 року земельна ділянка з кадастровим номером 1224855300:01:001:0366 площею 0,4988 га, цільове призначення - землі запасу, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у комунальній власності Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно статті 321, 328, 392 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Стаття 210 ЦК України встановлює, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 вказано, що правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов'язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів.
З аналізу частини 1 статті 650, частини 1 статті 655 та частини 4 статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.
Водночас з аналізу статей 655, 658 ЦК України, пунктів 4, 5 розділу X «Порядку реалізації арештованого майна'', затвердженого наказом Міністерства юстиції України 2831/5 від 29 червня 2016 року, вбачається, що набуття майна за результатами електронних торгів є договором купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є організатор електронних торгів, який укладає договір, та державна виконавча служба або приватний виконавець, які виконують договір у частині передання права власності на майно покупцю. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.
Акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством. У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності проводиться, зокрема, на підставі виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів.
Відповідно до пункту 5 статті 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема, видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів).
Частина 1 статті 72 вищевказаного Закону вказує, що придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів (аукціонів) оформлюється нотаріусом за місцезнаходженням такого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва на підставі документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження».
Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_2 , будучи переможцем електронних торгів, отримав акт про проведені електронні торги від 16 березня 2020 року, який є оформленням договірних правовідносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є правочином у розумінні положень статті 202 ЦК України.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що не додержання вимог щодо нотаріального посвідчення попереднього договору купівлі-продажу, укладеного на Товарній біржі «Січеславська Правова», не спростовує факту придбання позивачем майна з дотриманням вимог чинного законодавства, проте перешкоджає останньому реалізувати своє право в позасудовому порядку.
Враховуючи, що ОСОБА_2 отримав від державного нотаріуса Другої синельниківської державної нотаріальної контори Мельникова О.Ж. відмову у видачі свідоцтва про придбання майна з електронних торгів, з підстав відсутності нотаріального посвідчення попереднього договору купівлі-продажу, а тому у позивача виникли перешкоди у оформленні його права власності на майно, які можливо усунути лише у судовому порядку, оскільки така відмова державного нотаріуса не свідчить про те, що вказане майно не могло бути виставлено на електронні торги та в подальшому реалізоване, вказане свідчить про порушення прав нового власника нерухомого майна та підлягає судовому захисту.
Окрім того, слід звернути увагу на те, що правочин, на підставі якого позивач набув право власності на спірне нерухоме майно, а саме акт про проведені електронні торги від 16 березня 2020 року у рамках виконавчого провадження 61061664 не оспорювався, у встановленому порядку недійсним не визнавався, тобто є дійсним.
Відповідно до положень частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України). Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції правильно встановивши обставини справи, характер спірних правовідносин, вірно застосувавши норми права, дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки ОСОБА_2 , як переможець електронних торгів, отримав акт про проведені електронні торги від 16 березня 2020 року, який є оформленням договірних правовідносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, однак відмова держаного нотаріуса в реєстрації права власності перешкоджає останньому реалізувати своє право в позасудовому порядку, а тому наявні правові підстави для усунення перешкод у реалізації права позивача саме у судовому порядку, шляхом визнання за ним права власності на нерухоме майно та задоволення позову.
Проаналізувавши зміст рішення суду першої інстанції з точки зору застосування норм права, які стали підставою для позову по суті, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалене рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі наданих доказів, які мають індивідуальний характер.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що позов подано до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про задоволення позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позивачем визначено належний склад відповідачів у даній справі, саме відповідачем ДП «СЕТАМ» були проведені електронні торги з реалізації нерухомого майна, а відповідач Іларіонівська селищна рада Синельниківського району Дніпропетровської області є власником земельної ділянки, на якій розташовано спірне майно, що свідчить про належний склад учасників справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про набуття позивачем права власності на нерухоме майно, оскільки первісний договір купівлі-продажу нерухомого майна не був нотаріально посвідченим, є безпідставними, оскільки не додержання вимог щодо нотаріального посвідчення попереднього договору купівлі-продажу від 30 листопада 2018 року, укладеного на Товарній біржі «Січеславська Правова», не спростовує факту придбання ОСОБА_2 майна на підставах установлених законом, й акт про проведені електронні торги від 16 березня 2020 року у рамках виконавчого провадження 61061664 не оспорювався, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду та у мотивувальній частині рішення суду не підтвердив та не спростував обставину нікчемності правочину та відповідно не застосував відповідні наслідки, а тому наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення та відмови у позові, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки висновки суду першої інстанції не суперечать висновкам Верховного Суду та застосовані під час розгляду даної справи, що відповідає належному та ефективному способу захисту порушеного права у даній справі.
Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що акт про проведення електронних торгів від 16 березня 2020 року містить посилання на нікчемний договір купівлі - продажу нерухомого майна, що є самостійною підставою для відмови у позові, колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки судом на ці доводи надано вичерпну відповідь, вказані доводи суперечить наявним в матеріалах справи доказам, а судом першої інстанції в свою чергу було в повному обсязі з'ясовано всі обставин, необхідні для вирішення спору у даній справі.
Скаржником не зазначено жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були досліджені судом першої інстанції та чому не була надана правова оцінка. Доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржника, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.
Згідно із статті 141 ЦПК України, судові витрати, у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 29 жовтня 2025 року
Повний текст судового рішення складено 06 листопада 2025 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
Т.П. Красвітна