Провадження № 22-ц/803/7489/25 Справа № 201/2742/25 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С.С. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
05 листопада 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді: Ткаченко І.Ю.,
суддів: Свистунової О.В., Пищиди М.М.
за участю секретаря: Триполець В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу
за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»
на заочне рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 13 травня 2025 року,-
06 березня 2025 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх вимог, представник позивача у позовній заяві посилався на те, що 31 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» із метою отримання банківських послуг і отримав кредит у розмірі до 140 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Підписом заяви відповідач погодився з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку. Зобов'язання за договором про надання банківських послуг позивач виконав у повному обсязі та надав відповідачу кошти та можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач свої зобов'язання за договором не виконала і не повернула грошові кошти, а також проценти за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, передбачених умовами. У зв'язку з цим утворилась заборгованість, яка станом на 16 лютого 2025 року становить 65 761,20 грн., з яких: 53 117,61 грн. - заборгованість за тілом кредита; 12 643,59 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 65 761,20 грн., а також судові витрати у розмірі 2 422,40 грн.(а.с.1-8).
Заочним рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 13 травня 2025 року позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 31 грудня 2015 року, яка станом на 16 лютого 2025 року становить 53 117,61 грн. та складається із заборгованості за тілом кредиту.
Стягнуто з ОСОБА_1 користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 956,65 грн.
У задоволенні решти вимог - відмовлено (а.с121-124).
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позов банку задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що ними доведені позовні вимоги в частині наявності заборгованості за відсотками за користування кредитом та підстави для стягнення вказаної заборгованості. Відповідач знав про умови договору та прийняв їх. Крім того, відповідачем підписані Заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг та паспорт споживчого кредиту, таким чином відповідач ознайомлений з умовами споживчого кредитування. Встановивши, що банк надав кредит, а відповідач його не повернув, у суду не було підстав для відмови у стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом (а.с.132-138).
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що 31 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір.
Згідно умов якого відповідач отримала кредит який було збільшено до 140 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява-анкета разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
У зв'язку з недотриманням позичальником взятих на себе зобов'язань, станом на 16 лютого 2025 року утворилась заборгованість, яка становить 65 761,20 грн., з яких: 53 117,61 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 12 643,59 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Зазначену суму заборгованості позивач просив суд стягнути з відповідача, а також понесені ним судові витрати у розмірі 2 422,40 грн.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що у зв'язку з недотриманням позичальником взятих на себе зобов'язань, підлягають стягненню фактично отримані та неповернуті кошти. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ “ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, суд першої інстанції виходив із недоведеності та необґрунтованості в цій частині, оскільки в анкеті-заяві від 31.12.2015 року відсутні будь які умови щодо отримання кредитної картки, її виду, кредитного ліміту, процентів, відповідальності у вигляді пені за порушення зобов'язання. Надані банком Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не взяв до уваги, оскільки, з огляду на зазначене їх не можна вважати складовою кредитного договору.
Рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині відмовлених позовних вимог, в іншій частині рішення не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом (стаття 367 ЦПК України).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині з огляду на наступне.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у частині стягнення заборгованості за відсотками, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: www.privatbank.ua, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
Матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розуміла відповідачка ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк».
Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі №6-16 цс 15 і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Колегія суддів вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (08.11.2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (03.11.2023 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131 цс 19.
Так з анкети-заяви від 31.12.2015 року вбачається, що процентна ставка не встановлена.
Тому, колегія суддів погоджується з висновками суду 1 інстанції, що АТ КБ «ПриватБанк» належними та допустимими доказами не довів підстав для нарахування відповідачці відсотків за користування кредитними коштами.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що, підписуючи анкету-заяву, відповідачка ознайомилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, а отже виявила згоду на укладення кредитного договору, проте Умови та Правила надання банківських послуг, витяг з тарифів банку, не містять підпису відповідачки, тому відсутні підстави вважати, що остання була ознайомлена із ними. Заява про приєднання до умов та Правил надання послуг від 26.05.2021 року (а.с.56-66) містить загальну інформацію, а не відсоткову ставку за користування кредитними коштами наданими на підставі анкети-заяви від 31.12.2015 року.
Доводи апелянта про те, що у паспорті споживчого кредиту погоджено істотні умови договору не заслуговують на увагу суду, оскільки анкета-заява, підписана відповідачем, не містить умов про те, що складовою невід'ємною частиною кредитного договору є паспорт споживчого кредиту, а у вказаному паспорті споживчого кредиту не міститься посилань на те, що він є складовою частиною договору № б/н від 31 грудня 2015 року.
Більше того, потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, яка викладена у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20.
Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення і, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в оскарженій частині постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду в частині, що оскаржується, має бути залишено без змін.
В зв'язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 13 травня 2025 року в оскарженій частині - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено 06 листопада 2025 року.
Судді: