Провадження № 22-ц/803/6964/25 Справа № 646/811/24 Суддя у 1-й інстанції - Приваліхіна А. І. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
05 листопада 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді: Ткаченко І.Ю.,
суддів: Свистунової О.В., Пищиди М.М.
за участю секретаря: Триполець В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2025 року,-
22 січня 2024 року позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернувся до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , в якій прохає стягнути із неї заборгованість за кредитним договором № 72987639 у сумі 29841 гривня 86 копійок, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 9500 гривень, заборгованості за відсотками у сумі 20341 гривня 86 копійок; за кредитним договором № 00-7089734 у сумі 34850 гривень 50 копійок, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 8977 гривень 50 копійок, заборгованості за відсотками у сумі 25873 гривні та заборгованості за простроченими відсотками 0 гривень; за кредитним договором № 9737921, у сумі 22231 гривня 33 копійки, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 4582 гривні, заборгованості за відсотками у сумі 16699 гривень 33 копійки та заборгованості за комісією у сумі 950 гривень; за кредитним договором № 02915-02/2023 в сумі 20565 гривень 31 копійка, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 6900 гривень та заборгованості за відсотками у сумі 13665 гривень 31 коп.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 24 листопада 2022 року між відповідачем та ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» було укладено кредитний договір № 72987639, за яким 14 червня 2021 року між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладеного договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 72987639 до ОСОБА_1 в сумі 29841 гривня 86 копійок, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 9500 гривень, заборгованості за відсотками у сумі 20341 гривня 86 копійок, перейшло до ТОВ «ЄАПБ».
Також зазначено, що 06 березня 2023 року між відповідачем та ТОВ «Качай Гроші» було укладено кредитний договір №00-7089734, за яким 30 серпня 2023 року між ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладеного договір факторингу № 30082023/2, відповідно до умов якого ТОВ «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №00-7089734 у сумі 34850 гривень 50 копійок, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 8977 гривень 50 копійок, заборгованості за відсотками у сумі 25873 гривні та заборгованості за простроченими відсотками 0 гривень.
06 березня 2023 року між відповідачем та ТОВ «Мілоан» було укладено кредитний договір № 9737921, за яким 27 жовтня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладеного договір факторингу № 27102023/1, відповідно до умов якого ТОВ «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 9737921 в сумі 22231 гривня 33 копійки, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 4582 гривні, заборгованості за відсотками у сумі 16699 гривень 33 копійки, заборгованістю за комісією 950 гривень.
Крім того, зазначено, що 11 лютого 2023 року між відповідачем та ТОВ «Інвеструм» було укладено кредитний договір № 02915-02/2023, за яким 27 грудня 2023 року між ТОВ «Інвеструм» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладеного договір факторингу № 27122023-1, відповідно до умов якого ТОВ «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 02915-02/2023, у 20565 гривень 31 копійка, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 6900 гривень та заборгованості за відсотками у сумі 13665 гривень 31 копійка.
Вважає, що таким чином позивач набув право вимоги до відповідача за вищевказаними кредитними договорами та прохає суд стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість: заборгованість за кредитним договором № 72987639, у сумі 29841 гривня 86 копійок, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 9500 гривень, заборгованості за відсотками у сумі 20341 гривня 86 копійок; за кредитним договором № 00-7089734, у сумі 34850 гривень 50 копійок, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 8977 гривень 50 копійок, заборгованості за відсотками у сумі 25873 гривні та заборгованості за простроченими відсотками у сумі 0 гривень; за кредитним договором № 9737921, у сумі 22231 гривня 33 копійки, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 4582 гривні, заборгованості за відсотками у сумі 16699 гривень 33 копійки; за кредитним договором № 02915-02/2023, у сумі 20565 гривень 31 копійка, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 6900 гривень та заборгованості за відсотками у сумі 13665 гривень 31 копійка, разом із судовими витратами по справі у сумі 3028 гривень.(том 1 а.с.3-9).
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами: № 00-7089734 у сумі 33216,75 грн., яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 8977,50 грн., заборгованості за відсотками у сумі 24239,25 грн.; № 9737921, у сумі 20532,00 грн., яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 4582,00 грн., заборгованості за відсотками у сумі 15000,00 грн. та заборгованості за комісією у сумі 950,00грн.; № 02915-02/2023 у сумі 10332,75 грн., яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 6900,00 грн. та заборгованості за відсотками у сумі 3432,75 грн., а всього 64081,50 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено, також вирішено питання щодо судових витрат (том 1 а.с.212-216)
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог (том 1 а.с.222-225, том 2 а.с.3-7).
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що що 24 листопада 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» укладено договір позики № 72987639 (том 1 а.с.10-11), за умовами якого позикодавець надає позичальнику у власність грошові кошти у сумі 9500 гривень, на погоджений умовами договору строк (30 днів), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, сплатити позикодавцю плату (2,5 проценти) від суми позики.
У вказаному договорі ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 узгодили суму кредиту, реальну річну процентну ставку, види платежів, загальну вартість кредиту (том 1 а.с. 10-11).
10 квітня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» укладено додаткову угоду до вищевказаного договору (том 1 а с.13), відповідно до якої, позикодавець збільшує суму наданої позичальнику позики 2000 гривень на 3500 гривень. Таким чином, загальний розмір наданої позики становить 9500 гривень, а орієнтована вартість кредиту - 9487,50 грн.
14 червня 2021 року між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21 (том 1 а с. 13-14), за умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а Клієнт відступити факторові права грошової вимоги, строк виконання зобов'язання за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою, процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до вимог п. 1.2 перехід від клієнта до фактора права вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідно до реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Як вбачається з матеріалів справи, такий акт сторонами підписаний 26 липня 2023 року так само, як і реєстр боржників (том 1 а.с. 17-18).
28 липня 2021 року між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено додаткову угоду № 2 до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, відповідно до якої вони внесли зміни до п. 1.3 договору факторингу виклавши його у новій редакції, зокрема щодо зобов'язання клієнта протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором факторингу сповістити боржників про відступлення права вимоги (том 1 а.с.17).
26 липня 2023 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» укладено додаткову угоду № 9 до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року (том 1 а.с.15).
Відповідно до витягу з реєстру боржників № 13 від 21 грудня 2023 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року (том 1 а.с.15) позивач набув право вимоги до відповідача за договором позики № 72987639 у сумі 29841,86 грн., яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 9500,00 грн., заборгованості за відсотками у сумі 20341,86 грн.
Також судом встановлено, що 06 березня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Качай Гроші» укладено договір кредитної лінії № 00-7089734 (том 1 а.с. 27-29) за умовами якого кредитодавець надає клієнту грошові кошти (8977,50) в гривні на умовах строковості (120 днів), зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом (стандартна процентна ставка - 2,5%, знижена процентна ставка - 1,00%) та виконати інші обов'язки, передбачені умовами договору.
Загальна вартість кредиту 33644,25 грн., з яких тіло кредиту 8977,50 грн., проценти за користування кредитом 24239,25 грн., комісія за надання кредиту 427 гривень 50 копійок.
30 серпня 2023 року між ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 30082023/2 (том 1 а.с. 31-32 та на звороті), за умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а Клієнт відступити факторові права грошової вимоги, строк виконання зобов'язання за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою, процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до вимог п. 2.4 відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за укладеними кредитними договорами, та їх перехід від клієнта до фактора відбувається у дату відступлення права вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, такий акт сторонами підписаний 30 серпня 2023 року так само, як і реєстр боржників (том 1 а.с.31-33).
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 30 серпня 2023 року до договору факторингу № 30082023/2 від 30 серпня 2023 року (том 1 а.с. 34) позивач набув право вимоги до відповідача за договором № 00-7089734 у сумі 34850 гривень 50 копійок, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 8977,50 грн., заборгованості за відсотками у сумі 25873,00 грн., суми заборгованості за простроченими відсотками в сумі 0 гривень.
06 березня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладено договір споживчий кредит № 9737921 (том 1 а.с. 39-44), за умовами якого кредитодавець надає клієнту грошові кошти (5000 гривень) в гривні на умовах строковості (105 днів), з пільговим періодом 15 днів, поточним періодом 90 днів (до 19 червня 2023 року), зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом (стандартна процентна ставка - 3,00 %, знижена процентна ставка - 1,00%) та виконати інші обов'язки, передбачені умовами договору.
Загальна вартість кредиту 20950,00 грн., з яких тіло кредиту 5000,00 грн., проценти за користування кредитом 15000,00 грн., комісія за надання кредиту 950,000 гривень.
В паспорті споживчого кредиту до цього договору, сторони узгодили основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтованої річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші додаткову інформацію (том 1 а.с. 45).
27 жовтня 2023 року між «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27102023/1 (том 1 а.с.46-48), за умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу), а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або настане в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою) та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до вимог п. 1.2 вищевказаного договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи, Акт прийому-передачі реєстру боржників підписаний сторонами 27 жовтня 2023 року (том 1 а.с.49), так само, як і реєстр боржників (том 1 а.с. 50).
Відповідно до витягу з реєстру боржників № 1 від 27 жовтня 2023 року до договору факторингу № 27102023/1 від 27 жовтня 2023 року (том 1 а.с.50) позивач набув право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 9737921 у сумі 22231,33 грн., яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 4582,00 грн., заборгованості за відсотками у сумі 16699,33 грн., заборгованості за комісією 950,00 грн. та заборгованості за простроченими відсотками у сумі 0 гривень.
11 лютого 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Інвеструм» укладено договір позики № 02915-02/2023 (том 1 а.с. 59-60), за умовами якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 6900,00 грн. на умовах строковості (25 днів), зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (1,99 % в день) в порядку (кожні 25 днів) та на умовах, визначених цим договором.
Загальна вартість кредиту 10332,75 грн., з яких тіло кредиту 6900,00 грн., проценти за користування кредитом 3432,75 грн.
В паспорті споживчого кредиту до цього договору, сторони узгодили основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтованої річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші додаткову інформацію (том 1 а.с. 58).
10 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Інвеструм» із заявою про відстрочення виконання зобов'язання, на підставі якої сторонами укладено додаткову угоду № 3 (том 1 а.с.62), відповідно до якої сторони погодили відстрочення виконання зобов'язання за договором на 10 днів, тобто до 19 березня 2023 року.
27 грудня 2023 року між ТОВ «Інвеструм та ТОВ «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27122023-1 (том 1 а.с. 63-64), за умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу), а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або настане в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою) та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до вимог п. 1.2 вищевказаного договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи, Акт прийому-передачі реєстру боржників підписаний сторонами 27 грудня 2023 року (том 1 а.с. 65), так само, як і реєстр боржників (том 1 а.с. 66).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 27122023-1 від 27 грудня 2023 року (том 1 а.с.66) позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 02915-02/2023 у сумі 20565,31 грн., яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 6900,00 грн. та заборгованості за відсотками у сумі 13665,31 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов'язання за вказаними кредитними договорами не виконує, то позов підлягає задоволенню.
Рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині рішення не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом (стаття 367 ЦПК України).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 5, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Статтею 12 Закон України «Про споживче кредитування» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Вищезазначені кредитні договори були підписані електронним підписом Позичальника, що підтверджується копіями договорів.
Таким чином, судом встановлено, що укладені кредитні договори між сторонами відповідають формі, передбаченій ст. ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України.
Згідно з положеннями ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована.
Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/337824/18, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Відповідачем не надано жодного доказу щодо оспорення зазначених кредитних договорів.
Таким чином, судом встановлено, що укладені між сторонами договори позики не оспорювались та не визнавались судом недійсними, тому є чинними, оскільки відповідають формі, передбаченій ст. ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України, доказів щодо їх виконання або припинення іншим шляхом, суду не надано, тому вони підлягають виконанні згідно умовам, передбачених Законом або договорами.
Крім того, за кредитними договорами укладеними відповідачем з ТОВ «Качай гроші», ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Інвеструм», відповідно до укладених договорів факторингу, перейшло право грошових вимог до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про що свідчать відповідні реєстри прав вимог.
Відповідачем доказів про повернення наданих грошових коштів як первісним кредиторам, так і наступним, за кредитними договорами, суду не надано.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У визначені статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Статтею 525 ЦК України, передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
При цьому, згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) вбачається, що абзац 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Згідно позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем не спростовано укладення ним спірних договорів.
У справі, що переглядається позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаними договорами, презумпція правомірності яких не спростована.
Також матеріали справи не містять, а відповідачем не надані докази того, що він не користувався кредитом.
Стягнута заборгованість підтверджується належними доказами та не спростована відповідачем.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в оскарженій частині колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянтів, власним тлумаченням норм права, що має за мету задоволення апеляційних скарг, а не спростування висновків суду першої інстанції. Крім того, вказані доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції та судом першої інстанції їм було надано обґрунтовану оцінку, а тому вони додатковому правовому аналізу не підлягають.
Крім того, апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої заперечення та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Таким чином, переглядаючи справу, відповідно до вимог статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, немає. Понесені відповідачем витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги залишаються за ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2025 року в оскарженій частині - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено 06 листопада 2025 року.
Судді: