Провадження № 22-ц/803/7759/25 Справа № 201/4639/24 Суддя у 1-й інстанції - Покопцева Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
05 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Халаджи О. В.
суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,
секретар Кругман А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 на рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 15 травня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (суддя першої інстанції Покопцева Д.О.),
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просила стягнути з відповідачки на свою користь у якості відшкодування завданої майнової шкоди 199 454,00 грн.
Рішенням Соборного районного суду м. Дніпра від 15 травня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки (франшизу за полісом ОСЦПВ № 211287682) в розмірі 2 500,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 24,94 грн.
В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Із вказаним рішенням суду не погодилась ОСОБА_1 , та через свого представника Плотниченка Д.Г., подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що судом першої інстанції, як підставу ухвалення оскаржуваного рішення, здійснено посилання на окремі фрагменти постанов Верховного Суду, правовідносини у яких не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, через що судом не вірно застосовано норми матеріального права, у зв'язку з чим ухвалено незаконне та необґрунтоване рішення.
Також вказує, що позивачем вірно обрано належний спосіб захисту порушеного права, оскільки в спірних правовідносинах виплаченого страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди, а тому особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.
Крім того, зазначає, що в спірних правовідносинах, які є предметом розгляду у даній справі майнова шкода визначена висновком експертного автотоварознавчого дослідження, проведеного в установленому порядку та за наслідком огляду транспортного засобу, проведеного за участі сторін, відповідач жодним чином не оскаржував вказаний висновок, не надав доказів на спростування відповідного розміру майнової шкоди. До того ж, позивач відремонтувала автомобіль ВMW X5 д.н. НОМЕР_1 за власні кошти. У відповідності до Договору наряд-замовлення на роботи № 10262 від 22.02.2024 року та Акту наданих послуг №3424 від 08.04.2024 року: загальна вартість ремонтних робіт склала 67 025,00 грн; загальна вартість запасних частин склала 239 775,00 грн; всього вартість ремонту пошкодженого автомобіля склала 306 800,00 грн.
ОСОБА_2 просив рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 15 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. У судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив, що представник страховика оглянув у визначений Законом строк пошкоджений автомобіль Позивача BMW X5 р.н. НОМЕР_1 , то остання, відповідно до п. 34.3 ст. 34 Закону, не набула права на самостійне обрання спеціаліста для огляду транспортного засобу та здійснення розрахунку розміру заподіяних збитків.
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що ФОП ОСОБА_5 не є платником ПДВ, а Позивач не надала належних доказів здійснення ремонту автомобіля та його оплати у встановленому законодавством порядку.
ОСОБА_4 просив оскаржуване рішення суду залишити без змін. У судовому засіданні підтримав свої заперечення.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 14 вересня 2023 року в районі буд. № 35-а по вул. Володимира Вернадського в м. Дніпро відбулась дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю транспортних засобів: BMW X5 р.н. НОМЕР_1 під керуванням позивача ОСОБА_1 , що належить їй на праві власності та Fiat 500Е р.н. НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_3 .
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.11.2023 р. у справі № 201/11981/23 відповідача було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року (справа № 201/11981/23, провадження № 33/803/2590/23) вищевказану постанову було залишено без змін.
На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № 2112876820), виданого ТДВ «СГ «ОБЕРІГ», згідно якого ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну складає 160 000,00 грн, франшиза - 2 500,00 грн.
За результатами розгляду заяви про страхове відшкодування ТДВ «СГ «ОБЕРІГ», на підставі протоколу огляду пошкодженого транспортного засобу було складено страховий акт та 02.02.2024р. здійснило на рахунок позивача виплату страхового відшкодування в розмірі 126 200,00 грн.
З метою визначення вартості відновлювального ремонту та матеріальних збитків, що були заподіяні майну позивача, вона звернулась до судового експерта Мазурека Олександра Адольфовича, який склав висновок експерта № EYs 190224 автотоварознавчої експертизи щодо визначення матеріальних збитків, у зв'язку з аварійними пошкодженнями, заподіяними автомобілю BMW X5 д.н. НОМЕР_1 , згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля BMW X5 д.н. НОМЕР_1 становить 675 993,63 грн, вартість матеріальних збитків з технічної точки зору, заподіяної власникові автомобіля BMW X5 д.н. НОМЕР_1 на момент проведення дослідження становить 306 603,01 грн. За вищенаведене експертне дослідження у відповідності до Договору № 120224/1 від 19 лютого 2024 року, та АКТу прийому - передачі виконаних робіт, позивачка сплатила 6 500,00 грн.
Позивач звернулась до офіційного дилера BMW для складання попереднього кошторису, зняття і встановлення облицювання бампера спереду, перевірки за допомогою діагностичної та інформаційної системи, зняття і встановлення фари праворуч, витрати на що відповідно до АКТу виконаних робіт № IN 000023236 від 27.09.2023 року склали 9 945,00 грн.
Позивачем, як власницею пошкодженого автомобіля, було прийняте рішення про ремонт автомобіля BMW X5 д.н. НОМЕР_1 , відповідно до Договору наряд-замовлення на роботи № 10262 від 22.02.2024 року: загальна вартість ремонтних робіт склала 67 025,00 грн; загальна вартість запасних частин склала 239 775,00 грн; всього вартість ремонту пошкодженого автомобіля склала 306 800,00 грн.
Отже, позивач вважає, що оскільки нею понесені значно більші витрати на ремонт пошкодженого автомобіля, аніж отримане страхове відшкодування, то їй підлягає відшкодуванню грошова сума в розмірі 199 545,00 грн., яка складається з різниці між вартістю відновлювального ремонту автомобіля BMW X5 д.н. НОМЕР_1 в розмірі 306 800,00 грн та сумою сплаченого ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» страхового відшкодування в розмірі 126 200,00 грн, враховуючи витрати позивача на роботи по діагностиці, розборці та зборці автомобіля в розмірі 9 945,00 грн, франшизу, що не була відшкодована страховою компанією в розмірі 2 500,00 грн та витрати на проведення експертного дослідження вартості відновлювального ремонту та збитків в розмірі 6 500 грн.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачки на користь позивачки вартості ремонту автомобіля BMW X5 д.н. НОМЕР_1 , місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_1 не надано належних доказів оплати ремонту автомобіля.
Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.
Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
Пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до вимог статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Отже, при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, потрібно враховувати положення статті 1192 ЦК.
Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Згідно ст. 3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо - транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Статтею 8 ЗУ «Про страхування» зазначено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Пунктом 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року за наслідками розгляду справи № 6-691цс15, позиція якого підтверджена постановою Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року під час розгляду справи № 755/7666/19 (провадження № 61-100-10св20) зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
При цьому п. 32.7 ч.1 ст. 32 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що шкоду, пов'язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
За змістом наведених положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).
Згідно з п.2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції, Фонду державного майна від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до п.8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Системний аналіз п.32.7 ч.1 ст. 32 Закону № 1961-ІV, ст.22, абз.3 п.3 ч.1 ст.988, стст.1166, 1187, 1194 ЦК України, пп.1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.
Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №754/1114/15-ц (провадження №61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі №587/1080/16-ц (провадження №61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження №61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження №61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі №755/5374/18 (провадження №61-14827св19), від 22 квітня 2020 року у справі №756/2632/17 (провадження №61-12032св19), від 15 жовтня 2020 року у справі №755/7666/19 (провадження № 61-10010св20), від 22 квітня 2021 року у справі №759/7787/18 (провадження №61-10773св20), підстав відступати від яких суд апеляційної інстанції не вбачає.
Як було встановлено матеріалами справи та підтверджується наявними у справі доказами,що Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.11.2023 р. у справі № 201/11981/23 відповідача було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року (справа № 201/11981/23, провадження № 33/803/2590/23) вищевказану постанову було залишено без змін.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № 2112876820), виданого ТДВ «СГ «ОБЕРІГ», згідно якого ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну складає 160 000,00 грн, франшиза - 2 500,00 грн.
За результатами розгляду заяви про страхове відшкодування ТДВ «СГ «ОБЕРІГ», на підставі протоколу огляду пошкодженого транспортного засобу було складено страховий акт та 02.02.2024р. здійснило на рахунок позивача виплату страхового відшкодування в розмірі 126 200,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивачкою, як власницею пошкодженого автомобіля, було прийняте рішення про ремонт автомобіля BMW X5 д.н. НОМЕР_1 , відповідно до Договору наряд-замовлення на роботи № 10262 від 22.02.2024 року: загальна вартість ремонтних робіт склала 67 025,00 грн; загальна вартість запасних частин склала 239 775,00 грн; всього вартість ремонту пошкодженого автомобіля склала 306 800,00 грн., що підтверджується договором наряд - замовлення на роботи №10262 від 22.02.2024 року (т. а.с.31-33).
Також в матеріалах справи наявна виписка по рахунку ФОП ОСОБА_5 у АТ «Укрсиббанк» за період з 22 лютого 2024 року по 08 квітня 2024 року включно, яка не містить жодних згадок про оплату позивачем послуг по виконанню відновлювального ремонту BMW X5 р.н. НОМЕР_1 , або оплату послуг з ремонту автомобіля за договором нарядом-замовленням № 10262, або доказів надходжень грошових коштів на суми: 67 025,00 грн, 239 775,00 грн або 306 800,00 грн.
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області також надало інформацію щодо того, що будь-які розрахункові документи, електронні фіскальні звіти, електронні фіскальні звітні чеки тощо, які містять інформацію про розрахункові операції, здійснені ФОП ОСОБА_5 у період з 22 лютого 2024 року по 08 квітня 2024 року включно на суми: 67 025,00 грн, 239 775,00 грн або 306 800,00 грн, або які містять відомості про надання послуг з ремонту автомобіля BMW X5 р.н. НОМЕР_1 , або про надання послуг з ремонту автомобіля за договором нарядом-замовленням № 10262 до ГУ ДПС у Дніпропетровській області не надходили.
Згідно позиції Верховного Суду, приведеної у постанові від 15 жовтня 2020 року за наслідками розгляду справи № 755/7666/19 зазначено, що відповідно до частини першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням. Розглядаючи спір за аналогічних обставин предмету та підстав позову, Верховний Суд у справі № 755/7666/19 задовольнив позовні вимоги позивача та визнав, що винна особа повинна сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою. При цьому, суд касаційної інстанції визнав, що таке відшкодування повинне бути виплачене безумовно, без встановлення доведення факту ремонту автомобіля, оскільки судом зазначено, що відомості про фактичне здійснення ремонту автомобіля позивача в матеріалах справи відсутнє, однак він має право на відшкодування збитків, які мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вина відповідачки щодо завдання позивачці майнової шкоди підтверджена матеріалами справи та свою ОСОБА_3 , не спростовується на визнається, однак, слід звернути увагу на ту обставину, що матеріали справи не містять належним та допустимих доказів на підтвердження оплати ОСОБА_1 , ремонту свого автомобіля на суму 306800,00 грн, згідно договору наряду-замовлення на роботи №10262 від 22.02.2024 року, також дана обставин не підтвердилась із банківських виписках ФОП ОСОБА_5 та відповіддю ГУ ДПСУ в Дніпропетровській області, а отже у суду відсутні підстави вважати, що позивачкою було за власні кошти оплачено ремонт авто.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).,
Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 15 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: О.В. Халаджи
О.В. Агєєв
Т.В. Космачевська
Повний текст судового рішення складено 6 листопада 2025 року.
Головуючий-суддя О.В. Халаджи