Провадження № 22-ц/803/8147/25 Справа № 182/651/24 Суддя у 1-й інстанції - Рунчева О. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
05 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Халаджи О. В.,
суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,
секретар Кругман А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2025 року про закриття провадження у цивільній справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айріс ТК", ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Юлія Олександрівна про визнання недійсним договорів купівлі-продажу нерухомого майна (суддя першої інстанції Рунчева О.В.),
5 лютого 2024 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айріс ТК", ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Юлія Олександрівна про визнання недійсним договорів купівлі-продажу нерухомого майна, в якому просив: визнати недійсним договір купівлі-продажу вбудованого нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 89,9 кв.м укладений 13.03.2023 року між ТОВ «Айріс ТК» та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Ю.О., реєстрований №533.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу вбудованого нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 216,4 кв.м укладений 13.03.2023 року між ТОВ «Айріс ТК» та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Ю.О., реєстрований №534.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2025 провадження у справі закрито у зв'язку зі смертю позивача.
Із вказаною ухвалою суду не погодився ОСОБА_1 , та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржувана ухвала суду була постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без з'ясування місцевим судом кола правонаступників позивача ФОП ОСОБА_2 .
Скарга мотивована тим, що із справи № 182/651/24 апелянт дізнався, те, щоб уникнути виконання грошового зобов'язання перед кредитором ОСОБА_2 , боржник ТОВ «Айріс ТК» вчинив дії по відчуженню належного йому нерухомого майна, за рахунок якого могло бути компенсовано суму боргу. Майно було відчужено за договорами купівлі-продажу відповідачу по справі № 182/651/24 ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 звернувся до суду, щоб визнати такі договори недійсними, але раптово помер до вирішення справи.
Сума боргу 495 491,19 грн. була стягнута за життя ОСОБА_2 на його користь рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2022 року, вона входить до складу спадщини.
Також ОСОБА_1 , наголошує на тому, що закривши провадження по справі № 182/651/24 оскаржуваною ухвалою замість того, щоб залучити апелянта правонаступником померлого позивача, суд порушив як норми матеріального права, так і норми процесуального права.
ОСОБА_1 просив ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Котович М.О. у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що у даній справі правонаступництво не допускається, оскільки вимога про визнання недійсним договорів купівлі-продажу нерухомого майна нерозривно пов'язана з позивачем.
Апеляційний суд не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Водночас ЄСПЛ констатує, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою за умови, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, якої намагаються досягти.
Так, згідно частини 1 статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до положень ст.ст. 25, 30 ЦК України, ст.ст. 46-48 ЦПК України позов може бути поданий лише до особи (відповідача), яка має цивільну процесуальну правоздатність та дієздатність.
Згідно з частиною 1 статті 42, статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Статтею 24 ЦК України встановлено, що людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Статтями 1216, 1217 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Із положень ст. 46 ЦПК України слідує, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
Як передбачено ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
За змістом з ч. 1 ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2021 року у справі № 200/21020/15-ц (провадження № 61-9921св19) зазначено:«ЦПК України не містить норм, які б передбачали можливість здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі.
У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов'язки одного із суб'єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.
Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов'язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб'єктивного права або обов'язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому, незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.
Таким чином, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 37 ЦПК України 2004 року можливе шляхом залучення правонаступника померлої сторони (учасника) та лише за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства, є порушенням прав, свобод та інтересів третіх осіб».
Аналогічна позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року по справі №681/1267/22 .
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що загальна цивільна правоздатність фізичної особи, тобто здатність людини набувати цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, припиняються внаслідок її смерті.
У свою чергу, цивільно-процесуальна правоздатність виникає в особи, зокрема, сторони у спорі, з моменту виникнення цивільних процесуальних правовідносин і припиняється у момент її смерті.
Процесуальним правонаступництвом є заміна сторони або третьої особи (попередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки попередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Процесуальний закон визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих випадках, де сторона або третя особа - учасники процесу, вибули з певних причин, у тому числі й у зв'язку зі смертю після відкриття провадження у справі.
Процесуальне правонаступництво тісно пов'язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб'єктивного права або обов'язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.
У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов'язки одного із суб'єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Отже, матеріальне правонаступництво тісно пов'язане з процесуальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб'єктивного права або обов'язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому, незалежно від підстав матеріального правонаступництва процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з яким закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Однією з підстав закриття провадження цивільної справи є смерть фізичної особи - сторони у справі якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. За таких обставин суд зобов'язаний закрити провадження у справі незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судом та учасниками судового процесу під час розгляду справи.
Матеріалами справи встановлено, що звертаючись із вказаним позовом до суду ФОП ОСОБА_2 , вказував на те, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2022 року у справі № 904/1106/22, яке набрало законної сили 23.08.2022 року стягнуто на його користь з ТОВ «Айріс ТК» 466700,44 грн. заборгованість за договором підряду №11/01/22 від 11.01.2022 року; 2800,20 грн. - 3% річних, 18668,02 грн. - пеня, 7322,53 грн. - судовий збір, а всього 495491,19 грн.
Крім того, у вказаному позові було зазначено, що для уникнення майнової відповідальності на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26 липня 2022 року у справі №904/1106/22, ТОВ «Айріс ТК» здійснило відчуження вбудованого нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 89,9 кв.м та на АДРЕСА_2 , загальною площею 216,4 кв.м, шляхом укладення договорів купівлі продажу з ОСОБА_3 13.02.2018 року.
Апелянт ОСОБА_1 , долучив до матеріалів справи свідоцтво про право на спадщину за законом №723 від 02.10.2025 року, згідного якого, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , 1969 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його рідний брат - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який зареєстрований у АДРЕСА_3 .
Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається із заборгованості за договором підряду 11/01/22 від 11.01.2022 року, укладеного між ТОВ «АЙРІС ТК» (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Незалежності України (Першотравнева), буд. 25, кв. 34, ідентифікаційний код 25959784) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) у сумі 466 700 грн. 44 коп.; 3% річних у сумі 2800 грн. 20 коп.; пені у сумі 18 668 грн. 02 коп.; судового збору у сумі 7 322 грн. 53 коп.
Належність зазначеної грошової суми спадкодавцю стверджується рішенням Господарського суду Дніпропетровської області, 26.07.2022 року, справа № 904/1106/22, Наказу Господарського суду Дніпропетровської області, 31.08.2022 року, справа № 904/1106/22 «про примусове виконання». Вартість спадкового майна, на яке видане це свідоцтво, становить 495 491,19 (Чотириста дев'яносто п'ять тисяч чотириста дев'яносто одна) гривня 19 коп.
Тобто матеріальне правонаступництво має бути тісно пов'язане з процесуальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб'єктивного права або обов'язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. Отже, незалежно від підстав матеріального правонаступництва процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 223/793/17-ц, провадження № 61-44709св18).
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ч.1 ст.1216 ЦК України).
Статтями 1218, 1219 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає. що закриваючи дане провадження у справі, без з'ясування кола спадкоємців ФОП ОСОБА_2 , місцевий суд дійшов передчасних висновків з огляду на те, що у даній справі, позовні вимоги, у разі їх задоволення мають на меті забезпечити виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2022 року у справі №904/1106/22, на суму у розмірі 495491,19 грн., на яку брат ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину, тобто у даному випадку має місце матеріальне правонаступництво, але місцевий суд зазначені обставини не дослідив, та безпідставно закрив провадження у справі.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не врахував вищенаведені обставини, у зв'язку з чим зробив передчасний висновок про закриття провадження у справі, що призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.
Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»).
Також згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такого рішення суду та відновленню порушених прав особи - позивача.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, відповідно до вимог пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з підстав, передбачених частиною 1 статті 379 ЦПК України і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2025 року про закриття провадження скасувати, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Повний текст судового рішення складено 6 листопада 2025 року.
Головуючий-суддя О.В. Халаджи