Провадження № 11-кп/803/3343/25 Справа № 208/12332/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
05 листопада 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №2025046160000256 за апеляційними скаргами заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 та прокурора Кам'янської окружної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Заводського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області від 24 вересня 2025 року, ухвалений стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Авдіївка, Донецької області, громадянин України, освіта спеціальна-технічну, не одружений, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ., фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий: 21.01.2025 Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 125 КК України, призначено покарання у вигляді одного року пробаційного нагляду,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Вироком Заводського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області від 24 вересня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень 00 копійок.
Крім того, судом вирішено питання про долю речових доказів.
Цим вироком дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України як заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження.
За встановлених судом обставин та викладених у вироку суду 09.08.2025 приблизно о 23.00 год. (більш точний час під час досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_7 перебував за місцем проживання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_3 , де у нього відбувся словесний конфлікт з ОСОБА_11 , під час якого у ОСОБА_7 раптово виник протиправний умисел, спрямований на умисне спричинення будь-яких тілесних ушкоджень ОСОБА_11 .
Реалізуючи свій раптово виниклий протиправний умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, ОСОБА_7 , перебуваючи 09.08.2025 приблизно о 23:00 год. (більш точний час під час досудового розслідування не встановлено), за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно, цілеспрямовано, цілковито усвідомлюючи протиправність своїх дій та розуміючи при цьому, що шляхом нанесення удару в область передпліччя людини, можливо спричинити їй тілесні ушкодження, передбачаючи такі наслідки та бажаючи їх настання, застосовуючи достатню м'язову силу, стоячи навпроти ОСОБА_11 кинув на потерпілу вентилятор. Далі, взявши вищевказаний побутовий вентилятор у руки, наніс потерпілій один удар в область лівого передпліччя .
В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_7 , потерпілій ОСОБА_11 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синців на голові, тулубі обох верхніх та обох нижніх кінцівках, саден на лівому передпліччі, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, які мають незначні скороминущі наслідки.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі заступник керівника обласної прокуратури просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 72 КК України, до призначеного покарання за новим вироком, повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21.01.2025, призначити остаточне покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень та пробаційного нагляду строком на 1 рік з покладенням обов'язків, передбачених ч.2 п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України, а саме періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходу передбачені пробаційною програмою. Вказані покарання виконувати самостійно.
Обгрунтовуючи заявлені вимоги прокурор вказує, що суд залишив поза увагою те, що ОСОБА_7 раніше засуджений вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21.01.2025 року за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік, й у цьому кримінальному провадженні вчинив кримінальне правопорушення 09.08.2025 року, тобто в період невідбутого покарання у виді пробаційного нагляду, та не застосував положення ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України, й не призначив обвинуваченому остаточного покарання за сукупністю вироків.
В апеляційній скарзі прокурор окружної прокуратури просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 72 КК України, до призначеного покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21.01.2025, призначити остаточне покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень та пробаційного нагляду строком на 9 місяців, з покладенням обов'язків, передбачених ч.2 п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України, а саме періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходу передбачені пробаційною програмою. Вказані покарання виконувати самостійно.
Обгрунтовуючи заявлені вимоги прокурор наводить доводи аналогічні доводам апеляційної скарги заступника керівника обласної прокуратури в частині не застосування судом положень ст. 71 КК України при призначені обвинуваченому покарання, та додатково вказує, що ОСОБА_7 з 10.09.2025 перебуває на обліку Південного районного відділу філії ДК “Центр пробації» у Дніпропетровській області й станом на 17.10.2025 року фактично відбув 1 місяць 7 днів покарання у виді пробаційного нагляду, призначеного йому за попереднім вироком, з урахуванням чого призначити йому остаточне покарання, шляхом приєднання до покарання за цим вироком невібутої частини пробаційного нагляду за попереднім вироком.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні прокурор підтримала апеляційну скаргу прокурора окружної прокуратури повністю та частково підтримала апеляційну скаргу заступника керівника окружної прокуратури, й посилаючись на неправильне застосування судом вимог закону України про кримінальну відповідальність просила вирок суду скасувати в частині призначення покарання та ухвалити новий.
Обвинувачений та його захисник не заперечували проти задоволення апеляційних скарг сторони обвинувачення.
Потерпіла, належним чином повідомлена про час, дату та місце апеляційного перегляду, до зали судових засідань не з'явилася, та направила на адресу апеляційного суду заяву про проведення судового розгляду у її відсутність.
Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, в цьому кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції переглядає вирок в межах апеляційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за обставин, встановлених органом досудового розслідування і викладених у вироку, які не оспорювалися учасниками судового провадження й на підставі чого судовий розгляд було проведено в порядку, визначеному ст.ст. 381, 382 КПК України, в апеляційних скаргах не оскаржуються й апеляційним судом не переглядається.
Перевіряючи доводи апеляційних скарг прокурорів про неправильне застосування судом вимог закону України про кримінальну відповідальність, суд вважає, що вони заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Положення вказаної норми є імперативними, тобто обов'язковими для застосування.
Таким чином, приєднання невідбутої частини покарання, призначеного за попереднім вироком, є обов'язком суду, який призначає покарання за сукупністю вироків.
Згідно з правовим висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 01 червня 2020 року (справа № 766/39/17, провадження № 51-8867кмо18) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні було вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ст. 71 КК (за сукупністю вироків).
За правилами ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
При цьому, положення ч. 3 ст. 72 КК України не тільки не виключають можливості застосування положень ст. ст. 70, 71 КК України щодо призначення покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків, але й прямо вказують на необхідність такого застосування. У той же час ч. 3 ст. 72 КК України передбачає не самостійне виконання вироків, якщо одним чи кількома з них призначено покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а лише неможливість складення цих покарань з іншими видами покарань при призначенні їх за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків і необхідність самостійного (окремого) виконання цих покарань.
Цих вимог закону судом першої інстанції було дотримано не в повному обсязі.
З матеріалів провадження видно, що ОСОБА_7 раніше судимий за вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21.01.2025 за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік.
Покарання за вказаним вироком на цей час повністю не відбуте.
Згідно з листа Південного районного відділу філії ДК “Центр пробації» у Дніпропетровській області ОСОБА_7 з 10.09.2025 перебуває на обліку Південного районного відділу філії ДК “Центр пробації» у Дніпропетровській області, кінцевий термін строку 10.09.2026 року.
В межах кримінального провадження, яке переглядається судом апеляційної інстанції, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, яке він вчинив 09.08.2025 року, тобто в період невідбутого покарання за попереднім вироком.
Отже, суд першої інстанції мав врахувати вищенаведені положення закону України про кримінальну відповідальність та призначити обвинуваченому остаточне покарання за правилами ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків.
Пунктом п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, крім іншого, є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 421 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
З огляду на те, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, внаслідок чого при призначенні обвинуваченому остаточного покарання не було застосовано положення ч. 1 ст. 71 КК України, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваного судового рішення в частині призначеного покарання та ухвалення нового вироку в цій частині.
Колегія суддів, погоджується з призначеним судом першої інстанції покаранням ОСОБА_7 за кримінальне правопорушення, яке на думку колегії суддів, призначене відповідно до положень ст. ст. 50, 65 КК України, у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України, та є необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення кримінальних правопорушень.
Разом з цим, враховуючи, що обвинувачений раніше засуджений вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21.01.2025 та вчинив нове кримінальне правопорушення в період невідбутого покарання за попереднім вироком, колегія суддів, призначає остаточне покарання ОСОБА_7 із застосуванням положень ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднавши до покарання за цим вироком невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 21.01.2025, які у відповідності до ч. 3 ст. 72 КК України, слід виконувати самостійно.
Отже, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційних скарг заступника керівника обласної прокуратури та прокурора окружної прокуратури та приходить до висновку про скасування вироку щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання з ухваленням нового вироку в цій частині, у відповідності з вимогами ст. 420 КПК України.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу прокурора Кам'янської окружної прокуратури ОСОБА_10 - задовольнити.
Вирок Заводського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області від 24 вересня 2025 року, ухвалений стосовно ОСОБА_7 - скасувати в частині призначення покарання.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятидесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, з урахуванням вимог п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 72 КК України, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21.01.2025, призначивши ОСОБА_7 остаточне покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятидесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок та пробаційного нагляду строком на 9 місяців.
На підставі ч. 2 п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_7 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходу передбачені пробаційною програмою.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України, вказані покарання виконувати самостійно.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Вирок набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржений шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4