Провадження № 11-сс/803/1948/25 Справа № 203/6900/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
04 листопада 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Дніпра від 02 жовтня 2025 року про обрання запобіжного заходу щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кам'янець-Подільський Хмельницької області, громадянина України, маючого вищу освіту, одруженого: дружина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючого на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та малолітню доньку: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , працюючого на посаді начальника Східного квартирно-експлуатаційного управління, у військовому званні «полковник»,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Дніпра від 02 жовтня 2025 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25 листопада 2025 року з визначенням застави у розмірі 3 987 876 грн.
Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення послався на те, що надані стороною обвинувачення докази, долучені до клопотання, досліджені у судовому засіданні, у своїй сукупності доводять наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, тобто недбале ставлення військової службової особи до служби, якщо це заподіяло істотну шкоду (ч. 1), те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки (ч. 2), діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, (ч. 4) - караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
Зазначає, що прокурор довів належними та допустимими доказами наявність ризиків вчинення підозрюваним дій, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, про що зазначив у судовому засіданні, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки підозрюваний розуміє тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється та суворість покарання, яке може йому загрожувати, є військовослужбовцем та може вдатися до спроб переховування з метою уникнення кримінальної відповідальності (п. 1); можливість здійснення впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки повідомлення про підозру ґрунтується, зокрема, на показаннях свідків, з якими підозрюваний особисто знайомий, та які йому безпосередньо підпорядковані як військовослужбовці, яких підозрюваний може примусити відмовитися від наданих раніше свідчень (п. 3); можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, оскільки підозрюваний може продовжити вчиняти дії під видом виконання своїх службових обов'язків щодо нездійснення контролю за ефективним використанням бюджетних коштів, недотримання принципів максимальної економії та заощадливого використання бюджетних коштів (п. 5).
Вказує, що необхідним і достатнім для досягнення дієвості кримінального провадження, забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків є застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою. До підозрюваного ОСОБА_7 не може бути застосований більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, у зв'язку з тим, що він може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, впливати на свідків, про яких йому відомо, підозрюваний будь-якими незаконними шляхами може намагатися переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також зазначає, що необхідним є визначити розмір застави відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2025 року у розмірі 3028,00 грн, та, враховуючи особу підозрюваного, його майновий стан, обставини кримінального правопорушення, злочин, в якому він підозрюється, сума у розмірі 1317 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 987 876,00 грн, буде достатньою для внесення в якості застави.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що слідчим суддею не надано оцінки доказам, не викладено жодного слова з приводу обґрунтованості підозри, а лише формально зазначено про її обґрунтованість. У повідомленні про підозру відсутня об'єктивна сторона.
Зазначає, що органом досудового розслідування дробляться кримінальні провадження заради отримання нових доказів. В рамках іншого кримінального провадження та наразі діє запобіжний захід у вигляді застави. ОСОБА_7 жодного разу не порушував покладені на нього судом обов'язки.
Вказує, що зазначені ризики відсутні, визначений розмір застави є непомірним.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, думку учасників провадження, перевіривши матеріали провадження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону слідчим суддею дотримано не в повній мірі.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно вимог ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, за приписами ст. 178 КПК, слідчий суддя, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного/обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного/обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного/обвинуваченого; його майновий стан та наявність у нього судимостей тощо.
З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Апеляційний суд зазначає, що на даному етапі кримінального провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.
Наявні в матеріалах даного провадження відомості дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні вказаного злочину, що підтверджуються матеріалами, доданими до клопотання слідчого. В матеріалах справи відсутні відомості про нові обставини, які б спростовували обґрунтованість цієї підозри або причетність останнього до інкримінованого злочину.
Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з визначеним Європейським судом з прав людини поняттям, обґрунтована підозра - це добровільне припущення про вчинення особою певного діяння, ґрунтується на об'єктивних відомостях, які можна перевірити у судовому розгляді та які спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою. Підозра, виходячи з постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду від 24 листопада 2016 року № 5-328кс16, є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення.
При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати обґрунтованим, залежить від усіх обставин справи, про що зазначено у рішенні «Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства».
На переконання колегії суддів, фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри за ч. 4 ст. 425 КК.
Таким чином доводи апеляційної скарги захисника про те, що про слідчим суддею не надано оцінки доказам, не викладено жодного слова з приводу обґрунтованості підозри, а лише формально зазначено про її обґрунтованість та те, що у повідомленні про підозру відсутня об'єктивна сторона не є слушними.
Наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, належним чином мотивовано слідчим суддею у своїй ухвалі. Так, слідчий суддя зазначив, що підозрюваний розуміє тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється та суворість покарання, яке може йому загрожувати, є військовослужбовцем та може вдатися до спроб переховування з метою уникнення кримінальної відповідальності; може здійснення впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки повідомлення про підозру ґрунтується, зокрема, на показаннях свідків, з якими підозрюваний особисто знайомий, та які йому безпосередньо підпорядковані як військовослужбовці, яких підозрюваний.
Також, слідчий суддя вважав доведеним ризик, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Однак, апеляційний суд не може погодитись з таким висновком слідчого судді, оскільки він суперечить клопотанню слідчого про обрання запобіжного заходу, де останній вказував на наявність, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, слідчий суддя вийшов за межі клопотання слідчого, зазначивши про на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому, даний ризик слід вважати відсутнім.
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, то апеляційний суд вважає його не доведеним, оскільки слідчим в клопотанні та прокурором в судовому засіданні належним чином він не підтверджений, а лише формально зазначено про його існування.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги захисника частково слушними.
Розглядаючи можливість обрання підозрюваному ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання встановлених апеляційним судом ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України апеляційним судом враховується, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у цьому злочині, та відомості про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, зокрема, його вік та стан здоров'я, репутацію підозрюваного, майновий стан, який має міцні соціальні зв'язки, одружений, має на утриманні двох дітей, зареєстроване та постійне місце проживання, місце роботи, раніше не судимий.
Також, в судовому засіданні встановлено, що дане кримінальне провадження виділено з кримінального провадження № 42024041110000101, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією відповідної постанови прокурора від 27 червня 2025 року (а.с. 10).
Як зазначив прокурор в судовому засіданні, обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 42024041110000101 направлено до суду для розгляду.
Під час досудового розслідування кримінального провадження № 42024041110000101 підозрюваний ОСОБА_7 знаходився під дією запобіжного заходу у вигляді застави та прокурором зазначено, що останній покладених на нього обов'язків не порушував.
Враховуючи вищезазначені обставини, апеляційний суд вважає, що прокурором не доведено необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_7 найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На думку апеляційного суду, необхідним та достатнім для забезпечення належної поведінки підозрюваного під час досудового розслідування даного кримінального провадження є обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави.
Згідно з п.п. 2, 4 ч. 5 ст. 182 КПК розмір застави визначається у межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Застава як запобіжний захід у розумінні ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слугує меті забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків. Тому її розмір визначається особистістю підозрюваного, його майновим становищем, стосунками з іншими особами.
У рішенні “Істоміна проти України» (заява №233128/15) ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. ЄСПЛ наголосив на тому, що суд повинен так само обережно і ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями - серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та ін.
ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, родину та утриманців, зареєстроване та постійне місце проживання, раніше не судимий і підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК.
Крім того, слушними є доводи сторони захисту про те, що органом досудового розслідування дробляться кримінальні провадження заради отримання нових доказів. В рамках іншого кримінального провадження, з якого було виділено дане кримінальне провадження, наразі діє запобіжний захід у вигляді застави. ОСОБА_7 жодного разу не порушував покладені на нього судом обов'язки.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що з урахуванням наявності обґрунтованої підозри, тяжкості інкримінованого злочину, розміру спричиненої шкоди, а також майнового, сімейного стану підозрюваного ОСОБА_7 , наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та наявності іншого кримінального провадження за ч. 4 ст. 425 КК України з якого було виділено дане кримінальне провадження та наразі щодо ОСОБА_7 вже діє запобіжний захід у вигляді застави, враховуючи й те, що встановлені слідчим суддею обов'язки у зв'язку зі сплатою застави підозрюваним не порушуються, останньому необхідно визначити заставу у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 200 гривень, яка на цьому етапі досудового розслідування, буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та запобігання спробам вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК.
Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного, колегія суддів не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання підозрюваного/обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Тому такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загально-суспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні та не порушує права підозрюваного ОСОБА_7 .
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 слід задовольнити частково, а ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 02 жовтня 2025 року - скасувати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 409 та п. 1 ч. 1 ст. 411 КПК, у зв'язку із невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального правопорушення, з постановленням апеляційним судом нової ухвали.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Дніпра від 02 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_7 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Полтаві, про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Обрати підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 454 200 грн., яку підозрюваний, або інша фізична чи юридична особа може сплатити на депозитний рахунок Дніпровського апеляційного суду(отримувач коштів), код ЄДРПОУ 42270629, МФО 820172, Банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р UA098201720355219002001086699 в ГУДКС України в м. Київ, та надати документи, що підтверджує, слідчому, прокурору.
У разі сплати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застави, покласти на нього строком на два місяці з дня внесення застави обов'язки, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора, слідчого судді у визначений ними час; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками по даному кримінальному провадженню; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4