Справа № 209/291/25
Провадження № 2-с/209/702/25
06 листопада 2025 року м. Кам'янське
Суддя Дніпровського районного суду міста Кам'янського Левицька Н.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу №209/291/25 від 06 лютого 2025 року, виданого Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, за заявою Комунального підприємства Кам'янської міської ради «Добробут»
До Дніпровського районного суду міста Кам'янського через підсистему «Електронний суд» звернувся ОСОБА_1 із заявою про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу та скасування судового наказу, виданого Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області 06 лютого 2025 року в справі №209/291/25.
В обґрунтування вимог заяви ОСОБА_1 зазначив, що 06 лютого 2025 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, за заявою Комунального підприємства Кам'янської міської ради «Добробут» винесено судовий наказ №209/291/25, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Кам'янської міської ради «Добробут», в рахунок погашення заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01.12.2021 року по 01.11.2024 року в розмірі 7434 (сім тисяч чотириста тридцять чотири) гривні 82 копійки, а також сплачений судовий збір у розмірі 242,24 грн.
Звертає увагу суду зокрема на те, що подаючи заяву про видачу судового наказу, представник КП Добробут приховав критично важливу на той момент інформацію стосовно того, що він тимчасово не проживаю за місцем постійної реєстрації, про що починаючи з березня 2022 року щонайменше тричі повідомляв КП КМР Добробут про від'їзд мешканців кв. АДРЕСА_1 ) у евакуацію. Також звертає серед іншого увагу на те, що на час винесення судом рішення 6 лютого 2025 року закінчувався третій рік його безперервного перебування за межами України, що підтверджується копіями сторінок його паспортів з відмітками за 13/03/2022 про перетин державного кордону України в напрямку ЄС.
Вказаний судовий наказ засобами поштового зв'язку не отримував, ні про існування судового наказу у відношенні нього, ні про вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, ні про перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, ні про копію договору укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості чи будь-які інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги не знав. Дізнався про існування судового наказу про стягнення з нього заборгованості тільки з реєстру боржників, через шість місяців потому, у липні 2025, коли на його банківський рахунок було накладено арешт (ВП № 78552406 постанова про арешт коштів боржника). Зауважує, що з 10.03.2022 перебуває з сім'єю за кордоном, станом на 10.03.2022 заборгованості перед КП КМР «Добробут» не мав. Після 10.03.2022 не мав фізичної можливості для споживання будь-яких послуг КП КМР Добробут, навіть коли б вони були надані в повній мірі і належної якості. Також додає, що ніколи не вкладав і не підписував договорів чи угод з КП КМР Добробут, а тому не погоджується з розміром заборгованості, що свідчить про наявність спору про право.
У клопотанні про поновлення строку, яке подане із заявою про скасування судового наказу зазначив, що в липні 2025 неочікувано банк заблокував його рахунок. Як згодом виявилося це була постанова Державної виконавчої служби на стягнення боргу, оскільки. 06 лютого 2025 Дніпровським районним судом м. Кам'янського був виданий судовий наказ №209/291/25 по заяві КП КМР Добробут, на стягнення з нього боргу за послуги по управлінню багатоквартирним будинком за період часу з 01/12/2021 по 01/11/2024. Звертає увагу на те, що на момент видачі судом наказу він із сім'єю вже кілька років перебував за кордоном (з 13/03/2022 і по сьогодні). Вважає, що не був вчасно поінформований судом, не мав можливості ознайомитись з матеріалами справи і тому фізично не міг подати відзив на судовий наказ. Окрім цього вказує, що співпало так, що з липня і до середини жовтня для його сім'ї були дуже напружені часи, їм довелось двічі змінити місце проживання, на щось інше часу не було зовсім, враховуючи те, що не розумів з чим мав справу, як от з судовим наказом. При цьому, все що йому вдалося знайти, це текст судового наказу і постанову виконавчої служби про арешт коштів.
У зв'язку з викладеним, просить суд:
поновити строк для подання заяви про скасування судового наказу виданого Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 лютого 2025 по справі 209/291/25;
скасувати судовий наказ Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 лютого 2025 по справі 209/291/25; виданий за заявою Комунального підприємства Кам'янської міської ради «Добробут» про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (інші відомості про боржника суду невідомі) на користь Комунального підприємства Кам'янської міської ради «Добробут», місцезнаходження - м. Кам'янське, вул. Любавичського Ребе, буд. 3, 51925, ЄДРПОУ 43057390, р/р НОМЕР_2 в АТ КБ «Приватбанк», МФО 305299 (інші відомості про стягувача суду невідомі) в рахунок погашення заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01.12.2021 року по 01.11.2024 року в розмірі 7434 (сім тисяч чотириста тридцять чотири) гривні 82 копійки, а також сплачений судовий збір у розмірі 242,24 грн.
Розглянувши заяву про скасування судового наказу, перевіривши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 06 лютого 2025 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області винесено судовий наказ №209/921/25, яким стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (інші відомості про боржника суду невідомі) на користь Комунального підприємства Кам'янської міської ради «Добробут», місцезнаходження - м. Кам'янське, вул. Любавичського Ребе, буд. 3, 51925, ЄДРПОУ 43057390, р/р НОМЕР_2 в АТ КБ «Приватбанк», МФО 305299 (інші відомості про стягувача суду невідомі) в рахунок погашення заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01.12.2021 року по 01.11.2024 року в розмірі 7434 (сім тисяч чотириста тридцять чотири) гривні 82 копійки, а також сплачений судовий збір у розмірі 242,24 грн.
Також матеріалами справи підтверджується, що вказаний судовий наказ було скеровано на зареєстровану, згідно відомостей відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради, адресу боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , водночас поштовий конверт повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» 01.04.2025.
Суд звертає увагу заявника на те, що процедура видачі наказу в межах наказного провадження не передбачає застосування всіх інституцій правосуддя. Видача наказу відбувається в умовах дослідження відповідності наданих заявником документів, якими підтверджуються грошові вимоги, мінуючи реалізацію принципів змагальності, гласності, диспозитивності. Компенсація права боржника на захист відбувається за рахунок скасування наказу у випадку ініціативи останнього в порядку визначеному ЦПК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4,5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 ЦПК України, до заяви про скасування судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.
Згідно до ч.1 ст. 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, визначений ч. 1 ст. 170 ЦПК України, п'ятнадцяти денний строк на подання заяви про скасування судового наказу, обраховується згідно до ч. 1 ст. 123 ЦПК України, з врахуванням дати отримання боржником копії такого наказу.
Згідно до ст. 126 ЦПК України визначено наслідки пропущення процесуальних строків.
Частиною 2 ст. 171 ЦПК України визначено, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
Згідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Тобто, звертаючись із заявою про поновлення пропущеного процесуального строку, боржник повинен зазначити поважні причини його пропуску.
Заявник, як на підставу поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу вказує, що судовий наказ не отримував, а дізналася про нього лише в липні 2025 коли банк неочікувано заблокував його рахунок. Просить суд врахувати, що на момент видачі судом наказу він із сім'єю вже кілька років перебував за кордоном, що підтверджується копією паспорта, відтак не був вчасно поінформований судом, не мав можливості ознайомитись з матеріалами справи. Окрім цього вказує, що співпало так, що з липня і до середини жовтня для сім'ї були дуже напружені часи, їм довелось двічі змінити місце проживання, а тому просить поновити строк для скасування судового наказу, як пропущеного з поважних причин.
При вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду із заявою про скасування судового наказу та підстав для поновлення такого строку, суд враховує наступне.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод право на справедливий суд передбачає і доступ до правосуддя, що знайшло своє відображення у рішеннях ЄСПЛ «Podbielski and PPU Polpure v. Poland» від 26 липня 2005 року, заява № 39199/98, п. 62), «Воловім проти України» від 6 грудня 2007 року, заява № 15123/03.
У Рішенні в справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03 ЄСПЛ зазначено: «Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, Серія А № 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37). 23.
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28 жовтня 1998 року).
Також практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справа «Стаббігс та інш. проти Великобританії» рішення від 22 жовтня 1996 року, «Девеер проти Бельгії» рішення від 27 лютого 1980 року).
Підстави пропуску процесуального строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання заяви про скасування судового наказу.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
У контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на подання заяви про скасування судового наказу може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки боржника.
Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 273 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 320/7888-16-ц указано, що: «що стосується дотримання процесуальних строків, то слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії у даному випадку на подання заяви».
У пунктах 93-96 ВП ВС у постанові від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19 зазначила, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених певних процесуальних дій. Інститут строків сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як зазначалось судом, відповідно до ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення
У справі № 500/1912/22 Верховний Суд зазначив, що причину пропуску строку можна вважати поважною, якщо вона відповідає одночасно всім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлюють чи ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, що виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) цю обставину підтверджено належними й допустимими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, копію судового наказу від 06 лютого 2025 року у справі №209/291/25 разом із заявою стягувача та доданими до неї документами 18.02.2025 було надіслано на адресу реєстрації місця проживання боржника: АДРЕСА_2 , в відомостях відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради).
01.04.2025 конверт із зазначеними документами повернувся на адресу суду з відміткою працівників «Укрпошти» про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». (а.с. 12).
Порядок вручення судових рішень визначено у статті 272 ЦПК України за змістом частини п'ятої якої, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями частини 6 статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1)день вручення судового рішення під розписку; 2)день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3)день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4)день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17(П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 27.02.2023 у справі №909/548/16(909/947/20).
Отже, виходячи з вищезазначеного, судовий наказ у справі № 209/921/25 від 06 лютого 2025 року є таким, що вручено боржнику 01.04.2025. З огляду на викладене, останнім днем для подання до суду заяви про скасування судового наказу було 16.04.2025.
Разом з цим, суд приймає до уваги наведені ОСОБА_2 доводи щодо поважності причин пропуску строку звернення із заявою про скасування судового наказу, а саме те, що він перебуває за межами території України та про судовий наказ йому стало відомо у липні 2025 року, при цьому, суд звертає увагу заявника на те, що із заявою про скасування судового наказу він звернувся до суду лише 05 листопада 2025 року, що є значим проміжком часу.
Водночас, доводи заявника про те, що з липня 2025 року і до середини жовтня для його сім'ї були дуже напружені часи, враховуючи зміни місця проживання, у зв'язку із чим не було зовсім часу для звернення до суду із заявою, судом не приймаються, оскільки такі доводи не є поважними причинами пропуску строку. Окрім цього, вказані доводи не підтверджені належними та допустимими доказами.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (пункт 27 рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», заява № 24402/02).
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Отже, матеріалами заяви не підтверджено наявності поважних причин пропуску строку на подачу заяви про скасування судового наказу, а тому суд не знаходить обґрунтованих підстав для поновлення процесуального строку на подання заяви про скасування судового наказу та відмовляє в клопотанні боржника ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на подання заяви про скасування судового наказу у справі.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Частиною 2 статті 171 ЦПК України передбачено, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
Оскільки, заявник пропустив процесуальний строк звернення до суду, відсутні обґрунтовані та об'єктивні докази поважності причини пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку, що заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу слід повернути заявнику.
Керуючись ст.126, 170, 171, 260, 353 ЦПК України, суд-
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку на подання заяви про скасування судового наказу - відмовити.
Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 06 лютого 2025 року виданий Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у цивільній справі №209/291/25 за заявою за заявою Комунального підприємства Кам'янської міської ради «Добробут» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком - повернути без розгляду.
Роз'яснити боржнику, що повернення заяви про скасування судового наказу не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення такої.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА