Провадження № 11-кп/821/207/25 Справа № 712/12226/20 Категорія: ч. 2 ст. 186 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
28 жовтня 2025 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського
апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16 вересня 2024 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Єгорівка, Прилуцького району, Чернігівської області, українця, громадянина України, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей: 2014, 2016, 2023 років народження, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
07.05.2014 Прилуцьким районним судом Чернігівської області за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (дала - КК) засуджений до 240 годин громадських робіт
06.11.2014 Прилуцьким районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 389 КК засуджений до 2 місяців та 15 днів арешту
21.01.2015 Прилуцьким міським судом Чернігівської області за ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК засуджений до 5 років позбавлення волі.
засуджено за ч.2 ст.186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_7 на час ухвалення вироку не обирався.
Зарахувано в строк відбутого покарання строк попереднього ув'язнення з 14.10.2020 року по 19.05.2021 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.
Початок строку відбуття покарання обрахований з моменту фактичного затримання після вступу вироку в законну силу.
Вирішено долю речових доказів на підставі ст.100 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим в тому, що він, 14.10.2020 близько 18 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за адресою м. Черкаси, вул. Нарбутівська, 112, маючи умисел на заволодіння чужим майном, повторно, умисно, з корисливих мотивів, наблизився до неповнолітніх ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Затим наніс один удар долонею лівої руки в праву щоку ОСОБА_9 , проникнув до кишені кофти потерпілого лівою рукою, звідки дістав грошові кошти в сумі 200 грн, якими відкрито заволодів. Потім утримуючи ноги ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , наніс один удар долонею правої руки в ліву щоку ОСОБА_10 та проникнув до кишені кофти потерпілого правою рукою, звідки дістав грошові кошти в сумі 100 грн, якими відкрито заволодів.
Після вчинення вказаного діяння ОСОБА_7 залишив місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденими коштами на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_9 матеріальної шкоди на загальну суму 200 грн. та ОСОБА_10 матеріальної шкоди на загальну суму 100 грн.
Вказаними діями обвинувачений ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.186 КК, відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно.
Вимоги апеляційної скарги, узагальнені доводи особи, які її подала та заперечень на неї.
Не погоджуючись з вироком суду, вважаючи його незаконним, ухвалений з порушенням норм матеріального права та кримінального процесуального законодавства, захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить скасувати вирок та призначити новий розгляд справи у суді першої інстанції.
Апеляційні вимоги обґрунтував тим, що вирок у справі оголошено 16.09.2024, а наявна у ОСОБА_7 копія вироку від 16.09.2024, що вручена йому, містить відмітку про його виготовлення лише 18.09.2024, що свідчить про порушення положень ст. 376, 615 КПК при його врученні, що порушує права обвинуваченого на захист.
Зазначає, що при ухваленні вироку суд першої інстанції допустив неповноту судового розгляду, оскільки не з'ясував винуватість ОСОБА_7 . При ухваленні вироку суд в резолютивній частині відзначив про визнання останнього «винним» у вчиненні кримінального правопорушення, застосувавши при цьому термін, який означає внутрішнє, психічне ставлення особи до вчиненого нею діяння, тоді, як для позначення доведеності доказами вчинення кримінального правопорушення конкретною особою слугує категорія «винуватість» (постанова Верховного Суду від 21.03.2023 у справі № 693/824/16-к).
Зауважує, що винуватість ОСОБА_7 не встановлювалася і під час дослідження доказів, суд формально підійшов до їх дослідження та оцінки, обмежившись перерахуванням їх переліку та короткого змісту без відзначення їх доказового значення задля підтвердження чи спростування тих, чи інших обставин.
Апелянт, вважає, що суд першої інстанції допустив істотне процесуальне порушення, навівши у вироку показання учасників справи за змістом, який відрізняється від їх змісту, зафіксованому в судовому засіданні. Щодо цього вказує, що у вироку відзначені показання ОСОБА_9 , відповідно до яких останній показав, що того дня 14.10.2020 мимо них пройшов чоловік, хитався, розмовляв по мобільному під час допиту потерпілі у судових засіданнях не змогли повідомити детально про суми коштів, які перебували у них, про місце їх перебування під час заволодіння ними ОСОБА_7 , що спростовує версію обвинувачення. Потерпілі надавали суперечливі показання в частині сум коштів, якими нібито заволодів ОСОБА_7 , та не змогли чітко повідомити про обставини кримінального правопорушення.
Разом із тим при врахуванні показань потерпілих у вироку суд не надав оцінку тій їх частині, яка суперечила версії обвинувачення.
Зауважив, що 14.10.2020 здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні шляхом підписання доручення (не постанови як процесуального рішення) доручене слідчим ОСОБА_11 , Чмулю. Процесуальне рішення у формі постанови про створення групи слідчих не виносилася та старший групи слідчих не визначався, що суперечить положенням чинного КПК, а саме п. 1 ч. 1 ст. 39 КПК, відповідно до якого, керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.
Крім того, стороні захисту для ознайомлення була надана непідписана постанова від імені заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури Троцька про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні.
Зазначає, що до справи не була долучена постанова про об'єднання кримінальних проваджень.
Апелянт вважає, що всі докази і процесуальні дії, які потребують погодження прокурора до направлення до суду обвинувального акту проведені у кримінальному провадженні без належного процесуального керівництва з боку прокурора, процесуальне рішення про об'єднання кримінальних проваджень за обома фактами до часу виконання вимог ст. 290 КПК не приймалося.
Разом з тим зазначає, що до матеріалів кримінального провадження долучено протоколи впізнання ОСОБА_7 за фотокартками, відповідно до якого ряд осіб впізнали особу на відповідних фото, на якому відображено ОСОБА_7 . У той же час, сторона обвинувачення з невідомих причин не пред'явила ОСОБА_7 для впізнання особисто, хоча мала змогу на це.
На фото, які пред'являлися для впізнання, ОСОБА_7 відрізняється від інших осіб, адже він єдиний одягнутий в кофту сірого кольору, у якій він був затриманий 14.10.2020.
Щодо цього зауважує, що 15.10.2020 потерпілий ОСОБА_9 о 2:30 год. вже проходив медичне обстеження з метою визначення стану алкогольного сп'яніння в КНП «ЧОНД». В цей же час з ним в період часу з 02:15 год. по 02:25 год. складено протокол впізнання у приміщенні Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області. Для впізнання пред'явлено 4 фото, серед яких наявна фотокартка ОСОБА_7 . Таким чином сумнівним є факт складення протоколу впізнання у час, що указаний у протоколі про указану слідчу дію.
Зазначив, що ОСОБА_7 , будучи затриманим, 14.10.2020 доставлявся до ЧОНД для освідування на стан алкогольного сп'яніння, а тому потерпілі бачили його там в кайданках в тому ж одязі, на якому він відображений на протоколах впізнання (у сірій кофті з капюшоном), а тому могли указати на нього як на злочинця підсвідомо.
До матеріалів кримінального провадження долучено протоколи слідчих експериментів, під час яких потерпілі розповідали про обставини, які вони ж повідомляли під час досудового розслідування, тобто фактично у протоколах продубльовано їх показання в якості потерпілих. Однак вже в ході судового розгляду потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не змогли підтвердити свої показання в частині суми коштів, якими, з їх слів, заволодів ОСОБА_7 , місця їх перебування (зберігання в одязі) та способу заволодіння ними.
відзначає, що до матеріалів кримінального провадження долучено незасвідчену фотокопію виписки з амбулаторної карти про обстеження ОСОБА_7 з метою визначення перебування в стані алкогольного сп'яніння. Ця дія проведена без постанови прокурора, яка мала бути оголошена ОСОБА_7 , а тому використовуватися для підтвердження стану алкогольного сп'яніння не може.
Крім того, апелянт зазначає, що 15.10.2020 у приміщенні квартири, яка належить ОСОБА_12 та ОСОБА_13 проведено обшук, який тривав в період часу з 00:24 год. по 01:24 год. Однак під час його проведення не виявлено значущих для справи доказів. Лише 22.10.2020 слідчим суддею Соснівського районного суду м. Черкас було винесено ухвалу про проведення обшуку в домоволодінні ОСОБА_12 та ОСОБА_13 та надано дозвіл на його проведення у кв. АДРЕСА_2 . Апелянт вважає, ухвалу суду від 22.10.2020 незаконною, оскільки вона прийнята з порушенням вимог ст.233,234 КПК.
Також зазначив, що ОСОБА_7 інкримінується вчинення насильницького злочину проти власності, пов'язаного із нанесенням тілесних ушкоджень потерпілим, проте сторона обвинувачення не надала в розпорядження суду жодного документу із матеріалів кримінального провадження, який би підтверджував факт спричинення тілесних ушкоджень та їх наявність у потерпілих.
Прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_14 подав заперечення на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , просить залишити її без задоволення, оскільки вона є безпідставною та необґрунтованою. Зазначив, що вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16.09.2024 відносно ОСОБА_7 є законним, ухвалений згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, обґрунтованим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК.
Позиції учасників судового провадження.
Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційної скарги, були заслухані:
- обвинувачений та захисник, які підтримали вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в ній викладені;
- прокурор, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на законність вироку.
Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого, захисника та прокурора, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, а також кваліфікація його дій за ч.2 ст. 186 КК є правильними, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються доказами, дослідженими та перевіреним під час судового розгляду такими доказами.
У суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчинені вищевказаного кримінального правопорушення не визнав. Пояснив, що 14.10.2020 приблизно о 18.00 год. в районі 13-ї школи йшов додому, де йому забризкали очі. Забіг додому, почув як в під'їзд забігли люди. Чув як хтось за ним біжить. Приїхала поліція, був обшук. Вжив алкоголь після цих подій. Потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 не знає. Того дня він був одягнутий у чорні кросівки, сірі штани спортивні, кофта з довгими рукавами, рюкзак. У наркодиспансері його доставили для освідування.
Суд першої інстанції ретельно перевірив невизнання вини обвинуваченим, правильно встановив, що версія сторони захисту є неспроможною, оскільки спростовується сукупністю таких доказів.
В суді першої інстанції неповнолітній потерпілий ОСОБА_9 , показав, що з 17.00 год. до 18.00 год. 14.10.2020 він з друзями - ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 сидів навпроти кулінарії технікуму. Мимо них пройшов чоловік, котрий хитався, розмовляв по мобільному телефоні. Як виявилось згодом тим чоловіком був обвинувачений ОСОБА_7 . Далі той, почав обзивати дівчат, підійшов до нього і ОСОБА_18 . Вони його не зачіпали, не ображали, не доривалися, не погрожували. Затим обвинувачений зажав ноги, витягнув гроші 200 грн. з кишені, ударив по обличчю. Він подзвонив другу ОСОБА_19 , якому розповів, що їх пограбували. Вони сіли в машину і поїхали його шукати. ОСОБА_7 почав тікати. Через 3 хв. вони під'їхали до під'їзду. ОСОБА_7 до них з ножем вибіг на дорогу. Викликали поліцію. ОСОБА_7 в той день був одягнутий в синю футболку, спортивні штани, кросівки і рюкзак.
Допитаний неповнолітній потерпілий ОСОБА_10 в суді першої інстанції показав, що 14.10.2020 він сидів з друзями на лавочці. До них підійшов чоловік, який почав хамити їм. Як виявилось згодом тим чоловіком був обвинувачений ОСОБА_7 . Далі той затиснув коліна, щоб він не рухався, ударив правою долонею його по обличчю в ліву частину щоки. Через 5 хв. приїхав ОСОБА_20 , котрий є другом ОСОБА_21 . Вони сіли в машину і поїхали до магазину в тому ж районі, де впізнали обвинуваченого. ОСОБА_7 був одягнутий в синю футболку, темні штани, рюкзак темного кольору. ОСОБА_20 вийшов з машини поговорити з ним, але той почав тікати. ОСОБА_20 повернувся до машини, вони поїхали до під'їзду. ОСОБА_7 вибіг з ножем. Вони викликали поліцію, знайшли ніж.
Допитана в суді першої інстанції свідок ОСОБА_22 , показала, що 14.10.2020 18.00-18.30 год. по вул. Пацаєва в м. Черкаси вона з ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 сиділи відпочивали на лавочці. До них підійшов ОСОБА_7 , котрий почав чіплятися до хлопців, висловлював до них претензії. Спочатку почав словесно вимагати гроші, а потім почав забирати гроші і виражався нецензурною лайкою. Гроші витягнув з кармана у ОСОБА_21 . Рука ОСОБА_7 потягнулася до ОСОБА_26 і вона побачила в руці гроші. Гроші забрав у ОСОБА_21 і у ОСОБА_18 . Сума їй невідома. Впізнання проводили по фотокарткам, вона впізнала ОСОБА_7 . Були сутінки, але було ще видно.
Свідок ОСОБА_27 в судовому засіданні суду першої інстанції показала, що 14.10.2020 знаходились разом з ОСОБА_22 і пройшли до центру. До них підійшов обвинувачений, який завдав їй удар у бік. Почав погрожувати, вимагати гроші у ОСОБА_9 , який витягнув гроші з кармана куртки і тримав у руці, а ОСОБА_7 їх забрав. Підозрюваний ОСОБА_7 пішов у невідомому напрямку. Потерпілі також пішли.
Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні суду першої інстанції показав, що 14.10.2020 йому зателефонував ОСОБА_23 повідомив, що у нього і товариша невідомий забрав гроші. ОСОБА_9 бачив куди пішов цей хлопець. ОСОБА_28 вказав на ОСОБА_7 , як на особу, що забрала гроші. Дійшов до під'їзду, побачив на першому поверсі, як обвинувачений вийшов із квартири з ножем. Він до обвинуваченого застосував балончик слиногінний, вибіг з під'їзду і викликав патрульну поліцію на місце. В квартиру він не заходив, подій, які відбувались в квартирі він не бачив.
Ці показання були належним чином проаналізовані судом, не викликають у колегії судів сумнівів у їх правдивості. Будь-яких даних, які б спростовували наведені показання потерпілих і свідка, та свідчили, що вони обмовляють обвинуваченого, в матеріалах кримінального провадження відсутні.
Отже відповідні апеляційні доводи захисника щодо суперечливості, недостовірності показань потерпілих є безпідставними.
З аналізу змісту технічних записів судових засідань встановлено, що показання вищевказаних поетрпілих викладено в оскарженому судовому рішенні з достатньою повнотою, без зайвої деталізації, відображено сутнісну (змістовну) складову показань, що має значення для встановлення судом обставин, які підлягають доказуванню в кримінальному провадження за приписами ст. 91 КПК України.
Водночас положеннями КПК України не передбачено обов'язку суду дослівно викладати показання потерпілих або свідків. Таке джерело доказів відображається судом у тому обсязі, який необхідний для встановлення істини у кримінальному провадженні, що і було зроблено в цьому випадку.
Окрім того показання потерплих та свідка ОСОБА_20 , наданих ними в судовому засіданні суду першої інстанції, є послідовними, логічними, котрі узгоджуються з фактичними даними таких письмових доказів.
Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 14.10.2020 року від ОСОБА_29 (а.м.к.п.10 том 3).
Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 14.10.2020 року від ОСОБА_30 (а.м.к.п.11 том 3).
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.10.2020 року з довідкою, за участю ОСОБА_9 , ОСОБА_29 , відповідно до якого ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_7 , як особу, яка 14.10.2020 року приблизно о 18.30 год. за адресою: м. Черкаси, вул. Нарбутівська, 112, відкрито заволодів грошовими коштами в сумі 200 грн.
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.10.2020 року з довідкою, за участю ОСОБА_10 та матері ОСОБА_31 , відповідно до якого ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_7 , як особу, яка 14.10.2020 року приблизно о 18.30 год. за адресою: м. Черкаси, вул. Нарбутівська, 112, відкрито заволодів грошовими коштами в сумі 100 грн. (а.м.к.п.52-54 том 3).
Протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.10.2020 року з довідкою, за участю ОСОБА_22 і ОСОБА_27 , з яких випливає, що свідки впізнали ОСОБА_7 , як особу, яка 14.10.2020 року приблизно о 18.30 год. за адресою: м. Черкаси, вул. Нарбутівська, 112, заволодів грошовими коштами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а.м.к.п.75-77, 78-80 том 3).
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.10.2020 року з довідкою, за участю ОСОБА_20 , відповідно до якого свідок впізнав ОСОБА_7 , як особу, яку він переслідував, коли той втікав, і котра, тримаючи ніж в руках, погрожував фізичною розправою (а.м.к.п.72-74 том 3).
Щодо доводів сторони захисту про недопустимість протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, то такі доводи є безпідставними з огляду на таке.
Згідно з ч. 6 ст. 228 КПК за необхідності впізнання може проводитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред'явленні особи для впізнання.
Відповідно до ч.7 ст. 228 КПК фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред'являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.
З матеріалів справи вбачається, що потерпілим і свідкам з дотриманням вказаних вимог закону було пред'явлено чорно-білі фотознімки обвинуваченого ОСОБА_7 разом з трьома іншими фотознімками осіб, які не мали різких відмінностей у віці та зовнішності, в тому числі кольору одягу, які б значно виділяли обвинуваченого серед інших осіб. Крім того, під час пред'явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілі та свідки засвідчили, що особу ОСОБА_7 впізнали за зовнішніми рисами обличчя, формою носу, губ, розрізу очей.
Враховуючи викладене, колегія суддів не може погодитися з доводами сторони захисту про порушення порядку отримання вказаних вище доказів, оскільки протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками у кримінальному провадженні щодо обвинуваченого оформлено відповідно до приписів ст. 104 КПК, а зазначені слідчі дії проведено з дотриманням вимог ст.228 цього Кодексу за участю потерпілих, свідків, в присутності понятих. Вказане узгоджується зі сталою позицією Верховного Суду, серед іншого викладеною у постанові від 25 вересня 2023 року (справа № 208/2160/18; провадження № 51-1868кмо22).
Жодних імперативних вимог щодо пред'явлення для впізнання виключно безпосередньо самої особи, а не її зображень на фотознімках законодавством не передбачено. Водночас слідчий не має обов'язковість обґрунтовувати необхідності проведення впізнання саме за фотознімками (постанова Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №742/2200/19).
Крім того колегія суддів зазначає, що зі змісту протоколів про впізнання за фотознімками за участі потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 від 15.10.2020 вони впізнали на фотознімку ОСОБА_7 , як особу яка вчинила проти них кримінальні правопорушення, а саме за зовнішніми рисами обличчя, формою носу, губ, розрізу очей. Ця процесуальна дія проводилася з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а тому є допустимими доказами у цьому кримінальному провадженні.
Щодо твердження апелянта про те, що потерпілі могли підсвідомо указати на обвинуваченого ОСОБА_7 під час впізнання, оскільки вони перебували разом з ним в закладі охорони здоров'я після його затримання, то вони є надуманими. З показань потерпілих і обвинуваченого випливає, що поліцію було викликано за місцем проживання ОСОБА_7 , куди потерпілі разом зі свідком ОСОБА_20 прибули після вчинення кримінального правопорушення. Отже одночасне перебування потерпілих і обвинуваченого в приміщенні закладі охорони здоров'я, ніяким чином не могло вплинути на можливість впізнання особи.
У відповідності до протоколу проведення слідчого експерименту з додатками від 28.11.2020 року за участю ОСОБА_10 , законного представника ОСОБА_31 , у присутності понятих ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , потерпілий вказав, де він перебував, місце розташування ОСОБА_10 , ОСОБА_27 , ОСОБА_22 , дії які відбувалися того дня (а.м.к.п.55-71 том 3).
Протоколом проведення слідчого експерименту з додатками від 27.11.2020 року за участю потерпілого ОСОБА_9 , законного представника ОСОБА_29 , у присутності понятих ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , згідно з яким потерпілий вказав, де він перебував, місце розташування ОСОБА_10 , ОСОБА_27 , ОСОБА_22 , дії які відбувалися того дня (а.м.к.п.30-50 том 3).
Покликання сторони захисту на те, що слідчі експерименти за участю потерпілих неможливо оцінювати в якості доказів, оскільки вони фактично є формою допиту, є неаргументованим.
Відповідно до ст. 240 КПК з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
Під час проведення слідчих експериментів, хід яких зафіксований у відповідних протоколах і фототаблицях до них, потерпілі відтворили конкретні деталі злочину, зазначали його механізм, для перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з'ясування механізму подій, що відбувалися, в цілому або окремих їх деталей, підтвердження (або спростування) можливості існування якогось явища. Дані обставини свідчать, про належність, допустимість, достатність та достовірність цих доказів, які можуть та повинні бути враховані судом.
Таким чином, відтворення потерпілими безпосередньо на місці вчинення злочину дій та обставин, що мали місце під час вчинення злочину, шляхом демонстрації та словесного опису послідовної сукупності своїх вчинків та обвинуваченого є слідчим експериментом в розумінні ч. 1 ст. 240 КПК України.
Випискою з амбулаторної карти КНП «ЧОНД ЧОР» № 1387 від 15.10.2020 року підтверджується перебування ОСОБА_7 в стані алкогольного сп'яніння під час вчинення ним кримінального правопорушення (а.м.к.п.87 том 3).
Зауваження захисника на одночасне проходження потерпілим ОСОБА_9 медичного обстеження з метою визначення стану алкогольного сп'яніння в КНП «ЧОНД» та його участі в слідчий дії - впізнання у приміщенні Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області є безпідставним.
З протоколу про пред'явлення особи для впізнання випливає, що цю слідчу дію завершено 15.10.2020 о 02.25 год, огляд ОСОБА_9 в закладі охорони здоров'я проходив в цей день о 02.30 год. З урахуванням незначної відстані між приміщеннями Черкаського обласного наркологічного диспансера (м. Черкаси, пр-т Хіміків, 82) та приміщення Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області (м. Черкаси, вул. Пастерівська, 104) несуттєва різниця у часі між проведеннями цих дій, не вказує на фальсифікацію вказаної слідчої дії, проведеної за участі, в тому числі понятих, що не було спростовано стороною захисту.
Колегія суддів зауважує, що в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості, що захисником чи обвинуваченим порушувалося питання щодо визнання недопустимою фотокопії амбулаторної карти, що посвідчувала перебування ОСОБА_7 у стані алкогольного сп'яніння.
Попри доводи сторони захисту апеляційний суд зауважує, що встановлення факту перебування особи у стані сп'яніння не потребує постанови прокурора в контексті положень ст. 241 КПК.
З фактичних даних протоколу обшуку від 15.10.2020 року за участю ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 , понятих: ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , випливає, що за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , в кімнаті квартири виявлено футболку синього кольору, в яку був одягнутий ОСОБА_7 , яку було вилучено та поміщено до с/п ЕХР0381682 (а.м.к.п.103-107 том 3).
Як вбачається зі змісту цього протоколу, обшук було проведено на підставі ч.3 ст.233 КПК, цебто у невідкладному випадку, пов'язаному із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого судді від 22.10.2020 клопотання слідчого про проведення обшуку було задоволено та надана дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання обвинуваченого, під час якого було виявлено та вилучено футболку синього кольору.
За таких обставин в цьому кримінальному проваджені були дотримання вимоги ч. 3 ст. 233 КПК, через те що слідчий після проведення невідкладного обшуку звернувся до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку. Водночас слідчий суддя, розглянувши таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіривши, встановив наявність підстав для проникнення до житла обвинуваченого без ухвали слідчого судді.
За таких обставин колегія суддів вважає, що протокол обшуку від 15.10.2020 є допустимими доказом.
Протоколом огляду предметів від 16.11.2020 року за участю потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_10 була оглянута чоловіча футболка синього кольору, яку було вилучено під час обшуку 14.11.2020 року. Під час проведення огляду потерпілі вказали, що під час вчинення відносно них кримінального правопорушення особа, що вчинила злочин, була одягнута саме у футболку, яку оглянуто (а.м.к.п.108-111 том 3).
Висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, адже у судовому рішенні зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.
У суді першої інстанції допитаний свідок ОСОБА_13 пояснила, що вечором 14 жовтня (рік не пам'ятає), вже темніло, обвинувачений, котрий приходиться їй сином, прийшов з роботи і сказав, що на нього напали. По вигляду не видно було що він був п'яний. Був в сірих штанях і футболці. Чи перевдягався він, вона не пам'ятає. Через 10 хвилин в квартиру забіг, як він представився - поліцейський. Причину чому він прийшов, не сказав, забризкав їх газом. Приїхала поліція і вночі робили обшук в кімнаті сина, шукали гроші. Приходила жінка, яка повідомила про пограбування її дитини.
Допитаний свідок ОСОБА_12 , суду першої інстанції пояснив, що він є вітчимом ОСОБА_38 . При самих подіях 14.10.2020 присутнім не був. Перебував вдома за адресою: АДРЕСА_3 . Біля 18.00-19.00 додому прийшов ОСОБА_7 , який тримався за очі. Той повідомив, що на нього напали. Запах алкоголю не відчувався від нього, очі були дуже червоні. В цей час до квартири забігли двоє чоловіків, які пізніше з'ясувалося - працівники поліції. Вони почали забризкувати очі сльозогінним газом. Він почав кричати, бо дуже пекло, вискочила його дружина, вони також почали їй бризкати в очі газом. В цей час в квартирі перебувало 4 малолітніх дітей, вони передали дітей через вікна сусідам в кухні, щоб їх вивести в квартирі. Він викликав патрульну поліцію. Вночі під час обшуку вилучили футболку. ОСОБА_7 в той день був одягнений в сорочку, шорти, кросівки.
Аналізуючи показання вказаних свідків, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що вони є неналежними доказами, оскільки ці свідки не були присутні під час події за адресою вул. Нарбутівська, 112. Їхні покази не спростовують пред'явлене обвинувачення ОСОБА_7 , і з цим висновком погоджується колегія суддів.
З досліджених матеріалів справи вбачається, що місцевий суд дослідив всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, надав їм належну оцінку, внаслідок чого, наведені захисником у апеляційній скарзі доводи про незаконність вироку є непереконливими. Ба більше, стороною захисту не наведено підстав, передбачених ст.415 КПК, які слугували б направленням кримінального провадження на новий судовий розгляд.
Суд відповідно до ст. 94 КПК, оцінив докази не тільки з точки зору їх належності, допустимості і достовірності, а й з точки зору їх узгодженості та взаємозв'язку, які в своїй сукупності є достатніми, щоб дійти обґрунтованого висновку, що у діях ОСОБА_7 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК.
Колегія суддів переконана, що при ухваленні вироку судом першої інстанції дотримано стандарт доведення поза розумним сумнівом, оскільки сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачений ОСОБА_7 є винним в його вчиненні. Отже немає обставин, яким сторона обвинувачення не може надати розумного пояснення, також відсутня реальна можливість іншої версії інкримінованих подій.
З урахуванням наведеного, колегія суддів робить висновок про відсутність підстав для розумного сумніву в доведеності вини ОСОБА_7 , через те що версія сторони захисту була спростована фактами, встановленими на підставі допустимих доказів.
Відсутність відомостей про наявність у потерпілих тілесних ушкоджень, з урахуванням їхніх показань щодо нанесення обвинуваченим їм ударів долонею руки по обличчю, не спростовую аргументований висновок суду першої інстанції про правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 186 КК, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно.
Що стосується доводів апелянта про те, що суд першої інстанції застосував до ОСОБА_7 термін «винним» у вчиненні кримінального правопорушення, замість «винуватість», що є правильним для позначення доведеності доказами вчинення кримінального правопорушення конкретною особою, як на окрему підставу, для скасування вироку то вони є безпідставними, адже наведене не перешкодило та не могло перешкодити ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Так само не є істотним порушенням КПК недотримання вимог ст.ст.376, 615 цього Кодексу щодо вручення обвинуваченому копії вироку, через те що вказане не позбавило сторону захисту вчасно подати апеляційну скаргу.
Щодо доводів апелянта про те, що в даному кримінальному провадженні здійснено слідчі дії та прийнято процесуальні рішення неуповноваженими на те особами, досудове розслідування здійснювалося на підставі доручення, а не постанови про створення групи слідчих, що є порушенням вимог п.1 ч.1 ст.39 КПК, то вони є необґрунтованими з огляду на таке.
Кримінальне провадження № 12020251010003559 розпочате 14.10.2020 в порядку ст. 214 КПК на підставі заяви ОСОБА_9 слідчим СВ Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області, за фактом вчинення відкритого викрадення чужого майна (грабіж), за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК.
У вказаному кримінальному провадженні начальником відділення слідчого відділення Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_39 . 14.10.2020 здійснення досудового розслідування доручено слідчому слідчого відділення Черкаського відділу поліції ГУ Національної поліції України в Черкаській області ОСОБА_40 слідчому слідчого відділення Черкаського відділу поліції ГУ Національної поліції України в Черкаській області ОСОБА_41 , слідчому слідчого відділення Черкаського відділу поліції ГУ Національної поліції України в Черкаській області ОСОБА_42 .
У даному випадку форма прийняття рішення про призначення групи слідчих, не свідчить про те, що досудове розслідування здійснювалося неуповноваженою особою, не вплинуло на допустимість письмових доказів, зібраних слідчими, та не протирічить висновку об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, сформульованому в постанові від 04 жовтня 2021 року (справа № 724/86/20, провадження № 51- 1353кмо21).
Постановою від 14.10.2020 начальника слідчого відділення слідчого відділу Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_43 змінено групу слідчих та призначено слідчого відділення Черкаського відділу поліції ГУ Національної поліції України в Черкаській області ОСОБА_44 , слідчого відділення Черкаського відділу поліції ГУ Національної поліції України в Черкаській області ОСОБА_45 , слідчого відділення Черкаського відділу поліції ГУ Національної поліції України в Черкаській області ОСОБА_46 , слідчого відділення Черкаського відділу поліції ГУ Національної поліції України в Черкаській області ОСОБА_47 ..
Долучення захисником копій цих процесуальних документів, на яких відсутній підпис посадової особи, не спростовує обставини складання таких документів вказаними посадовими особами, адже оригінали документів долучені до матеріалів справи і сторона захисту мала можливість з ними ознайомитись.
Відсутність у кримінальному провадженні постанови про об'єднання кримінальних проваджень від 15.10.2020, покликання на яку є в реєстрі матеріалів досудового розслідування, не свідчить про отримання доказів у порядку, не встановленому КПК.
Щодо призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Призначаючи покарання ОСОБА_7 , суд першої інстанції відповідно до вимог статті 65, 66, 67 КК обґрунтовано врахував суспільну небезпечність вчиненого ним кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК, який згідно з ст.12 КК є тяжким злочином, характеризується по місцю проживання посередньо, офіційно не працює, має на утриманні трьох малолітніх дітей, його відношення до скоєного, не встановлення обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, наявність обставини, що обтяжує покарання, а саме, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів, те, що не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, і обґрунтовано призначив ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.186 КК у виді п'яти років позбавлення волі, мотивуючи при цьому відсутність обставин для застосування до обвинуваченого положень вимог ст.69 КК, з чим погоджується і колегія суддів.
За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що вирок є законним і обґрунтованим, ухвалений із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а доводи апеляційної скарги захисника безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16 вересня 2024 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена учасниками судового процесу до Верховного Суду, шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4