Справа № 554/6866/25 Номер провадження 22-ц/814/3128/25Головуючий у 1-й інстанції Черняєва Т.М. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
05 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Панченка О. О., Пікуля В. П.
за участю секретаря: Ракович Д. Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_2
на ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 27 травня 2025 року, постановлену в місті Полтаві під головуванням судді Черняєвої Т. М.
у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Виконавчого комітету Подільської районної у м. Полтаві ради про призначення опікуна над недієздатною особою,
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою, за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , органу опіки та піклування Виконавчого комітету Подільської районної у м. Полтаві ради, та просив призначити його опікуном над недієздатною особою - ОСОБА_2 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 27 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України з мотивів не усунення заявником недоліків заяви, встановлених ухвалою суду про залишення заяви без руху.
Не погодившись з даною ухвалою, ОСОБА_1 , який діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до Шевченківського районного суду м. Полтави.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що на виконання вимог ухвали про залишення заяви без руху він надав суду квитанцію про сплату судового збору та вказав, що на момент ухвалення рішення суду по визнання ОСОБА_2 недієздатним - 07.05.2015 законодавство України не передбачало вимоги щодо обмеження чинності дії такого судового рішення певним проміжком часу.
Відтак, недоліки зави він усунув в повному обсязі, на що суд першої інстанції не звернув увагу та безпідставно обмежив його в доступі до правосуддя.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд з'ясовує, зокрема, чи відповідає заява за формою та змістом вимогам статтями 175, 177 ЦПК України, встановлює наявність чи відсутність підстав, визначених статтями 185-186 ЦПК України, для повернення заяви чи відмови у відкритті провадження у справі.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, … позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частини перша-третя статті 85 ЦПК України).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 14 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 про призначення опікуна над недієздатною особою було залишено без руху з підстав невідповідності вимогам статей 175, 177 ЦПК України, а саме: неподання документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, та доказів розгляду клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною.
Надано позивачу строк для усунення вказаних недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, роз'яснено процесуальні наслідки невиконання ухвали суду в установлений строк (а. с. 22-23).
На виконання ухвали суду заявник ОСОБА_1 22.05.2025 сплатив судовий збір у розмірі 606 грн та того ж дня надіслав до суду квитанцію разом із заявою, у якій вказав на чинність судового рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 07.05.2015 у справі № 553/3825/14-ц про визнання ОСОБА_2 недієздатним, що не містить обмежень його дії у часі (а. с. 111-112).
Визнаючи неподаною та повертаючи заяву ОСОБА_1 на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що заявник у наданий судом строк недоліків заяви у повній мірі не усунув.
Проте такий висновок суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали.
Порядок розгляду справ про визнання особи недієздатною визначений розділом 2 «Розгляд судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення дієздатності фізичної особи» глави IV «Окреме провадження» ЦПК України.
Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно пункту 1 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (частина третя статті 294 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, шостої-дев'ятої статті 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.
Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п'ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною шостою цієї статті.
Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною повинно містити обставини, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи.
Суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною до закінчення строку його дії в порядку, встановленому статтею 299 цього Кодексу.
У даній справі встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 07 травня 2015 року у справі № 553/3825/14-ц, яке набрало законної сили 17 травня 2015 року, визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Кринички, Криничанського району, Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , недієздатним. Призначено ОСОБА_3 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 (а. с. 15-17).
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 28.04.2025 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 12).
На час звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про призначення його опікуном ОСОБА_2 рішення суду про визнання останнього недієздатним є чинним, в установленому порядку рішення не скасовано та цивільну дієздатність ОСОБА_2 не поновлено.
Вказуючи на необхідність продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною для вирішення питання щодо призначення опікуна, суд першої інстанції не врахував, що у відповідності до положень статті 241 ЦПК України у редакції, яка діяла на час ухвалення рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 07 травня 2015 року у справі № 553/3825/14-ц, нормами цивільного процесуального законодавства не передбачалось обмеження дії рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною у часі. Поновлення цивільної дієздатності особи за вказаною нормою здійснювалось за рішенням суду на підставі заяви самої фізичної особи, членів її сім'ї або органу опіки і піклування.
Відповідні вимоги до рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною були введені в дію з 15 грудня 2017 року - після набрання чинності Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII та згідно положень статті 58 Конституції України, статті 3 ЦПК України не можуть застосовуватись до вищевказаного судового рішення.
Згідно частин першої, другої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 40 ЦК України).
Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016).
Згідно із статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (частина перша статі 60 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
Оскільки попередній опікун недієздатного ОСОБА_2 - ОСОБА_3 померла, рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 07 травня 2015 року у справі № 553/3825/14-ц про визнання ОСОБА_2 недієздатним не містить вказівку на строк його дії у часі та є чинним, відмова суду першої інстанції у прийнятті до розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення опікуном недієздатної особи з мотивів відсутності доказів вирішення клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною не відповідає завданням цивільного судочинства та може призвести до обмеження прав недієздатної особи.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом з тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, а й реальним.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та повернення справи за заявою ОСОБА_1 про призначення опікуна над недієздатною особою для продовження розгляду до Шевченківського районного суду м. Полтави.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 27 травня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді О. О. Панченко
В. П. Пікуль