Справа №760/28829/25
1-кс/760/12672/25
24 жовтня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Солом'янського районного суду м. Києва клопотання слідчого СВ Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та додані до клопотання матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені 07.09.2019 до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12019100090008954 у відношенні:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки смт. Іршанськ Житомирської області, з середньою освітою, працюючої, розлученої, не маючої на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрованої та фактично мешкаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 135 КК України, -
До слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання, в обґрунтування сторона обвинувачення посилається на наступне.
Слідчим відділом Солом'янського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019100090008954 від 07.09.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 135 КК України, за фактом завідомого залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство та внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, вчинене матір'ю стосовно новонародженої дитини, якщо матір не перебувала в обумовленому пологами стані, що спричинили смерть ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2
ОСОБА_5 , будучи матір'ю малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період часу з 29.08.2019 до 06.09.2019, перебуваючи з останньою в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , не будучи позбавленою батьківських прав відносно доньки, у порушення вимог ч. 2 ст. 51 Конституції України, яка зобов'язує батьків утримувати дітей до їх повноліття та ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України, відповідно до якої батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, не виконала відповідний обов'язок.
Так, 29.08.2019 лікарем КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги N? 2» Солом?янського району міста Києва малолітньої ОСОБА_7 виявлено ознаки гострої респіраторної інфекції та виставлено діагноз: «Гостра респіраторна вірусна інфекція, назофарингіт». У подальшому, малолітня ОСОБА_7 була направлена на госпіталізацію до дитячої клінічної лікарні N? 3 м. Києва, де встановлено діагноз: «Гостре респіраторне захворювання. Гострий бронхіт» та призначене лікування, відповідно до встановленого діагнозу. Будучи обізнаною про стан здоро?яз своєї малолітньої дитини, від госпіталізації 29.08.2019 ОСОБА_5 відмовилася, про що написала відповідну розписку.
Окрім цього, 30.08.2019 ОСОБА_5 під час амбулаторного прийому лікарем КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги N? 2» повторно рекомендовано госпіталізацію її малолітньої доньки ОСОБА_7 , проте остання відмовилась.
31.08.2019 о 13:00 год. ОСОБА_5 з малолітньою донькою повторно звернулась до приймального відділення дитячої клінічної лікарні N? 3, де лкарем встановлено діагноз: «Залишкові явища гострої респіраторної вірусної інфекції» і призначене відповідне лікування. Останній повторно запропоновано госпіталізація дитини, від якої ОСОБА_5 відмовилась.
Так, ОСОБА_5 , будучи обізнаною про стан здоров?я ОСОБА_7 у період з 31.08.2019 по 06.09.2019 на огляд лікарів до медичного закладу не зверталась.
Так, своїми діями ОСОБА_5 завідомо залишила свою малолітню доньку ОСОБА_7 без допомоги, усвідомлюючи, що остання перебувала в небезпечному для життя стані та позбавлена можливості через малолітство вжити заходів до самозбереження та, зокрема, самостійно надати собі допомогу чи госпіталізуватись, таким чином ОСОБА_5 поставила малолітню доньку ОСОБА_7 в небезпечний для життя та здоров'я стан.
ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своєї бездіяльності, а саме те, що вона умисно відмовляється, не дивлячись на стан доньки, від госпіталізації, належного лікування та, необережно ставлячись до наслідків, залишила її без необхідної медичної допомоги та препаратів, в результаті чого малолітня ОСОБА_7 , не отримавши належної медичної допомоги, зокрема, госпіталізації та належного лікування, хоча ОСОБА_5 беззаперечно могла та була зобов'язана надати їй таку допомогу, 06.09.2019 приблизно о 18:45 год. померла, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 031-99-2021 від 27.02.2023 на підставі вивчення, аналізу та синтезу даних наданої медичної документації на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 експертна комісія прийшла до наступних підсумків: під час вагітності у ОСОБА_5 мав місце її ускладнений перебіг у вигляді порушень матково-плацентарного кровообігу (плацентарна дисфункція) з затримкою розвитку плоду (малої маси тіла для відповідного терміну вагітності), що підтверджено результатами ультразвукового досліджень, як під час амбулаторного спостереження за вагітною так і при госпіталізації у Київський міський пологовий будинок № 5. В терміні вагітності 36-37 тижнів у ОСОБА_5 розпочалися фізіологічні пологи, під час яких розвинувся дистрес плода, що було прямим показом для обґрунтованого вибору тактики ведення пологів - «дострокового розродження в ургентному порядку шляхом операції Кесарев розтин».
Таким чином, при наданні медичної допомоги вагітній ОСОБА_5 та її дитині - новонародженій ОСОБА_7 , під час їх перебування у Київському міському пологовому будинку № 5 будь яких дефектів не виявлено.
Після виписки з пологового будинку персоналом КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» здійснювався патронаж у передбачені терміни. 29.08.2019 року, під час амбулаторного прийому лікарем КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Солом?янського району міста Києва, у ОСОБА_7 було виявлено ознаки гострої респіраторної інфекції та виставлено діагноз: «Гостра респіраторна вірусна інфекція, назофарінгіт». Дитина була направлена на госпіталізацію до дитячої клінічної лікарні № 3 м. Києва, де встановлено діагноз: «Гостре респіраторне захворювання. Гострий бронхіт» та призначене лікування, відповідно до встановленого діагнозу. Від госпіталізації мати відмовилася, що підтверджується наявністю розписки ОСОБА_5 від 29.08.2019 року. Наступного дня (30.08.2019 року) під час амбулаторного прийому лікарем КНІ «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» погіршення стану дитини не виявлено, що підтверджується даними об?єктивного огляду дитини. Матері знову було запропоновано лікування у стаціонарі. Таким чином, за 29.08. та 30.08.2019 року будь яких дефектів надання медичної допомоги ОСОБА_7 експертною комісією не встановлено.
31.08.2019 року о 13:00 год. мати з дитиною звернулась до приймального відділення дитячої клінічної лікарні № 3, де лікарем було констатовано відсутність клінічних проявів захворювання (нормальна температура, відсутність катаральних проявів, достатня активність дитини). Було встановлено діагноз: «Залишкові явища гострої респіраторної вірусної інфекції» і призначене відповідне лікування. Лікарем зроблено запис про те, що мати відмовилась від госпіталізації, але підтвердження цього (розписки матері) немає, разом з тим, у матеріалах кримінального провадження є пояснення ОСОБА_5 про відмову від госпіталізації. Таким чином, дефектів надання медичної допомоги лікарями КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Солом?янського району міста Києва та дитячої клінічної лікарні № 3 експертною комісією не встановлено.
Після 31.08.2019 року ОСОБА_7 по медичну допомогу не зверталася, ІНФОРМАЦІЯ_3 настала її смерть.
Дані судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_7 та судово-гістологічного дослідження шматочків внутрішніх органів від її трупа дозволяють стверджувати про те, що смерть її настала від гострої респіраторної вірусної інфекції у вигляді катарально-десквамативного ларингіту, трахеобронхіту, серозного лептоменінгіту з вогнищевим субарахноїдальним крововиливом у півкулі мозку , що ускладнилося розвитком набряку-набухання головного мозку.
Дитина першого року життя, тим більш недоношена дитина, з проявами гострої респіраторної вірусної інфекції потребує госпіталізації для спостереження в умовах стаціонару та корекції лікування (в залежності від зміни стану здоров?я). Такі діти більш схильні до розвитку важких ускладнень.
В разі своєчасної госпіталізації ОСОБА_7 можна було б запобігти важкого наслідку захворювання - настання смерті.
Не госпіталізація призвела до відсутності цілодобового нагляду за хворою дитиною, своєчасної діагностики ускладнень і корекції терапії. Тобто, між не госпіталізацією (відмовою матері від госпіталізації) та настанням смерті дитини існує прямий причинно-наслідковий зв'язок.В даному випадку не госпіталізація не може бути оцінена за ступенем тяжкості.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюється у завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство та внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, вчинене матір'ю стосовно новонародженої дитини, якщо матір не перебувала в обумовленому пологами стані, якщо вони спричинили смерть особи, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 135 КК України.
17.09.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці Житомирської області, смт. Іршанськ, громадянці України, зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимій, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 135 КК України, а саме у завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство та внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, вчинене матір'ю стосовно новонародженої дитини, якщо матір не перебувала в обумовленому пологами стані, якщо вони спричинили смерть особи.
На даному етапі досудового розслідування наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину) повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Кримінальне правопорушення, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 відповідно до ст. 12 КК України є тяжким та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінальних правопорушень - докази у даному кримінальному провадженні, які вказують на причетність підозрюваної ОСОБА_5 повністю перераховані у даному клопотанні та є належними, допустимими, достовірними та достатніми для обґрунтованості повідомленої підозри, наданих стороною обвинувачення, щоб вважати, що ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній ОСОБА_5 у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється - санкція інкримінованої статті - ч. 3 ст. 135 КК України передбачає позбавлення волі на строк від трьох до восьми років;
3) міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці її постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців - підозрювана ОСОБА_5 не має міцних соціальних зв'язків, у шлюбі не перебуває, офіційно ніде не працює, родинних стосунків не підтримує. За місцем проживання характеризується посередньо, часто змінює місце проживання, періодично мешкає зі сторонніми особами сумнівного кола. Помешкання, в якому вона проживала разом із дитиною, перебувало у занедбаному стані, що свідчить про її байдужість до умов проживання власної дитини. Те, що злочин вчинено щодо власної малолітньої дитини, яка перебувала в повній залежності від матері, свідчить про повну моральну деградацію, цинізм і відсутність елементарного усвідомлення батьківського обов'язку.
4) наявність постійного місця роботи або навчання - ОСОБА_5 не має постійного місця роботи, ніколи офіційно не працевлаштовувалась, не займається суспільно корисною діяльністю, не має стабільного доходу і живе за рахунок випадкових заробітків чи допомоги сторонніх осіб, що свідчить про її соціальну дезадаптацію та ризик вчинення нових злочинів.
5) репутація підозрюваної - згідно з характеристиками сусідів та осіб з оточення, ОСОБА_5 має стійку негативну репутацію, як особа аморальна, нестримана, агресивна у побуті, яка зневажає встановлені норми співжиття. Вчинений злочин - це прояв жорстокого поводження з дитиною. Її поведінка свідчить про зневажливе ставлення до вимог закону, нездатність виконувати покладені на неї обов'язки матері та високий рівень суспільної небезпеки.
Виклад обставин, на підставі яких слідчий і прокурор дійшли висновку про наявність ризиків
Метою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_5 , згідно ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення шляхом вжиття заходів, спрямовані на знищення доказів та недопущення розкриття інших епізодів злочинних дій, незаконно впливати на свідків по кримінальному провадженню, інших осіб, які причетні до вчинення вищевказаних злочинів, перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом впливу на осіб, які володіють інформацією, яка має значення для кримінального провадження з метою недопущення зібрання доказів злочинної діяльності підозрюваної
При обранні запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 судом має бути враховано наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
На той факт, що підозрювана ОСОБА_5 буде переховуватись від органу досудового розслідування та суду вказує те, що, усвідомлюючи невідворотність реального покарання за вчинений злочин, підозрювана ОСОБА_5 намагатиметься уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики слідчого, прокурора та суду. Санкція статті, що інкримінується підозрюваній передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років.
Аналізуючи вказаний ризик, слід звернути увагу на те, що підозрювана ОСОБА_5 офіційної роботи не має, в навчальних закладах не навчається, веде антисоціальний спосіб життя, тобто відсутні стримуючі фактори, які б запобігли ризику переховування.
Усвідомлення вказаної обставини, може призвести до переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
Існує реальний ризик того, що підозрювана може чинити тиск на свідків та їхніх представників з метою зміни чи відмови від наданих показань. Це випливає з того, що їй інкримінується тяжке кримінальне правопорушення, пов'язане зі смертю малолітньої доньки ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а отже, перебуваючи на волі, підозрювана матиме можливість здійснювати позасудові контакти зі свідками (зустрічі, телефонні/онлайн дзвінки, особисті розмови тощо). Наявність такої можливості створює небезпеку незаконного впливу - у вигляді психологічного тиску, умовлянь, спробiв домовленостей або іншого непередбаченого контакту - що може призвести до спотворення доказів, зміни показань або відмови від свідчень. Ураховуючи тяжкість інкримінованого злочину та можливі мотиви ухилення від відповідальності, вказане обставина обґрунтовано свідчить на користь застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Існує реальний ризик перешкоджання кримінальному провадженню.
Крім цього, наявним є ризик того, що підозрювана намагатиметься перешкодити кримінальному провадженню, зокрема шляхом приховування, спотворення або знищення доказів, які органом досудового розслідування ще не встановлено або не вилучено. З огляду на її попередню поведінку, байдужість до закону та наслідків власних дій, існують обґрунтовані підстави вважати, що, перебуваючи на волі, підозрювана може вчинити дії, спрямовані на унеможливлення повного, всебічного і неупередженого розслідування.
Застосування щодо неї більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належного виконання покладених процесуальних обов'язків, не гарантуватиме її явку до органів досудового розслідування та суду, а також створить умови для впливу на хід слідства, у тому числі через вплив на свідків, представників потерпілих або знищення речових доказів. Ураховуючи тяжкість інкримінованого злочину, цинізм поведінки підозрюваної та суспільну небезпеку її дій, лише обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може забезпечити досягнення мети, передбаченої ст. 177 КПК України.
Вище перелічені ризики повністю підтверджуються матеріалами кримінального провадження і саме обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_5 на даний час забезпечить виконання останньою покладених на неї процесуальних обов'язків і надасть можливість досягти органу досудового розслідування завдань, передбачених ст. 2 КПК України, а саме: захист особи від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування з тим, щоб кожний хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
На підставі викладеного слідчий за погодженням з прокурором звернувся до суду із відповідним клопотанням.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та доводи викладені в ньому та пояснив, що підозра, пред'явлена ОСОБА_5 та ризики, викладені у клопотанні обґрунтовані і підтверджуються належними доказами. Просив клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування без визначення розміру застави.
Підозрювана ОСОБА_5 та її захисники заперечували проти задоволення клопотання, оскільки вважали підозру необґрунтованою, а ризик, викладені у клопотанні - безпідставними. Крім того вважали розмір застави, визначений у клопотанні завідомо непомірним, враховуючи відомості про скупний прибуток. З огляду на процесуальну поведінку підозрюваної та відомості про її особу, просили суд відмовити у задоволенні заявленого клопотання повністю.
Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваної та її захисників, дослідивши матеріали досудового розслідування та копії матеріалів, якими слідчий та прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя вважає його таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріали зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.
В судовому засіданні встановлено, що подане прокурором клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України, а вручення письмового повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення та копії клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу здійснено з дотриманням строків, передбачених ч. 2 ст. 278 КПК України та ч. 2 ст. 184 КПК України відповідно.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
У провадженні СВ Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені 07.09.2019 до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12019100090008954 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 135 КК України.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 178 КПК України слідчий суддя перевіряє вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення.
17.09.2025, відповідно до вимог ст. ст. 276-278 КПК України, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 135 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події (трупа). Протокол від 06.09.2019; протоколами допитів свідків ОСОБА_8 від 07.09.2019, ОСОБА_9 від 24.11.2023 та ОСОБА_10 від 27.11.2023, висновком експерта КМКБ СМЕ № 031-99-2021 від 27.02.2023, іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Слідчий суддя вважає, що за обставин, викладених у клопотанні про застосування запобіжного заходу, слідчим та прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_5 інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні та існування фактів, які в контексті практики Європейського суду з прав людини можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла вчинити дані злочини.
При цьому слідчий суддя враховує, що на даній стадії кримінального провадження та слідчим суддею не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, з огляду на викладене слідчий суддя не оцінює докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а тому докази, які є достатніми для висновку про наявність обґрунтованої підозри, не обов'язково мають бути настільки ж переконливими та повними, як докази на стадії висунення особі обвинувачення у вчиненні злочину або на стадії судового розгляду такого обвинувачення.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що в судовому засіданні стороною обвинувачення надано достатньо доказів щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 135 КК України, а саме завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство та внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, вчинене матір'ю стосовно новонародженої дитини, якщо матір не перебувала в обумовленому пологами стані, якщо вони спричинили смерть особи.
Так, відповідно до п. 2 ч.1 ст. 178 КПК України слідчий суддя пересвідчився у тяжкості покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється, оскільки санкція ч. 3 ст. 135 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст.178 КПК України слідчий суддя зауважує, що підозрювана має молодий вік, групи інвалідності не має.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 178 КПК України слідчий суддя встановив, що підозрювана не має міцних соціальних зв'язків, зокрема має постійне місце мешкання, розлучена, не має на утриманні неповнолітніх дітей.
Встановлюючи обставини, передбачені п. 5 ч.1 ст.178 КПК України слідчий суддя визначив, що підозрювана має середню освіту, працевлаштована на посаді касира торгового залу та волонтером у благодійній організації, що підтверджується наданим суду довідками з місця роботи. При цьому слідчий суддя критично відноситься до тверджень сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_5 не має постійного місця роботи, ніколи офіційно не працевлаштовувалась, не займається суспільно корисною діяльністю, не має стабільного доходу і живе за рахунок випадкових заробітків чи допомоги сторонніх осіб, що свідчить про її соціальну дезадаптацію та ризик вчинення нових злочинів, оскільки дані твердження спростовано у судовому засіданні стороною захисту.
Щодо репутації підозрюваної, відповідно до вимог п. 6 ч.1 ст.178 КПК України, встановлено, що даних про негативну репутацію підозрюваної в ході судового розгляду клопотання слідчому судді не надано. При цьому слідчий суддя критично ставиться до позиції сторони обвинувачення що ОСОБА_5 має стійку негативну репутацію, як особа аморальна, нестримана, агресивна у побуті, яка зневажає встановлені норми співжиття, оскільки побутову характеристику з місце мешкання чи роботу до клопотання не додано.
Щодо майнового стану підозрюваного, в дотримання вимог п. 7 ч.1 ст.178 КПК України, слідчий суддя відзначає, що підозрювана працевлаштована, проте відомостей щодо її прибутку сторонами не надано.
На виконання вимог п. 8, 9, 10 ч.1 ст. 178 КПК України слідчий суддя зазначає, що підозрювана раніше не судима. Даних про застосування до підозрюваної інших запобіжних заходів не надано, як і відомостей про наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог, визначених п. 11 ч. 1 ст.178 КПК України, слідчий суддя зазначає, що відповідно до наданих суду матеріалів встановлено сукупний розмір майнової шкоди у даному кримінальному провадженні не встановлений.
На виконання вимог п. 12 ч.1 ст.178 КПК України, слідчий суддя зазначає, що відсутні ризики продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризику летальності, що створює підозрювана, у зв'язку з доступом до зброї у судовому засіданні не встановлено.
Так, про наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування, визначеного до п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, характер та зухвалість інкримінованого злочину, який спричинив загибель людини. Крім того, слідчий суддя враховує, що відомості щодо особи ОСОБА_5 яка не має міцних соціальних зв'язків та має право перетину державного кордону України під час дії воєнного стану.
Разом із тим, слідчий суддя погоджується із доводами сторони захисту та вважає, що стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливості підозрюваної знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки вказані ризики належним чином не обґрунтовані у клопотанні, не віднайшли об'єктивного підтвердження у судовому засіданні та ґрунтуються на припущеннях слідчого, прокурора, особливо враховуючи, що за період досудового розслідування даного кримінального провадження з 2019 року до моменту розгляду заявленого клопотання такі ризики слідчий суддя вважає нівельованими.
Слідчий суддя враховує доводи сторони захисту, викладені користь ОСОБА_5 та вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому досудовому розслідуванні тяжкого злочину, який спричинив загибель людини у встановлені законом строки, а також забезпечення запобігання процесуального ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України.
Однак, при вирішенні питання щодо заявленого клопотання, слідчий суддя приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме справу «Мамедова проти Росії», ЄСПЛ зазначив, що посилання на тяжкість обвинувачення як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що особа буде переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
При цьому ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти росії» ). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства (суду) можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно із ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Слідчий суддя враховує встановлені у судовому засіданні обставини та процесуальну поведінку підозрюваної, яка з 2019 року не мала процесуального статусу у даному кримінальному провадженні, проте не переховувалась, після повідомлення про підозру до моменту розгляду даного клопотання, перебуваючи без процесуального примусу, до дотримувалась покладених на неї процесуальних обов'язків, співпрацювала зі слідством.
Оцінюючу у сукупності встановлені у судовому засіданні обставини, відомостей щодо особи підозрюваної та її процесуальну поведінку, слідчий суддя приходить обґрунтованого висновку, що прокурором не доведено обставин, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, у зв'язку із чим клопотання підлягає частковому задоволенню.
Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, у розумінні вимог ч.1 ст.176 КПК України є більш м'яким запобіжний заходом ніж тримання під вартою, однак більш суворим ніж запобіжний захід у вигляді застави.
З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до обґрунтованого висновку про те, що за встановлених фактичних обставин, з урахуванням даних в їх сукупності про особу підозрюваної ОСОБА_5 доцільним, дієвим та таким, що досягне мети, визначеної ч. 1 ст.177 КПК України є запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні підозрюваній цілодобово залишати житло за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , окрім випадків необхідної евакуації з метою збереження життя та здоров'я, в межах строку досудового розслідування, строком на двадцять чотири дні, тобто по 17 листопада 2025 року включно із покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 181, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні підозрюваній цілодобово залишати житло за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , окрім випадків необхідної евакуації з метою збереження життя та здоров'я, в межах строку досудового розслідування, строком на двадцять чотири дні, тобто по 17 листопада 2025 року включно.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України зобов'язати підозрювану ОСОБА_5 :
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора, суду ;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- не відлучатися із смт. Іршанськ Житомирської області без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала діє в межах строку досудового розслідування строком один місяць та одинадцять днів, тобто по 17 листопада 2025 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити підозрюваній та направити до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваної для забезпечення контролю за її поведінкою під час дії відносно неї запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1