06 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 420/20746/24
адміністративне провадження № К/990/32221/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Желтобрюх І.Л., Яковенко М.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року (головуючий суддя -Білостоцький О.В.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2025 року (головуючий суддя Кравченко К.В., судді Джабурія О.В., Вербицька Н.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень, визнання дій протиправними,
У липні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області), в якому просила: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 5 квітня 2023 року: №0971155-2407-1553, №0971938-2407-1553, №0971939-2407-1553, №0970712-2407-1553, від 6 вересня 2022 року: №1989090-2409-1553-2019, №1989090-2409-1553-2020, №1989090-2409-1553, №1989087-2409-1553-2019, №1989087-2409-1553-2020, №1989087-2409-1553, №1478342-2409-1553-2019, №1478342-2409-1553, №1478342-2409-1553-2020, №1989088-2409-1553-2019, №1989088-2409-1553-2020, №1989088-2409-1553, №1989174-2409-1553, №1492161-2409-1553, №1989089-2409-1553, №1989092-2409-1553 щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019-2022 податкові періоди; визнати протиправними дії ГУ ДПС в Одеській області щодо одночасного надсилання ОСОБА_1 в одному податковому періоді податкових повідомлень-рішень по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019-2021 звітні роки та зобов'язати відповідача утриматися від надсилання позивачу в одному податковому періоді податкових повідомлень-рішень по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за більшу кількість податкових періодів, ніж один звітний рік.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2025 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2025 року. Витребувано з Одеського окружного адміністративного суду справу.
Підставами для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судового рішення, зазначеного у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з посиланням у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та на те, що у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Зокрема скаржник посилається на неправильне застосування судами статей 102, 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) при вирішенні даного спору, що призвело до безпідставної відмови у задоволенні позовних вимог, за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування сукупності норм статей 58, 101, 102, 266 ПК України під час розгляду спорів, що стосуються неправомірності надіслання податковим органом в одному податковому періоді податкових повідомлень-рішень з податку на майно, відмінне від земельної ділянки, за більшу кількість податкових періодів, ніж один звітний рік, що призводить до порушення порядку виконання податкового обов'язку із сплати податку на майно, встановленого підпунктом 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України, та обліку податкових обов'язків платника податків за межами строків давності, що суперечить нормам статей 101, 102 ПК України.
Звертаючись до суду, позивач серед іншого, посилалася на порушення відповідачем порядку адміністрування податку на майно, оскільки податкові повідомлення-рішення із вказаного податку були надіслані в одному податковому періоді (2022 рік) одночасно за три календарні роки (2019-2021). Чинне законодавство не містить норми, яка б дозволяла податковим органам в одному податковому періоді надсилати повідомлення-рішення за більшу кількість податкових періодів, ніж один звітний рік. Неправомірні дії відповідача призвели до порушення інтересів позивача як платника податків, погіршення її становища порівняно із чинним законодавством, тому вона вважає, що порушення відповідачем положень статті 266 ПК України повинно мати своїм наслідком визнання дій податкового органу протиправними та скасування сформованих при цьому податкових повідомлень-рішень.
Крім того, скаржник зазначає, що всупереч приписам підпункту 266.3.2 пункту 266.3, абзацу другому підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України у податкові повідомлення-рішення від 6 вересня 2022 року №1989088-2409-1553-2019, №1989087-2409-1553-2020, №1989087-2409-1553, №1989090-2409-1553-2019, №1989090-2409-1553-2020, №1989090-2409-1553 №1989174-2409-1553 та від 5 квітня 2023 року №1989089-2409-1553, № 0971938-2407-1553, № 0970712-2407-1553 відповідачем включена інформація про об'єкти нерухомості, що не виступали об'єктами права власності ОСОБА_1 із зазначенням невірної частки позивача.
При розгляді даної справи суди здійснили неправильне застосування норм статті 266 ПК України до спірних правовідносин, незастосування норм підпунктів 266.1.1 та 266.1.2 пункту 266.1 статті 266, підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266, підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України при вирішенні даного спору, що призвело до безпідставної відмови у задоволенні позовних вимог.
Окрім недоліків щодо об'єктів нерухомості, що не виступали власністю ОСОБА_1 частина оскаржуваних податкових повідомлень-рішень - від 5 квітня 2023 року №0971155-2407-1553, №0971938-2407-1553, № 0971939-2407-1553, № 0970712-2407-1553 - містить суттєвий недолік, оцінка якого не була належним чином здійснена судами попередніх інстанцій.
Судами не враховано, що податкові обов'язки щодо сплати податку на майно, відмінне від земельної ділянки, виникають у особи не з моменту державної реєстрації власності на нерухоме майно, а з моменту отримання (направлення) належним чином сформованого ППР, що містить всі необхідні реквізити, передбачені ПК України, зокрема, інформацію щодо самого платника податків, про адресу місцезнаходження об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки податку та інше.
Також скаржник в обґрунтування касаційної скарги зазначає, що позивач у позовній заяві і в апеляційній скарзі зауважувала на тому, що частина оскаржуваних повідомлень-рішень містить зазначення податкової адреси, яка їй не належить і надавала щодо цього відповідні докази. Вказана обставина свідчить про те, що податковим органом при формуванні оскаржуваних рішень було внесено до них недостовірні відомості, внаслідок чого вони є юридично нікчемними, і не можуть бути використані для встановлення податкового зобов'язання, передбаченого статтею 266 ПК України.
Суд першої інстанції, оцінюючи доводи позовної заяви зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 6 вересня 2022 року були надіслані позивачу за адресою неосновного податкового обліку, а саме - АДРЕСА_1 , а податкові повідомлення-рішення від 5 квітня 2023 року були надіслані позивачу за адресою основного податкового обліку, а саме: АДРЕСА_2 . При цьому, рекомендовані листи з повідомленням про вручення були повернуті на адресу податкового органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання» за двома податковими адресами.
При цьому суд дійшов висновку, що контролюючий орган не здійснив протиправних дій щодо надіслання оскаржуваних податкових повідомлень- рішень позивачу за її податковими адресами за основним та неосновним місцем обліку.
Вказані висновки суду першої інстанції не були скасовані чи змінені судом апеляційної інстанції.
ГУ ДПС в Одеській області, скориставшись своїм правом надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Зокрема відповідач вказує, що ним згідно статей 102, 266 ПК України 6 вересня 2022 року в автоматичному режимі було сформовано за 2019 - 2021 податкові періоди та 5 квітня 2023 року за 2022 податковий період фізичній особі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), податкові повідомлення - рішення по сплаті податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
Податкові повідомлення-рішення було направлено платнику, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на останню відому адресу платника: АДРЕСА_3 , які згодом повернулися до відправника з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за №124/28254 (із змінами), (далі - Порядок №1204) визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу.
При цьому, відповідно до постанови Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19, в якій зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Згідно зазначеного вище Порядку, податкові повідомлення-рішення у випадках, визначених Кодексом, повинні містити: суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов'язання, та/або податкового зобов'язання, що повинен сплатити платник податків, граничні строки сплати грошового зобов'язання, попередження про наслідки невиконання податкового повідомлення-рішення в установлений строк; граничні строки, передбачені Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. У податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов'язання (за наявності), штрафних фінансових санкцій та пені.
Податкові повідомлення-рішення, які є предметом спору у межах цієї справи, відповідають наведеним вище вимогам Порядку. Доказів на спростування вказаного позивачем до суду не надано. В додатку 1 до Порядку № 1204 зазначено форми податкового повідомлення-рішення та форми корінців до них. Як вбачається з матеріалів справи у податкового органу залишаються корінці рішень форми "Ф", а сама форма "Ф" ППР містить всі необхідні реквізити.
Прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень щодо нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податкові періоди 2020-2022 відповідає чинному законодавству, а саме: пункту 102.1 статті 102 та підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки виключно для фізичних осіб за кожний окремий об'єкт житлової або нежитлової нерухомості обчислюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, виходячи із загальної площі такого об'єкту та відповідної ставки податку, та оформлюється у вигляді ППР.
Вказане ППР разом з детальним розрахунком суми податку надсилаються платнику податку контролюючим органом до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітнім) періодом (роком).
Разом з тим, податковим органом зауважено, що приписи ПК України чітко визначають, що вказаний вище податок для фізичних осіб може бути обчислений та нарахований контролюючим органом за податкові (звітні ) періоди (роки) не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом.
Таким чином, контролюючий орган вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій у повному обсязі встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Справа № 420/20746/24 надійшла до Верховного Суду 10 вересня 2025 року.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення першої та апеляційної інстанцій в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно відомостей інформаційно - комунікаційної системи (далі - ІКП), ОСОБА_1 за неосновним місцем обліку зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , а згідно даних ДРФО місцем її проживання є наступна адреса: АДРЕСА_2 .
Згідно ІКП «Податковий блок», за позивачем станом на дату формування податкових повідомлень-рішень за податковий період 2019 - 2022 років, на праві власності перебувають наступні об'єкти нерухомого майна:
- житлова будівля за адресою: АДРЕСА_4 , загальна площа 237,7 кв.м, розмір 1/4 , власник з 16 лютого 2018 року;
- нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_5 , загальна площа 54,9 кв.м, розмір частки 1/2 , власник з 30 грудня 2020 року;
- нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_6 загальна площа 52,30 кв., розмір частки 1/2 , власник з 18 листопада 2021 року;
- нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_7 , загальна площа 90,0 кв.м, розмір частки 1/1, власник з 19 лютого 2019 року;
- нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_8 , загальна площа 266,2 кв.м, розмір частки 1/3, власник з 11 березня 2019 року;
- нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_9 , загальна площа 57,2 кв.м., розмір частки 2/3, власник з 2/3, 12 грудня 2018 року;
- нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_10 , загальна площа 33,9 кв.м, розмір частки 1/2, власник з 19 травня 2018 року, припинене 26 квітня 2019 року;
- нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_11 , загальна площа 120,0 кв.м., розмір частки 1/3, власник з 7 червня 2017 року.
На підставі вище зазначеного, 6 вересня 2022 року податковим органом було сформовано наступні податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами:
1) №1478342-2409-1553-2019 - за період 2019 року по об?єкту нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , розмір частки - 59,43 кв.м;
2) №1989090-2409-1553-2019 - за період 2019 року по об?єкту нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_12 , розмір частки - 40 кв.м;
3) №1989088-2409-1553-2019 - за період 2019 року по об?єкту нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , розмір частки - 88,73 кв.м;
4) №1989087-2409-1553-2019 - за період 2019 року по об?єкту нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_13 , розмір частки - 90 кв.м;
5) №1478342-2409-1553-2020 - за період 2020 року по об?єкту нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , розмір частки - 59,43 кв.м;
6) №1989088-2409-1553-2020 - за період 2020 року по об?єкту нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_8, розмір частки - 88,73 кв.м;
7) №1989087-2409-1553-2020 - за період 2020 року по об?єкту нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_13 , розмір частки - 90,00 кв.м;
8) №1989090-2409-1553-2020 - за період 2020 року по об?єкту нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_12 , розмір частки - 40 кв.м;
9) № 1989090-2409-1553 - за період 2021 року по об?єкту нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_12 , розмір частки - 40 кв.м;
10) № 1989087-2409-1553 - за період 2021 року по об?єкту нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_13 , розмір частки - 90,00 кв.м;
11) № 1989088-2409-1553 - за період 2021 року по об?єкту нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_8, розмір частки - 88,73 кв.м;
12) № 1478342-2409-1553 - за період 2021 року по об?єкту нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , розмір частки - 59,43 кв.м;
13) № 1989174-2409-1553 - за період 2021 року по об?єкту нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_14 , розмір частки - 57,20 кв.м;
14) № 1492161-2409-1553 - за період 2021 року по об?єкту нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , розмір частки - 26,15 кв.м;
15) № 1989089-2409-1553 - за період 2021 року по об?єкту нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_10 , розмір частки - 16,95 кв.м;
16) № 1989092-2409-1553 - за період 2021 року по об?єкту нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , розмір частки - 27,45 кв.м.
Наведені вище податкові повідомлення-рішення відповідачем були надіслані позивачу за адресою: АДРЕСА_3 , але були повернута на адресу податкового органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується довідкою форми Ф.20 від 8 грудня 2022 року.
Крім того, 5 квітня 2023 року податковим органом було сформовано наступні податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами:
1)№ 0971155-2407-1553 - за період 2022 року по об?єкту нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , розмір частки - 26,15 кв.м;
2)№ 0971938-2407-1553 - за період 2022 року по об?єкту нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 , розмір частки - 40,00 кв.м;
3)№ 0971939-2407-1553 - за період 2022 року по об?єкту нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , розмір частки - 27,45 кв.м;
4)№ 0970712- 2407-1553 - за період 2022 року по об?єкту нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_14 , розмір частки - 57,20 кв.м.
Не погоджуючись прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, діяв у межах та відповідно до вимог чинного податкового законодавства. В обґрунтування рішення суд зокрема зазначив, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб може бути обчислений та нарахований контролюючим органом за податкові (звітні) періоди (роки) не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а тому відповідач правомірно нарахував позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, одночасно за декілька звітних періодів в одному календарному році.
Зазначена позиція підтримана П'ятим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
ПК України регулює відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За приписами пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з пунктом 16.1.4 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до статті 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
За приписами підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Згідно з пунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
За змістом підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодекcу до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно підпункту 260.10.1 пункту 260.10 статті 260 ПК України, податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Разом з тим, усталеним є підхід Верховного Суду згідно з яким винесення податкових повідомлень-рішень після 01 липня року базового податкового періоду є лише підставою для сплати податкового зобов'язання в більш пізній термін відповідно підпункту 266.10.1, пункту 266.10 статті 266 ПК України (протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення), однак, не впливає на правомірність самого податкового повідомлення-рішення та не може бути підставою для його скасування (зокрема постанова від 23 січня 2025 року у справі № 160/568/24).
Пунктом 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
За приписами пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 392, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2025 року у справі №160/23946/23.
З аналізу наведених вище норм чинного законодавства вбачається, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки виключно для фізичних осіб за кожний окремий об'єкт житлової або нежитлової нерухомості обчислюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, виходячи із загальної площі такого об'єкту та відповідної ставки податку, та оформлюється у вигляді податкового повідомлення-рішення. Вказане податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку надсилаються платнику податку контролюючим органом до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Приписами ПК України визначено, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб може бути обчислений та нарахований контролюючим органом за податкові (звітні) періоди (роки) не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом.
Таким чином, аналізуючи зазначені норми податкового законодавства та встановивши фактичні обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що обчислення розміру податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, одночасно за декілька звітних періодів в одному календарному році, відповідає строкам, встановленим пунктом 102.1 статті 102 ПК України, а тому вказане виключає протиправність дій з боку контролюючого органу в цій частині.
Щодо посилань ОСОБА_1 на те, що примірники повідомлень про вручення поштових відправлень не містять даних щодо того, які саме документи направлялись позивачу, оскільки така інформація повинна бути вміщена в описі вкладення, то судами першої та апеляційної інстанцій зазначено таке.
Відповідно до пункту 63.3 статті 63 ПК України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Згідно із пунктом 58.3 статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
За приписами пунктів 42.2 та 42.3 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
Відповідно до пункту 42.5 статті 42 ПК України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Аналіз податкового законодавства свідчить про те, що податкові повідомлення-рішення повинні бути надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням. Додаткових вимог до надсилання податкових повідомлень-рішень (зокрема, зазначення в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення реквізитів документа, що надсилається) податкове законодавство не містить.
Пунктом 2 Розділу ІІІ Порядку №1204 передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу.
Згідно абзацу першого пункту 4 Розділу ІІІ Порядку №1204, якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №270 затверджено Правила надання послуг поштового зв'язку (далі - Правила), які також визначають права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними.
Підпунктом 13 пункту 2 Правил визначено, що рекомендоване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення, відстежується в системі оператора поштового зв'язку на шляху пересилання відправлення та вручається одержувачу з підтвердженням вручення.
За змістом пункту 8 Правил оператори поштового зв'язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/ вручення поділяються на прості та реєстровані. Реєстровані поштові відправлення поділяються на відправлення без оголошеної цінності (рекомендовані) та відправлення з оголошеною цінністю.
До внутрішніх поштових відправлень належать, зокрема, листи - прості, рекомендовані, реєстровані з оголошеною цінністю.
Відповідно до пункту 17 Правил, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою, згідно з тарифами оператора поштового зв'язку.
Послуга опису вкладення до поштового відправлення полягає в підтвердженні у визначеному оператором поштового зв'язку порядку відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції вмісту вкладення до поштового відправлення із зазначенням індивідуальних ознак відповідного вкладення (конкретний вид, кількість тощо), що відрізняє його від інших речей.
Із системного аналізу зазначених норм слідує, що Правилами № 270 визначено окремі категорії поштових відправлень: рекомендовані листи та листи з оголошеною цінністю, але з описом вкладення можуть бути лише листи з оголошеною цінністю, тоді як до інших видів листів опис вкладення не передбачений.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 31 січня 2024 року у справі №140/12235/21 та від 15 серпня 2024 року у справі №380/18997/21.
Судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено, що ГУ ДПС в Одеській області було обчислено та надіслано позивачу податкові повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме від 5 квітня 2023 року: №0971155-2407-1553, №0971938-2407-1553, №0971939-2407-1553, №0970712-2407-1553 за податковий період 2022 року, та податкові повідомлення-рішення від 6 вересня 2022 року №1989090-2409-1553-2019, №1989090-2409-1553-2020, №1989090-2409-1553, №1989087-2409-1553-2019, №1989087-2409-1553-2020, №1989087-2409-1553, №1478342-2409-1553-2019, №1478342-2409-1553, №1478342-2409-1553-2020, №1989088-2409-1553-2019, №1989088-2409-1553-2020, №1989088-2409-1553, №1989174-2409-1553, №1492161-2409-1553, №1989089-2409-1553, №1989092-2409-1553 за податкові періоди 2019-2021 року.
Відповідач вказані рішення надіслав шляхом направлення саме рекомендованих листів з повідомленням про вручення на адреси податкового обліку ОСОБА_1 .
На підтвердження вище зазначеного контролюючим органом до суду надано копії конвертів з відміткою про повернення, у зв'язку із закінченням терміну зберігання, довідок про причини повернення/досилання, рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення №0600049320695, №6504416040311.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що Податковий кодекс України, як і Порядок направлення контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків чітко визначив категорію поштового відправлення (рекомендований лист), якою контролюючий орган має підтвердити надіслання платнику податків податкових повідомлень-рішень.
Суди попередніх інстанцій, вказуючи на надані відповідачем докази на підтвердження направлення на адреси податкового обліку позивача податкових повідомлень-рішень, врахували зазначені вище положення законодавства, а отже дійшли обґрунтованого висновку, що контролюючим органом не здійснено протиправних дій щодо надіслання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивачу за її податково обліковими адресами.
Крім того, необхідно звернути увагу на те, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов'язку платник податку не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Враховуючи все наведене вище, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо правомірності порядку надіслання контролюючим органом позивачу податкових повідомлень-рішень та, як наслідок, це свідчить узгодженість визначених вказаними актами індивідуальної дії податкових зобов'язань.
Що стосується доводів позивача про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0971938-2407-1553 від 5 квітня 2023 року та №1989090-2409-1553-2019, №1989090-2409-1553-2020 від 6 вересня 2022 року по об'єкту за адресою: АДРЕСА_11, з підстав невірного визначення податковим органом площі, з якої мають розраховуватись суми податку по цьому об'єкту, то судами попередніх інстанцій встановлено, що загальна площа цього об'єкту складає 120 кв.м., а належна позивачу частка цього об'єкта дорівнює 1/3, що складає 40 кв.м., і саме 40 кв.м. були зазначені відповідачем в якості бази для розрахунку податку по цьому об'єкту.
Аналогічні відомості зазначені в окремих розрахунках податку не нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Також судами першої та апеляційної інстанцій вказано на помилковість посилання позивача на те, що за Договором дарування нерухомого майна від 17 червня 2021 року позивач безоплатно передала у власність іншій особі як дарунок частку нежитлового приміщення, за адресою: АДРЕСА_14 , загальна площа якого складає 57,2 кв.м, а тому у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях №1989174-2409-1553 від 6 вересня 2022 року та № 0970712-2407-1553 від 5 квітня 2023 року відповідач невірно розрахував суму податку з площі 57,2 кв.м., оскільки згідно змісту договору дарування його предметом є частки нежитлового приміщення загальною площею 57,20 кв.м., а згідно долученої до справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно по цьому об'єкту нерухомості, який має реєстраційний номер 2287875351101, за результатами договору дарування нерухомого майна від 17 червня 2021 року відбулась реєстрація переходу прав власності та зменшення частки 1/1 на , і в подальшому 3 грудня 2021 року була проведена державна реєстрація прав власності щодо цього об'єкту стосовно частки яка належить ОСОБА_1 .
Також позивач посилалася на те, що з наданого відповідачем розрахунку податку на нерухоме майно, який нарахований оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями №1989087-2409-1553-2019, №1989087-2409-1553-2020 та №1989087-2409-1553 від 6 вересня 2022 року, вбачається, що сума податку визначена за два об'єкта нерухомості, а саме - АДРЕСА_15 та АДРЕСА_7 , але позивач ніколи не була власником об'єкту нерухомості за адресою АДРЕСА_7 та не здійснювала зміну адреси вказаного об'єкта.
Суди попередніх інстанцій відхилили такі доводи позивача, зазначивши, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається по вказаному об'єкту нерухомого майна із реєстраційним №1523809751101 містяться відомості про зміну його адреси у 2018 році, в результаті чого була змінена адреса - з АДРЕСА_16 на АДРЕСА_7 , (а.с.139 зворотній бік), і при цьому загальна площа об'єкта у розмірі 90 кв.м, що зазначена у вищевказаному витязі, відповідає відомостям щодо розміру об'єкту нерухомого майна, зазначеного року.
Що стосується посилань позивача стосовно нарахування оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №1989089-2409-1553 податку на нерухоме майно по об'єкту за адресою: АДРЕСА_10 загальна площа 33,9 кв.м, розмір частки , в частині неврахування судом інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення права власності позивача на цей об'єкт 26 квітня 2019 року, то суд апеляційної інстанції такі зауваження визнав безпідставними, оскільки з аналізу долученої до справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що позивач набула права власності на об'єкт за вказаною адресою з 19 червня 2018 року на підставі Договору купівлі-продажу від 19 червня 2018 року, а 26 квітня 2019 року відбулася лише реєстрація змін площі цього об'єкту з 33,9 на 51 кв.м.
При цьому, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №1989089-2409-1553 позивачу нарахований податок на нерухоме майно за 2021 рік на площу 16,95 кв.м., тобто від загальної площі 33,9 кв.м., при тому що з 26 квітня 2019 року загальна площа цього об'єкту складає 51 кв.м.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних вище обставин, оскільки відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити про помилковість посилання позивача у касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що податкові обов'язки щодо сплати податку на майно, відмінне від земельної ділянки, виникають у особи не з моменту державної реєстрації власності на нерухоме майно, а з моменту отримання (направлення) належним чином сформованого податкового повідомлення-рішення.
Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 ПК України визначено, що у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
Тобто саме з моменту набуття права власності, у платника податків виникає обов'язок щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
За приписами частин першої, другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року та постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2025 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.
Частиною першою та другою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Інші обґрунтування касаційної скарги аналогічні доводам, наведеним позивачем під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій, і зводяться виключно до незгоди з оцінкою судами обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Тобто, фактично відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 КАС України.
Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді І.Л.Желтобрюх
М.М.Яковенко