06 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 160/33004/24
адміністративне провадження № К/990/10161/25, № К/990/23370/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О. О.,
суддів: Блажівської Н. Є., Яковенка М. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, провадження у якій відкрито
за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року (складене у складі головуючого судді Юркова Е. О.), ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року (ухвалені в складі колегії суддів: головуючого судді Шлай А. В., суддів: Баранник Н. П., Кругового О. О.) у справі №160/33004/24
1.Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» (далі - ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА», платник податків) звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, податковий орган) від 21 листопада 2024 року №5942-п про проведення документальної планової виїзної перевірки.
2. Обґрунтовуючи вимоги, позивач указував на недоліки спірного наказу, в якому не зазначені адреса, мета, підстави для проведення перевірки. Крім того, відповідач намагається провести повторну перевірку за період з 01.01.2017 по 31.12.2020, який уже був перевірений податковим органом на підставі наказу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 19 березня 2021 року №768-п, результати такої перевірки оскаржені позивачем до суду.
ІІ. Рішення судів першої, апеляційної інстанцій.
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
3.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наказ ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 21 листопада 2024 року №5942-п про проведення документальної планової перевірки ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» (ЄДРПОУ 24510970) визначив проведення документальної планової перевірки підприємства позивача з 24 грудня 2024 року тривалістю 10 робочих днів, тобто на час розгляду справи вказаний наказ втратив свою дію.
4. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року апеляційну скаргу ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» - задоволено частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДПС у Дніпропетровській області №5942-п від 21 листопада 2024 року в частині проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» за період діяльності з 01.01.2018 по 31.12.2020.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
4.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірний наказ №5942-п не був реалізований у зв'язку із перенесенням перевірки, він є чинним, тому висновок суду першої інстанції у цій частині не відповідає дійсним обставинам справи.
Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що період з 17.03.2020 по 01.08.2023 (1232 дні) перебіг строків давності, передбачених статтею 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України) був зупинений у зв'язку із запровадженням карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), у відповідності до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, тому в частині проведення перевірки періоду діяльності з 01.01.2021 по 31.12.2023 спірний наказ є правомірним.
5. У свою чергу, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову ухвалою від 05 березня 2025 року, суд апеляційної інстанції зазначив, що визнання судом протиправним та скасування наказу про проведення податкової перевірки нівелюють будь-які наслідки такої перевірки. Не є безумовним і результат перевірки - виявлення порушень податкового законодавства з боку платника податків, а до набуття визначеного податковою перевіркою грошового зобов'язання статусу узгодженого, останнє не впливає на матеріальний стан позивача, тому підстави стверджувати про можливе заподіяння шкоди, на думку колегії суддів, відсутні.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
6. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої та апеляційної інстанції подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі №160/33004/24 скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
6.1. ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» у касаційній скарзі зазначило підставами касаційного оскарження пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
6.2. Позивач наголошує, що судом першої інстанції не надано жодного мотивування підстав відхилення позовних вимог та жодної оцінки доводам сторони позивача судом (призначення відповідачем перевірки поза межами 1095 - денного строку, встановленого статтею 102 ПК України; включення до періоду перевірки період, який вже перевірявся, що може призвести до притягнення його до юридичної відповідальності двічі тощо). Суд першої інстанції взагалі не навів мотивів відхилення інших доводів та підстав позову, заявлених позивачем, зокрема щодо відсутності взагалі підстав для перевірки, тощо.
6.3. Суд апеляційної інстанції, на переконання позивача, помилково визначив підставою для скасування спірного наказу виключно той факт, що наказом охоплено період, який уже піддавався податковій перевірці, результати якої визнані протиправними та скасовані судовим рішенням.
6.4. Позивач уважає, що відповідач мав право призначити проведення виїзної документальної планової перевірки за період 1095 днів, що передують призначенню перевірки. Виключивши з періоду (з 01.01.2018 по 23.12.2024) період, на який було зупинено перебіг строків давності (з 17.03.2020 по 01.08.2023) вбачається, що різниця є більшою за 1095 днів, а отже відповідач не дотримався вимог пункту 102.1 статті 102 ПК України щодо строку.
6.5. ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» наголошує, що відповідач не мав права включати до спірного наказу період діяльності позивача для перевірки з 01.01.2018, оскільки він перевищує дозволений податковим законодавством трирічний термін з урахуванням строку його зупинення у зв'язку з мораторієм на перевірки, і суди як і першої так і апеляційної інстанції, повинні були задовольнити позову повному обсязі на цій підставі.
6.6. На думку позивача, суди попередніх інстанцій повинні були повністю скасувати оскаржуваний наказ про проведення перевірки, а не в частині періоду, який виходить за рамки 1095 днів.
7. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає про необґрунтованість її доводів та просить відмовити у її задоволенні.
7.1. Зауважує, що ПК України не містить прямої заборони під час проведення планової перевірки платника податків на перевірку періоду діяльності, який уже був раніше предметом перевірки. Вважає, що у спірних правовідносинах підлягають врахуванню висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12 липня 2023 року у справі №320/630/22, від 21 вересня 2023 року у справі №420/5325/22, від 29 лютого 2024 року у справі №640/6363/22, відповідно до яких за відсутності (зняття) законодавчих обмежень на проведення перевірок (мораторію) не виключається можливість повторного проведення податкової перевірки платника податків за цей період та формування за її наслідками відповідних висновків щодо податкових правопорушень.
8. У касаційній скарзі на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що у випадку відмови у забезпеченні позову, податковий орган має усі законні підстави фактично провести перевірку, виписати за її результатами акт і винести податкові повідомлення-рішення, внаслідок чого провадження у справі про оскарження самого наказу буде закрито, і суть звернення позивача із позовом про визнання протиправним та його скасування взагалі буде втрачена.
8.1. Позивач звертає увагу, що станом на теперішній час призначена оскаржуваним наказом перевірка не розпочата, не проведена, відповідно, за її наслідками не складено акт перевірки та податкові повідомлення-рішення, тому питання забезпечення позову є актуальним. Необхідність застосування заходів забезпечення позову обґрунтовується очевидною незаконністю оскарженого наказу, у зв'язку із чим позивач просить цей наказ скасувати, про що звернувся до суду з відповідним позовом.
8.2. За наведеного вище, платник податків просить ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року скасувати і постановити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити шляхом зупинення дії наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 21.11.2024 №5942-п про проведення документальної планової перевірки ТОВ «Промелектроніка» до набрання рішенням у справі №160/33004/24.
9. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про відмову у задоволені заяви про забезпечення позову у справі №160/33004/24 - без змін.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
10. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач через електронний кабінет платника податків отримав копію наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 21.11.2024 №5942-п про проведення документальної планової перевірки ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» (ЄДРПОУ 24510970).
11. Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» включено до плану-графіка документальних планових перевірок платників податків на 2024 рік. Підставою для включення підприємства позивача до плану-графіка документальних планових перевірок платників податків на 2024 рік стало наявність критерію, а саме:
1. Рівень сплати податку на додану вартість на 50 і більше відсотків менший, ніж рівень сплати податку у відповідній галузі.
2. Розрахунок рівнів сплати за галуззю проводиться за кодом основного виду діяльності за КВЕД.
3. Розрахунок критеріїв відбору платників податків за результатами діяльності платників податків за 2021 рік здійснено відповідно інформаційно-телекомунікаційної системи «Податковий блок».
4. Рівень сплати з податку на додану вартість за галуззю (КВЕД _46.52-оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього) становить 2,47%.
5. Рівень сплати ПДВ за 2021 рік по платнику становить 0,12%.
Отже, у ТОВ «Промелектроніка» рівень сплати з податку на додану вартість нижчий на 50 відсотків за рівень сплати з податку за відповідною галуззю.
12. Суди встановили, що наказ ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 21.11.2024 №5942-п про проведення документальної планової перевірки ТОВ «Промелектроніка» прийнято на підставі пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4, ст.77 ПК України, п.п.69.35-2 ПК України, п.2 ч.1 ст. 13, розділу IV, п.п.9-23 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у зв'язку із включенням до плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на 2024 рік, яким повідомлено про майбутнє проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Промелектроніка» ЄДРПОУ 24510970, з 23.12.2024 тривалістю 10 робочих днів. Зазначено, що перевірка буде проводитись за період діяльності з 01.01.2018 по 31.12.2023 з метою здійснення контролю за додержанням вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів, інших обов'язкових платежів та з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
13. Позивач отримав копію наказу через електронний кабінет платника податків.
V. Оцінка Верховного Суду
14. Надаючи правову оцінку викладеним обставинам справи, Суд виходить з такого.
15. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
16. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
17. За змістом касаційної скарги позивач переконаний у тому, що за умови встановлення факту порушення строку давності, передбаченого ст.102 ПК України, підлягає скасуванню наказ, у якому вказаний такий період діяльності, повністю (а не в частині періоду, який виходить за рамки 1095 днів).
18. Позиція відповідача полягає у тому, що позивачем не наведено, чим саме наказ ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 21.11.2024 № 5942-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки» ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА», яким передбачено провести документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» за період діяльності 01.01.2018 по 31.12.2023 порушує права останнього, оскільки відсутнє будь-яке рішення за результатами перевірки.
19. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовної заяви, оскільки на час розгляду справи спірний наказ втратив свою дію, посилаючись, у тому числі, на постанову Велика Палата Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17 та постанову Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18.
20. Суд апеляційної інстанції зазначив, що проведення планової документальної виїзної перевірки було призначено з 23.12.2024 тривалістю 10 робочих днів (т.1 а.с.162), адміністративний позов зареєстрований в суді першої інстанції 13 грудня 2024 року, тобто до початку проведення податкової перевірки (т.1 а.с.1).
21. Між цим, суд апеляційної інстанції установив, що спірним наказом №5942-п перевірка призначена строком на 10 робочих днів з 23.12.2024, проте 24.12.2024 ГУ ДПС у Дніпропетровській області видало наказ №6819-п, яким строк проведення перевірки перенесений на невизначений строк - до "дати отримання документів або забезпечення доступу до них".
22. Ураховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з судом апеляційної інстанції, що спірний наказ №5942-п не був реалізований у зв'язку із перенесенням перевірки, він є чинним, тому висновок суду першої інстанції в цій частині не відповідає дійсним обставинам справи.
23. Обставини справ №816/228/17, №826/17123/18 є відмінними від обставин цієї справи.
24. Велика Палата Верховного Суду у справі №816/228/17 вказала, що у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
25. Об'єднана палата у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно він прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
26. Щодо доводів позивача про призначення перевірки (перевіряємого періоду) поза межами 1095 денного строку, встановленого статтею 102 ПК України.
27. Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
28. За приписами пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
29. Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
30. Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
31. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України).
32. Статтею 77 ПК України регламентовано порядок проведення документальних планових перевірок
33. За приписами пунктів 77.1 та 77.2 статті 77 документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
34. Відповідно до пункту 77.3 статті 77 ПК України забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам податку з доходів фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.
35. Так, спірним наказом на підставі статті 77 ПК України вирішено провести документальну планову перевірку ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» за період діяльності з 01.01.2018 по 31.12.2023 з метою здійснення контролю за додержанням вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством, та з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
36. Статтею 102 ПК України регламентовано строки давності та їх застосування.
37. Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
38. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
39. Суд апеляційної інстанції з посиланням на постанову Верховного Суду від 12 травня 2021 року у справі №520/4238/19 зазначив, що податковий орган у разі проведення перевірки щодо дотримання вимог податкового законодавства повинен ураховувати приписи статті 102 ПК України.
40. Верховний Суд зазначає, що відповідачем не оскаржена постанова суду апеляційної інстанції у частині задоволених вимог (відмовлено у відкритті касаційного провадження), проте враховуючи доводи касаційної скарги слід зазначити таке.
41. Суд апеляційної інстанції установив, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року у справі № 280/9301/21, яке набрало законної сили 13 грудня 2022 року, визнані протиправними та скасовані рішення, прийняті Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, за результатом проведеної документальної планової перевірки ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2020 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з 01.01.2011 по 31.12.2020 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
42. При розгляді зазначеної справи суд досліджував як питання дотримання контролюючим органом процедури призначення податкової перевірки, так і обґрунтованість висновків податкової перевірки, зафіксованих у відповідному акті.
43. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що період з 01.01.2018 по 31.12.2020 не підлягає повторній перевірці, тому його визначення у спірному наказі не може вважатись правомірним.
44. Такий висновок суду апеляційної інстанції Верховний Суд уважає помилковим, виходячи з такого.
45. Стаття 77 ПК України, яка регулює порядок проведення планових документальних перевірок, не містить положень щодо неможливості проведення планових перевірок за періоди, що перевірялись.
46. Певна заборона міститься в абз.2 п. 78.2 ст. 78 ПК України (порядок проведення документальних позапланових перевірок), а саме контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.
47. У постанові Верховного Суду від 29 лютого 2024 року справі № 640/6363/22 суд виснував:
«Також підлягають врахуванню висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12 липня 2023 року у справі № 320/630/22, від 21 вересня 2023 року у справі № 420/5325/22, відповідно до яких за відсутності (зняття) законодавчих обмежень на проведення перевірок (мораторію) не виключається можливість повторного проведення податкової перевірки платника податків за цей період та формування за її наслідками відповідних висновків щодо податкових правопорушень.».
48. Також зі змісту рішень судів у справі №280/9301/21 Верховний Суд установив таке.
49. Згідно з наказом Головного управління ДПС у Запорізькій області від 13 березня 2021 року № 768-п було проведену повну перевірку дотримання вимог законодавства позивачем за період з 01.01.2017 по 31.12.2020. За результатами перевірки Головним управлінням ДПС у Запорізькій області було прийнятті податкові повідомлення-рішення.
50. Задовольняючи позовні вимоги у цій справі, суди дійшли висновку, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась. Суд апеляційної інстанції у наведеній справі зазначив, невиконання або порушення вимог ПК України при призначені та проведенні перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, оскільки така перевірка не може породжувати будь-яких правових наслідків, окрім наслідків не легітимності усіх дій/рішень, які вчинені/прийняті у межах та за наслідками такої перевірки. Установивши порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, суд може не переходити до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб'єктом владних повноважень індивідуальних актів.
51. Наведене спростовує висновок суду апеляційної інстанцій у цій справі, що суд у справі № 200/9301/21 досліджував як питання дотримання контролюючим органом процедури призначення податкової перевірки, так і обґрунтованість висновків податкової перевірки, зафіксованих у відповідному акті.
52. Отже, Верховний Суд не погоджується з судом апеляційної інстанції, що спірний наказ підлягає скасуванню в частині призначення перевірки позивача за період діяльності з 01.01.2018 по 31.12.2020 включно за наведених вище підстав.
53. Щодо періоду з 01.01.2021 по 31.12.2023 (частина відмови у задоволенні позовних вимог) суд апеляційної інстанції зазначив, що період з 17.03.2020 по 01.08.2023 (1232 дні) перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПК України був зупинений у зв'язку із запровадженням карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), у відповідності до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в частині періоду діяльності з 01.01.2021 по 31.12.2023 спірний наказ визнається правомірним.
54. Правовою аргументацією позивача при винесені спірного наказу є недотримання приписів ст. 102 ПК України. Зазначає, що при плануванні, організації, проведенні документальних перевірок, нарахуванні за їх результатами грошових зобов'язань, контролюючі органи повинні враховувати строки давності, визначені пунктом 102.1 статті 102 ПК України, які поширюються також і на період діяльності, який може бути охоплений перевіркою.
55. У касаційній скарзі позивач наводить розрахунок періоду перевірки (2548 днів (період з 01.01.2018 по 23.12.2024) - 1232 дні (період з 17.03.2020 по 01.08.2023) = 1316 днів, що є більшим періодом, ніж 1095 днів) та звертає увагу, що, виключивши з періоду (з 01.01.2018 по 23.12.2024) період, на який було зупинено перебіг строків давності (з 17.03.2020 по 01.08.2023), різниця є більшою за 1095 днів, а отже відповідач не дотримався вимог пункту 102.1. статті 102 ПК України щодо строку, за який він може проводити перевірку платника податків.
56. У відповіді на касаційну скаргу податковий орган звертає увагу на судову практику Верховного Суду, яка на його думку, слід застосувати у спірних правовідносинах, а саме висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12 липня 2023 року у справі № 320/630/22, від 21 вересня 2023 року у справі № 420/5325/22, від 29 лютого 2024 року у справі № 640/6363/22, відповідно до яких за відсутності (зняття) законодавчих обмежень на проведення перевірок (мораторію) не виключається можливість проведення податкової перевірки платника податків за цей період та формування за її наслідками відповідних висновків щодо податкових правопорушень.
57. Порядок формування та коригування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2024 рік здійснюється відповідно до вимог підпункту 69.352 пункту 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України.
58. Формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок та внесення змін до нього здійснюються без врахування вимог, передбачених пунктом 77.2 статті 77 ПК.
59. Також Суд зазначає, що відповідності до п. 77.3 статті 77 ПК України встановлено, що забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку з доходів фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.
Отже, вказаною нормою чітко встановлено заборону на проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами.
60. При цьому, оскаржуваним наказом призначено провести документальну планову перевірку з метою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.
61. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
62. За змістом указаної норми контролюючий орган у разі проведення перевірки щодо дотримання вимог податкового законодавства повинен ураховувати приписи статті 102 ПК України.
63. Більш того, відповідно до пункту 4 Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків (Наказ Міністерства фінансів України від 02.06.2015 № 524) при відборі платника податків до плану-графіка відповідно до вимог статті 77 розділу II Кодексу необхідним є врахування також вимог пункту 102.1 статті 102 розділу II Кодексу в частині граничних термінів проведення перевірки та визначення податкового зобов'язання платника податків, вимог пункту 77.3 статті 77 розділу II Кодексу в частині заборони проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку на доходи фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.
64. Таким чином, при плануванні, організації, проведенні документальних перевірок, нарахуванні за їх результатами грошових зобов'язань, контролюючі органи повинні враховувати строки давності, визначені пунктом 102.1 статті 102 ПК України, які поширюються також і на період діяльності, який може бути охоплений перевіркою.
65. У постанові Верховного Суду від 19 грудня 2024 року у справі №440/4414/18 міститься такий висновок: «Аналіз вказаних норм п. 102.1 ст. 102 ПК України свідчить про те, що після закінчення встановленого такою нормою строку контролюючому органу заборонено як донараховати платникам податків грошові зобов'язання, так і проводити перевірку правильності відображення в податковому обліку таких зобов'язань загалом.».
66. Слід зазначити, що пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановив зупинення перебігу усіх строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
67. Дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану згідно з пунктом 2 розділу II Закону № 2120-IX від 15 березня 2022 року, який набрав чинності 17 березня 2022 року. Цим же Законом в ПК України були внесені певні зміни, зокрема, статтю 102 доповнено пунктом 102.9 такого змісту: «На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».
68. Водночас 07 березня 2022 року набрав чинності Закон України № 2118-IX від 03 березня 2022 року, яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 69, зокрема, підпункт 69.9 якого встановив, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
69. Положення ПК України щодо зупинення усіх строків були чинними до 27 травня 2022 року (дата набрання чинності Законом України № 2260-IX від 12 травня 2022 року). З цього дня у податковому законодавстві з'явились винятки, на які зупинення строків не поширювалося, зокрема, щодо строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок.
70. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30 червня 2023 року № 3219-ІХ (набрав чинності 01 серпня 2023 року) до ПК України внесено, зокрема, такі зміни:
виключено пункт 102.9 статті 102;
в абзаці першому підпункту 69.9 слово "Для" замінено словами і цифрами "Тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для".
71. Як убачається з судових рішень, суди, вирішуючи спір, не надали належної правової оцінки основній підставі заявленого позову та не перевірили, чи при визначенні у спірному наказі періоду діяльності, який буде перевірятися (з урахуванням зупинення перебігу строку), податковим органом дотримано строк давності, передбачений пунктом 102.1 статті 102 ПК України, зокрема, з урахуванням поданих платником податків декларацій.
72. Верховний Суд уважає за необхідне зазначити, що приписи статті 102 ПК України містить застереження не лише щодо необхідності дотримання податковим органом граничних термінів визначення податкового зобов'язання платника податків, але й щодо періодів, які охоплюватиме перевірка.
73. Верховний Суд, враховуючи заявлені в касаційній скарзі доводи позивача, не може залишити це поза увагою.
Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанції, тому, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), відсутня можливість перевірити правильність їх висновків в цілому по суті спору.
74. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
75. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
76. Ураховуючи викладене, судами першої та апеляційної інстанцій на порушення статей 9, 242 КАС України не повною мірою з'ясовано обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення, тому судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
77. Щодо касаційної скарги на ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
78. 04 березня 2025 року ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНИКА» звернулось до суду апеляційної інстанції з заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 21.11.2024 №5942-п про проведення документальної планової перевірки до набрання рішення по справі законної сили.
79. Обґрунтовуючи заяву позивач зазначив, що перевірка, яка була призначена спірним у цій справі наказом, не проведена у зв'язку із її перенесенням наказом ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 24.12.2024 № 6819-п. За твердженням позивача, у разі проведення перевірки матиме місце заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, для відновлення яких слід буде докласти значних зусиль. Позивач указує, що проведення документальної планової виїзної перевірки нівелює правові насліди процедурних порушень, допущених податковим органом при її призначенні, що унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позову ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНИКА».
80. Як було зазначено вище, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні наведеної заяви.
81. У касаційній скарзі позивач, доводячи наявність підстав для зупинення дії наказу від 21.11.2024 №5942-п, зауважує, що проведення перевірки у період оскарження у судовому порядку рішення про її призначення (наказу) та до вирішення питання про законність цього рішення є нівелюванням вищезазначеного права платника податку щодо оскарження в суді наказу про призначення такої перевірки.
82. Відповідно до статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно пункту першого частини першої статті 151 цього ж Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта.
83. Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 640/6225/19 вказав на те, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. Зазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження. Водночас, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. У зв'язку з цим суд у кожному випадку повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співрозмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
84. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу (постанова Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №420/2157/20).
85. У постанові від 10 січня 2024 року у справі №440/9575/22 Верховний Суд зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
86. Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
87. Позивач обґрунтовує необхідність зупинення дії спірного наказу тим, що у випадку проведення податкової перевірки матиме місце заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, для відновлення яких слід буде докласти значних зусиль.
88. Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що визнання судом протиправним та скасування наказу про проведення податкової перевірки нівелюють будь-які наслідки такої перевірки. Не є безумовним і результат перевірки - виявлення порушень податкового законодавства з боку платника податків, а до набуття визначеного податковою перевіркою грошового зобов'язання статусу узгодженого, останнє не впливає на матеріальний стан позивача, тому підстави стверджувати про можливе заподіяння шкоди відсутні.
89. Верховний Суд зауважує, що, безумовно, рішення, дії та/чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень справляють певний вплив на правовий статус особи, щодо прав, свобод та/чи законних інтересів якої прийнято рішення, вчинена (невчинена) дія. Рішення, дії (бездіяльність) суб'єкта владних повноважень можуть мати наслідки, які особа оцінює щодо себе негативно. Водночас, позивачем не наведено будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та/або витрат, що виключає можливість застосування заходів забезпечення позову в межах спірних правовідносин.
90. Колегія суддів Верховного Суду не заперечує того, що забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного наказу може убезпечити Товариство від понесення ним майнових витрат (у разі необхідності оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами перевірки), проте слід врахувати, що такі обставини в будь-якому випадку не визначені нормами статті 150 КАС України як безумовні підстави для забезпечення позову, а отже, не вказують і не можуть вказувати на очевидну протиправність адміністративного акта, який у спірних відносинах виданий у формі наказу.
91. Суд також звертає увагу, що за своєю сутністю саме лише проведення перевірки не створює незворотних наслідків, не зупиняє господарську діяльність платника податків; у разі виявлення у ході такої перевірки порушень платник не позбавлений права захистити свої права у випадку їх порушення, зокрема, шляхом судового оскарження наслідків такої перевірки із зазначенням, у тому числі, обставин про процедурні порушення при призначенні перевірки.
92. Колегія суддів Верховного Суду уважає, що у справі, яка розглядається, заявником не доведено у передбаченому процесуальним законом порядку наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову.
Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції надано правильну правову оцінку підставам застосування заходів забезпечення адміністративного позову, заявленим у заяві про забезпечення позову, на відповідність їх вимогам частини другої статті 150 КАС України і, як наслідок, не застосовано заходи забезпечення позову без наявності хоча б однієї з підстав, визначених частиною другою статті 150 КАС України.
93. За таких обставин, ухвала суду апеляційної інстанції у цій справі постановлена без порушення норм процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.
94. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
95. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та не підлягають скасуванню, оскільки судами всебічно перевіривши обставини справи, вирішено спір з правильним застосуванням норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, при дотриманні норм процесуального права.
96. Щодо клопотання відповідача про закриття касаційного провадження на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року.
97. Обґрунтовуючи клопотання про закриття провадження у справі податковий орган зазначає, що касаційному порядку можна оскаржити ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та постанову апеляційного суду про залишення зазначеної ухвали без змін, а також постанову апеляційного суду про забезпечення позову, прийняту за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у такому забезпеченні. При цьому, неможливим є касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, постанови апеляційного суду, згідно з якою така ухвала залишена без змін, ухвали апеляційного суду, згідно з якою він відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, а також постанови апеляційного суду, згідно з якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовлено у задоволенні відповідної заяви.
98. Так, перелік судових рішень суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку після їх перегляду апеляційним судом, визначено частиною другою статті 328 КАС України, до якого віднесено ухвали: про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 КАС України (щодо повернення заяви позивачеві (заявникові), відмови у відкритті провадження у справі, залишення позову (заяви) без розгляду, закриття провадження у справі, відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження).
99. Позивач у запереченні проти клопотання відповідача про закриття провадження висловив позицію про можливість оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про відмову в забезпеченні позову.
100. Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
101. За приписами частини 2 статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а саме: про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, про повернення заяви позивачеві, про відмову у відкритті провадження у справі, про залишення позову (заяви) без розгляду, про закриття провадження у справі, про відмову у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про зміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.
102. Згідно із частиною 3 статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
103. Однак, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20, проаналізувавши правові позиції викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року по справі №753/22860/17 у частині висновків про неможливість оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про відмову в забезпеченні позову та про неможливість касаційного оскарження постанови апеляційної інстанції, якою скасовано вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову, вирішила визнати невиправданими такі обмеження та відступила в цій частині від висновків, наведених у пункті 7.5. цієї постанови, та зазначити, що у касаційному порядку можуть, окрім інших, переглядатися ухвали суду апеляційної інстанції щодо забезпечення позову (тобто, як ухвали, якими задоволено заяву про забезпечення позову, так і ухвали, якими відмовлено у такому забезпеченні), а також постанови суду апеляційної інстанції, якими скасовано вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову.
VІ. Судові витрати
104. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
105. Керуючись статтями 150, 328, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
1. У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року у справі №160/33004/24 - відмовити.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі №160/33004/24 - задовольнити частково.
3. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року - скасувати, а справу №160/33004/24 направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
4. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року у справі №160/33004/24 - залишити без задоволення.
5. Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року у справі №160/33004/24 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову - залишити без змін.
6. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Шишов
Судді Н. Є. Блажівська
М. М. Яковенко