06 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 320/9656/23
адміністративне провадження № К/990/44390/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Мономах» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання дій протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Приватне акціонерне товариство «Мономах» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 січня 2023 року №1476/0709, яким нараховано пеню за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на загальну суму 11 676 140,89 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року, позов задоволено.
2 червня 2025 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства «Мономах» про ухвалення додаткового судового рішення, в якій представник позивача просив постановити додаткову постанову у справі та стягнути з Головного управління ДПС у Київській області витрати на правничу допомогу в розмірі 380 328,57 грн.
Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2025 року заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області на користь Приватного акціонерного товариства «Мономах» витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 30 000,00 грн. В решті вимог заяви відмовлено.
29 жовтня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна Головного управління ДПС у Київській області на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2025 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині стягнення на користь Приватного акціонерного товариства «Мономах» витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області та ухвалити нове рішення, яким відмовити Приватному акціонерному товариству «Мономах» у задоволенні заяви про стягнення з Головного управління ДПС у Київській області судових витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.
Під час перевірки вчетверте поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Зміст вдруге поданої касаційної скарги в частині викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень є майже ідентичним її попереднім редакціям і зводиться саме до незгоди із результатом вирішеного питання розподілу судових витрат.
Попередні касаційні скарги Верховний Суд повернув ухвалами від 29 серпня 2025 року та від 16 вересня 2025 року на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження судових рішень. Суд зазначив про незмістовність наведених скаржником обґрунтувань для касаційного оскарження судових рішень та роз'яснив вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати в частині визначення підстав касаційного оскарження. Натомість, ці роз'яснення так і не були враховані скаржником при повторному зверненні.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Однак, звертаючись з касаційною скаргою вчетверте, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги. Верховний Суд в ухвалах від 29 серпня 2025 року, від 16 вересня 2025 року та від 9 жовтня 2025 року роз'яснив скаржникові обов'язкові умови, яким має відповідати касаційна скарга в частині викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень на відповідній підставі.
Однак, у вчетверте поданій касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство «Мономах» посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України і, аналогічно попереднім редакціям касаційної скарги, зазначає, що суди: не дослідили всіх доказів, поданих Позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а саме Акту надання послуг від 26 травня 2025 року № 10; не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29 липня 2021 року у справі №922/2604/20, від 4 червня 2021 року у справі №380/887/20, від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, від 23 січня 2020 року у справі №300/941/19, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19, від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 також посилається на висновки, викладені у постановах Верховного суду у справах №905/1795/18 та №922/2685/19, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права і як наслідок ухвалення необґрунтованих незаконних рішень.
Однак, скаржник так і не зазначає, який саме висновок судів попередніх інстанцій суперечить наведеним скаржником висновкам Верховного Суду. Натомість, Верховний Суд вже звертав увагу скаржника, що судові рішення не містять висновку про непідтвердження та/або непонесення позивачем витрат, вказаних в Акті надання послуг від 26 травня 2025 року № 10. Відсутні висновки як про не надання адвокатом зазначених в такому Акті послуг, так і про те, що наведені в зазначеному Акті послуги не є складовими правничої допомоги. Тобто, за змістом судових рішень, суди зробили висновок, що всі витрати відносяться до правової допомоги, однак, з урахуванням висновків Верховного Суду і застосуванням критерію співмірності судових витрат суди дійшли висновку про необхідність зменшення заявленого до відшкодування розміру таких витрат.
Отже, зміст доводів учергове поданої касаційної скарги, аналогічно її попереднім редакціям, зводиться до незгоди саме із визначеною за наслідками оцінки критерію співмірності сумою витрат на правничу допомогу, присудженою позивачеві до відшкодування. Однак, такі доводи не свідчать про не врахування судами попередніх інстанцій тих висновків Верховного Суду, на які посилається скаржник в касаційній скарзі.
Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСО-АВТОТЕХНІКС» підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження додаткового рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Мономах» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання дій протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, повернути скаржнику.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Є. Блажівська