06 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 420/38397/24
адміністративне провадження № К/990/43245/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Веліксар Алли Віталіївни на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», додаткову винагороду в розмірі до 100 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць у період з 16 березня 2023 року по 24 травня 2023 року, з 25 травня 2023 року по 24 червня 2023 року, з 10 липня 2023 року по 22 липня 2023 року, з 23 липня 2023 року по 24 липня 2023 року, з 24 липня 2023 року по 25 липня 2023 року, з 25 липня 2023 року по 26 липня 2023 року, з 26 липня 2023 року по 27 липня 2023 року, з 27 липня 2023 року по 28 липня 2023 року, з 28 липня 2023 року по 29 липня 2023 року, з 29 липня 2023 року по 30 липня 2023 року, з 30 липня 2023 року по 31 липня 2023 року, з 31 липня 2023 року по 01 серпня 2023 року, з 01 серпня 2023 року по 02 серпня 2023 року, з 02 серпня 2023 року по 03 серпня 2023 року, з 04 серпня 2023 року по 05 серпня 2023 року, з 05 серпня 2023 року по 06 серпня 2023 року, з 06 серпня 2023 року по 07 серпня 2023 року, з 22 серпня 2023 року по 23 серпня 2023 року, з 23 серпня 2023 року по 24 серпня 2023 року, з 24 серпня 2023 року по 25 серпня 2023 року, з 25 серпня 2023 року по 26 серпня 2023 року, з 26 серпня 2023 року по 27 серпня 2023 року, з 27 серпня 2023 року по 28 серпня 2023 року, з 28 серпня 2023 року по 29 серпня 2023 року, з 29 серпня 2023 року по 30 серпня 2023 року, з 30 серпня 2023 року по 31 серпня 2023 року, з 31 серпня 2023 року по 01 вересня 2023 року, з 01 вересня 2023 року по 17 вересня 2023 року, з 30 вересня 2023 року по 06 жовтня 2023 року, з 07 жовтня 2023 року по 03 грудня 2023 року за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Херсонської області;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 16 березня 2023 року по 24 травня 2023 року, з 25 травня 2023 року по 24 червня 2023 року, з 10 липня 2023 року по 22 липня 2023 року, з 23 липня 2023 року по 24 липня 2023 року, з 24 липня 2023 року по 25 липня 2023 року, з 25 липня 2023 року по 26 липня 2023 року, з 26 липня 2023 року по 27 липня 2023 року, з 27 липня 2023 року по 28 липня 2023 року, з 28 липня 2023 року по 29 липня 2023 року, з 29 липня 2023 року по 30 липня 2023 року, з 30 липня 2023 року по 31 липня 2023 року, з 31 липня 2023 року по 01 серпня 2023 року, з 01 серпня 2023 року по 02 серпня 2023 року, з 02 серпня 2023 року по 03 серпня 2023 року, з 04 серпня 2023 року по 05 серпня 2023 року, з 05 серпня 2023 року по 06 серпня 2023 року, з 06 серпня 2023 року по 07 серпня 2023 року, з 22 серпня 2023 року по 23 серпня 2023 року, з 23 серпня 2023 року по 24 серпня 2023 року, з 24 серпня 2023 року по 25 серпня 2023 року, з 25 серпня 2023 року по 26 серпня 2023 року, з 26 серпня 2023 року по 27 серпня 2023 року, з 27 серпня 2023 року по 28 серпня 2023 року, з 28 серпня 2023 року по 29 серпня 2023 року, з 29 серпня 2023 року по 30 серпня 2023 року, з 30 серпня 2023 року по 31 серпня 2023 року, з 31 серпня 2023 року по 01 вересня 2023 року, з 01 вересня 2023 року по 17 вересня 2023 року, з 30 вересня 2023 року по 06 жовтня 2023 року, з 07 жовтня 2023 року по 03 грудня 2023 року з розрахунку до 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням проведених виплат за цей період.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
22 жовтня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» представник позивач надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Предметом спору у цій справі є право позивача на отримання додаткової винагороди, установленою постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Оскаржуючи судові рішення, заявник касаційної скарги посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 15 серпня 2025 року у справі № 120/19322/23, від 15 серпня 2025 року у справі № 120/15052/23, від 04 червня 2025 року у справі № 620/2804/24, від 21 травня 2025 року у справі № 120/7681/23, від 30 квітня 2025 року у справі № 120/7756/23, від 28 березня 2025 року у справі № 380/8536/24, від 30 січня 2025 року у справі № 120/7088/23, від 23 січня 2025 року у справі № 120/6981/23, від 23 січня 2025 року у справі № 120/16436/23, від 06 березня 2025 року у справі № 620/18189/23, від 17 грудня 2024 року у справі № 260/3637/23, від 05 грудня 2024 року у справі № 120/12613/23, від 15 серпня 2025 року у справі № 420/4506/23, від 16 травня 2025 року у справі № 360/175/23, від 07 травня 2025 року у справі № 240/5382/23, від 03 березня 2025 року у справі № 500/1289/23, від 26 лютого 2025 року у справі № 560/3312/23 щодо застосування пункту 1 Постанови від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Верховний Суд наголошує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Слід зауважити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово надавала роз'яснення як треба розуміти подібність правовідносин. Втім, у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі №233/2021/19 (провадження № 14-166цс20, пункт 39) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свої висновки щодо визначення подібності правовідносин, зазначивши таке. На предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність варто також визначати за суб'єктним й об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Суд наголошує, що при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду як на підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин тому, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Перевіривши зміст поданої касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, що касаційній скарзі лише викладено обставини справи, зроблено вказівку на постанови Верховного Суду без будь-якого обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судами рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частиною четвертою статті 328 КАС України.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Разом з цим представник позивача посилається на пункт 3 частини четвертої статі 328 КАС України та вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень пункту 2-1 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) в контексті правової оцінки і тлумачення регулювання умов здійснення виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди під час дії воєнного стану, встановлених приписами підпункту 3 пункту 2, підпункту 1 пункту 3, пункту 4 Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року № 36 та підпункту 1 пункту 1, абзацу 1 підпункту 1 пункту 3 Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (затверджені Наказом МВС України від 01 вересня 2023 року №726 «Деякі питання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», що стосуються періоду з січня 2023 року по грудень 2023 року.
Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Проаналізувавши доводи заявника, Суд доходить висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки адвокат не навела у касаційній скарзі належної аргументації як саме висновок Верховного Суду щодо указаних норм права може вплинути на вирішення подібних спорів у інших справах, виходячи з обставин, установлених судами у цій справі, що мають індивідуальні ознаки, характерні виключно для цих правовідносин.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, цитування норм законодавства, з посиланням на обставини справи, що свідчать про переоцінку доказів у справі, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Суд указує, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а відповідач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Відтак, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Веліксар Алли Віталіївни на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди - повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
3. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
СуддяС.А. Уханенко