06 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 340/4844/24ДСК
адміністративне провадження № К/990/43142/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення збитків,-
Приватне акціонерне товариство "Кіровоградобленерго" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність, яка розпочалася з 01 січня 2024 року та полягає у неприйнятті рішення про встановлення економічно обґрунтованих тарифів на розподіл електричної енергії для ПрАТ "Кіровоградобленерго" у 2024 році;
- стягнути 126440163,46 грн, без ПДВ, у рахунок відшкодування збитків, завданих протиправною бездіяльністю, за не встановлення економічно обґрунтованих тарифів за розподіл електричної енергії за період з 01 січня 2024 року по 01 липня 2024 року.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року, ухваленим в порядку загального позовного провадження та залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року, в задоволенні позову відмовлено.
21 жовтня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» позивач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Предметом спору у цій справі є правомірність невстановлення економічно обґрунтованих тарифів на розподіл електричної енергії для ПрАТ "Кіровоградобленерго" у 2024 році.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Так, за правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Оскаржуючи судові рішення, скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій необґрунтовано не взято до уваги та не враховано правові висновки, які викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі №640/17910/19, від 31 березня 2020 року у справі №826/13735/18, від 27 липня 2023 року у справі №640/18341/20, що безпосередньо стосуються застосування абзацу 2 частини четвертої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
Перевіривши викладені доводи, Верховний Суд звертає увагу скаржника, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово надавала роз'яснення як треба розуміти подібність правовідносин. Втім, у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі №233/2021/19 (провадження № 14-166цс20, пункт 39) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свої висновки щодо визначення подібності правовідносин, зазначивши таке. На предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність варто також визначати за суб'єктним й об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Так, в касаційній скарзі позивач вказує, що висновки Верховного Суду, на які він посилається, є подібними до правовідносини цієї справи, проте Верховний Суд відхиляє викладені доводи позивача, оскільки останнім не обґрунтовується як висновки Верховного Суду, які викладені у вищезазначених ним постановах, могли бути застосовані та враховані судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи. Так, наприклад, у справах №640/17910/19 та №826/13735/18 Верховний Суд вказав про протиправність нерозгляду регулятором поданих заяв про встановлення/перегляду тарифу, водночас у справі, в якій подано цю касаційну скаргу, суд апеляційної інстанції вказав, що в спірних правовідносинах поведінка відповідача не давала підстави вважати, що під час розгляду заяви він свавільно чи необґрунтовано не розглядав заяву позивача про встановлення (перегляд) тарифу чи в інший спосіб ухилявся від виконання покладеного на нього обов'язку прийняти рішення встановлення економічно обґрунтованого тарифу.
Так, саме по собі посилання скаржника на постанови Верховного Суду з загальних зазначенням про дискреційні повноваження в касаційній скарзі не доводять автоматично подібності правовідносин до цієї справи.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статі 328 КАС України.
Разом з цим скаржник посилається на пункт 3 четвертої статі 328 КАС України та вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування 1173 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Проаналізувавши доводи заявника, Суд доходить висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки позивач не навів у касаційній скарзі належної аргументації як саме такий висновок щодо указаних ним норм права може вплинути на вирішення подібних спорів у інших справах, виходячи з обставин, установлених судами у цій справі, що мають індивідуальні ознаки, характерні виключно для цих правовідносин.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статі 328 КАС України.
Відповідно до підпункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Відтак, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення збитків - повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
3. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
СуддяС.А. Уханенко