29 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/51088/22 пров. № А/857/41187/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Матковської З.М., Шевчук С.М.,
за участю секретаря судового засідання Ханащак С.І.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року (судді Друзенко Н.В., ухвалене у письмовому провадженні в м. Рівне повний текст ухвали складено 19.09.2025) про відмову в ухваленні додаткового рішення у справі №460/51088/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій,-
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі №460/51088/22, що набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 19.06.2022 нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
18.09.2025 представник позивача - Боюка В.В. направив до суду заяву, в якій вказав про невирішення судом заяви його заяви від 04.09.2025, в тому числі, і питання ухвалення додаткового рішення (ухвали).
Оскаржуваною ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року відмовлено в ухваленні додаткового рішення до ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року у справі №460/51088/22.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 через свого представника Боюка Володимира Васильовича оскаржив його в апеляційному порядку та апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ухвалу про відмову в ухваленні додаткового рішення від 19 вересня 2025 року, а справу за заявою від 21 липня 2025 року про судовий контроль за виконанням рішення суду направити для належного розгляду до суду першої інстанції. Винести Окрему Ухвалу відносно судді Рівненського окружного адміністративного суду Друзенко Н.В.
Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи в режимі відеоконференції представник позивача Боюка В.В. апеляційну скаргу підтримав, просив скасувати ухвалу про відмову в ухваленні додаткового рішення від 19 вересня 2025 року, а справу за заявою від 21 липня 2025 року про судовий контроль за виконанням рішення суду направити для належного розгляду до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі №460/51088/22, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 19.06.2022 нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Окремою ухвалою Рівненський окружний адміністративний суд від 30.01.2024 у справі №460/51088/22 задоволено заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення суду, ухваленого в адміністративній справі №460/51088/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинення певних дій. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі №460/51088/22 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , починаючи з 19.06.2022 по 31.12.2023 доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з двох прожиткових мінімумів, а не з двох мінімальних заробітних плат (з урахуванням зміни такого розміру протягом відповідного року) згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судових рішень. Установлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судових рішень.
Окрема ухвала від 30.01.2024 у справі №460/51088/22 сторонами не оскаржувалась.
В постановах Восьмий апеляційний адміністративний суд від 29.10.2025 щодо перегляду ухвал Рівненського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року та від 17 вересня 2025 у справі №460/51088/22 дійшов висновку, що допущено порушення процесуальних норм, а тому справу слід направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
За правилами статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Колегія суддів аналізуючи всі матеріали справи та подані сторонами докази вважає, що після звернення представника позивача із заявою в порядку ст.382, 383 КАС України суд першої інстанції не вжив всіх процесуальних заходів для її належного розгляду та встановлення всіх обставин по даній справі, що встановлено в постановах апеляційного суду від час перегляду ухвал від 02.09.2025 та від 17.09.2025.
Колегія суддів враховувала, що в заяві від 21.07.2025 представником позивача ставилося питання не лише про судовий контроль, що застосовується, в порядку ст.382 КАС України, а й про судовий контроль у порядку і спосіб, що визначений ст.383 КАС України, який суд першої інстанції не розглянув вчасно і повному обсязі тільки розглянув в ухвалі від 17.09.2025 вказавши, що: « 25.08.2025 надійшов звіт суб'єкта владних повноважень, і ухвалою від 02.09.2025 такий звіт було прийнято судом. 04.09.2025 до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - Боюки В.В. про ухвалення додаткового рішення, в якій зауважено на тому, що в заяві від 21.07.2025 ним ставилося питання не лише про судовий контроль, що застосовується, в порядку ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, а й про судовий контроль у порядку і спосіб, що визначений ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цього, було встановлено, що частина питань, винесених на розгляд суду заявою про встановлення судового контролю від 21.07.2025, дійсно судом не була вирішена. З огляду на вказане, а також враховуючи ту обставину, що постановлення додаткового рішення за результатами розгляду заяви про встановлення судового контролю процесуальним законодавством не передбачене, суд ухвалою від 09.09.2025 повторно призначив заяву представника ОСОБА_1 від 21.07.2025 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №460/51088/22, до розгляду. Розгляд призначено за правилами ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження з пропозицією Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області подати до суду протягом п'яти днів письмові пояснення по суті заяви».
За наведених умов колегія суддів дійшла висновку, що вирішивши у такий спосіб заяву ОСОБА_2 суд першої інстанції не забезпечив належного судового контролю за виконанням судового рішення, фактично самоусунувся від її належного та всебічного розгляду, проявивши надмірний формалізм, а тому є підстави для скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, яке стосується заяви представника позивача Боюки В.В. від 21.07.2025 про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №460/51088/22 із повторним аналізом всіх його вимог в порядку як визначають статей 382-383 КАС України, а оскаржувана ухвала про відмову в ухваленні додаткового рішення є наслідком помилкових дій, які встановлені апеляційним судом.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви, із направленням всієї справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи №460/51088/22.
Аналіз терміну «провадження» у контексті адміністративного процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що зазначений термін означає як зібрання певних документів, які були предметом судового розгляду (справа), так й комплекс певних процесуальних дій у їх системі.
При цьому, процесуальне законодавство також застосовує такі терміни як «судочинство» та «судовий процес», які за своїм змістом є ширшими ніж судове провадження, оскільки означають увесь комплекс процесуальних дій, прав та обов'язків учасників при здійснення правосуддя та принципів правосуддя (судочинство) та судовий розгляд (судовий процес).
Щодо доводів апелянта про необхідність постановлення окремої ухвали щодо порушення суддею Друзенко Н.В., колегія суддів зазначає, що за статтею 324 КАС України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
Згідно із частиною 1 статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними (частина друга вказаної статті).
Наведені норми вказують на те, що в суду є право, коли він встановив порушення закону, постановити окрему ухвалу. Інститут окремої ухвали направлений на реагування суду у тих випадках, коли порушення закону настільки очевидне, зухвале та систематичне, що не дозволяє суду бути інертним до таких порушень і спонукає до ефективних дій, втіленням яких має бути окрема ухвала.
У рамках обставин цієї справи колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить істотного порушення закону, яке б зумовлювало постановлення окремої ухвали.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 252, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року про відмову в ухваленні додаткового рішення у справі №460/51088/22 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді З.М. Матковська
С.М. Шевчук
Повний текст постанови складено 05.11.2025, з 30.10.2025 по 01.11.2025 суддя Ільчишин Н.В. перебувала у відрядженні.