29 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/51088/22 пров. № А/857/38622/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Матковської З.М., Шевчук С.М.,
за участю секретаря судового засідання Ханащак С.І.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року (судді Друзенко Н.В., ухвалене у письмовому провадженні в м. Рівне) про прийняття звіту суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення у справі №460/51088/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій,-
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі №460/51088/22, яке набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 19.06.2022 нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
22.07.2025 до Рівненського окружного адміністративного суду надійшла письмова заява представника позивача Боюки В.В. від 21.07.2025 про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №460/51088/22 в якій просив:
- Визнати протиправною бездіяльність, допущену суб'єктом владних повноважень - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області з виконання рішення у справі №460/51088/22 від 27.02.2023 щодо тривалого та умисного невиконання вказаного рішення суду та невжиття заходів, невчинення дій, неприйняття рішень Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області з виконання рішення суду, у відповідності до його резолютивної частини;
- Визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з невиконання рішення у справі №460/51088/22 від 27.02.2023, що виразилися у вчиненні стягувачу перешкод в отриманні інформації та документів про стан виконання рішення суду, ненаданні такої інформації, не направленні прийнятих ним рішень (відсутність інформування відповідачем позивача щодо стану виконання рішення суду);
- Визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з невиконання рішення у справі №460/51088/22 від 27.02.2023, що виразилися у нарахуванні коштів, нібито на виконання рішення суду, тобто умисному та цілеспрямованому проведенню нарахування коштів всупереч резолютивній частині рішення суду, а також зазначення невірної адреси та телефону стягувача, які ним боржнику ніколи не вказувалися в жодних документах;
- Визнати протиправним рішення №956110124025, прийняте суб'єктом владних повноважень - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення суду у справі №460/51088/22 від 27.02.2023, що виразилися у здійсненні нарахування коштів, нібито на виконання рішення суду, тобто всупереч резолютивній частині Рішення суду;
- Визнати порушення прав позивача, підтверджених рішенням у справі №460/51088/22 від 27.02.2023, суб'єктом владних повноважень - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, на нарахування та виплату ОСОБА_1 з 19 червня 2022 року доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), порушення права позивача на отримання нарахованих коштів, у відповідності до резолютивної частини рішення суду.
- Постановити Окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подати звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі №460/51088/22 протягом одного місяця.
25 серпня 2025 року до суду надійшов звіт суб'єкта владних повноважень.
Оскаржуваною ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року прийнято поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області звіт про виконання рішення суду по справі №460/51088/22.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 через свого представника Боюка Володимира Васильовича оскаржив його в апеляційному порядку та апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ухвалу за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень, а саме про прийняття звіту та ухвалу за результатами розгляду заяви про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, яка прийнята 24 липня 2025 року, як таку, що згідно її резолютивній частині самостійному оскарженню не підлягає, а справу за заявою від 21 липня 2025 року про судовий контроль за виконанням рішення суду направити для належного розгляду до суду першої інстанції, винести окрему ухвалу відносно судді Рівненського окружного адміністративного суду Друзенко Н.В. про наявності в її діях ознак дисциплінарного проступку - перешкоджання у доступі до суду, наявність конфлікту інтересів та його не врегулювання, прийняття немотивованого рішення суду, вчинення дій, що підривають суспільну довіру до суду, наявність фактів зловживань з боку судді своїми владою та правосудними повноваженнями на шкоду позивачу та його представнику, в інтересах та на користь відповідача та його керівництва, яку скерувати до Вищої ради правосуддя, а також звернення уваги суддів цього суду на недопущення в майбутньому вчинення перешкод у доступі до суду стороні позивача, в тому числі через таке "упущення" вимог та доводів, які "відбулися" щодо заяви від 21 липня 2025 року про судовий контроль за виконанням рішення суду, спосіб та манеру її "розгляду та вирішення". Вказує, серед іншого, що рішення суду не виконане, однак звіт прийнятий, нового строку для звіту не встановлено, що додатково свідчить про схему легалізації дій відповідача. Прийняття судом звіту не призвело до реального виконання рішення суду, до відновлення порушеного права позивача та не змінило його становища, оскільки порядок розгляду заяви чітко визначений Законом, а судом така по суті не розглядалася свідомо для реалізації легалізації.
У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області заперечує проти її задоволення і просить оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.
Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи в режимі відеоконференції представник позивача Боюка В.В. апеляційну скаргу підтримав, просив скасувати ухвалу за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень, а саме про прийняття звіту та ухвалу за результатами розгляду заяви про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, яка прийнята 24 липня 2025 року, як таку, що згідно її резолютивній частині самостійному оскарженню не підлягає, а справу за заявою від 21 липня 2025 року про судовий контроль за виконанням рішення суду направити для належного розгляду до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі №460/51088/22, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 19.06.2022 нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Окремою ухвалою Рівненський окружний адміністративний суд від 30.01.2024 у справі №460/51088/22 задоволено заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення суду, ухваленого в адміністративній справі №460/51088/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинення певних дій. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі №460/51088/22 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , починаючи з 19.06.2022 по 31.12.2023 доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з двох прожиткових мінімумів, а не з двох мінімальних заробітних плат (з урахуванням зміни такого розміру протягом відповідного року) згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судових рішень. Установлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судових рішень.
Окрема ухвала від 30.01.2024 у справі №460/51088/22 сторонами не оскаржувалась.
У поданому звіті суб'єкта владних повноважень відповідач вказав з чим погодився суд першої інстанції, що на виконання рішення суду від 27.02.2023 позивачу було нараховано підвищення до пенсії з 19.06.2022 як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі двох мінімальних заробітних плат, що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії . Сума доплати на виконання рішення суду та окремої ухвали за період з 19.06.2022 по 31.03.2024 визначена на рівні 200218,00грн.
З урахуванням статей 10 та 22 Бюджетного кодексу України, додатка №3 до Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік, відомчої класифікації видатків та кредитування державного бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11*, головним розпорядником бюджетної програми за КПКВК 2506080 Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду є Міністерство соціальної політики України, а Пенсійний фонд України - відповідальний виконавець і розпорядник коштів нижчого рівня.
Згідно з частинами першою, другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Відповідно до пунктів 20, 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Отже виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України.
Органами Пенсійного фонду України ведеться облік рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Черговість виконання рішень визначається датою набрання його законної сили.
Станом на 26.08.2025 рішення суду у справі № 460/51088/22 обліковується в Реєстрі судових рішень за №410991.
Згідно Плану доходів та видатків Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на 2024 рік, затверджено Головою правління 19.10.2024 року на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду було виділено 23008 тис.грн.
У листопаді - грудні 2024 року, Пенсійним фондом України було погашено заборгованість за рішеннями суду включно по 19.11.2020.
Сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду має бути визначена у бюджеті Пенсійного фонду України на 2025 рік, який згідно із підпунктом 1-1 пункту 14 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України затверджується Кабінетом Міністрів України в місячний термін.
Наразі тимчасовим кошторисом на І квартал 2025 року не передбачено кошти на виконання рішень суду.
Таким чином невиконання судового рішення в частині виплати стягувачу доплати за період з 04.04.2022 по 30.06.2023 відбувається з причин, які не залежать від Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Поточні нарахування доплати у розмірі визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-ХІІ від 28.02.1991, стягувач отримував до 01.01.2025.
Щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, починаючи з 01.01.2025».
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі та матеріалам справи, суд апеляційної інстанції виходить із наступного.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Статтею 14 КАС України передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Також Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сил.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Згідно із частиною 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (ст.382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення; не передбачає такої можливості і положення ст.383 КАС України.
З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
У заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності) (частина 2 статті 382 КАС України).
При цьому аналіз норми статті 382 КАС України у її системному взаємозв'язку з нормами статті 372 КАС України дозволяє стверджувати, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися, за наявності для цього підстав, безвідносно до факту наявності виконавчого провадження щодо виконання відповідного судового рішення.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеній в ухвалі від 20 червня 2018 року у справі № 800/592/17, клопотання про встановлення судового контролю може бути подано й задоволено судом вже після ухвалення рішення у справі.
Таким чином, позивач має право звернутися із заявою (клопотанням) про встановлення судового контролю після прийняття судом рішення у справі, у разі існування ризику його невиконання.
Частиною 1 та 2 ст.383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Приписами ч.4 ст.383 КАС України встановлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Частиною 6 ст.383 КАС України визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст.383 КАС України можливе лише у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019р. у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Апеляційним судом встановлено, що окремою ухвалою Рівненський окружний адміністративний суд від 30.01.2024 у справі №460/51088/22 задоволено заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення суду, ухваленого в адміністративній справі №460/51088/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинення певних дій
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подати звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі №460/51088/22 протягом одного місяця.
Колегія суддів аналізуючи всі матеріали справи та подані сторонами докази вважає, що після звернення представника позивача із заявою в порядку ст.382, 383 КАС України суд першої інстанції не вжив всіх процесуальних заходів для її належного розгляду та встановлення всіх обставин по даній справі.
Відповідно до частини 5 ст.383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
Тобто є частково обґрунтованими доводи апелянта, що в заяві від 21.07.2025 ним ставилося питання не лише про судовий контроль, що застосовується, в порядку ст.382 КАС України, а й про судовий контроль у порядку і спосіб, що визначений ст.383 КАС України, який суд першої інстанції не розглянув вчасно і повному обсязі тільки розглянув в ухвалі від 17.09.2025 вказавши, що: « 25.08.2025 надійшов звіт суб'єкта владних повноважень, і ухвалою від 02.09.2025 такий звіт було прийнято судом. 04.09.2025 до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - Боюки В.В. про ухвалення додаткового рішення, в якій зауважено на тому, що в заяві від 21.07.2025 ним ставилося питання не лише про судовий контроль, що застосовується, в порядку ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, а й про судовий контроль у порядку і спосіб, що визначений ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цього, було встановлено, що частина питань, винесених на розгляд суду заявою про встановлення судового контролю від 21.07.2025, дійсно судом не була вирішена. З огляду на вказане, а також враховуючи ту обставину, що постановлення додаткового рішення за результатами розгляду заяви про встановлення судового контролю процесуальним законодавством не передбачене, суд ухвалою від 09.09.2025 повторно призначив заяву представника ОСОБА_1 від 21.07.2025 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №460/51088/22, до розгляду. Розгляд призначено за правилами ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження з пропозицією Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області подати до суду протягом п'яти днів письмові пояснення по суті заяви».
За наведених встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що вирішивши у такий спосіб заяву ОСОБА_2 суд першої інстанції не забезпечив належного судового контролю за виконанням судового рішення, фактично самоусунувся від її належного та всебічного розгляду, проявивши надмірний формалізм, а тому є підстави для скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, яке стосується заяви представника позивача Боюки В.В. від 21.07.2025 про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №460/51088/22 із повторним аналізом всіх його вимог в порядку як визначають статті 382-383 КАС України щодо аналізу поданих доказів відповідача суб'єкта владних повноважень щодо прийняття або відмови у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області по справі №460/51088/22.
Колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022р. у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021р. у справі № 611/26/17, від 07.02.2022р. у справі № 200/3958/19-а, від 24.07.2023р. у справі № 420/6671/18 та від 01.05.2023р. у справі № 520/926/21.
За таких умов суд першої інстанції дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, не дотримався норм процесуального права в частині забезпечення належного розгляду заяви.
Аналіз терміну «провадження» у контексті адміністративного процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що зазначений термін означає як зібрання певних документів, які були предметом судового розгляду (справа), так й комплекс певних процесуальних дій у їх системі.
При цьому, процесуальне законодавство також застосовує такі терміни як «судочинство» та «судовий процес», які за своїм змістом є ширшими ніж судове провадження, оскільки означають увесь комплекс процесуальних дій, прав та обов'язків учасників при здійснення правосуддя та принципів правосуддя (судочинство) та судовий розгляд (судовий процес).
Щодо доводів апелянта про необхідність постановлення окремої ухвали щодо порушення суддею Друзенко Н.В., колегія суддів зазначає, що за статтею 324 КАС України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
Згідно із частиною 1 статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Наведені норми вказують на те, що в суду є право, коли він встановив порушення закону, постановити окрему ухвалу. Інститут окремої ухвали направлений на реагування суду у тих випадках, коли порушення закону настільки очевидне, зухвале та систематичне, що не дозволяє суду бути інертним до таких порушень і спонукає до ефективних дій, втіленням яких має бути окрема ухвала.
У рамках обставин цієї справи колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить істотного порушення закону, яке б зумовлювало постановлення окремої ухвали.
В порядку ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат в цьому апеляційному провадженню є відсутніми.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 320, 321, 322, 328, 382, 383 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року про прийняття звіту суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення у справі №460/51088/22 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді З.М. Матковська
С.М. Шевчук
Повний текст постанови складено 05.11.2025, з 30.10.2025 по 01.11.2025 суддя Ільчишин Н.В. перебувала у відрядженні.