05 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 460/16337/25 пров. № А/857/38142/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Довгої О.І.
Запотічного І.І.
секретаря судового засідання Лутчин А.М.
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Борискін С.А.), постановлену у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Рівне 11 вересня 2025 року, у справі №460/16337/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Володимирецької селищної ради, Володимирецького селищного голови Ковенько Василя Васильовича, Виконавчого комітету Володимирецької селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення дій,
10.09.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Володимирецької селищної ради, Володимирецького селищного голови Ковенько Василя Васильовича, Виконавчого комітету Володимирецької селищної ради, просив:
визнати протиправною бездіяльність селищного голови Володимирецької селищної ради Ковенько Василя Васильовича щодо не забезпечення дотримання зобов'язань передбачених статтями 15, 19 Закону України «Про звернення громадян» та ст. 40 Конституції України при наданні відповіді на письмове звернення позивача від 28 травня 2025 року в частині, що стосується переобладнаного під житло гуртожитку ПМК-173 у АДРЕСА_1 ;
визнати протиправною бездіяльність селищного голови Володимирецької селищної ради Ковенько Василя Васильовича щодо не забезпечення дотримання зобов'язань передбачених статтями 15, 19 ЗУ Закону України «Про звернення громадян» та ст. 40 Конституції України при наданні відповіді на письмову заяву (звернення) позивача від 18 червня 2025 року;
визнати протиправною бездіяльність селищного голови Володимирецької селищної ради Ковенько Василя Васильовича та виконавчого комітету Володимирецької селищної ради щодо щорічного невизначення кількості новозбудованої та вивільнювальної жилої площі для надання жилих приміщень громадянам за заявою (зверненням) позивача від 18.06.2025 року та в супереч пункту 36 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень в Українській РСР, затверджених Постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 року за № 470;
зобов'язати селищного голову Володимирецької селищної ради об'єктивно та всебічно перевірити викладені у заяві позивача від 28.05.2025 року обставини в частині, що стосується переобладнаного під житло гуртожитку ПМК-173 у селищі Володимирець по вул. Сагайдачного і невідкладно вжити заходів до припинення неправомірних дій, виявити та усунути причини та умови, які сприяли порушенням відповідно до статей 15, 19 Закону України «Про звернення громадян», забезпечити поновлення порушених прав заявника та надати обгрунтовану відповідь на дане звернення відповідно до ст. 40 Конституції України;
зобов'язати селищного голову Володимирецької селищної ради Ковенько Василя Васильовича об'єктивно та всебічно перевірити викладені у заяві позивача від 18.06.2025 року та даному позові обставини та факти, невідкладно вжити заходів до припинення неправомірних дій, виявити та усунути причини та умови, які сприяли порушенням відповідно до статей 15, 19 Закону України «Про звернення громадян», забезпечити поновлення порушених прав заявника та надати обгрунтовану відповідь на дане звернення відповідно до ст. 40 Конституції України;
зобов'язати виконавчий комітет Володимирецької селищної ради визначити щорічну кількість вивільнювальної жилої площі безпосередньо в межах селища Володимирець відповідно до пункту 36 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень в Українській РСР, затверджених Постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 року за № 470, вчинивши належну, об'єктивну та всесторонню перевірку правомірності набуття права володіння та набуття права власності на житлові приміщення жителями селища Володимирець, за виключенням житла збудованого громадянами;
зобов'язати Володимирецьку селищну раду прийняти рішення про відміну усіх преміальних нарахувань (премій), як і їх виплати селищному голові Володимирецької селищної ради ОСОБА_2 з дати надходження даного позову до суду і до належного приведення у відповідність заявлених у позові порушень.
Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити Виконавчому комітету Володимирецької селищної ради Рівненської області та Володимирецькій селищній раді вчиняти будь-які дії, направлені на нарахування та виплату премії селищному голові Володимирецької селищної ради до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано суду доказів існування очевидних ознак протиправності бездіяльності суб'єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи яка звернулася до суду таким рішенням, дією або бездіяльністю? та очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, як і не обґрунтовано причин неможливості захисту (поновлення) таких прав та інтересів після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів. Відповідно, не доведені та документально не підтверджені обставини заподіяння шкоди правам та інтересам без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. Більше того, у разі задоволення заяви про забезпечення позову суд зазначив, що суд фактично наперед, до ухвалення рішення по суті спору, вирішить позовну вимогу про зобов'язання Володимирецької селищної ради прийняти рішення про відміну усіх преміальних нарахувань (премій), як і їх виплати селищному голові Володимирецької селищної ради ОСОБА_2 з дати надходження даного позову до суду і до належного приведення у відповідність заявлених у позові порушень. Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року та вжити заходи забезпечення позову. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що премія це не заробітна плата, а форма заохочення, яка може бути грошовою або матеріальною винагородою за успіхи в праці. Вона виплачується як додаткова сума понад основну заробітну плату за досягнення певних результатів або виконання завдань, що на думку позивача селищний голова ОСОБА_3 не здійснює та не є гідним для її отримання. Зауважує, що в 1993-94 роках Володимирецькою селищною радою цинічно і зухвало було порушено житлове право сім'ї ОСОБА_4 . З цього приводу судові тяжби тривають з 1998 року. Невиконання судового рішення національного суду триває з 2002 року, а рішення ЄСПЛ в частині що стосується апелянта не виконується державою Україна з 2013 року. Констатує, що за невжиття судами ефективних засобів юридичного захисту попередньо, як і в ( відмовлено у забезпеченні позову), житлове право сім'ї ОСОБА_5 , порушене ще у 1993-1994 роках, зволікається надмірно тривалий час і до нині. Такий судовий захист практично зводить нанівець завдання та основні засади адміністративного судочинства визначені ст. 2 КАС України. Відтак вважає, що цілком розсудливим, пропорційним та своєчасним є задоволення заяви апелянта про забезпечення позову в обраний ним спосіб як ефективний засіб, саме на стадії розгляду справи в суді, та і як міра відповідальності за надмірно тривале продовження наведених у позові злодіянь, що спонукатиме селищного голову до дій направлених на повне та належне виконання наведених у справі судових рішень, адже пропонується лише тимчасовий захід, а усунення вказаних злодіянь, призводить до відновлення преміальних виплат.
Володимирецька селищна рада подала відзив на апеляційну скаргу в якому вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення. Вказує на те, що суд правильно зазначив, що заявник не надав доказів існування очевидних ознак протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень та порушення прав. Зазначає, що Володимирецька селищна рада вживає всі можливі та необхідні заходи спрямовані на виконання рішення суду, а тривале невиконання здійснюється не з вини селищної ради, а з вини ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 подав відповідь на відзив та зазначив, зокрема, що попередньо вжиті судові заходи починаючи з 16 липня 2002 року (дата винесення ухвали Володимирецьким районним судом), якою було затверджено мирову угоду про надання Володимирецькою селищною радою О. Печончику житла, - позачергово та з приводу надмірно тривалого не виконання ухвали Вищого адміністративного суду від 16.11.2011 року і рішення ЄСПЛ від 06.06.2013 року, які (вжиті заходи) відображені у попередніх судових рішеннях, частина яких (судових рішень) приєднана до матеріалів справи, як показує час, виявились не ефективними засобами судового захисту.
Сторони повноважних представників в судове засідання не забезпечили, належним чином повідомлені про розгляд справи, що не перешкоджає її розгляду.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що ухвала суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
Статтею 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. При цьому, інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.
Суд, при розгляді клопотання про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених статтею 150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов'язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Таким чином інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас, заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову, у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).
Розглядаючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у цьому конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №240/16920/21, від 15.04.2022 у справі №440/6755/21, від 13.07.2022 у справі №240/26736/21.
На переконання суду апеляційної інстанції висновки суду першої інстанції щодо відмови позивачу у задоволенні його заяви про заборону Виконавчому комітету Володимирецької селищної ради Рівненської області та Володимирецькій селищній раді вчиняти будь-які дії, направлені на нарахування та виплату премії селищному голові Володимирецької селищної ради до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили, з підстав не надання належних та допустимих доказів на підтвердження істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, а також не надання доказів які б підтверджували ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав, є обґрунтовані.
Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що заявник не надав доказів існування очевидних ознак протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень що має наслідком порушення прав, свобод або інтересів особи яка звернулася до суду такою бездіяльністю, а також доказів очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, як і не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) таких прав та інтересів після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів.
Відповідно заявником не доведені та документально не підтверджені обставини заподіяння шкоди правам та інтересам без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
Окрім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі №460/16337/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність селищного голови Володимирецької селищної ради Ковенько Василя Васильовича щодо не надання відповіді на звернення від 28.05.2025 ОСОБА_1 у відповідності до Закону України "Про звернення громадян"; зобов'язано селищного голову Володимирецької селищної ради Ковенько Василя Васильовича надати відповідь на звернення від 28.05.2025 ОСОБА_1 у відповідності до Закону України "Про звернення громадян". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Водночас в частині позовної вимоги щодо зобов'язання Володимирецьку селищну раду прийняти рішення про відміну усіх преміальних нарахувань (премій), як і їх виплати селищному голові Володимирецької селищної ради ОСОБА_2 з дати надходження даного позову до суду і до належного приведення у відповідність заявлених у позові порушень суд зазначив, що позивач не надав жодних доказів того, що преміювання селищного голови порушує його особисті права чи інтереси. Більше того, питання преміювання селищного голови не є реалізацією владних управлінських функцій стосовно позивача і жодним чином не впливає на його права чи законні інтереси. Предметом адміністративного позову може бути лише спір, що виник у сфері публічно-правових відносин, коли орган влади здійснює управлінські дії щодо особи, яка звертається до суду.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам учасників справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову, такий захід забезпечення позову не відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України, водночас матеріали справи не містять доказів щодо того, що невжиття заходів забезпечення позову може спричинити значну шкоду заявнику, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.
За таких обставин, з врахуванням положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції про відмову забезпечення позову.
Керуючись статтями 241, 243, 312, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року у справі №460/16337/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний
Повне судове рішення складено 06.11.25