05 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 260/546/24 пров. № А/857/37282/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Довгої О.І.
Запотічного І.І.
секретаря судового засідання Лутчин А.М.
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Калинич Я.М.), ухвалену у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород 20 серпня 2025 року, повний текст ухвали виготовлений 21 серпня 2025 року у справі №260/546/24 за адміністративним позовом Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України до Управління міського господарства Мукачівської міської ради, треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за адміністративним позовом Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України до Управління міського господарства Мукачівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 04 березня 2024 року заяву керівника Мукачівської окружної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову у справі №260/546/24 задоволено частково. Заборонено ОСОБА_1 , а також будь-яким іншим юридичним або фізичним особам, здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером: 2110400000:01:002:0581, площею: 0,0084 га, цільове призначення: 03.07 «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», та будь-яких утворених внаслідок її поділу, об'єднання чи інвентаризації земельних ділянок до набрання законної сили рішенням по даній справі. Заборонено ОСОБА_1 , а також будь-яким іншим юридичним або фізичним особам, вчиняти будь-які дії по завершенню будівництва та введенню (прийняттю) в експлуатацію об'єкта будівництва «Реконструкція існуючого торгівельного павільйону під заклад ресторанного господарства швидкого харчування за адресою АДРЕСА_1 », спорудження якого здійснюється на земельній ділянці з кадастровим номером: 2110400000:01:002:0581, площею: 0,0084 га, цільове призначення: 03.07 «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», та будь-яких утворених внаслідок її поділу, об'єднання чи інвентаризації земельних ділянок до набрання законної сили рішенням по даній справі. В задоволенні решти клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову відмовлено.
Третя особа ОСОБА_1 подав до суду заяву про часткове скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що наведені третьою особою аргументи не стосуються питання усунення підстав, за яких заходи забезпечення позову були застосовані, а зазначені обставини існували на момент постановлення ухвали про забезпечення позову, отже зазначене фактично свідчить про незгоду третьої особи із заходами забезпечення позову, застосованими ухвалою суду від 04 березня 2024 року. Водночас судом першої інстанції враховано висновки Верховного Суду у постанові від 31.07.2024 року у справі №140/36282/23 про те, що скасування заходів забезпечення адміністративного позову за своїм змістом не може бути запереченням проти ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, яка підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Не погодившись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив ухвалу в апеляційному порядку, просить таку скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про часткове скасування заходів забезпечення позову: скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у цій справі в частині заборони на облаштування вікон на об'єкті будівництва «Реконструкція існуючого торгівельного павільйону під заклад ресторанного господарства швидкого харчування за адресою м. Мукачево, вул. Ярослава Мудрого, 98Б Закарпатської області», спорудження якого здійснюється на земельній ділянці з кадастровим номером: 2110400000:01:002:0581, площею: 0,0084 га, цільове призначення: 03.07 «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі».
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що у зв'язку з вжиттям таких заходів забезпечення позову ОСОБА_1 призупинив реконструкцію належного йому Об'єкта, внаслідок чого останній залишився без встановлених дверей і вікон. Без дверей і вікон Об'єкт залишився незахищеним у людному місці (на площі залізничного вокзалу м. Мукачево) і вже майже півтора роки невідомі особи постійно проникають усередину приміщення Об'єкта, пошкоджуючи огорожу та залишаючи там сміття і сторонні предмети. Зазначене спричиняє значну матеріальну шкоду, погіршує стан Об'єкта та створює ризик подальшого руйнування через вплив погодних умов (дощу, вітру, снігу тощо). Вказує, що наведені обставини виникли після вжиття заходів забезпечення позову та не були передбаченими на момент постановлення судом відповідної ухвали. Між тим, облаштування дверей і вікон не є продовженням основних будівельних робіт, спрямованих на завершення реконструкції Об'єкта, а має виключно захисний характер: таке дозволить зберегти існуючий стан Об'єкта, запобігти подальшій шкоді та забезпечити елементарну безпеку без впливу на предмет спору у справі. Такі дії не призведуть до ускладнення чи унеможливлення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки суттєво не змінюють стан Об'єкта. Відтак, просить скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у цій справі в частині. Вважає, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки поданим ОСОБА_1 доказам.
ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що виходячи з аналізу поданого клопотання про скасування заходів забезпечення позову, матеріали клопотання не містять жодного належного доказу, який свідчив би про те, що відпали ті обставини, які були підставою для постановлення судом ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, поза як ті обставини, на які посилається заявник, вже існували на момент постановлення ухвали.
В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав та просив таку задовольнити, представник прокуратури та представник Шишло Н.В. просили в задоволенні апеляційної скарги відмовити та ухвалу суду першої інстанції залишити в силі. Відповідач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про розгляд справи, що не перешкоджає його розгляду.
Згідно з статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що судове рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
Так, порядок скасування заходів забезпечення позову визначений статтею 157 КАС України.
Так, відповідно до частин першої, третьої вказаної норми, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
Водночас, заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов'язує можливість застосування таких заходів.
Відповідно до частини п'ятої статті 157 КАС України відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.
З аналізу процесуальних норм, які регулюють інститут забезпечення адміністративного позову видно, що скасування заходів забезпечення позову можливе коли відпаде потреба в ньому або в забезпеченні позову взагалі, або відпадуть підстави, які зумовили вжиття судом таких заходів.
Скасування заходів забезпечення позову слід відрізняти від скасування ухвали про забезпечення позову. Різниця полягає в тому, що заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов'язує можливість застосування таких заходів. Водночас, правомірність застосування таких заходів судом відповідач, як правило, не заперечує.
Натомість, скасування ухвали про забезпечення позову здійснюється за наслідками її апеляційного оскарження. В цьому випадку ухвалу скасовує апеляційний суд, якщо під час її постановлення було порушено вимоги закону, зокрема, були відсутні підстави для забезпечення позову.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що КАС України не наводить підстав для скасування заходів забезпечення, однак, зважаючи на наведені норми в сукупності, такими слід вважати наявність обставин, котрі засвідчують відсутність тих підстав для забезпечення позову, які визначені у ст.150 КАС України.
Так, підставою для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову можуть бути обставини, які не були відомі суду та існували на момент винесення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, або які вказують на зміну умов, що існували на момент вжиття таких заходів.
Таким чином, у випадку подання учасником справи вмотивованого клопотання, за доведення відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, раніше застосовані заходи забезпечення можуть бути скасовані.
Забезпечуючи позов ухвалою від 04 березня 2024 року у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі шляхом заборони ОСОБА_1 , а також будь-яким іншим юридичним або фізичним особам, здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером: 2110400000:01:002:0581, площею: 0,0084 га, цільове призначення: 03.07 «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», та будь-яких утворених внаслідок її поділу, об'єднання чи інвентаризації земельних ділянок до набрання законної сили рішенням по даній справі та заборони ОСОБА_1 , а також будь-яким іншим юридичним або фізичним особам, вчиняти будь-які дії по завершенню будівництва та введенню (прийняттю) в експлуатацію об'єкта будівництва «Реконструкція існуючого торгівельного павільйону під заклад ресторанного господарства швидкого харчування за адресою м. Мукачево, вул. Ярослава Мудрого, 98Б Закарпатської області», спорудження якого здійснюється на земельній ділянці з кадастровим номером: 2110400000:01:002:0581, площею: 0,0084 га, цільове призначення: 03.07 «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», та будь-яких утворених внаслідок її поділу, об'єднання чи інвентаризації земельних ділянок до вирішення спору по справі призведе до продовження виконання відповідачем будівельних робіт на підставі документів, правомірність яких оскаржується.
Суд апеляційної інстанції вважає, що постановляючи ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову від 04.03.2024 року суд першої інстанції врахував, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, а обраний спосіб забезпечення позову є співмірним, відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності. Забезпечення позову в адміністративній справі застосовано з метою надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті з огляду на обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів спричинить більшу шкоду, аніж їх застосування.
З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції зробив висновок, що вжиття заходів забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду у справі №260/546/24, жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки факт правомірності чи протиправності винесення оскарженого рішення відповідача буде встановлено під час повного, всебічного і об'єктивного розгляду в судовому засіданні всіх обставин справи.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що застосовані судом першої інстанції заходи покликані забезпечити ефективність судочинства та гарантувати незмінність правовідносин, які існували до прийняття оскаржуваного рішення.
Водночас, виходячи з аналізу поданої заяви про скасування заходів забезпечення позову в частині, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що матеріали заяви не містять жодного належного доказу, який свідчив би про те, що відпали ті обставини, які були підставою для постановлення судом ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, водночас ті обставини, на які посилається заявник як на підставу скасування частково вжитих заходів забезпечення позову, вже існували на момент постановлення ухвали.
Так, до матеріалів справи представником ОСОБА_2 долучено фотознімок згідно якого спірний Об'єкт облаштований вікнами, що спростовує твердження апелянта в частині незахищеності такого від руйнації від погодних умов.
Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що заявник може захистити Об'єкт від проникнення у середину, пошкодження огорожі, залишення сміття та сторонніх предметів і в інший спосіб (консервації Об'єкта, виставлення охорони, тощо).
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про скасування частково заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
За таких обставин, з врахуванням статті 316 КАС України, прецедентної практики ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції, правильно встановлено обставини справи та додержано норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року у справі №260/546/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний
Повне судове рішення складено 06.11.25