Справа № 369/19584/25
Провадження № 2-о/369/663/25
(про відмову у відкритті провадження)
05.11.2025 м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєва І. О., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , Служба у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, -
У жовтні 2025 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Михайлюк Андрій Григорович звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення та просив суд встановити факт того, що неповнолітня дитина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Валуйське, Станично-Луганського району, Луганської області знаходиться на утриманні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Новосвітлівка, Краснодонського району, Луганської області.
В обґрунтування поданої заяви зазначає про те, що ОСОБА_1 у лютому 2022 року добровольцем пішов до лав Збройних Сил України де станом на час подачі заяви проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 .
13 жовтня 2016 року шлюб між ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_3 розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва № 753/14538/16-ц. На утримання їх сумісної дитини ОСОБА_4 з ОСОБА_1 щомісячно стягується 1/3 частки з усіх видів його заробітку.
15 листопада 2022 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 у заявника та його дружини ОСОБА_6 народилась донька ОСОБА_7 .
Крім того, раніше ОСОБА_5 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 та має спільну з ним дитину - ОСОБА_2 .
25 січня 2012 року рішенням Станично-Луганського районного суду Луганської області шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 було розірвано. 26 лютого 2018 року рішенням Біловодського районного суду Луганській області справа № 408/3010/17 ОСОБА_8 позбавлено батьківських прав відносно його сина ОСОБА_2 .
Знаходячись у шлюбі заявник, ОСОБА_6 та їхні діти ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , як внутрішньо переміщені особи мешкають за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_6 перебуває у відпустці по догляду за дитиною і немає жодних доходів. Фактично утримання всієї сім'ї здійснюється заявником.
Таким чином, з метою подальшого звернення Заявника з рапортом про звільнення з лав Збройних Сил України до командира військової частини у відповідності до ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» і згідно підпункту 13 пункту 5 додатку 19 Інструкції про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, а саме: перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, у цій справі заявник просить встановити факт перебування на його утриманні неповнолітньої дитини (пасинка) - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що у відкритті провадження у цивільній справі слід відмовити з наступних підстав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч. 4 ст. 315 ЦПК України).
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Питання утримання малолітніх, неповнолітніх дітей, врегульовані положеннями Сімейного кодексу України.
Так, відповідно до ст. 180 СК України, саме батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку по утриманню дітей врегульовано ст. 181 СК України, де зокрема закріплено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, а за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, вони: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Закон України «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Стаття 12 цього Закону передбачає, що позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей.
Статтями 207 та 232 СК України унормовано поняття «усиновлення» та правові наслідки усиновлення. Зокрема, усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.
З моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. При усиновленні дитини однією особою ці права та обов'язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або за бажанням батька, якщо усиновлювачем є жінка. З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.
Положеннями ст.ст. 265, 267 СК України, закріплено обов'язок баби, діда та повнолітніх братів, сестер утримувати малолітніх, неповнолітніх відповідно онуків чи братів і сестер.
Положення ст. 268 СК України визначають, у вітчима (мачухи), обов'язок по утриманню малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, виникає лише у разі, коли в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.
Отже, питання утримання дітей до 18 років, унормовано саме положеннями СК України, відповідно до положень якого саме батьки (мати та батько) зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, при цьому ці питання батьки вирішують за домовленістю між собою, а у разі відсутності такої домовленості у судовому порядку, шляхом звернення до суду з позовом, або заявою про видачу судового наказу.
Питання щодо утримання неповнолітніх дітей, за наявності між ними спору що утримання дітей, згідно норм ЦПК України, підлягають вирішенню в порядку позовного/наказного провадження.
Сторона заявника зазначає, що ОСОБА_1 перебуває у шлюбі із ОСОБА_6 , мешкає разом із дружиною та її дитиною та мають ще двох спільних дітей.
Проте, будь-які дії щодо дитини повноважні вчиняти саме батьки або усиновлювачі дітей, відповідно, матір дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_6 не позбавлена права самостійно врегульовувати питання, пов'язані із її вихованням та утриманням.
Натомість, саме по собі встановлення судом факту утримання дитини особою, яка не є їх батьком, не породжує для заявника юридичних наслідків, тобто від встановлення вказаних фактів не буде залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав останнього.
Представник заявника також зазначає, що батько дитини не сплачує аліменти, тому заявник утримує дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Водночас, відповідно до норм Сімейного кодексу України обов'язок утримання дітей лежить саме на їхніх батьках. Заявник не є усиновлювачем дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від попереднього шлюбу його дружини. Так, у разі виникнення спору між батьками щодо виконання обов'язку утримання дітей, такий спір вирішується судом.
Доведення факту утримання дитини дружини пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких батько не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Такий факт не може встановлюватись у безспірному порядку або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
Факт, про встановлення якого просить заявник не підлягає з'ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій батька дитини щодо виконання ним свого батьківського обов'язку відносно неповнолітнього сина.
У постанові ВС у справі №333/7023/23 від 02 жовтня 2024 року, Суд виснував, що факт одноосібного виховання дитини одним із батьків та виховання дитини вітчимом не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини. Факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає з'ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт утримання дитини дружини може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі про право щодо участі батька у вихованні й утриманні дитини.
Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.
З таких же критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22(провадження № 14-132цс23).
У справі № 551/812/23 Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, якими задоволено заяву про встановлення факту перебування на утриманні заявника трьох неповнолітніх дітей віком до 18 років, в тому числі і доньки дружини від попереднього шлюбу, заяву залишив без розгляду. Обґрунтовуючи підстави залишення зазначеної заяви без розгляду, Верховний Суд зазначив, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки доведення факту утримання падчерки вітчимом пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких біологічний батько дитини не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини та безумовно впливає на права і інтереси самої дитини. Такий факт утримання дитини не біологічним батьком, а вітчимом не може встановлюватись у безспірному порядку, в тому числі на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини. При цьому зазначення апеляційним судом, що твердження біологічного батька про утримання дочки саме ним спростовуються наявністю заборгованості зі сплати аліментів, по суті є вирішенням наявного спору між заявником (вітчимом) та біологічним батьком про те, хто саме утримує дитину, що вказує на відсутність такої ознаки окремого провадження як безспірність. Факт утримання дитини не біологічним батьком, а вітчимом не може встановлюватись у безспірному порядку, в тому числі на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини. За встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі батька дитини у її матеріальному забезпеченні/утриманні, а отже, питання, заявлене вітчимом у цій справі, не може з'ясовуватись безвідносно до дій біологічного батька дитини та може вирішуватись у межах спору про право за загальним правилом у позовному провадженні (постанова Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 551/812/23).
Отже, подана ОСОБА_1 заява про встановлення факту перебування дитини на його утриманні, не підлягає з'ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Вказане узгоджується із висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги заявника про встановлення факту утримання дитини не є вимогами, які підлягають розгляду в порядку окремого провадження в розумінні положень ст.ст. 293, 315 ЦПК України.
Таким чином, оскільки на даний час вимога, з якою заявник звернувся до суду має спір про право, суд відмовляє заявнику у відкритті провадження у цивільний справі.
Керуючись ст.13, 186, 315, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , Служба у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Суддя Інна ФІНАГЕЄВА