Справа № 366/1264/25
Провадження № 2/366/550/25
07.10.2025 селище Іванків
Іванківський районний суд Київської області у складі головуючого судді Мовчана В.В., за участю секретаря судового засідання Кулик А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області
про позбавлення батьківських прав
Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Іванківського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав відносно її малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У позовній заяві позивачка зазначає, що є рідною матір?ю відповідачки.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідачки народився син - ОСОБА_3 , про що Іванківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 31.12.2024 року було зроблено актовий запис № 137.
Згідно відомостей, відображених у свідоцтві про його народження, матір?ю зазначено ОСОБА_2 , батьком - ОСОБА_4 .
Як вбачається з довідки про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № 1353/30.19-108 від 31.12.2024 року відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, тобто зі слів матері, що свідчить про те, що запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень було здійснено за прізвищем та громадянством матері, а ім?я та по батькові батька дитини записано за її вказівкою.
Одразу після народження дитини ОСОБА_3 відповідачка залишила його на утриманні та вихованні позиваки. З цього часу, вона взагалі не цікавиться життям своєї дитини, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не забезпечує йому необхідного харчування, медичного догляду, лікування, не виявляє до його життя жодного інтересу, дитина для неї є чужою, що свідчить про те, що вона усунулась від виконання нею батьківських обов?язків по відношенню до свого сина ОСОБА_3 , та слугує підставою для позбавлення її батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 .
Де на даний час перебуває відповідачка невідомо, оскільки на контакт вона не виходить, номер мобільного телефону, яким вона користується вона не повідомляла, за місцем зареєстрованого місця проживання з моменту народження сина вона не з?являлась.
Відповідно до наказу в.о. начальника служби у справах дітей та сім?ї Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області № 54 від 24.02.2025 року малолітнього ОСОБА_3 як дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах, було влаштовано з 24.02.2025 року по 23.05.2025 року для проживання та виховання в сім?ю позивачки.
Поведінка відповідачки свідчить про те, що вона свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню свого малолітнього сина ОСОБА_3 .
Позивачка зазначає, що по відношенню до ОСОБА_3 виконує всі обов'язки як мати: постійно ним опікується, надає відповідну допомогу, купує одяг, займається його вихованням, що свідчить про те, що він фактично перебуває на вихованні та повному матеріальному утриманні позивачки.
Оскільки позивачка є рідною бабусею по відношенню до малолітнього ОСОБА_3 , останній проживає разом з нею, то і звернулася до суду з даним позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено суддю Мовчана В.В.
Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 14.05.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального провадження. Підготовче судове засідання призначено на 26.06.2025.
26.06.2025 у судовому засіданні розгляд справи було відкладено на 07.08.2025, у зв'язку з неявкою відповідачки.
07.08.2025 ухвалою Іванківського районного суду Київської області закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 07.10.2025.
У судове засідання позивачка з'явилася разом зі своїм представником. Просили суд задовольнити позовні вимоги та надали пояснення по суті справи.
Відповідач у судове засідання не з'явилася. Заявою від 02.08.2025 просила суд розглядати справу без її участі. Проти позбавлення її батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3 не заперечувала.
Представник третьої особи у судовому засіданні позов підтримала.
Суд, розглянувши подані стороною заявника документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За вимогами ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
З наданих доказів встановлено такі факти і обставини.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 - позивач.
Як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно довідки про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № довідки 1353/30.19-108 відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
За результатами обстеження умов проживання позивачки 24.02.2025 комісією зроблено висновок про необхідність підготовки позитивного висновку про стан утримання та виховання дитини ОСОБА_3 .
Малолітню дитину, яка перебуває в складних життєвих обставинах, ОСОБА_3 тимчасово влаштовано в сім'ю ОСОБА_1 , яка проживає по АДРЕСА_1 , що підтверджено наказом служби у справах дітей та сім'ї Іванківської селищної ради Вишгородського району № 54 від 24.02.2025.
Рішенням виконавчого комітету Іванківської селищної ради Вишгородського району від 24.03.2025 № 158 затверджено висновок органу опіки та піклування Іванківської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_3 .
Відповідно до висновку ОСОБА_2 вже була позбавлена батьківських прав відносно своєї старшої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 рішенням Іванківського районного суду Київської області від 20.10.2021 по справі № 366/1715/21.
Рішенням виконавчого комітету Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області від 17 грудня 2021 № 508 «Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування» малолітньому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було надано статує дитини, позбавленої батьківського піклування.
Рішенням виконавчого комітету Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області від 24 січня 2022 року № 8 «Про призначення опікуна над дитиною, позбавленою батьківського піклування, його житлом та майном», опікуном над дитиною, позбавленою батьківського піклування ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було призначено його бабусю ОСОБА_1 .
Після народження малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати ОСОБА_2 , покинула його.
Наказом служби у справах дітей та сім?ї Іванківської селищної ради від 22 січня 2025 року № 19 малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Відповідно до наказу служби у справах дітей та сім?ї Іванківської селищної ради від 24 лютого 2025 року № 54 малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було тимчасово влаштовано в сім?ю бабусі ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 повторно покинула новонароджену дитину, по даний час не піклується та не утримує її.
Всі питання щодо виховання та утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконує бабуся малолітньої дитини ОСОБА_1 .
Виходячи з вищезазначеного встановлено, що ОСОБА_2 злісно усунулася від виконання своїх батьківських обов'язків, щодо своєї дитини виявляє байдужість та безвідповідальність, участі у вихованні дитини не бере, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом та лікуванням.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про необхідність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 з наступних підстав.
Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини, що передбачено ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства".
Згідно з ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Пунктом 2 частини 164 СК України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов'язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Умовою по ухиленню від обов'язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідача відносно своєї дитини в матеріалах справи відсутні.
Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю (батьком).
За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками щодо дитини є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення його батьківських прав.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згода матері на позбавлення її батьківських прав і свідоме ухилення від виконання батьківських обов'язків щодо своєї дитини є достатніми підставами для позбавлення батьківських прав.
З урахуванням наведеного, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не приймає участі у вихованні своєї дитини, не утримує її, позовні вимоги визнає, свідомо нехтує своїми обов'язками щодо виховання дитини, а отже у суду є підстави для застосування крайнього заходу впливу до відповідача у виді позбавлення її батьківських прав, що також обумовлюється необхідністю захисту інтересів дитини, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є доцільним.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, однак позивачка у свої позовній заяві просила судові витрати залишити за нею.
Керуючись статтями 4-5, 12-13, 76, 81, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд
1.Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
2.Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Віталій МОВЧАН