Справа 362/3790/25
Провадження 3/362/1582/25
30.10.2025 року м. Васильків
Суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Сухарева О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
13.05.2025 о 00.07 год. в Київській області у м. Василькові по проспекту Київський шлях водій ОСОБА_1 керував автомобілем «мерседес» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, розширені зіниці очей, порушення мови, але від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в порушення вимог п.2.5 ПДР.
ОСОБА_1 свою вину категорично заперечив, просив закрити справу стосовно нього.
Захисник - адвокат Нечипоренко А.А. підтримав позицію свого підзахисного, заявив клопотання про закриття провадження, вказавши, що не залучено і не опитано свідків події, хоча вони були на місці, відеозапис подій є неналежним доказом, оскільки не вказано відомості про його технічні характеристики, сам відеозапис є фрагментарним, відеозапис надано з бодікамери одного поліцейського, хоча їх там було двоє, відсутня причина зупинки водія, що є неприпустимим, поліцейськими не проводилась перевірка ознак наркотичного сп'яніння у водія, рапорт поліцейського не є доказом у справі, водія не відсторонено від керування.
Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. При розгляді справи суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності.
Судом досліджено наявні в справі письмові докази, а саме:
- протокол про адміністративне правопорушення від 13.05.2025, який складено відповідно до вимог КУпАП, в якому викладено фактичні обставини скоєного правопорушення, порушені норми закону, кваліфікацію дій особи, та від підпису якого водій відмовився.
В протоколі вказано ідентифікаційний номер бодікамери поліцейського, що є достатнім для індивідуалізації конкретного технічного запису, яким здійснювалась фіксація правопорушення та розгляду справи. При цьому, сторона захисту не навела жодного обґрунтованого доводу щодо неналежності та недопустимості саме технічного пристрою для фіксації, а здійснення відеозапису і його зміст стороною захисту не заперечувалось.
Поліцейські здійснюють свої повноваження у порядок та спосіб, встановлений законодавством України у межах своїх повноважень на власний розсуд (дискреційні повноваження), і обов'язку поліцейських опитувати свідків та долучати відеозаписи всіх бодікамер, законодавство не визначає, тому доводи сторони захисту в цій частині суд не приймає до уваги.
Крім того, як вбачається з протоколу зупинка водія відбулась під час дії комендантської години, тому враховуючи діючий в Україні військовий стан та режим комендантської години, суд визнає причину зупинки законною та обґрунтованою.
- акт огляду на стан наркотичного сп'яніння, в якому зафіксовано ознаки наркотичного сп'яніння, виявлені у водія, з якого вбачається, що водій відмовився від проходження огляду.
При цьому, посилання захисника, що на відеозапису не вбачається відповідних ознак сп'яніння, вказаних у протоколі, працівники поліції не перевіряли на світло реакцію зіниць очей, тому всі послідуючі дії інспектора є незаконними, суд не приймає до уваги і розцінює як спосіб захисту з метою уникнення від відповідальності з наступних підстав.
Питання встановлення первинно наявності (чи відсутності) ознак стану сп'яніння, які є підставами для проведення огляду водія транспортного засобу, відноситься виключно до компетенції поліцейського (суб'єктивне припущення службової особи про перебування водія у стані сп'яніння, яке ґрунтується на наявності у особи ознак сп'яніння) на підставі п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», згідно якого огляду на стан сп'яніння підлягають водії, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, визначеними в п. 3, 4 розділу I цієї Інструкції.
Те, що у водія виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, підтверджується не тільки відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, а і з направлення на огляд водія до медичного з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння, а також відеозаписом події, згідно яких працівниками поліції повідомлено водію про те, що у нього виявлені ознаки наркотичного сп'яніння.
У зв'язку з виявленими ознаками наркотичного сп'яніння на місці зупинки автомобіля шляхом зовнішньої перевірки (огляду) на підставі суб'єктивного сприйняття (припущення) поліцейським в порядку та спосіб, встановлений законодавством, останнім цілком обґрунтовано було висунуто вимогу про необхідність проходження огляду у закладі охорони здоров'я.
При цьому, незгода водія з виявленими ознаками наркотичного сп'яніння як на місці зупинки, так і у судовому засіданні не усуває обов'язок водія, передбачений п. 2.5 ПДР, щодо проходження огляду на стан сп'яніння на вимогу працівника поліції.
- направлення водія на огляд до медичного закладу, який не проводився через відмову водія;
- рапорт інспектора поліції, в якому зазначено повноваження поліцейських щодо чергування у складі екіпажу, причини зупинки водія автомобіля, а також виявлення у ході спілкування з водієм ознак наркотичного сп'яніння, відсторонення водія від керування транспортним засобом - шляхом паркування без порушень ПДР, фактичну відмову водія від огляду у лікарні, складання документів.
Доводи захисника, що рапорт працівника поліції не може бути доказом у справі суд не приймає до уваги, оскільки в розумінні ст. 251 КУпАП рапорт працівника поліції є не доказом, а джерелом доказів, тобто фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні. З огляду на справу, що розглядається, у рапорті працівника поліції містяться фактичні дані про час та місце вчинення правопорушення, особу правопорушника, причини зупинки транспортного засобу, а тому є допустимим та належним джерелом доказів. А висновок про наявність складу правопорушення в діях особи відносно якої складено протокол, дійсно є висновком уповноваженої особи, що склала протокол, яке в суді повинно бути підтверджено відповідними доказами. В даному випадку рапорт працівника поліції не суперечить матеріалам справи, а навпаки, викладені в ньому обставини узгоджуються з іншими доказами та доповнюють їх.
- відеозапис, що міститься на диску як додатку до протоколу, відтворений на належному технічному засобі, з якого вбачається вся процедура розгляду справи стосовно водія: зупинка автомобіля, встановлення особи водія, виявлення ознаків сп'яніння, та пропозиція пройти огляд водія на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, відмова водія і складання протоколу з цього приводу.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, сама відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції складає об'єктивну сторону даного адміністративного правопорушення. Для її наявності підтвердження алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння не потрібно.
Згідно пунктів 2,4,6 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння, відповідно до п. 3 цієї інструкції, є порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці; звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Огляд на стан сп'яніння проводиться як поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, так і лікарем закладу охорони здоров'я.
Таким чином, заслухавши пояснення, дослідивши всі матеріали справи у їх сукупності та взаємозв'язку, у тому числі відеозапис подій, зміст якого не заперечувався, забезпечивши особі можливість надати суду докази на підтвердження своєї позиції, оцінивши всі наявні докази у їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 як водій керував автомобілем з явними ознаками наркотичного сп'яніння, якому працівники поліції запропонували пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, однак водій відмовився.
У матеріалах справи, у тому числі на відеозапису не зафіксовано жодної погрози, тиску або інших незаконних дій з боку працівників поліції в бік водія, водій був вільний у висловлюванні своєї позиції, ніхто не примушував давати або не давати пояснення, проходити або не проходити огляд, таким чином це була усвідомлена добровільна позиція водія відмовитися від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння.
При цьому, суд також виходить з того, що у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 суд зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Так, будь-яка особа, яка отримала посвідчення водія на право керування транспортним засобом, зобов'язана знати ПДР, а відповідно до до п. 2.5 ПДР повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом з тим, окремі неточності чи технічні помилки в процесуальних документах, не можуть бути безумовними підставами для визнання таких документів (доказів) недопустимими, якщо при цьому не порушуються фундаментальні права і свободи особи (відповідно до правових висновків Верховного суду).
Таким чином, суд вважає, що в діях водія вбачається порушення п. 2.5 ПДР , оскільки пройти огляд є обов'язком водія, тому наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його дії необхідно кваліфікувати як відмову від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП є безальтернативною.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП, судовий збір сплачується особою, на яку накладено стягнення.
Керуючись ст.ст. 27, 33, 34, 40-1, 221, 282, 283, 284 КУпАП,
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст.ст. 307, 308 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу. У разі несплати штрафу, постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби і з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Строк пред'явлення постанови до виконання - 3 місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя Сухарева О.В.