Справа №155/1659/25
Провадження №2/155/902/25
06.11.2025 м. Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Сметани В.М.,
при участі секретаря судових засідань Воронюк Н.М.,
за участю відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач 10 жовтня 2025 року звернувся з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує, що 26 травня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4683828 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого відповідачу надано кредит в сумі 12 000,00 гривень строком на 360 днів: з 26 травня 2024 року по 21 травня 2025 року, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, шляхом переказу на її платіжну картку. Кредитний договір укладено в електронній формі за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується через веб-сайт або мобільний за стосунок «Credit 7», який був підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
Вказує, що 27 лютого 2025 року між ТОВ «Лінеура України» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №27/02/2025 від 27 лютого 2025 року, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 4683828 від 26 травня 2024 року перейшло до ТОВ «Українські фінансові операції» загальна заборгованість склала 78 297,51 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту - 14 999,99 грн, заборгованість за процентами - 55 797,52 грн та заборгованість по нарахованих штрафам/неустойкам 7 500 грн.
Крім того, зазначає, що станом на дату укладання договору факторингу від 27.02.2025 року 27/02/2025, строк дії договору № 4683828 від 26 травня 2024 року не закінчився, тому в межах строку дії договору позивач донарахував відсотки за 82 календарних дні в розмірі 18 449, 9877 грн .
Зазначає, що заборгованість відповідача за договором становить 89 247,50 гривень, яка складається з 14 999,99 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 55 797,52 гривень - заборгованість за нарахованими процентами первісним кредитором, 18 449, 9877 гривень - заборгованість за нарахованими процентами позивачем.
Враховуючи вищенаведене, просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості та судові витрати, які складаються зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 гривень та 10 000,00 гривень витрат на правову допомогу та у порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, просив нараховувати інфляційні витрати та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, починаючи із дати набрання рішенням законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості
Ухвалою судді від 13 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.
Станом на 06 листопада 2025 року відзив на позов від відповідача до Горохівського районного суду Волинської області не надійшов.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, не заперечує щодо заочного рішення.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково, не оспорював суму тіла кредиту, зазначив, що позивачем були нараховані відсотки за завищеною ставкою, нарахування відсотків повинно бути за ставкою 1 %. Крім того, просив відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу за безпідставністю.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши відповідача, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 26 травня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4683828 про надання коштів на умовах споживчого кредиту
Згідно Кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 12000,00 гривень. Строк кредитування - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору (п. 1.3 Договору).
Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,50 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 договору. Денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 1,5%. Знижена процентна ставка становить 1,43% за кожен день користування кредитом та застосовується якщо клієнт до 24 червня 2024 року (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів , що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до казаної вище дати перераховано за зниженою процентною ставкою.
У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентної ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів ,як не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.
Денна процентна ставка у разі використання клієнтом права на знижену ставку дорівнює 1,494%.
Відповідно до п.2.1, 2.4 Кредитного договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .
Дата надання кредиту: 26.05.2024 або 27.05.2024.
Згідно з п 9.7 договору він укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони товариства електронним підписом, що створений шляхом накладення на договір аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворено засобами електронного копіювання в особистий кабінет /мобільний застосунок «Credit7» для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що створений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефона повідомлений останнім товариству в ІКС товариства зазначений в договорі. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис клієнта на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.
Договір підписано відповідачем електронним підписом 45939 (а.с.22-32).
Додатком до договору є таблиця обчислення загальної вартості кредиту (а.с. 33).
Крім того, 26 травня 2024 року укладено додатковий договір до договору № 4683828 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 26 травня 2024 року.
Згідно з підпунктом 1.1, 1.2 додаткового договору, укладення цього додаткового договору здійснюється сторонами за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, доступ до якої споживачу забезпечується через веб-сайт або мобільний додаток «Credit7». Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет у порядку, передбаченому, ЗУ «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ІКС товариства. На умовах, встановлених додатковим договором, Товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти у гривні, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Сума кредиту, яка надається згідно з цим Додатковим договором складає: 3 000,00 гривень.
Згідно умов додаткового договору п. 1.3. внесено зміни у п.1.2. Договору та викладено його у наступній редакції:
«1.2. На умовах, встановлених Договором, Товариство зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 15 000,00 гривень.»
Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
1.4. Сума кредиту на дату укладення цього Додаткового договору, з урахуванням платежів, здійснених Клієнтом за Договором, складає: 15 000,00 гривень.
1.5. Строк кредитування та періодичність сплати процентів залишаються незмінними, відповідно до п.1.3 Договору.
1.6. За користуванням кредитом нараховуються проценти на умовах, встановлених п.1.4 Договору.
З врахуванням зміненої суми кредиту за Договором (п.п.1.2-1.3. Додаткового договору) Денна процентна ставка за Договором у разі використання Клієнтом права на Знижену процентну ставку дорівнює 1.494%
1.7. З врахуванням зміненої суми кредиту за Договором (п.п.1.2-1.3. Додаткового договору) визначити, що орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Додаткового договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредиту 9 463,91% річних, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 8 907,97% річних.
1.8. З врахуванням зміненої суми кредиту за Договором (п.п.1.2-1.3. Додаткового договору) орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього Додаткового договору складає: за стандартною ставкою 95 955,00 грн, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 95 619,75 грн.
Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 94081. Крім того, в договорі зазначено реквізити належної клієнту платіжного засобу поточного рахунку на перерахування коштів клієнту за договором: НОМЕР_2 .
Також, відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 64351 паспорт споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, в якому також зазначені умови кредитування (а.с.19-20).
У відповідності до листа ТОВ «Пейтек» №20250306-372 від 06 березня 2025 року та №20250306-374 від 06 березня 2025 року на адресу ТОВ «Лінеура Україна», ТОВ «Пейтек» повідомляє про успішність перерахування коштів на платіжну картку клієнта від ТОВ «Лінеура Україна» 26 травня 2024 року, 15:39:12 на суму 12 000,00 гривень, та 26 травня 2024 року 16:51:20, банк-еквайр - АТ «ПУМБ», призначення платежу: зарахування на картку, маска картки: НОМЕР_2 (а.с.49-50).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №4683828 від 26 травня 2024 року, який був здійснений первісним кредитором, станом на 27 лютого 2025 року загальна сума заборгованості становить 78 297,51 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту - 14 999,99 грн, заборгованість за процентами - 55 797,52 грн та заборгованість по нарахованих штрафам/неустойкам 7 500 грн.
Відповідно до копії договору факторингу №27/02/2025 від 27 лютого 2025 року, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції», фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою) пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, прав на одержання яких належить клієнту (а.с.72-81).
Згідно з копії витягу з реєстру боржників до договору факторингу №27/02/2025 від 27 лютого 2025 року, до ТОВ «Українські Фінансові Операції» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4683828, загальна сума заборгованості 78297,51 гривень (а.с.63).
Із розрахунку заборгованості ТОВ «Українські фінансові операції» за договором № 4683828 про надання споживчого кредиту від 26 травня 2024 року, за 82 календарних днів (28 лютого 2025 року - 20 травня 2025 року) сума донарахованих процентів за користування коштами становить 18 450,00 грн.
Крім того, ТОВ «Українські фінансові операції» надіслали повідомлення боржнику про відступлення прав вимоги за кредитним договором (а.с.47).
Судом установлено, що між сторонами існують зобов'язальні правовідносини, що виникли з Кредитного договору.
Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закону) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.
Положеннями ст.ст.1077, 1078 ЦК України, встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Порядок та підстави нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, зокрема за кредитними договорами, передбачені статтями 1048 та 1056-1 ЦК України.
Зокрема, ч. 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Статтею 1056-1 ЦК України установлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення виконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Судом встановлено, що ТОВ «Українські Фінансові операції» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за Кредитним договором, до ОСОБА_1 , який прийняв умови та правила надання послуг шляхом підписання їх електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, однак в порушення умов цього Кредитного договору не виконав своїх зобов'язань щодо повернення кредиту.
Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі №209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», відповідно до якого вимоги позову щодо розміру заборгованості є доведеними у разі, коли стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача.
Поряд з цим відповідач порушив свої зобов'язання за кредитним договором з умовами якого він погодився, не скористався своїми процесуальними правами, несучи ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій, не подав відзиву на позовну заяву, контррозрахунок суми заборгованості та жодних доказів на спростування викладених у позовній заяві обставин.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, вказане свідчить про порушення прав позивача, яке підлягає захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі .
Як встановлено при розгляді справи, відповідач отримав кредит у розмірі встановленому договорами - 15 000 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 26 травня 2024 року по 24 червня 2024 року нарахування відсотків проводилось за ставкою 1,425 %, з 25 червня 2024 року по 27 лютого 2025 року - за ставкою 1,4999%. Із розрахунку проведеного позивачем за 82 календарні дні, за період з 28 лютого 2025 року по 20 травня 2025 року, нарахування проводилось за ставкою 1,5%.
Поряд з цим, 24 червня 2024 року відповідач сплатив в рахунок погашення заборгованості за кредитом 6369,75 грн заборгованості за відсотками та 0,1 грн - за тілом кредиту, згодом коштів для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, не вносив.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Кредитний договір №4683828 укладено 26 травня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки більше 1%, а саме на рівні 1,5% (у разі використання Клієнтом права на Знижену процентну ставку - 1.494%) є нікчемною в силу положень частини п'ятої статті 8 та частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Тому, на думку суду, протягом строку дії договору з 26 травня 2024 року до 20 травня 2025 року слід застосовувати процентну ставку 1%.
Станом на 24 червня 2024 року, за період з 26 травня 2024 року по 24 червня 2024 року (30 днів), відповідачу повинні були бути нараховані відсотки за користування кредитом в розмірі 15 000 х 1% : 100 % х 30=4 500 грн. Оскільки відповідач 24 червня 2024 року сплатив 6 369,85 грн, то на зарахування погашення відсотків за користування кредитом повинні були бути спрямовані 4 500 грн, решта суми - 1 869,85 грн - на сплату тіла кредиту. Таким чином, станом на 25 червня 2024 року, заборгованість по тілу кредиту повинна була становити 15 000 - 1 869,85 = 13 130,15 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом була відсутня.
У період з 25 червня 2024 року по 27 лютого 2025 року (248 днів) відповідач погашення заборгованості не здійснював, тому первісним кредитором повинно було бути нараховано 13 130,15 х 1% : 100 % х 248 = 32 562,77 грн, з 28 лютого 2025 року по 20 травня 2025 року (82 дні) позивач мав нарахувати відповідачу 13 130,15 х 1% : 100 % х 82 = 10 766,72 відсотків за користування кредитом. Таким чином, всього до стягнення з відповідача підлягає сума заборгованості 56 459,65 грн з яких: 13 130,15 грн - тіло кредиту, 43 329,49 грн (32 562,77 грн +10 766,72 грн) - відсотки за користування кредитом.
Щодо застосування приписів частин десятої та одинадцятої статті 265 ЦПК України.
Відповідно до частини 10 та частини 11 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Таке нарахування суд може здійснити лише на підставі процесуального клопотання позивача. Питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України, суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.
Нарахування пені або відсотків у порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов'язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується.
Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України за умови, що позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання зобов'язання та суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цієї вимоги.
Вказане відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові № 910/14524/22 від 05 червня 2025 року.
Разом з тим, згідно з пунктами 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України оголошено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який діє на даний момент.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відмову в цій частині у задоволенні позовних вимог щодо застосування приписів частин десятої та одинадцятої статті 265 ЦПК України.
Щодо витрат професійну правничу допомог суд зазначає наступне.
Відповідно до положень пунктів 1, 4 частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з положеннями частин 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з правилами пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України, визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з вимогами ч.5, 6 ст.137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правничу допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст.26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст.27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного Кодексу України.
Зокрема, ст.903 ЦК України, передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку , що встановлені договором.
Стаття 632 ЦК України, регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно ст.30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.
Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру таабо порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру таабо порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано наступні документи: копію договору про надання юридичних послуг №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року; акт №4683828 прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року в якому зазначена загальна вартість 10000,00 гривень, копію детального опису робіт.
Верховний Суд у постанові від 31.08.2023 року у справі №824/20/23 висловив правову позицію, що зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 6 326,19 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України, визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України, суд присуджує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених вимог у сумі 1 532,46 (одна тисяча п'ятсот тридцять дві) гривні 46 копійок (56 459,65 /89 247,50 х 2 422,40 грн. = 1 532,46)
Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, ст.ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд,-
Позов - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4683828 від 26 травня 2024 року в розмірі 56 459,65 (п'ятдесят шість тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять) гривень 65 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» 1532,46 (одна тисяча п'ятсот тридцять дві ) гривні 46 копійок судового збору та 6326,19 (шість тисяч триста двадцять шість) гривень 19 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Сторони у справі є:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» (код ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Дата складення повного тексту рішення - 06.11.2025 року.
Суддя Горохівського районного суду
Волинської області В.М.Сметана