Справа № 132/1751/25
Провадження № 22-ц/801/2008/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Аліменко Ю. О.
Доповідач:Сало Т. Б.
06 листопада 2025 рокуСправа № 132/1751/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Берегового О.Ю., Міхасішина І.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 08 липня 2025 року, ухвалене суддею Аліменко Ю.О. в м.Калинівка, в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства суму заборгованості в загальному розмірі 69 832,50 грн:
1) за кредитним договором №31996-06/2024 в розмірі 23 557,50 грн, з яких: 8 100,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11 542,50 грн - сума заборгованості за процентами; 3 915,00 грн - сума заборгованості за штрафними санкціями;
2) за кредитним договором №23264-04/2024 в розмірі 28 800,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 800,00 грн - сума заборгованості за процентами; 12 000 грн - сума заборгованості за штрафними санкціями;
3) за договором позики №2932243 в розмірі 17 475,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 29,00 грн - сума заборгованості за процентами; 5 000 грн - сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою; 2 446,00 грн - комісія за надання позики.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 червня 2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №31996-06/2024.
Окрім цього, 20 липня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем було укладено кредитний договір №23264-07/2024.
19 листопада 2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №191124/2, у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс кредит» передало позивачу права вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 ..
Відповідно до реєстру боржників від 19 листопада 2024 року до вказаного договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача: за кредитним договором №31996-06/2024 від 24 червня 2024 року в загальному розмірі 23 557,50 грн та за кредитним договором №23264-07/2024 від 20 липня 2024 року в загальному розмірі 28 800,00 грн.
Крім цього, 15 липня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №2932243.
14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало позивачу права вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 ..
Відповідно до реєстру боржників №37 від 26 листопада 2024 року до вказаного договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в загальному розмірі 17 475,00 грн.
Оскільки відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 08 липня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість:
- за Кредитним договором № 31996-06/2024 в розмірі 19 642,50 грн, з яких: 8100,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11542,50 грн - сума заборгованості за відсотками;
- за Кредитним договором № 23264-04/2024 в розмірі 16 800,00 грн, з яких: 6000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 800,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 1580,18 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою стягнути з нього суму заборгованості за тілом кредиту. У задоволенні решти позовних вимоги просить відмовити.
У скарзі зазначає, що він не відмовляється від своїх фінансових зобов'язань перед позикодавцем і готовий сплатити суму заборгованості за тілом кредиту в розмірі 14 100 гривень. Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», він має право на списання штрафних санкцій, пені, відсотків по кредиту. У рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 зазначено про право суду зменшити розмір неустойки, якщо вона є явно завищеною, і вказане рішення підлягає застосуванню і при вирішенні питання про розмір відсотків за порушення відповідачем грошового зобов'язання.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Встановлено, що 24 червня 2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №31996-06/2024, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 8 100,00 грн зі сплатою процентів за його користування у розмірі 1,50% в день, строком на 120 днів з 24 червня 2024 року до 21 жовтня 2024 року.
Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 хх-хххх-0207, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту (а.с.7-9).
Також ОСОБА_1 підписано Графік платежів, що є Додатком №1 до Договору про надання фінансового кредиту №31996-06/2024, та Паспорт споживчого кредиту (а.с.10-11).
Вказані документи підписані ОСОБА_1 електронним підписом НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 23 квітня 2025 року №3466_250423100938, між вказаним товариством та ТОВ «Аванс кредит» укладено договір на переказ коштів ФК-П-2022/01-1 від 12 січня 2022 року. Відповідно до зазначеного договору було успішно прийнято платежі на користь ТОВ «Аванс кредит»: 24 червня 2024 року 13:05:09 на суму 8 100,00 грн, маска картки НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua - 433881327, призначення платежу: зарахування 8 100,00 грн на карту НОМЕР_3 (а.с.12).
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Аванс кредит», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №31996-06/2024 від 24 червня 2024 року становить 23 557,50 грн: 8 100,00 грн - заборгованість за кредитом; 15 457,50 грн - заборгованість за відсотками (а.с.13-14).
Крім того, 20 липня 2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №23264-07/2024, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 6 000,00 грн зі сплатою процентів за його користування у розмірі 1,50% в день, строком на 120 днів з 20 липня 2024 року до 06 листопада 2024 року.
Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 хх-хххх-0207, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту (а.с.16-19).
Також ОСОБА_1 підписано Графік платежів, що є Додатком №1 до Договору про надання фінансового кредиту №23264-07/2024, та Паспорт споживчого кредиту (а.с.20-21).
Вказані документи підписані ОСОБА_1 електронним підписом НОМЕР_4 .
Відповідно до довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 23 квітня 2025 року №3466_250423100938, між вказаним товариством та ТОВ «Аванс кредит» укладено договір на переказ коштів ФК-П-2022/01-1 від 12 січня 2022 року. Відповідно до зазначеного договору було успішно прийнято платежі на користь ТОВ «Аванс кредит»: 20 липня 2024 року 11:30:00 на суму 6 000,00 грн, маска картки НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua - 458180045, призначення платежу: зарахування 6 000,00 грн на карту НОМЕР_3 (а.с.22).
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Аванс кредит», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №23264-07/2024 від 20 липня 2024 року становить 28 800,00 грн: 6 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 22 800 грн - заборгованість за відсотками (а.с.22-23).
19 листопада 2024 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Аванс кредит» укладено Договір факторингу №191124/2, за яким Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить Клієнту (п.1.1 договору).
Згідно з п.1.2 договору, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору (а.с.25-27).
Також ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Аванс кредит» підписано Акт прийому-передачі реєстру боржників до вказаного договору факторингу, серед яких є і боржник ОСОБА_1 :
- заборгованість за кредитним договором №31996-06/2024 становить 23 557,50 грн (8 100 грн - заборгованість за основному сумою боргу; 11 542,50 грн - заборгованість за процентами; 3 915 грн - заборгованість за штрафними санкціями);
- заборгованість за кредитним договором №23264-07/2024 становить 28 800 грн (6 000 грн - заборгованість за основному сумою боргу; 10 800 грн - заборгованість за процентами; 12 000 грн - заборгованість за штрафними санкціями) (а.с.29).
Також 15 липня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) №2932243 (далі - договір), за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн, строк позики - 30 днів (до 13 серпня 2024 року) зі сплатою процентів у розмірі 0,01% в день (фіксована), 5% - проценти за понадстрокове користування позикою за день (а.с.35).
ОСОБА_1 підписано також Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до згаданого договору позики, та (а.с.35 на звороті-36).
Вказані документи підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 057214.
14 червня 2021 року між 21 грудня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ЄАПБ» укладено договір факторингу №14/06/21, за яким Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить Клієнту (п.1.1 договору).
Згідно з п.1.2 договору, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору (а.с.37-39).
28 липня 2021 року, 13 червня 2022 року та 26 листопада 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ЄАПБ» укладено додаткові угоди №2, №7 та №44 (а.с.40-42).
Також ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ЄАПБ» підписано Акт прийому-передачі реєстру боржників до вказаного договору факторингу, серед яких є і боржник ОСОБА_1 : заборгованість за договором позики №2932243 від 15 липня 2024 року становить 17 475,00 грн: 10 000 грн - заборгованість за основному сумою боргу; 29 грн - заборгованість за процентами; 5 000 грн - заборгованість за процентами за понадстрокове користування позикою; 2 446,00 грн - комісія за надання позики (а.с.44).
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «ФК «ЄАПБ», заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №2932243 від 15 липня 2024 року становить 17 475,00 грн: 10 000 грн - заборгованість за основному сумою боргу; 29 грн - заборгованість за процентами; 5 000 грн - заборгованість за процентами за понадстрокове користування позикою; 2 446,00 грн - комісія за надання позики (а.с.45).
Оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитними договорами та договором позики щодо повернення коштів, сплати процентів та комісії не виконав, ТОВ «ФК «ЄАПБ», як новий кредитор, звернулося до суду з даними позовом про стягнення заборгованості за двома кредитними договорами та одним договором позики.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Таким чином, відповідач зобов'язаний виконувати умови кредитних договорів у відповідності до їх умов та вимог законодавства.
У частині першої статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що між сторонами склалися договірні правовідносини. Кредитні договори №31996-06/2024 від 24 червня 2024 року та №23264-07/2024 від 20 липня 2024 року укладені між первісним кредитором та ОСОБА_1 в електронній формі, сторони обумовили істотні умови договору, як то розмір кредиту та суму відсотків, що підлягають сплаті за користування кредитними коштами, строк дії договору, тощо.
Проте суд вважав, що умови договору про нарахування заборгованості за штрафними санкціями не відповідають вимогам п. 18 Перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тому суд не вбачав підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 15 915,00 грн.
Що стосується договору позики №2932243 від 15 липня 2024 року, то суд дійшов висновку, що позивачем не було надано доказів переходу до нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 за цим договором позики, так як він був укладений 15 липня 2024 року, а договір факторингу, за умовами якого фактору - ТОВ «ФК «ЄАПБ» передано право вимоги за договором позики був укладений 14 червня 2021 року, тобто задовго до його укладення. Відтак, суд відмовив у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за вказаним договором позики.
У ч. 1 ст. 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_1 фактично не оскаржує висновки суду першої інстанції в частині стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором №31996-06/2024 в розмірі 8 100 грн та за кредитним договором №23264-04/2024 в розмірі 6 000 грн, що у загальному становить 14 100 грн.
Однак, ОСОБА_1 не погоджується із стягненням з нього заборгованості за процентами за вказаними договорами.
Так, ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», він має право на списання штрафних санкцій, пені, відсотків по кредиту.
У ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Цей припис Закону є самостійною нормою і дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі № 521/7927/16-ц.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
Із змісту згаданої постанови Верховного Суду вбачається, що позовні вимоги в частині стягнення процентів не можуть бути задоволенні судом, якщо буде встановлено (шляхом доведення обставин), що боржник (позичальник) має право на пільги згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а без встановлення наявності у позичальника пільг є всі підстави для стягнення процентів.
ОСОБА_1 на підтвердження обставин поширення на нього положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до апеляційної скарги, враховуючи те, що він не був повідомленим про розгляд справи, було надано наступні докази:
- копію довідки військової частини НОМЕР_5 від 20 жовтня 2023 року №10, відповідно до якої солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у вказаній військовій частині (а.с.78);
- копію посвідчення серії НОМЕР_6 від 17 липня 2025 року та копію військового квитка серії НОМЕР_7 від 30 вересня 2023 року, якими підтверджується факт перебування ОСОБА_1 на військовій службі з 30 вересня 2023 року (а.с.78-83).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року в справі №279/11692/15-ц зазначено, що «тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову у їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні».
Обмеження у можливості надання доказів до суду апеляційної інстанції переслідує не мету створення перешкод у поповненні доказової бази у справі, а, навпаки, має на меті забезпечення максимально повного подання доказів шляхом підвищення активності осіб, які беруть участь у справі, при її розгляді у суді першої інстанції та відповідальність за свої дії в процесі захисту права.
Проте зазначене слід відрізняти від випадків, коли в особи, яка надає нові докази до апеляційного суду, відсутня недобросовісність дій.
У ч. 2 ст. 13 ЦПК України зазначено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом
За змістом ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідач був об'єктивно обмежений можливості у поданні вказаних вище доказів, оскільки поштовий конверт із ухвалою про відкриття провадження у справі та копією позовної заяви повернувся на адресу суду із відміткою пошти: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.68).
Колегія суддів враховує, що подаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 прагне скористатися своїми правами, зокрема, реалізувати право на судовий захист у вигляді подання заперечень щодо позовних вимог.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про можливість прийняття нових доказів, які підтверджують той факт, що ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації.
На час укладення кредитних договорів (24 червня 2024 року та 20 липня 2024 року), в період виконання його умов, а також станом на момент ухвалення судом першої інстанції рішення - 08 липня 2025 року відповідач ОСОБА_1 проходив військову службу, тобто мав статус військовослужбовця Збройних Сил України.
Отже, колегія суддів за результатом апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами за кредитним договором №31996-06/2024 у розмірі 11 542,50 грн та за кредитним договором №23264-04/2024 у розмірі 10 800,00 грн, оскільки на відповідача поширюється дія положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за процентами підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги. У решті рішення суду підлягає залишенню без змін.
Зважаючи на принцип пропорційності розподілу судових витрат відповідно до задоволеної частини позовних вимог (позов задоволено на 20,1%), рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору за подачу позову у розмірі 3 028 грн слід змінити, зменшивши суму до 611,38 грн.
Також з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 3 633,60 грн (враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено на 100 %).
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 08 липня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за відсотками за кредитним договором №31996-06/2024 в розмірі 11 542 (одинадцять тисяч п'ятсот сорок дві) гривні 50 копійок та за кредитним договором №23264-04/2024 в розмірі 10 800 (десять тисяч вісімсот) гривень скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог.
У решті рішення суду залишити без змін.
Зменшити розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» з 1 580 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят) гривень 18 копійок до 611 (шістсот одинадцять) гривень 38 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_8 ) судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т.Б. Сало
Судді О.Ю. Береговий
І.В. Міхасішин