Справа № 755/13412/25 Суддя (судді) першої інстанції: Коваленко І.В.
05 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Штульман І.В.,
суддів: - Кобаля М.І.,
- Оксененка О.М.,
при секретарі - Красновій О.Р.,
за участі: представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Черній І.В.,-
розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Черній Іванни Володимирівни на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року про визнання неподаною і повернення ОСОБА_1 його позовної заяви до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення іноземця до країни походження або третьої країни, -
17 липня 2025 року адвокат Черній І.В. в інтересах ОСОБА_1 подала у Дніпровський районний суд міста Києва адміністративний позов до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення №8010130100018727 від 24 червня 2025 року про примусове повернення її довірителя до країни його походження або третьої країни (а.с.1-14).
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, позивачу надано строк для усунення її недоліків, а саме: надання позовної заяви в новій редакції, з урахуванням недоліків щодо її змісту - викладу обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та долучення доказів переслідування позивача в країні походження - перебування його батька в розшуку та допитів членів сім'ї ОСОБА_1 (а.с.28).
Адвокат Черній І.В., - представник позивача Магомедова Г.М., 25 серпня 2025 року надала до суду першої інстанції адміністративний позов в новій редакції з додатками, що не були надані із первісним позовом на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві (а.с.32-55).
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 - визнано неподаною і повернуто позивачу (а.с.57-58).
Постановляючи оскаржувану ухвалу, Дніпровський районний суд міста Києва 22 вересня 2025 року виходив із того, що представником позивача, при зверненні до суду з заявою про усунення недоліків, подано письмові докази викладені іноземною (російською) мовою без перекладу на українську мову, засвідченого у встановленому законом порядку, що позбавляє суд першої інстанції можливості надати оцінку таким доказам під час вирішення позовних вимог ОСОБА_1 по суті. Представником позивача та/або позивачем не надано засвідчення перекладача про те, що подана позовна заява перекладена позивачу на мову, якою він володіє, що унеможливлює вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Не погоджуючись з ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Черній І.В. 02 жовтня 2025 року подала апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу №755/13412/25 до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В апеляційній скарзі адвокат Черній Іванна Володимирівна акцентує увагу апеляційного суду на тому, що суд першої інстанції вдався до з'ясування обставин справи та дослідження доказів, що не передбачено на стадії вирішення питання про відкриття провадження. Вважає, що суд протиправно надав оцінку доказам, наданим на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, та визнав їх неналежними. Адвокат Черній І.В. вважає, що через надмірний формалізм судом першої інстанції фактично відмовлено позивачу у доступі до правосуддя та позбавлено можливості довести свою позицію під час розгляду справи по суті.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області не скористалось.
За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги, просила суд скасувати ухвалу суду першої інстанції від 22 вересня 2025 року та направити справу №755/13412/25 до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила суд апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Представник Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області не прибув у судове засідання, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомив. Заяв про відкладення судового розгляду не надсилав.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Черній І.В. підлягає задоволенню, з наступних підстав.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Російської Федерації та має право на постійне проживання на території України, що підтверджується посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_1 , виданої 11 січня 2023 року органом №8011 (а.с.17-18).
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних Силах України (а.с.19-24).
ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 24 жовтня 2023 року (а.с.25).
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, суд першої інстанції виходив з невиконання позивачем вимог ухвали від 21 липня 2025 року про залишення його позовної заяви без руху.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає такий висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист.
Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, який має відповідати вимогам встановленим статтями 160, 161 КАС України.
Відповідно до статті 160 КАС України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
В позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно частин першої та другої статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо він не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У силу частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 77 КАС України, докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Згідно частин третьої, шостої-восьмої статті 80 КАС України, про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду звертає увагу на те, що письмові докази, які подаються до суду, повинні бути оформлені відповідно до вимог статті 94 КАС України, зокрема вони подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, а якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством, зокрема учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
З матеріалів справи вбачається, що адвокатом Черній Іванною Володимирівною, - представником позивача ОСОБА_1 , 25 серпня 2025 року надано до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків, адміністративний позов в новій редакції з додатками, які в оригіналі викладені іноземною мовою (російською).
Згідно з частиною першою статті 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.
Відповідно до частини першої та другої статті 14 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" від 25 квітня 2019 року №2704-VIII, у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
У відповідності до частини першої статті 15 КАС України, судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.
Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють (частина третя статті 15 КАС України).
За приписами частини четвертої статті 15 КАС України, учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.
В той же час, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
Проте, Дніпровський районний суд міста Києва не позбавлений права вирішити питання щодо витребування належним чином завірений переклад документів, доданих до позовної заяви, які складені іноземною мовою під час розгляду справи по суті.
Відкриття провадження у справі регламентовано нормами глави 2 розділу ІІ КАС України, які не наділяють суд повноваженнями при вирішенні питання про відкриття провадження у справі давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, належності, допустимості та достатності доказів, на які посилається позивач у позовній заяві, визначати належних учасників справи.
Ці питання можуть вирішуватись на інших стадіях адміністративного процесу. Неповнота, навіть очевидна з точки зору професійного судді, з якою позивач обґрунтував позовні вимоги, в тому числі й щодо правової підстави позову, а також ненадання доказів на підтвердження позовних вимог не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви позивачу в подальшому.
Після відкриття провадження у справі суд першої інстанції (в разі наявності підстав, визначених нормами КАС України) може провести підготовче судове засідання для з'ясування, відповідно до частини другої статті 173 цього Кодексу, зокрема, питань щодо остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції не був позбавлений можливості вирішити питання щодо відкриття провадження у справі на підставі викладеної на державній українській мові позовної заяви ОСОБА_1 і доданих до неї доказів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2024 року (справа №320/14843/23).
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
В рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, як свідчить позиція Європейського Суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає, що повернення позовної заяви ОСОБА_1 з одних лише формальних підстав порушує принцип доступу до правосуддя, закладений в Конституції України, КАС України та судовій практиці Європейського Суду з прав людини.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Згідно пункту 4 частини першої статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року - скасуванню, а справа №755/13412/25 - направленню для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції.
Керуючись статтями 312, 315, 320, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Черній Іванни Володимирівни - задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року про визнання неподаною та повернення ОСОБА_1 його позовної заяви до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення іноземця до країни походження або третьої країни - скасувати.
Справу №755/13412/25 направити до Дніпровського районного суду міста Києва для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий-суддя І.В. Штульман
Судді М.І. Кобаль
О.М. Оксененко