Справа № 320/62770/24 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.
05 листопада 2025 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Ганечко О.М., Василенка Я.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не включення до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 28.05.1991 року по 01.09.1991 року, з 09.03.1992 року по 21.12.1995 року, з 15.01.1996 року по 22.08.1997 року згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 та не перерахунку пенсії за період з початку призначення пенсії, а саме з 14.10.2020 року.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 14.10.2020 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 28.05.1991 року по 01.09.1991 року, з 09.03.1992 року по 21.12.1995 року, з 15.01.1996 року по 22.08.1997 року згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 .
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не включення до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 28.05.1991 року по 01.09.1991 року, з 09.03.1992 року по 21.12.1995 року, з 15.01.1996 року по 22.08.1997 року згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 та не перерахунку пенсії за період з початку призначення пенсії, а саме з 14.10.2020 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 14.10.2020 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 28.05.1991 року по 01.09.1991 року, з 09.03.1992 року по 21.12.1995 року, з 15.01.1996 року по 22.08.1997 року згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 .
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Доводи апелянта обґрунтовані тим, що відповідач в межах спірних правовідносин діяв відповідно до вимог законодавства, а відтак підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
06.10.2020 року позивач звернувся до відділення Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії, за результатами розгляду якої 14.10.2020 року призначено пенсію за віком.
06.06.2024 року позивач звернувся до відділення Пенсійного фонду України, де було надано роздруківку з особистої справи про трудовий стаж, на підставі якого була нарахована пенсія.
Як вбачається з записів у трудовій книжці позивача, вона містить записи про періоди з 28.05.1991 року по 22.08.1997 року (порядковий номер запису в трудовій книжці з 1 по 6), а саме:
- з 28.05.1991 року по 01.09.1991 року - 3 місяця 3 дні, Донецьке об'єднання по видобутку вугілля Донецьк вугілля Шахта ім. Є.Т. Абакумова, працював на посаді електрослюсаря підземного 3 розряду з повним робочим днем в шахті участка ПР 2;
- з 09.03.1992 року по 21.12.1995 року - 4 роки 9 місяців 11 днів, Донецьке об'єднання по видобутку вугілля Донецьк вугілля Шахта ім. Є.Т. Абакумова, працював на посаді електрослюсаря 4 розряду з повним робочим днем в шахті участка КР;
- з 15.01.1996 року по 22.08.1997 року - 1 рік 7 місяців 7 днів, ПП «Номінал», працював охоронцем з повним робочім днем.
Позивач вступив до навчального закладу 01.09.1987 року, у листопаді 1998 року припинив навчання у зв'язку з призовом на військову службу, а з листопада 1990 року після закінчення строку військової служби повернувся до навчання.
18.06.2024 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо включення трудового стажу за період роботи з 28.05.1991 року по 22.08.1997 року.
09.07.2024 року позивач отримав відповідь, в якій було рекомендовано подати скан-копію трудової книжки в електронному форматі на портал електронних послуг Пенсійного фонду України.
На виконання рекомендацій Управління Пенсійного фонду України у м. Києві та вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» від 05.02.2021 року № 1217-ІХ на порталі електронних послуг Пенсійного фонду України позивачем була надана електрона копія трудової книжки.
01.08.2024 року на електронну адресу Пенсійного фонду України позивачем було направлено повторна заява щодо перерахунку трудового стажу та перерахунку пенсії.
Листом Головного управління Пенсійного фонду у м. Києві від 06.11.2024 року позивач повідомлений, що пенсія обчислена з урахуванням страхового стажу 33 роки 2 місяці 22 дні, в тому числі додатково 11 років за Списком №1. Страховий стаж обчислений згідно наданих диплома та військового квитка. Страховий стаж, починаючи з 03.03.1999 року врахований відповідно до наявної в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування інформації про нараховану заробітну плату та сплачені страхові внески.
За доданими документами не врахований повністю страховий стаж згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки на титульному листі наявне виправлення (наведення) дати народження, яке не завірене в установленому порядку.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невключення до страхового стажу періодів роботи з 28.05.1991 року по 01.09.1991 року, з 09.03.1992 року по 21.12.1995 року, з 15.01.1996 року по 22.08.1997 року та не перерахунку пенсії за період з початку призначення пенсії, а саме з 14.10.2020 року, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що період роботи позивача у спірні періоди підтверджується відповідними записами, що є достатнім для його зарахування до загального трудового стажу останньої, а тому неврахування відповідачем цього періоду до загального трудового стажу позивача є протиправним.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.
Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (абзац 1 частини першої статті 24 Закону №1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац 1 частини другої статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац 1 частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV).
Статтею 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що страховий стаж отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону № 1058-IV.
Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
З аналізу зазначених нормативно-правових актів вбачається, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.
Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі № 235/805/17, від 06.12.2019 у справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 у справі № 242/2536/16-а.
На момент заповнення трудової книжки позивача в частині спірного періоду була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затверджена постановою Госкомтруда СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162), підпунктом 1.1 якої було встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Відповідно до підпункту 4.1 вказаної Інструкції при звільненні працівника чи службовця всі записи про роботу, нагороди та подяки, внесені у трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства чи спеціально уповноваженою ним особою і печаткою підприємства чи печаткою відділу кадрів.
Як вбачається з записів у трудовій книжці позивача, вона містить записи про періоди з 28.05.1991 року по 22.08.1997 року (порядковий номер запису в трудовій книжці з 1 по 6), а саме:
- з 28.05.1991 року по 01.09.1991 року - 3 місяця 3 дні, Донецьке об'єднання по видобутку вугілля Донецьк вугілля Шахта ім. Є.Т. Абакумова, працював на посаді електрослюсаря підземного 3 розряду з повним робочим днем в шахті участка ПР 2;
- з 09.03.1992 року по 21.12.1995 року - 4 роки 9 місяців 11 днів, Донецьке об'єднання по видобутку вугілля Донецьк вугілля Шахта ім. Є.Т. Абакумова, працював на посаді електрослюсаря 4 розряду з повним робочим днем в шахті участка КР;
- з 15.01.1996 року по 22.08.1997 року - 1 рік 7 місяців 7 днів, ПП «Номінал», працював охоронцем з повним робочім днем.
Проте відповідачем протиправно не зараховані вказані періоди роботи до страхового стажу, оскільки на титульному листі наявне виправлення (наведення) дати народження, яке не завірене в установленому порядку.
Суд вважає такі висновки відповідача безпідставними та необґрунтованими, оскільки у трудовій книжці щодо спірних періодів зроблені відповідні записи, відображені відповідні відомості про осіб, які вчинили ці записи, міститься їх підпис. Записи завірені печаткою підприємства. Достовірність записів сумніву не викликає.
На момент заповнення трудової книжки в частині спірного періоду була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.
Згідно пункту 1.5 Інструкції № 58 питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відтак недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, тобто, й не може впливати на його особисті права.
Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення мого конституційного права на соціальний захист.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Крім того, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.
Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на недоліки оформлення трудової книжки позивача, позаяк записи у трудовій книжці позивача містять всі необхідні відомості щодо дати та підстав прийняття на роботу/звільнення з роботи, не мають виправлень та неточностей, які б могли викликати обґрунтовані сумніви щодо відповідної дати, тим більше, що і сам відповідач не зазначає жодних зауважень до змісту цих записів.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідачем в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції цілком обґрунтовано зазначив, що пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Водночас, за змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки є підприємство-роботодавець.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Отже, заявлені в якості недоліків при оформленні трудової книжки обставини не можуть вважатись достатньою підставою для відмови у зарахуванні цих періодів роботи до загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.
Таким чином, період роботи позивача у спірні періоди підтверджується відповідними записами, що є достатнім для його зарахування до загального трудового стажу.
Враховуючи вказане, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправно не врахувало позивачу спірні періоди до загального трудового стажу позивача.
Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню, про що вірно вказано судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.
Доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України, та спростовували зазначені вище мотиви або підтверджували відсутність підстав для задоволення позову апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з'ясувавши обставини справи.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: О. М. Ганечко
Я. М. Василенко